Рішення № 103443279, 15.02.2022, Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/33/22

Провадження № 2/156/104/22

Рядок статзвіту № 35

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 лютого 2022 року смт Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Федечко М. О.

за участю: секретаря судового засідання Салатюк Г.В.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Іваничі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 156/33/22 за позовом ТОВ «Волиньгаз збут» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

Представник ТОВ «Волиньгаззбут» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з газопостачання, в якому просить стягнути з відповідачів на користь позивача заборгованість за послуги з газопостачання в розмірі19408 грн.

В обґрунтування поданого позову покликається на те, що відповідачі, які є споживачами природного газу за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 використовують для побутових потреб газ, який надається ТОВ «Волиньгаз збут».ТзОВ «Волиньгаз збут» стабільно надавало послугу з постачання природного газу. За цією адресою в білінговій системі споживачів природного газу «Газоліна» відкрито особовий рахунок споживача природного газу № НОМЕР_1 на ОСОБА_3 з яким укладено договір постачання природного газу побутовим споживачам. Відповідачем ОСОБА_3 було підписано та повернуто заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам від 27 січня 2016 року, чим стверджується факт укладення договору постачання природного газу між ним та ТОВ «Волиньгаз збут» на підставі якого здійснювалось постачання природного газу за вище вказаною адресою.

Таким чином, постачання природного газу відповідачу ОСОБА_3 здійснювалося ТОВ «Волиньгаз збут» на підставі та умовах Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2500 зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1386/27831.Пунктом 2 та п. 26 розділу ІІІ вказаних вище Правил встановлено обов`язок споживача своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений природний газ на умовах, визначених договором. Відповідно до п. 14 розділу ІІІ зазначених Правил постачання природного газу та п. 4.6 Договору постачання природного газу побутовим споживачам, товариство зобов`язалося безперервно постачати природний газ для побутового споживача, а споживач - оплачувати надані послуги з постачання природного газу за встановленими згідно із законодавством цінами але не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідачі не виконали своїх зобов`язань щодо оплати за газ і їх заборгованість перед ТОВ «Волиньгаз Збут» становить 19408,95 грн.

За адресою завдання несплатою коштів за обсяги спожитого природного газу збитків були зареєстрованими та разом проживали ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які спільно були споживачами житлово-комунальних послуг, а відтак несли передбачені чинним законодавством зобов`язання та на них поширюється відповідальність за завдану майнову шкоду вказаними неправомірними діями. Вважає, що відповідачі ОСОБА_3 , з яким укладено договір постачання природного газу побутового споживача та ОСОБА_2 перебувають у правовідносинах з ТОВ «Волиньгаз Збут», як постачальником природного газу.

На підставі викладеного, представник позивача просить стягнути солідарно із відповідачів виниклу заборгованість в розмірі 19408 грн. та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270 грн.

18 січня 2022 року відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін по справі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задоволити та суду пояснив, що ОСОБА_3 було підписано заяву про приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, як особою яка зареєстрована, проживає та є членом сім`ї власника житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 - відповідача ОСОБА_2 . Відповідачі зобов`язані відшкодувати спричинені збитки завдані несплатою послуг з постачання газу, як споживачі природного газу.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнала повністю та не заперечує щодо стягнення солідарно з неї на користь позивача заборгованості за несплату послуг з постачання природного газу.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши надані докази, приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, що 27 січня 2016 року відповідачем ОСОБА_3 підписано заяву - приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, у якій зазначено постачальник - ТОВ «Волиньгаз збут», споживач - ОСОБА_3 . (а.с.18).

Згідно копії свідоцтва про право власності на житловий будинок, відповідач ОСОБА_2 є власником житлового будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.39).В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 вказала, що інший відповідач ОСОБА_3 є її сином та зареєстрований, проживає разом із нею в АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки про фінансовий стан заборгованості за адресою АДРЕСА_1 встановлено, що сума боргу становить 19408,95 грн.

Взаємовідносини між газопостачальником та зокрема споживачами природного газу регулюються Законом України «Про ринок природного газу», Правилами постачання природного газу (далі - Правила), затвердженими Постановою НКРЕКП №2496 від 30.09.2015 року та іншими нормативно-правовими актами України.

Вказаними Правилами визначено, що договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України шляхом заочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, що розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору. Окрім цього, відповідно до абз. 2, п.4 Розділу III Правил фактом згоди споживача про приєднання до умов договору є сплачений споживачем рахунок (квитанція) постачальника за поставлений природний газ, а щодо постачальника із спеціальними обов`язками - факт фактичного споживання природного газу споживачем.

Відповідно до п. 2 розділу ІІІ Правил, постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об`ємах, а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Відповідно до ч.1 п. 17 Правил плата за надані протягом розрахункового періоду послуги з газопостачання вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено інший строк. У відповідності до положень п. 29 Правил, споживач зобов`язаний своєчасно вносити плату за надані послуги з газопостачання.

Згідно п.11 розділу ІІІ Правил постачання, постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється за вільними цінами, крім ціни постачальника зі спеціальними обов`язками, яка встановлюється відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 14 розділу ІІІ Правил постачання розрахунковим періодом для визначення розміру оплати послуг з газопостачання побутовим споживачам є календарний місяць.

Відповідно до ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через при`єднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами

ТОВ "Волиньгаз збут" є постачальником із спеціальними обов`язками відповідно до Постанови КМУ від 22 березня 2017р №187. Факт сплати споживача за поставлений природній газ а також фактичне споживання ним природного газу підтверджується відповідним розрахунком заборгованості по абоненту (фінансовим станом абонента).

Таким чином, з врахуванням наведеного, Товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньгаз збут» зобов`язане надавати споживачам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 послуги з газопостачання до будинку в якому проживають, а останні несуть обов`язок по своєчасній оплаті вартості спожитого природного газу.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, відповідачі не зверталися до позивача із заявами про припинення подачі газу, а фактично користувалися послугами з газопостачання, визнаючи таким чином наявність правовідносин, а відтак взаємних прав і обов`язків, що з них випливають.

Так згідно з ст. 13 Конституції України власність зобов`язує. Вказана норма кореспондується зі статтею 322 ЦК України, відповідно до якої власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1 Закону № 2189-VIII житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону № 2189-VIII, до житлово-комунальних послуг належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Такі послуги надаються споживачу фізичній чи юридичній особі, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 2189-VIII).

Пунктом 5 частини другої статті 7Закону №2189-VIII встановлено, що індивідуальний споживач зобов`язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 9 вище вказаного Закону, дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Враховуючи наведене, обов`язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі №6-2951цс15 та підтверджено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України, передбачає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Статтями 610, 614ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його неналежне виконання, обумовлене наявністю провини боржника.

Пунктом 5 ч. 3 ст. 20 Закону №1875-IV визначено, що споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Факт сплати споживачами за поставлений природній газ, а також фактичне споживання ним природного газу підтверджується відповідним розрахунком заборгованості по абоненту (фінансовим станом абонента).

ТОВ «Волиньгаз збут» виконало свої зобов`язання та надало споживачам послуги, однак, споживачі не виконали взятих на себе зобов`язань та не сплачували вартість спожитого газу, тому виникла заборгованість, яка складається з 19408,95 грн.

У справі, яка розглядається ніщо не свідчить про те, що проведені позивачем розрахунки заборгованості є невірними. Крім того, ніщо не свідчить про ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг, оскільки доказів протилежного відповідачами не представлено.

З врахуванням наведеного суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає до задоволення в повному обсязі.

Крім того, відповідно дост. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати, пропорційно до задоволених позовних вимог.

У відповідності до ч1 ст.142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Так, відповідно до платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи, позивачем сплачено 2270,00 грн. судового збору.

Відповідно до Довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААВ № 497382 ОСОБА_3 має І-Б групу інвалідності.

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Правовою позицією Верховного Суду України у справі за № 6-1544цс17 визначено, що вище вказане стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

Таким чином, враховуючи визнання позову відповідачем ОСОБА_2 до початку розгляду справи по суті, ТОВ «Волиньгаз збут» з державного бюджету слід повернути 1135,00 грн. (50%), при цьому оскільки відповідач ОСОБА_3 звільнений від сплати судового збору, то такий судовий збір пропорційно частці задоволених позовних вимог у розмірі 567,50 грн. підлягає також поверненню з державного бюджету на користь позивача, іншу частину судового збору у розмірі 567,50 грн. слід стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 89, 141, 197, 259, 265, 268, 273, 293-294, 315-319 Цивільно-процесуального кодексу України суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги - задоволити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь ТОВ «Волиньгаз Збут» ( код ЄДРПОУ 39589216) 19408 (дев`ятнадцять тисяч чотириста вісім) грн. 95 коп. заборгованості за несплату послуг з постачання природного газу.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Волиньгаз Збут» 567,50 грн. витрат зі сплати судового збору.

Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області повернути ТОВ «Волиньгаз Збут» з державного бюджету сплаченого судового збору в розмірі 1702,50 грн.

Повний текст судового рішення складено 21 лютого 2022 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: ТОВ «Волиньгаз Збут», код ЄДРПОУ 39589216, місцезнаходження м. Луцьк вул. Івана Франка, 12 Волинська область;

Відповідачі: ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .

Суддя М.О. Федечко