Ухвала суду № 103441892, 21.02.2022, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 636/5213/19 Провадження № 1-в/636/20/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2022 року Чугуївський міський суд Харківської області

у складі: головуючого - судді Гуменного З.І.,

за участю секретаря судового засідання Шикової К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Чугуєві заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія Дістріб`юшн» про визнання виконавчого листа № 636/513/19 виданого 19.07.2021 таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «Асканія Дістріб`юшн» - адвокат Білик Д.А. звернувся до суду із заявою, в якій просив визнати виконавчий лист № 636/5213/19 від 19.07.2021 таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування заяви вказував, що вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 05.10.2020 цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 про стягнення моральної та матеріальної шкоди було задоволено та стягнуто з ТОВ «Асканія Дістріб`юшн» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 200000,00 грн. На виконання вироку, згідно платіжних доручень № 4742 від 08.12.2021 та № 4799 від 14.12.2021 ТОВ було сплачено стягувачу грошові кошти у загальній сумі 165 680,00 грн. Крім того, ТОВ як податковим агентом стягувача було сплачено 2640,00 грн. військового збору згідно платіжного доручення № 4743 від 08.12.2021 та 31680,00 грн. податку з доходу фізичної особи згідно платіжного доручення № 4744 від 08.12.2021. Таким чином, на виконання вироку суду від 05.10.2020 сплачено загальну суму 200000,00 грн., що вказує на повне його виконання. Попри це, стягувач звернувся до Дарницького відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із виконавчим листом № 636/5213/19, що виданий 19.07.2021, на підставі чого державним виконавцем було видано постанову про арешт коштів боржника від 28.12.2021 (виконавче провадження № 67926947).

Боржник вважає арешт його рахунків неправомірним, а вирок суду таким, що виконаний боржником добровільно.

Представник стягувача (потерпілого) адвокат Іванов О.А. надав заперечення на заяву, в якій просив в задоволенні заяви відмовити, посилаючись на те, що спричинена моральна шкода стягувачу ОСОБА_1 була завдана внаслідок заподіянню шкоди його життю та здоров`ю. Даний факт було встановлено вироком суду, підтримано і не спростовано рішеннями судів апеляційної та касаційної інстанцій. Вказував, що чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішенням, включаються до оподатковуваного доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, зокрема, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. Крім того, до внесення змін до п. п. 164.2.14 а статті 164 ПК України на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку також не включалися суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю. Таким чином, як податковим законодавством, чинним на момент ДТП, що відбулася 04.09.2019, так і чинним податковим законодавством суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди, завданої життю та здоров`ю, не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Представник заявника у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд заяви без участі представника заявника.

Стягувач та його представник у судове засідання не з`явилися, що не перешкоджає розгляду заяви.

Від представника Дарницького відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшла заява про розгляд справи без участі представника відділу.

Згідно вимог ч. 3 ст. 432 ЦПК України, неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Як встановлено під час судового розгляду, вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 05.10.2020 цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди задоволено; стягнуто з ТОВ «Асканія Дістріб`юшн» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 200000,00 грн. Вирок у даній частині був залишений без змін ухвалою Харківського апеляційного суду від 29.06.2021 та постановою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 10.11.2021.

Виданий судом виконавчий лист про стягнення моральної шкоди стягувачем предявлений до виконання до Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Постановою головного державного виконавця від 28.12.2021 накладено арешт на грошові кошти ТОВ «Асканія Дістріб`юшн».

Згідно платіжних доручень № 4742 від 08.12.2021 та № 4799 від 14.12.2021 ТОВ «Асканія Дістріб`юшн» було сплачено ОСОБА_1 грошові кошти у загальній сумі 165 680,00 грн.

Крім того, ТОВ «Асканія Дістріб`юшн» як податковим агентом ОСОБА_1 було сплачено 2640,00 грн. військового збору згідно платіжного доручення № 4743 від 08.12.2021 та 31680,00 грн. податку з доходу фізичної особи згідно платіжного доручення № 4744 від 08.12.2021.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України, статтею 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організації, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Право на справедливий суд, гарантоване особі у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, розповсюджує дію і на стадію виконання судового рішення. Право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинно розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції («Іммобільяре Саффі» проти Італії», 28.07.1999, § 63; «Горнсбі проти Греції», 19.03.1997, § 40).

За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права, обов`язковості виконання рішень, законності, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об`єктивності, гласності та відкритості виконавчого провадження, розумності строків виконавчого провадження, співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Моральна шкода є негативним наслідком (втратою) немайнового характеру, яка виникла в результаті фізичних та душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та інші обставини. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV ПК України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» внесено зміни до п. п. 164.2.14а статті 164 ПК України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020).

Вказаним законом, зокрема, підпункт «а» підпункту 164.2.14 доповнено словами: «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом».

Таким чином, згідно з підпунктом «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішенням, включаються до оподатковуваного доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, зокрема, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Крім того, суд звертає увагу, що до внесення змін до п. п. 164.2.14 а статті 164 ПК України на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку також не включалися суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Таким чином, як податковим законодавством, чинним на момент ДТП, що відбулася 04.09.2019, так і чинним податковим законодавством суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди, завданої життю та здоров`ю, не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (стаття 5 ЦК України).

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Зокрема, у рішеннях від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012 Конституційний Суду України зазначив, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 210/2104/16-ц (провадження № 14-597цс18).

Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (стаття 7).

Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24 червня 2019 року у справі № 330/431/16-ц (провадження № 61-19080св18).

Події, внаслідок яких у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди та які стали підставою для звернення до суду з позовом у цій справі, мали місце до 23 травня 2020 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», тому з огляду на вищезазначені вимоги у цій справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинних на час виникнення спірних правовідносин.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 212/7779/17 (провадження № 61-39348св18), від 06 червня 2019 року у справі № 212/2904/17 (провадження № 61-16729св18).

Правовий висновок про те, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються суми на відшкодування шкоди, завданої платнику податку внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю, викладено також у постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 180/683/13-ц, від 05 червня 2019 року у справі № 227/130/14-ц, від 25 листопада 2020 року у справі № 264/5681/17.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Безпідставним є посилання заявника, боржника ТОВ «Асканія Дістріб`юшн», що стягнута в рахунок відшкодування моральної шкоди сума підлягає оподаткуванню відповідно до підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

Зі змісту вироку Чугуївського міського суду Харківської області від 05.10.2020 вбачається, що стягнута з ТОВ «Асканія Дістріб`юшн» на користь ОСОБА_1 моральна шкода у розмірі 200000,00 грн. завдана внаслідок заподіяння шкоди його життю та здоров`ю.

Відповідно до ст. 432 ЦПК України, виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". Суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Про визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.

В інформаційному листі ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25 вересня 2015 року» зазначено про необхідність звернути увагу судів, що процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Вирішуючи питання щодо визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд вважає, що під іншими причинами, про які йдеться в частині другій статті 432 ЦПК України, слід розуміти, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Так, наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Обов`язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав. Підстави припинення цивільно-правових зобов`язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п`ятої ЦК України.

Зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Станом на день розгляду заяви вищезазначений вирок суду чинний та не скасований. На час надходження до суду заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, та на час вирішення судом цієї заяви до суду не надходив ні виконавчий лист з відміткою про його виконання, ні постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, у зв`язку з ненаданням суду доказів щодо наявності підстав, з якими закон пов`язує можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а також оскільки боржником рішення суду про стягнення моральної шкоди не виконано у повному обсязі, відсутні підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Керуючись ст. ст. 247, 258-261, 432 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія Дістріб`юшн» про визнання виконавчого листа № 636/5213/19, виданого 19.07.2021 Чугуївським міським судом Харківської області, про стягнення ТОВ «Асканія Дістріб`юшн» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди таким, що не підлягає виконанню, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя -