Рішення № 103444794, 17.02.2022, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/22011/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2022 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі :

головуючого судді Кучиної Н.Г.,

при секретарі судового засідання Добровчан К.Ю.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Мушкеєва В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу №569/22011/21 за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі: філії - Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення 3% річних та втрат від інфляції, -

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі: філії - Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення 3% річних та втрат від інфляціії.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області у справі № 2-11742/11р. від 10.02.2011 року позов Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк У країни» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості - задоволено повністю. Солідарно стягнуто із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь відкритого акціонерного товариства « Державний ощадний банк України» Рівненське обласне управління заборгованість у розмірі 503 178, 45 грн.

Солідарно стягнуто із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь відкритого акціонерного товариства « Державний ощадний банк України» Рівненське обласне управління судовий збір у розмірі 1700 грн., та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120 грн.

Рішення Рівненського міського суду від 17.02.2015 року рішенням апеляційного суду Рівненської області від 23.07.2015 року в частині вирішення вимог про виселення відповідачів - скасовано.

В задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Рівненського обласного управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про виселення без надання іншого жилого приміщення - відмовлено.

В решті рішення Рівненського міського суду від 17.02.2015 року залишено без змін.

Заборгованість по вищезазначених рішеннях суду ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_3 не погашено; ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уникають добровільної сплати заборгованості, та всіляко перешкоджають примусовому виконанню рішення суду щодо стягнення боргу на користь АТ «Ощадбанк». Крім того, в квартирі, яка перебуває в іпотеці Банку по кредиту № 29 від 25.01.2008рта яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 , останнім було зареєстровано малолітню дитину, що є перешкодою для її реалізації Банком (відмова в наданні дозволу на примусову реалізацію предмета іпотеки Служби у справах дітей).

Таким чином, за кредитним договором № 29 від 25.01.2008 р. за період з листопада 2018 р. по жовтень 2021 р. Банком нараховано втрати від інфляції у сумі - 94 929,32 грн. , 3% річних від простроченої суми - 43 270,45 грн. Всього заборгованість за втратами від інфляції та 3 % річних становить - 138 199,77 грн.

Ухвалою суду від 10.11.2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимогим підтримав з підстав викладених у позові.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Мушкєєв В.В. в судовому засіданні заперечив проти задовлення позову. Вказав на те, що відсутні правові підстави для застосування ст. 625 ЦК України до відповідача ОСОБА_3 , який є поручителем, а не боржником.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25 січня 2008 р. між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 29.

Змінами до статуту відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», зареєстрованими 07.06.2011 за № 10701050205016740, найменування Банку приведено у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства» шляхом зміни найменування на публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (скорочена назва - АТ «Ощадбанк»). 18.07.2019 року Статут Банку викладено в новій редакції, змінено тип публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» з публічного на приватне та перейменовано його в акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», відповідно нове найменування Банку - акціонерне товариство «Державний ощадний банк України».

Згідно п. 1.1 Кредитного договору Банк зобов`язався надати Позичальнику грошові кошти в сумі 374400,00 (триста сімдесят чотири тисячі чотириста гривень), а Позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 17,70 % (сімнадцять цілих сім десятих) відсотків річних, комісійні винагороди та інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору кредиту, - кредит надається на споживчі цілі. Кредит надається окремими частинами (траншами) за відновлювальною кредитною лінією у період до 25.01.2010 року. На дату закінчення вказаного періоду визначється сума фактичної заборгованості за Кредитом, яка підлягає погашенню щомісячно рівними частинами до 25 числа кожного місяця, починаючи з 26.01.2010 року. Остаточним терміном повернення кредиту є 23.01.2015 року.

Пунктом 1.3 Кредитного договору сторони погодили суму ліміту кредиту і визначили його в розмірі 374400,00 грн.

Відповідно до п. 1.5 Кредитного договору За користування Кредитом Позичальник забов`аний сплачувати Банку відповідну плату (проценти) в порядку, розмірах та строки , визначених в цьому Договорі.

Відповідно до п. 1.5.1.2 Договору кредиту проценти нараховуються Банком щомісячно на рахунок № НОМЕР_1 відкритий у Рівненському обласному управлінні ВАТ «Ощадбанк» за методом факт/факт на фактичний залишок заборгованості за Кредитом, що був отриманий Позичальником, починаючи з дати видачі Кредиту до моменту закінчення терміну, на який надано Кредит.

Пунктом 1.5.1.3 Кредитного договору зазначено що нараховані проценти повинні бути сплачені Позичальником не пізніше останнього робочого дня місяця, починаючи з місяця після видачі першого траншу. Сплата нарахованих процентів здійснюється Позичальником шляхом внесення готівки до каси Банку або шляхом безготівкових перерахувань. Остання сплата процентів повинна бути здійснена не пізніше 23.01.2015 року.

Пунктом 3.3 Кредитного договору визначено зобов`язання Позичальника, серед яких: точно в строки, обумовлені цим Договором, повернути Кредит в сумі 374400,00 грн. (триста сімдесят чотири тисячі чотириста гривень, 00 копійок) та своєчасно сплачувати проценти за користування Кредитом, комісійні послуги та належним чином виконувати взяті на себе інші зобов`язання за цим Договором. У випадку неналежного виконання взятих на себе зобов`язань по цьому Договору на першу вимогу Банку достроково повернути кредит з одночасною сплатою процентів, нарахованих на фактичний залишок заборгованості по Кредиту, а також сплатити штрафні санкції, в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, а також відшкодувати Банку в повному обсязі збитки, під якими сторони розуміють витрати будь-якої з Сторін, що сталися внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього Договору, знищення, втрати або пошкодження майна (грошових коштів), що належить стороні, а також неотримання доходів, котрі могли бути отримані, якби зобов`язана Сторона виконала свої обов`язки належним чином в порядку передбаченому цим Договором відповідно до чинного законодавства України. Сторони домовилися, що розмір збитків визначатиметься Банком самостійно, на що Позичальник цим надає свою згоду (п. 3.3.1 Кредитного договору)

Відповідати всіма власними коштами та майном по своїх зобов`язаннях, що випливають з цього Договору (п.3.3.2. Кредитного договору).

Відповідно до п. 3.2. Договору кредиту, Банк серед іншого має право:

Вимагати від Позичальника належного виконання останнім взятих на себе зобов`язань по цьому Договору.

При виникненні простроченої заборгованості за кредитом чи процентами, комісійними винагородами та іншими платежами, Банк вправі здійснити погашення заборгованості шляхом звернення стягнення на майно, що передано в забезпечення виконання зобов`язань з договором забезпечення.

Кредит був наданий під поруку фізичної особи ОСОБА_3 , відповідно до Договору поруки № 29/1 від 25.01.2008 року.

Згідно п. 1.1. Договору поруки, поручитель поручається перед Кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та належне виконання Боржником зобов`язання за кредитним договором № 29 від 25.01.2008 року, а також додатковими умовами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.

У разі порушення Боржником виконання зобов`язання Кредитор має право вимагати від Поручителя виконання зобов`язання Боржника перед Кредитором згідно з умовами Кредитного договору в порядку передбаченим цим Договором (п. 2.1.Договору поруки).

Поручитель відповідає по зобов`язаннях за вищезазначеним кредитним договором перед кредитором в тому ж обсязі, що і Боржник (п.3.1.). Солідарні боржники залишаються зобов`язаними перед Кредитором до тих пір, поки всі зобов`язання по Кредитному договору не будуть виконані в повному обсязі, (п. 3.2.). В разі невиконання або неналежного виконання Поручителем зобов`язань, що передбачені п.2.5. даного договору Поручитель сплачує Кредитору штраф в розмірі 10 (десять) % від суми несплаченого платежу, (п.3.3.).

Поручитель та боржник, підтверджують, що всі зобов`язання, представлені в цьому Договорі, є дійсними на день укладення цього Договору. Поручитель та Боржник розуміють, що будь-яка недійсність зобов`язань та запевнень буде розцінюватись як надання Кредитору завідомо неправдивої інформації з метою отримання кредиту та тягне за собою відповідальність Поручителя та Боржника у відповідності до чинного законодавства України (п. 3.4.Договору поруки).

Через неналежне виконання Позичальником зобов`язань за Кредитним договором, Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» звернувся до Рівненського міського суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за Кредитним договором у сумі 503178,45 грн. та 1700,00 грн. судових витрат по справі., та витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120 грн.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області у справі № 2-11742/11р. від 10.02.2011 року позов Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк У країни» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості - задоволено повністю. Солідарно стягнуто із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь відкритого акціонерного товариства « Державний ощадний банк України» Рівненське обласне управління заборгованість у розмірі 503 178, 45 грн.

Солідарно стягнуто із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» Рівненське обласне управління судовий збір у розмірі 1700 грн., та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120 грн.

Рішенням Рівненського міського суду № 569/11172/14-ц від 17.02.2015 року позов Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Рівненського обласного управління AT «Ощадбанк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Рівненського обласного управління AT «Ощадбанк» шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 25.01.2008р. за реєстровим № 160, а саме на чотирикімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 88,7 кв. м., житловою площею 44,3 кв.м., зі всіма її невід`ємними приналежностями, що належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі продажу АЕІ № 944365 р № 810/26.02.2002р., з метою погашення заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії № 29 від 25.01.2008р., в тому числі 886 808,25 грн.

Рішення Рівненського міського суду від 17.02.2015 року в частині вирішення вимог про виселення відповідачів - скасовано.

В задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Рівненського обласного управління акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про виселення без надання іншого жилого приміщення - відмовлено.

В решті рішення Рівненського міського суду від 17.02.2015 року залишено без змін.

Відповідно до п.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки відповідачі свої зобов`язання зі сплати суми боргу за рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором не виконали й відповідно їх зобов`язання на даний час є діючими та такими, що не припинилися їх виконанням, позивач просив стягнути з відповідачів на користь банку три проценти річних та інфляційні втрати на суму простроченої заборгованості за період з листопада 2018 року по жовтень 2021 року, тобто за три роки, що передували подачі позову.

За кредитним договором № 29 від 25.01.2008 р. за період з листопада 2018 р. по жовтень 2021 р. Банком нараховано втрати від інфляції у сумі - 94 929,32 грн. , 3% річних від простроченої суми - 43 270,45 грн. Всього заборгованість за втратами від інфляції та 3 % річних становить - 138 199,77 грн.

Так, згідно з ч. 1 ст.509 ЦК України зобов`язанняце правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Також, згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

При цьому, згідно із ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Таким чином, правовий аналіз положень статей 526,599,611,625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої ПалатиВерховного Суду від 4 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що «у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливостіправомірноне сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомістьнаслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством.У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання».

Отже, з ухваленням рішення про стягнення боргу зобов`язання відповідачів сплатити заборгованість за Кредитним договором не припинилося та триває і на даний час, тобто до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання.

Відтак, кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, оскільки банк після постановлення рішення суду у 2015 р. не мав права нараховувати проценти, визначені умовами договору й відповідно має право на захист своїх порушених прав шляхом звернення до суду з вимогами про стягнення з боржника 3 процентів річних інфляційних витрат, визначених ст. 625 ЦПК України.

При цьому, формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Крім того, законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку із чим таке зобов`язання є триваючим, а невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Аналогічні за змістом правові висновки виклав Верховний Суд у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 910/16945/14, від 27 квітня 2018 року у справі № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 21 листопада 2018 року у справі № 642/493/17-ц, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18 та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц.

Виходячи з наведених вище положень закону, відповідачі зобов`язані відповідати перед позивачем у межах обов`язків, визначених положеннями ст.625 ЦК, тобто сплатити позивачу встановлений індекс інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно розрахунку заборгованості інфляційні втрати за період з листопада 2018 р. по жовтень 2021 р. становлять 94 929,32 грн. та три відсотки річних від простроченої суми становлять 43 270,45 грн.

Крім того, слід зазначити, що право кредитора на звернення до суду із позовом на підставі статті 625 ЦК України про стягнення трьох процентів річних та інфляційних витрат за весь період прострочення виконання рішення суду виникає як до боржника так і до поручителя, оскільки останній, у зв"язку з винесенням судового рішення про стягнення заборгованості також набув статусу боржника.

Суд не погоджується з доводами представника відповідача, який вказав, що навіть за наявності судового рішення про стягнення заборгованості з поручителя, невиконання такого зобов`язання не породжує виникнення у поручителя власного грошового зобов`язання перед кредитором й можливості застосування до нього окремої відповідальності за прострочення такого грошового зобов`язання, виходячи з такого.

Так, відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником за останні три роки, які передували зверненню позивача з відповідним позовом до суду.

У статті 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За змістом ст.ст. 553, 554 ЦК України обсяг відповідальності поручителя встановлюється умовами договору поруки виходячи із умов основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, адже обсяг зобов`язань поручителя перед кредитором не може бути більшим ніж обсяг зобов`язань боржника.

Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 ЦК України).

Тобто, законодавцем надано право сторін на визначення чіткого обсягу відповідальності поручителя перед кредитором в умовах відповідного договору.

В даному випадку, умовами п. 1.1. договору поруки, поручитель поручається перед Кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та належне виконання Боржником зобов`язання за кредитним договором № 29 від 25.01.2008 року, а також додатковими умовами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.

Також п.п. 3.1., 3.2. договору поруки сторонами конкретизовано зобов`язання поручителя, за які він несе відповідальність перед кредитором, а саме: поручитель відповідає по зобов`язаннях за вищезазначеним кредитним договором в тому ж обсязі, що і боржник. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними перед кредитором до тих пір, поки всі зобов`язання по кредитному договору не будуть виконані повністю.

Відтак, сторонами на підставі приписів ст.ст.6, 554, 628 ЦК України в умовах Договору поруки було закріплено межі відповідальності поручителя перед кредитором - чітко визначено зобов`язання, за невиконання яких він несе відповідальність як солідарний боржник.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_3 за договором поруки інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих за період існуючого прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором по поверненню тіла кредиту та сплаті відсотків за користування ним, встановленого судовим рішенням, оскільки за законом поручитель відповідає в тому обсязі, що і боржник, якщо інше не визначено в договорі.

За таких обставин та враховуючи те, що відповідачі взяті на себе зобов`язання належним чином не виконали, вимоги Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі: філії - Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до статті 625 ЦК України.

Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2 270 грн. 00 коп.

Керуючись 4, 12, 258, 259, 264, 265, 268, Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі: філії - Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення 3% річних та втрат від інфляціії - задоволити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства „Державний ощадний банк України", в особі філії - Рівненського обласного управління АТ „Ощадбанк" заборгованість за втратами від інфляції та 3 % річних у сумі 138 199,77 грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 таОСОБА_3 на користь акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", в особі філії - Рівненського обласного управління АТ „Ощадбанк" витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270 грн.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Рівненський міський суд Рівненської області або безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі: філії - Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк", ЄДРПОУ 09333401, місцезнаходження: м. Рівне, вул. С.Петлюри, 16.

відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

відповідач ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

Суддя Н.Г. Кучина