Рішення № 103448596, 21.02.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
21.02.2022
Номер справи
160/836/22
Номер документу
103448596
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2022 року Справа № 160/836/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

14 січня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.26, код ЄДРПОУ 21910427) та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: 65012, м.Одеса, вул.Канатна, 83; код за ЄДРПОУ 20987385), що викладені у Повідомленні Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.10.2021 р. за вих.№0400-010204-8/134322 та Рішенні про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 04.10.2021 р. за №045550012558 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Жовтневим РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області від 14.12.1998 р.; РНОКПП НОМЕР_2 ) пенсії за віком та неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Жовтневим РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області від 14.12.1998 р.; РНОКПП НОМЕР_2 ) його періодів роботи з 20.01.1988 року по 29.04.1988 рік, з 15.12.1988 року по 28.12.1991 рік, з 04.03.1992 року по 04.09.1992 рік;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.26, код ЄДРПОУ 21910427) та Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: 65012, м.Одеса, вул. Канатна, 83; код за ЄДРПОУ 20987385) врахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Жовтневим РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області від 14.12.1998 р.; РНОКПП НОМЕР_2 ) періоди його роботи з 20.01.1988 року по 29.04.1988 рік, з 15.12.1988 року по 28.12.1991 рік, з 04.03.1992 року по 04.09.1992 рік;

стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.26, код ЄДРПОУ 21910427) та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: 65012, м.Одеса, вул.Канатна, 83; код за ЄДРПОУ 20987385) солідарно на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Жовтневим РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області від 14.12.1998 р.; РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені судові витрати в розмірі 992,40 грн. - витрати на оплату судового збору та 5200,00 грн. - витрати на оплату професійної правничої допомоги.

В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що він 28 вересня 2021 року звернувся до Управління обслуговування громадян відділу обслуговування громадян №1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на підставі досягнення ним шістдесятирічного віку.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 04.10.2021 року за №045550012558 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю належного страхового стажу для призначення пенсії за віком у шістдесят років.

ОСОБА_1 вважає дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови йому у призначенні пенсії за віком та не зарахуванні періодів його роботи до страхового стажу протиправними, у зв`язку із чим звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 січня 2022 року відкрито провадження у справі без виклику учасників справи у письмовому провадженні.

15 лютого 2022 року на електронну адресу суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву вх.№1821/22-ел, в якому відповідач-2 вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

На підстави заяви позивача та наданих документів Головним управлінням 04.10.2021 винесено рішення №045550012558 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Страховий стаж ОСОБА_1 становить 26 років 1 місяць, що не дає права на призначення спірного виду пенсії.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано наступні періоди:

- 20.01.1988 по 29.04.1988 (записи №5-6 у трудовій книжці) та з 15.12.1988 по 28.12.1991 (записи №9-10 у трудовій книжці).

Враховуючи те, що запис №6 у трудовій книжці містить необумовлені виправлення в номері наказу про звільнення та запис №9 у трудовій книжці, а саме номер наказану про зарахування дописано іншими чорнилами у Головного управління були відсутні підстави для врахування такого періоду до страхового стажу, оскільки записи у трудову книжку внесені з порушенням вимог Інструкції №58.

- з 04.03.1992 по 04.09.1992 (записи №13-14 у трудовій книжці).

Враховуючи те, що запис №13 у трудовій книжці внесений з порушенням вимог Інструкції №58, а саме у даті наказу про зарахування не зазначено рік, у Головного управління були відсутні підстави для врахування такого періоду до страхового стажу.

Отже, відмовляючи у зарахуванні спірних періодів до страхового стажу позивача, Головне управління діяло в межах чинного законодавства.

Щодо позовної вимоги в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління солідарно на користь відповідача понесені судові витрати в розмірі 992,40 грн. - витрати на оплату судового збору та 5 200 грн. - витрати на оплату професійної правничої допомоги, відповідач-2 зазначив.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, ;

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які піддягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.134 КАС України).

Оскільки позивачем не обґрунтовано витрати на оплату правничої допомоги адвоката, та зважаючи на не співмірність часу витраченого на складання процесуальних документів та суми, а також беручи до уваги практику суду та практику Європейського Суду з прав людини з аналогічних справ, відсутні законні підстави для стягнення на користь позивача - витрат на оплату професійної правничої допомоги.

16 лютого 2022 року на адресу суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надіслано належним чином завірену копію пенсійної справи ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Жовтневим РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області від 14.12.1998 року.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 28 вересня 2021 року звернувся до Управління обслуговування громадян відділу обслуговування громадян №1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на підставі досягнення ним шістдесятирічного віку.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 04 жовтня 2021 року за №045550012558 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю належного страхового стажу для призначення пенсії за віком у шістдесят років, та повідомлено наступне.

Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 10.08.2021 року.

Пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування " 60 років.

Вік заявника 60 років 8 місяців.

Необхідний страховий стаж у відповідності до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування " становить 27 років.

Страховий стаж особи становить 26 роки 1 місяць.

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

за доданими документами до страхового стажу не зараховано:

- період роботи з 20.01.1988 по 29.04.1988, оскільки необумовлене виправлення в номері наказу про звільнення;

- період роботи з 15.12.1988 по 28.12.1991, оскільки номер наказу про зарахування дописано іншими чорнилами;

- період роботи з 04.03.1992 по 04.09.1992, оскільки в даті наказу про зарахування не зазначено рік.

Дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату 30.12.2023 року.

ОСОБА_1 вважає дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови йому у призначенні пенсії за віком та не зарахуванні періодів його роботи до страхового стажу протиправними, у зв`язку із чим звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно з п.1 ч.1,2 ст.9 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідно до цього Закону в солідарній системі призначається пенсія за віком. За рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках Накопичувального фонду або на індивідуальних пенсійних рахунках у відповідних недержавних пенсійних фондах - суб`єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення, здійснюються такі пенсійні виплати, як довічні пенсії і одноразова виплата.

Пунктом 1 статті 11 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», встановлено, що загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру;

У пунктах 4,5,7-10,12, частини 1 статті 16 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зазначені права та обов`язки застрахованої особи:

отримувати безоплатно відомості, внесені до її персональної облікової картки з системи персоніфікованого обліку та Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, у тому числі інформацію, що відображає обсяг пенсійних коштів на її накопичувальному пенсійному рахунку в Накопичувальному фонді або індивідуальному пенсійному рахунку в недержавному пенсійному фонді - суб`єкті другого рівня системи пенсійного забезпечення, якщо застрахована особа обрала такий недержавний пенсійний фонд, та стан здійснення пенсійних виплат за формою, встановленою правлінням Пенсійного фонду, та в порядку, визначеному цим Законом;

звертатися із заявою до територіального органу Пенсійного фонду про уточнення відомостей, внесених до персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування;

обирати порядок здійснення виплати пенсії;

оскаржувати в установленому законодавством порядку дії страхувальника, виконавчих органів Пенсійного фонду, їх посадових осіб та інших суб`єктів системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом;

залишатись учасником системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування в разі тимчасового припинення до досягнення пенсійного віку сплати страхових внесків з дотриманням вимог цього Закону;

інші права відповідно до цього Закону.

Відповідно до статті 23 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.

Згідно з частинами 1-4 статті 24 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Частиною 1,2 статті 25 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням періодів до набрання чинності цим Законом не може перевищувати 0,75, а з урахуванням страхового стажу, передбаченого абзацом десятим частини третьої статті 24 цього Закону, - 0,85.

Відповідно до частини 1 статті 26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»:

Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957

року;

56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по ЗО вересня 1958 року;

57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по ЗО вересня 1959 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960

року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961

року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Судом встановлено, що за доданими документами до страхового стажу позивача не зараховано наступні періоди:

- 20.01.1988 по 29.04.1988 (записи №5-6 у трудовій книжці) та з 15.12.1988 по 28.12.1991 (записи №9-10 у трудовій книжці);

- з 04.03.1992 по 04.09.1992 (записи №13-14 у трудовій книжці).

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до статті 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до 1 січня 2004 року, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених раніше чинним законодавством.

Основним документом, що підтверджує стаж до 1 січня 2004 року, є трудова книжка. Іноді виявляється, що в трудову книжку не внесено записи про періоди навчання, строкової військової служби тощо. У разі якщо трудова книжка відсутня або в неї не внесено відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Тобто подаються, відповідно, свідоцтво про освіту або диплом, військовий квиток чи довідки. Такі умови передбачено Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Тобто, відповідно до вказаних приписів законодавства, обов`язок щодо підтвердження трудового стажу на підставі відповідних довідок, покладається на особу, яке звертається із заявою про призначення пенсії, у разу відсутності у неї (особи) трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи.

Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 року затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.

Згідно пункту 1.1. цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди (п.п.2.2 Інструкції).

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3 Інструкції).

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункт 2.4. Інструкції).

Аналогічні вимоги містила Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162.2.10. Окрім того, відповідно до вимог пункту 2.10 цієї Інструкції зазначено, що у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за № таким-то недійсний".

Відповідності до п.2.4 Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 року, у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Таким чином, здійснення записів у трудовій книжці власником або уповноваженим ним органом покладено на останніх, а не на працівника, а отже, відповідальність за неправильність вчиненого запису чи інших відомостей не може бути перекладена на працівника та позбавляти його права на врахування трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.

Отже, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до розділів ІІІ, ІV Порядку №22-1, відповідач наділений повноваженнями самостійно отримати необхідні документи, що відповідає принципу належного урядування і націлено на забезпечення органами Пенсійного фонду України реалізації громадянами їх конституційного права на пенсійне забезпечення.

Згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право особи на призначення пенсії за віком має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала. Також і відповідальність за надання недостовірних пенсійних документів покладена на підприємство (організацію) та пенсіонера.

Суд зазначає, що витребування та перевірка первинних документів є також правом пенсійного органу. Тобто перекладання обов`язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Разом з тим, відповідно до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для позивача, а отже, не може впливати на його особисті права.

Працівник не несе відповідальності за порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Позивач не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення мене конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах, відтак я не погоджуюсь із діями відповідача щодо неврахування мого спірного трудового стажу, вказаного у його трудовій книжці з підстав вказаних у відповідях відповідача.

Аналогічна правова позиція визначена Верховним Судом у постанові №687/975/17 від 21.02.2018 року.

Відповідач відмовляючи у зарахуванні спірного періоду не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі №754/14898/15-а.

У той же час суд вважає належним та достатнім способом захисту порушених прав позивача визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка оформлена рішенням №045550012558 від 04.10.2021 року та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу спірні періоди його роботи: з 20.01.1988 року по 29.04.1988 рік, з 15.12.1988 року по 28.12.1991 рік, з 04.03.1992 року по 04.09.1992 рік.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до вимог ч.1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 992,40 грн., що документально підтверджується квитанцією АТ КБ "Приватбанк" від 10 січня 2022 року №0.0.2409661863.1.

А отже, суд приходить до висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок).

Щодо витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 5200,00 грн., суд виходить із наступного.

Так, згідно з ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, крім іншого, витрати на професійну правничу допомогу та витрати по підготовці справи до розгляду.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з частинами першою - третьою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Частиною сьомою статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

На підтвердження наданих послуг представником позивача до суду надано:

- копію договору про надання правової допомоги/юридичних послуг №27122101 від 27.12.2021 року;

- копію акту приймання-передачі наданих послуг №27122101/1 від 10.01.2022 року;

- копія рахунку-фактури на оплату наданих послуг №27122101 від 27 грудня 2021 року;

- копію квитанції АТ КБ "Приватбанк" від 27.12.2021 року на суму 5200,00 грн.;

- копію акту виконаних робіт №1 до договору про надання правової допомоги №27 від 08.09.2021 року та від 26.11.2021 року;

- копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги б/н від 27.12.2021 року;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ДП №4682 від 13 лютого 2020 року на ім`я ОСОБА_2 .

З наданих документів вбачається, які саме дії виконував адвокат при підготовці позовної заяви та супроводженні справи.

Розглянувши вищевказану заяву представника позивача, з урахуванням задоволення адміністративного позову, суд вважає, що понесені витрати позивача на правову допомогу адвоката Яненка Юрія Юрійовича у розмірі 5200,00 грн. не є співмірними зі складністю справи та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, а тому суд вважає за можливе стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень нуль копійок).

Керуючись ст.ст.241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №045550012558 від 04.10.2021 року щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) періоди його роботи з 20.01.1988 року по 29.04.1988 рік, з 15.12.1988 року по 28.12.1991 рік, з 04.03.1992 року по 04.09.1992 рік.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок).

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 2000,00 грн. (дві тисячі гривень нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.М. Олійник

Часті запитання

Який тип судового документу № 103448596 ?

Документ № 103448596 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 103448596 ?

Дата ухвалення - 21.02.2022

Яка форма судочинства по судовому документу № 103448596 ?

Форма судочинства - Адміністративне

В якому cуді було засідання по документу № 103448596 ?

В Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Попередній документ : 103448595
Наступний документ : 103448597