Рішення № 103444389, 21.02.2022, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/5329/21

Провадження № 2-а/539/31/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2022 року м. Лубни

Суддя Лубенського міськрайонного суду Полтавської області Алтухова О.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження в м. Лубни адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 4 батальйону патрульної поліції у м. Борисполі Управління патрульної поліції у Київській області лейтенанта поліції Семеняка Олександра Вікторовича, Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до інспектора роти № 4 батальйону патрульної поліції у м. Борисполі Управління патрульної поліції у Київській області лейтенанта поліції Семеняка Олександра Вікторовича, Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕОА № 5153706 від 16.12.2021, в якій просив визнати протиправною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ЕОА № 5153706 від 16.12.2021, закрити провадження у справі, а також стягнути на користь позивача судові витрати на правничу допомогу у розмірі 500, 00 грн.

В обґрунтування своїх вимог вказав, що 16.12.2021 поліцейським було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕОА № 5153706, за порушення п.12.4 ПДР, а саме: 16.12.2021 о 12 год 23 хв ОСОБА_1 керуючи автомобілем MAZDA 3 д.н.з. НОМЕР_1 за адресою м. Бориспіль, вул. Горбатюка, 2, рухався зі швидкістю 74 км/год, при цьому перевищив максимально допустиму швидкість руху в населеному пункті на 24 км/год. Швидкість руху вимірювалася лазерним вимірювачем швидкості TruCam LTI 20/20 TC008343. Даною постановою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.

Він категорично не згідний з даною постановою, вважає її необґрунтованою та незаконною у зв`язку з тим, що жодним чином не перевищував швидкості руху 74 км /год, а за показниками свого автомобіля рухався в межах 50 км/год. Вказує, що вимірювання швидкості руху його автомобіля було проведено відповідачем з використанням лазерного вимірювача швидкості автотранспортних засобів TruCam, яким зафіксовано, що автомобіль, яким він керував, рухався зі швидкістю 76 км/год. Однак, не надано жодних доказів щодо способу використання, закріплення приладу TruCam, який при проведенні фіксації швидкості певного тз, згідно положення ст. 40 ЗУ «Національну поліцію», повинен використовуватися стаціонарно вмонтованим способом. Крім того, він був позбавлений права на користування юридичною допомогою адвоката, про що ним було заявлено клопотання. Інспектор порушив процесуальний порядок розгляду справи, встановлений КУпАП, адже жодного розгляду справи взагалі не було, інспектор обмежився лише формальним складанням постанови без дотримання встановленої законом процедури.

Ухвалою судді від 13.01.2022 було відкрито провадження у справі, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами та запропоновано відповідачам подати відзив на позов.

Відповідач в своєму відзиві проти позову заперечував, вказуючи, що цілком правомірно було винесено ним постанову про адміністративне правопорушення серії ЕОА № 5153706, за порушення п.12.4 ПДР ОСОБА_1 шляхом фіксації лазерним вимірювачем швидкості TruCam LTI 20/20 серійний номер ТС008343, яким зафіксовано, що автомобіль, яким він керував рухався зі швидкістю 76 км/год. Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму АЕS, визначений п. 5.1 ДСТУ ІS0/ІЕС 18033-3:2015, підтверджено експертним висновком виданим Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України № 04/05/02-3560 від 24.12.2020 року. Тому, достовірність інформації про порушення правил дорожнього руху може бути перевірена в будь-який момент після її фіксації приладом TruCam, у тому числі під час її пред`явлення в якості речового доказу в адміністративному судовому процесі. Вказує, що прилад LTI 20/20 TruCam II - є засобом вимірювальної техніки. У відповідності до п. 6 ч. 1 ст.1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», засоби вимірювальної техніки - засоби вимірювань, вимірювальні системи, матеріальні міри, стандартні зразки та будь-які частини засобів вимірювань або вимірювальних систем, якщо ці частини можуть бути об`єктом спеціальних вимог та окремого оцінювання відповідності. Крім того, звертає увагу, що відповідно до листа ДП «Укрметртестстандарт» від 01.10.2019 за № 22-38/49, яке дало роз`яснення з приводу використання приладу TruCam та вказав: «Лазерний вимірювач TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів (ТЗ). Алгоритми обробки вимірювальної інформації забезпечують отримання результатів вимірювань швидкості руху ТЗ в межах максимально допустимої похибки, як в ручному так і в автоматичному режимах: ± 2 км/год в діапазоні від 2 до 200 км/год, ± 1 % в діапазоні від 201 до 320 км/год. Таким чином, підрозділи поліції використовують вимірювач швидкості LTI 20/20 TruCam II як засіб вимірювальної техніки «вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam II». Також, звертає увагу суду, що у п. 7 Постанови зазначено «Швидкість руху вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості TruCam LTI 20/20 ТС008343». Тому твердження позивача з приводу того, що до постанови не додано доказів перевищення швидкості є необгрунтованим. На підтвердження порушення позивачем пункту 12.4. ПДР, відповідно до статті 251 КУпАП та статті 77 КАС України, до суду надав диск з записами приладу TruCam із зафіксованим фактом вчинення адміністративного правопорушення, нагрудної камери та фото з приладу TruCam. Також пояснив, що винесення постанови відповідачем в порядку скороченого провадження на місці вчинення правопорушення позивачем було здійснено відповідно до та в межах чинного законодавства. За приписами закону про адміністративні правопорушення розгляд справ і накладення штрафу інспектором поліції фактично відбувається у спрощеному порядку, підстави для відкладення таких контролюючих функцій не передбачені., що стосується вимоги позивача як закриття провадження у даній адміністративній справі , вважає, що втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому, вважає, що повноваженнями щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення приписів ст.122 КпАП України, як і закриття провадження у такій адміністративній справі, наділені виключно посадові особи - працівники відповідних підрозділів Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху, які мають спеціальні звання, а тому закриття судом провадження у адміністративній справі, порушеній відповідачем відносно позивача, є виходом за межі повноважень суду, наданих чинним законодавством при постановленні судових рішень.

14.02.2022 до суду надійшли письмові пояснення на відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , відповідно до яких він зазначив, що відзив на позовну заяву за змістом та формою не відповідає п.2 ч.2 ст. 162 КУпАП, відповідач не спростував обставини , щодо порушення його права на захист, який він неодноразово заявляв згідно наданого відео. З огляду змісту оптичного диску, на відеозаписах відсутній цифровий підпис як їх автора так і особи, уповноваженої на виготовлення даних копій. Таким чином, наданий відеозапис та в цілому інформація, що міститься в даному DVD-R диску не є допустимим доказом в розумінні ст.74 КУпАП. Таким чином, позивач просив постанову про накладення адміністративного стягнення визнати протиправною та скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити. Стягнути з відповідача судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу в розмірі 500,00 грн.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково , виходячи з такого.

У відповідності до ст.18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Стаття 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що позивачем не пропущений строк звернення з відповідним позовом до суду, оскільки позовна заява була подана в межах строку, передбаченого Законодавством.

Судом установлено, що постановою поліцейського від 16.12.2022 серії ЕОА № 5153706 позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1ст. 122 КУпАП та застосовано стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн за те, що він цього дня, близько 12 год 23 хв, керуючи транспортним засобом MAZDA 3 д.н.з. НОМЕР_1 за адресою м. Бориспіль, вул. Горбатюка, 2, рухався зі швидкістю 74 км/год, при цьому перевищив максимально допустиму швидкість руху в населеному пункті на 24 км/год. Швидкість руху вимірювалася лазерним вимірювачем швидкості TruCam LTI 20/20 TC008343, чим порушив п. 12.4 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП (а.с. 15).

В якості доказу вчинення водієм зазначеного адміністративного правопорушення додано відеозаписи TruCam LTI 20/20 TC008343, відео з нагрудного відеореєстратора 22,79, які і зазначені в оскаржуваній постанові.

Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до ст. 41 Закону України від 30.06.1993 року № 3353-XII «Про дорожній рух» (далі - № 3353-XII) регулюються ПДР України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306.

Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст. 53 Закону № 3353-XII).

Пункт 1.10 ПДР України визначає значення термінів, зокрема: населений пункт забудована територія, в`їзди на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.45 "Населений пункт", 5.46 "Кінець населеного пункта", 5.47 "Населений пункт", 5.48 "Кінець населеного пункта".

Водночас, п. 12.4 ПДР України передбачає, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Частина 1 ст. 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення які стосуються правил дорожнього руху, зокрема ч. 1, 2, третя і 5 статті 122.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

За приписами ч. 1 ст. 8 Закону України від 02.07.2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Окрім того, ч. 2 ст. 283 КУпАП визначено загальні вимоги до постанови про накладення адміністративного стягнення, яка має містити інформацію щодо особи правопорушника та обставин скоєння нею правопорушення.

Частиною 3 ст. 283 КУпАП встановлюють, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, має містити також відомості, зокрема відомості про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

В розумінні ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Із змісту оскаржуваної постанови слідує, що позивач порушив швидкісний режим, визначений п. 12.4 ПДР України більш ніж на 24 км/год. При цьому, в оскаржуваній постанові відповідач покладався на доказ, який підтверджує обставини щодо перевищення швидкості руху транспортним засобом під керуванням позивача це здійснення вимірювання швидкості руху приладом TruCam LTI 20/20 TC008343.

З вказаних матеріалів фото вбачається, що транспортний засіб MAZDA 3 д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Бориспіль по вул. Горбатюка, 2 рухався зі швидкістю 74 км/год, швидкість виміряна лазерним вимірювачем швидкості TruCam LTI 20/20 TC008343.

Як убачається із дослідженого в судовому засіданні відеозапису з нагрудного відеореєстратора, - на ньому зафіксовано лише процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . Інші докази, такі як фіксація автомобіля MAZDA 3 д.н.з. НОМЕР_1 на прилад TruCam LTI 20/20 TC008343 не засвідчено відповідним електронним підписом особи, яка проводила відеозйомку.

Судом враховано положення ст. 40 Закону № 580-VIII, якою передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання ПДР.

При цьому, відповідачем не надано жодних доказів щодо способу використання, закріплення приладу TruCam, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля позивача.

Враховуючи вищевикладені положення ст. 40 Закону № 580-VIII при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу автоматична фото - і відеотехніку повинна бути розміщена в порядку визначеному вказаною нормою Закону (стаціонарно вмонтованим способом), натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото - і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам ст. 40 названого Закону.

Суд зазначає, що законодавчо не визначено іншого способу та порядку використання лазерних вимірювачів TruCam працівниками патрульної поліції ніж розміщення виключно в порядку ст. 40 Закону № 580-VIII.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

З урахуванням тієї обставини, що суду відповідачем не надано будь-яких доказів щодо способу використання, закріплення приладу TruCam, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля позивача, ОСОБА_1 , про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕОА № 5153706 від 16.12.2021.

При цьому, суд не погоджується з доводами позивача щодо визнання протиправними дій поліцейського щодо складання постанови ЕОА № 5153706 від 16.12.2021, оскільки до повноважень відповідача входять збір та оцінка доказів, розгляд справи про адміністративне правопорушення з прийняттям постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п.1 ст. 247 КпАП України, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Таким чином, означені дії відповідача не породжують правових наслідків для позивач та не порушують його права, оскільки результатом цих дій є оскаржувана постанова.

Крім того, суд зазначає, що за правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.02.2018 року по справі 536/583/17, у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладення адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП.

Також, суд враховує висновки, викладені Верховним Судом в постанові від 17.05.2018 року по справі № 753/4366/17, згідно з якими, відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб`єкта владних повноважень.

Інші доводи учасників справи на висновки суду не впливають.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи викладене, проаналізувавши в своїй сукупності докази у справі, виходячи з досліджених судом наявних матеріалів справи, виходячи з норм ст.ст. 19,61 Конституції України та ст.ст. 69,71 КАС України, з урахуванням категоричних заперечень водія про порушення ним будь-яких правил дорожнього руху, постанова інспектора про притягнення ОСОБА_1 за ч.1 ст.121 КУпАП підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Згідно довідки МСЕК серії АВ № 0027925 від 07.05.2019, ОСОБА_1 являється інвалідом 2-ї групи з 24.04.2019. Дата чергового перегляду - квітень 2022 року, а тому, здійснюючи розподіл судових витрат у справі, суд приймає рішення про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь держави судові витрати в розмірі 454 грн.

Крім того, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на правничу допомогу у розмірі 500 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 77, 139, 243-246, 250, 286 КАС України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до інспектора роти № 4 батальйону патрульної поліції у м. Борисполі Управління патрульної поліції у Київській області лейтенанта поліції Семеняка Олександра Вікторовича, Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення- задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕОА № 5153706 від 16.12.2021, винесену інспектором роти № 4 батальйону патрульної поліції у м. Борисполі Управління патрульної поліції у Київській області лейтенантом поліції Семеняком Олександром Вікторовичем, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, 03048, м.Київ, вул. Федора Ернста, 3) на користь держави судовий збір в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, 03048, м.Київ, вул. Федора Ернста, 3) на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 500 (п`ятсот) гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 21 лютого 2022 року.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду О.С.Алтухова