Рішення № 103449272, 21.02.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2022 року Справа№200/17470/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

30 листопада 2021 року шляхом здавання на пошту позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, у якому просив:

- рішення відповідача від 22 жовтня 2021 року №914250116988 про відмову у переведенні з пенсії за віком на пенсію за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХХІ визнати незаконним та скасувати;

- зобов`язати відповідача призначити пенсії за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХХІ із урахуванням довідок про складові заробітної плати №17 від 20 лютого 2021 року, виданих Костянтинівською міською радою, та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) виданою Костянтинівської міською радою.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що рішенням Донецький окружний адміністративний суд від 24 травня 2021 року у справі № 200/5017/21 було зобов`язано Костянтинівсько-Дружківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.02.2021 року із зарахуванням до стажу державної служби періоду його роботи з 08.04.2002 року по 30.04.2016 року та перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ. Відповідач на виконання зазначеного рішення суду зарахував період роботи з 08.04.2002 року по 30.04.2016 року до стажу державної служби, проте виніс рішення від 22 жовтня 2021 року №914250116988 про відмову у переведенні з пенсії за віком на пенсію за віком державного службовця не взявши до уваги при призначенні пенсії державного службовця довідки про складові заробітної плати, які видані Костянтинівської міською радою. Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні. Зазначив, що ОСОБА_1 було відмовлено в переводі з пенсії призначеної згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» через неможливість взяти до уваги довідки про заробітну плату.

13 грудня 2021 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами загального позовного провадження.

13 грудня 2021 року від відповідача витребувані докази.

13 січня 2022 року закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 03 лютого 2022 року.

У судове засідання, призначене на 03 лютого 2022 року, учасники справи не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце розгляду справи, були повідомлені належним чином.

Оскільки не має перешкод для розгляду справи, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, тому справа відповідно до вимог частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядається в порядку письмового провадження.

В період з 07 по 18 лютого 2022 року суддя Циганенко А.І. перебував на лікарняному.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 (а.с. 5-6).

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію згідно з Законом України «№Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року у справі № 200/5017/21 позов ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 04 березня 2021 року №23, прийняте щодо ОСОБА_1 .

Зобов`язано Костянтинівсько-Дружківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25 лютого 2021 року із зарахуванням до стажу державної служби періоду його роботи з 08 квітня 2002 року по 30 квітня 2016 року та перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ.

На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року у справі № 200/5017/21 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 25 лютого 2021 року та зараховано до стажу державної служби періоду його роботи з 08 квітня 2002 року по 30 квітня 2016 року. Страховий стаж ОСОБА_1 склав 47 років 02 місяці 16 днів, з них на посаді державного службовця 24 роки 05 місяців 25 днів.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 22 жовтня 2021 року №914250116988 ОСОБА_1 відмовлено в переводі з пенсії, призначеної згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком згідно з Законом України «Про державну службу» через неможливість взяти до уваги довідки про заробітну плату.

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Україна є […] правова держава (стаття 1 Конституції України) .

Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 3 Конституції України).

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (стаття 46 Конституції України).

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення державних службовців регулюються статтею 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу», пунктами 2, 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон №889-VІІІ) та Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закону №1058-ІV).

Умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу», передбачені розділом ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.

Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу», крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Згідно із пунктами 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року у справі № 200/5017/21 позивач має більше 20 стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Під час виконання вищевказаного рішення суду та переведення позивача з одного виду пенсії на інший, виникло спірне питання щодо довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.

В Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 (далі - Порядок) визначено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (пункт 4 Порядку).

Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики (пункт 5 Порядку).

Отже, при призначенні пенсії особі повинні враховуватися подана нею заява та додані до неї документи.

В матеріалах справи міститься довідка про складові заробітної плати посадової особи місцевого самоврядування №17 від 20 лютого 2021 року, та довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), які видані Костянтинівською міською радою і які не били взяті до уваги Пенсійним органом при вирішенні питання про переведення позивача з одного виду пенсії на інший (а.с. 16,17).

Суд зазначає, що на всі види оплати праці, включені в довідки, нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 17 січня 2017 року №1-3 «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.02.2017 за №180/30048, затверджені форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу».

Суд зауважує, що зі спірних довідок вбачається, що вони складені за формою, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України №1-3, та містять відображення складових заробітної плати: посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років, на які нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а також дані про надбавки та розмір місячної премії, інші виплати (матеріальна допомога, премії, нараховані за період, що перевищує календарний місяць).

Таким чином, на переконання суду всі відображені у довідках види оплати праці є складовими частинами заробітної плати позивача, з якої сплачені внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а тому вони мають братися до уваги при розрахунку розміру пенсії позивача.

Такий висновок суду узгоджується з положеннями пункту 1 частини першої статті 41 Закон №1058-ІV, відповідно до якої до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.

Таким чином, з урахуванням наведеного суд доходить висновку, що надані позивачем документи є належними, допустимими, достовірними та повинні бути враховані при призначенні пенсії за віком згідно з Законом України «Про державну службу» .

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, рішення відповідача від 22 жовтня 2021 року №914250116988 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про скасування спірного рішення, яке є актом індивідуальної дії, а для прийняття рішення на користь позивача виконано всі умови, визначені законом, суд вважає за необхідне задовольнити позов шляхом зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ із врахуванням довідки про складові заробітної плати посадової особи місцевого самоврядування №17 від 20 лютого 2021 року, та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), які видані Костянтинівською міською радою.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

Згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Зважаючи на те, що у спірних правовідносинах відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не використав надані йому дискреційній повноваження для вирішення питання про призначення пенсії, про які було зазначено в судовому рішенні, що змусило позивача звернутися до суду із даним позовом, судовий збір, сплачений останнім, підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 47, 72-77, 90, 132, 139, 143, 215, 241-246, 250, 251, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3; код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 22 жовтня 2021 року №914250116988 про відмову у переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ із врахуванням довідки про складові заробітної плати посадової особи місцевого самоврядування №17 від 20 лютого 2021 року, та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією), які видані Костянтинівською міською радою.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Повний текст рішення складено 21 лютого 2022 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя А.І. Циганенко