Рішення № 103441410, 28.09.2021, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/5169/13-ц

Провадження №2/639/114/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2021 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Баркової Н.В.,

за участю секретарів - Кузнецової А.О., Пивоварової Т.В., Волкової С.І.,

представника позивачів за первісним позовом - ОСОБА_1,

представника відповідача за первісним позовом - ОСОБА_2,

представників відповідачів за зустрічним позовом - ОСОБА_3, ОСОБА_4, Кукуєвої В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про відновлення порушеного права та усунення перешкод у здійсненні права власності, за зустрічним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, Адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про відновлення порушеного права користування, скасування рішень органів місцевого самоврядування та визнання приватизації недійсною, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Жовтневого районного суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про відновлення порушеного права та усунення перешкод у здійсненні права власності, та зустрічним уточненим позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, Адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про відновлення порушеного права користування, скасування рішень органів місцевого самоврядування та визнання приватизації недійсною.

Так, 04.02.2008 року ОСОБА_9 та ОСОБА_6, яка діяла в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7, звернулися до Жовтневого районного суду м. Харкова із позовом до ОСОБА_8, в якому просили відновити порушене право, зобов'язавши ОСОБА_8 звільнити незаконно займане підвальне приміщення літера «Б» (нежитлові приміщення №8,6,7, площею 30,0 кв. м.), розташоване по АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову позивачі за первісним позовом посилаються на те, що їх сім'ї на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про права власності на житло, виданого 18.12.2007 року відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації за №6-07-263655-LI належить квартира АДРЕСА_2, яка розташована на першому поверсі одноповерхового житлового будинку. Підвальним приміщенням, як підсобним їх сім'я користується з початку серпня 2007 року для господарчих потреб на підставі рішення виконавчого комітету Жовтневої районної ради м. Харкова за №56-58 від 07.08.2007 року. У підвалі зберігаються різні побутові речі позивачів - велосипед, будівельні матеріали. На вхідній двері у підвальне приміщення позивачами був повішений замок. Рішенням виконкому Жовтневої районної ради м. Харкова за №76-13 від 06.11.2007 року їм було дано дозвіл на приватизацію вказаного підвального приміщення, а 18.12.2007 року спірне підвальне приміщення було ними приватизовано. Відповідно до технічного паспорту, виготовленому на стан 03.12.2007 року та на підставі свідоцтва про право на житло від 18.12.2007 року, в склад приватизованої квартири входить спірне підсобне приміщення - частина підвалу літер «Б» (нежитлові приміщення №8, №6, №7, площею 30,0 кв. м. з окремим виходом). 02.01.2008 року ОСОБА_8 спилила замок на вхідній двері у спірне підвальне приміщення та самовільно зайняла його, повісивши свій замок, про що було складено акт. 18.01.2008 року після їх письмового звернення, ОСОБА_8 було вручено припис за підписом начальника Жовтневого філіалу КП «Жилкомсервіс» про звільнення до 28.01.2008 року самовільно зайнятого підвального приміщення. На теперішній час позивачі не мають можливості користуватися та розпоряджатися належним їм майном, чим порушуються їх права власників. Відповідач відмовляється добровільно звільнити підвальне приміщення, на приписи не реагує, у зв'язку з позивачі вимушені були звернутися до суду з зазначеним позовом.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 21.04.2008 року задоволена заява ОСОБА_8 про забезпечення позову, накладено арешт на підвальне приміщення літ. «Б» (нежитлові приміщення №6,7,8), площею 30,0 кв.м, розташоване по АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_9 ОСОБА_6, ОСОБА_7

21.04.2008 року ОСОБА_8 подала зустрічний позов до ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7, виконавчого комітету Жовтневої районної ради м. Харкова, виконавчого комітету Харківської міської ради в особі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна про відновлення порушеного права, визнання недійсним рішення, визнання недійсним рішення про приватизацію, зобов'язання вчинити дії.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 25.07.2012 року позов ОСОБА_9 задоволено. Вирішено встановити порушене право ОСОБА_9, зобов'язати ОСОБА_8 звільнити підвальне приміщення будинку літер «Б», нежитлові приміщення №8,6,7, площею 30 кв. м., які розташовані по АДРЕСА_1. У задоволені позову ОСОБА_8 відмовлено у повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 судовий збір у розмірі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 7 грн. 50 коп.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 25.10.2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_8 - відхилено. Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 25.07.2012 року залишено без змін.

В подальшому, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.04.2013 року Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 25.07.2012 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 25.10.2012 року - скасовано. Справу передано на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Відтак, ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Харкова Шиянової Л.О. від 21.06.2013 року цивільну справу за позовом ОСОБА_9, ОСОБА_6 та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні власністю, зустрічному позову ОСОБА_8 до ОСОБА_9, адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради, Виконавчого комітету Харківської міської ради Департаменту комунального майна та приватизації про визнання недійсними рішень та їх скасування, визнання недійсним свідоцтва про права власності - прийнято до свого провадження і призначено до розгляду.

14.11.2013 року на адресу суду від представника Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції надійшли заперечення на зустрічний позов, в яких представник просить відмовити у задоволенні зустрічного позову стосовно зобов'язання відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції скасувати реєстрацію права власності на підвальне приміщення літ. «Б» (приміщення №6,№7,№8), площею 30,0 кв. м., розташоване по АДРЕСА_1 з посиланням на те, що даний орган таку реєстрацію не проводив.

23.01.2014 року ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова заяву ОСОБА_8 про забезпечення позову - задоволено. Накладено арешт на нежитлові приміщення, а саме: підвальне приміщення літ. «Б» (приміщення №6,№7,№8), площею 30,0 кв. м., розташоване по АДРЕСА_1, яке зареєстроване на праві власності за ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.06.2014 року клопотання відповідача (позивача за зустрічним позовом) про витребування доказів по цивільній справі за позовом ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про відновлення порушеного права та усунення перешкод у здійсненні права власності; зустрічному позову ОСОБА_8, до ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про відновлення порушеного права користування, скасування рішень органів місцевого самоврядування та визнання приватизації недійсною - задоволено. Витребувано у Харківського міського голови інвентаризаційну справу на житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 19.11.2014 року клопотання відповідача (позивача за зустрічним позовом) та його представника про призначення по справі судової будівельно-технічної експертизи - задоволено. Призначено по цивільній справі за позовом ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про відновлення порушеного права та усунення перешкод у здійсненні права власності; зустрічному позову ОСОБА_8 до ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про відновлення порушеного права користування, скасування рішень органів місцевого самоврядування та визнання приватизації недійсною, судову будівельно-технічну експертизу, провадження якої доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса.

19.11.2014 року ОСОБА_8 надані на адресу суду письмові пояснення.

24.12.2014 року надійшло клопотання ОСОБА_6, ОСОБА_7 про зупинення провадження по справі у зв'язку із смертю ОСОБА_9, суду надана копія свідоцтва про смерть останньої (т.2 а.с.152).

24.02.2015 року цивільна справа за позовом ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про відновлення порушеного права та усунення перешкод у здійсненні права власності; зустрічному позову ОСОБА_8 до ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про відновлення порушеного права користування, скасування рішень органів місцевого самоврядування та визнання приватизації недійсною повернута до суду без виконання для вирішення питання про зупинення провадження у зв'язку зі смертю позивача.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 10.03.2015 року відновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про відновлення порушеного права та усунення перешкод у здійсненні права власності; зустрічному позову ОСОБА_8 до ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про відновлення порушеного права користування, скасування рішень органів місцевого самоврядування та визнання приватизації недійсною. Призначено судове засідання.

10.03.2015 року ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Харкова Шиянової Л.О. провадження у справі за позовом ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про відновлення порушеного права та усунення перешкод у здійсненні права власності; зустрічному позову ОСОБА_8 до ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про відновлення порушеного права користування, скасування рішень органів місцевого самоврядування та визнання приватизації недійсною - зупинено до залучення до участі у справі правонаступника позивача, яка вибула з процесу у зв'язку зі смертю.

Через канцелярію Жовтневого районного суду м. Харкова від 21.09.2015 року надійшло клопотання позивача за зустрічним позовом ОСОБА_8 про відновлення провадження у справі, оскільки строк, встановлений для прийняття спадщини, сплинув.

Судом направлено запит до П'ятої Харківської державної нотаріальної контори з проханням надати відповідь, чи звертався хто із заявами про прийняття або відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, що мешкала за адресою АДРЕСА_2.

09.11.2015 року з П'ятої Харківської державної нотаріальної контори надійшов лист № 3375/01-16 від 05.11.2015 року, згідно з яким за даними перевірки архівних матеріалів, що знаходяться на зберіганні у справах 5 ХДНК, після померлої 11 грудня 2014 року ОСОБА_9, що мешкала за адресою: АДРЕСА_2, була заведена спадкова справа № 109/2015 року. У матеріалах спадкової справи знаходяться: заява, зареєстрована в книзі обліку та реєстрації спадкових справ за № 230 від 27.02.2015 року про прийняття спадщини за законом, від доньки спадкодавця ОСОБА_6, яка мешкає в АДРЕСА_2.; заява, зареєстрована в книзі реєстрації вхідної кореспонденції 04.06.2015 року за № 921/02-14, від ОСОБА_7, який мешкає в АДРЕСА_2, про те, що частки в квартирі АДРЕСА_2 є рівними, тобто по 1/3 частці кожному; заява, зареєстрована в книзі обліку та реєстрації спадкових справ за № 788 від 09.06.2015 року, та книзі реєстрації вхідної кореспонденції 09.06.2015 року за № 950/02-14 про відмову від прийняття спадщини за законом, від матері спадкодавця ОСОБА_10, яка мешкає в АДРЕСА_2. Заява, зареєстрована в книзі обліку та реєстрації спадкових справ за № 924 від 09.07.2015 року, про видачу свідоцтва про право на спадщину, яка складається з 1/3 частки квартири АДРЕСА_2, від доньки спадкодавця ОСОБА_6; свідоцтво про право на спадщину за законом від 09.07.2015 року, за реєстровим № 2-208, видане доньці спадкодавця ОСОБА_6, на 1/3 частку квартири АДРЕСА_2 (т.2 а.с.205).

Відтак, ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 13.11.2015 року відновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про відновлення порушеного права та усунення перешкод у здійсненні права власності; зустрічному позову ОСОБА_8 до ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про відновлення порушеного права користування, скасування рішень органів місцевого самоврядування та визнання приватизації недійсною. Залучено до участі у справі у якості позивача, відповідача за зустрічним позовом, правонаступника ОСОБА_9 - ОСОБА_6. Призначено судове засідання.

27.11.2015 року відповідач ОСОБА_8 уточнила зустрічний позов, звернувшись з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, Адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про відновлення порушеного права користування, скасування рішень органів місцевого самоврядування та визнання приватизації недійсною (т.2 а.с.214-220).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 27.05.2016 року клопотання сторін та їх представників задоволено. Направлено цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про відновлення порушеного права та усунення перешкод у здійсненні права власності; зустрічному позову ОСОБА_8 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, Адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про відновлення порушеного права користування, скасування рішень органів місцевого самоврядування та визнання приватизації недійсною для проведення призначеної ухвалою суду від 19.11.2014 року судової будівельно-технічної експертизи.

19.09.2016 року на адресу суду з ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса надійшов лист від 31.08.2016 року про повернення матеріалів вищевказаної цивільної справи та повідомлення про неможливість надання висновку експерта. 21.09.2016 року з ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса до суду надійшов лист № 2/3396 від 19.09.2016 р. про зняття з виконання судової будівельно-технічної експертизи по справі.

У зв'язку з закінченням повноважень судді Шиянової Л.О., у провадження якої знаходилась вказана справа, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Цивільна справа № 639/5169/13-ц провадження №2/639/15/16 відповідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2016 року передана до провадження судді Гаврилюк С.М.

Відтак, ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Харкова Гаврилюк С.М. від 10.10.2016 року цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про відновлення порушеного права та усунення перешкод у здійсненні права власності, за зустрічним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, Адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про відновлення порушеного права користування, скасування рішень органів місцевого самоврядування та визнання приватизації недійсною прийнято до свого провадження. Відновлено провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про відновлення порушеного права та усунення перешкод у здійсненні права власності, за зустрічним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, Адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про відновлення порушеного права користування, скасування рішень органів місцевого самоврядування та визнання приватизації недійсною. Призначено судове засідання.

02.02.2017 року ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Харкова Гаврилюк С.М. призначено у справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про відновлення порушеного права та усунення перешкод у здійсненні права власності, за зустрічним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, Адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про відновлення порушеного права користування, скасування рішень органів місцевого самоврядування та визнання приватизації недійсною судову будівельно-технічну експертизу.

27.02.2018 року на адресу суду з ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса надійшов висновок судової будівельно-технічної експертизи № 2182 від 14.12.2017 року.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Харкова Гаврилюк С.М. від 28.02.2018 року поновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про відновлення порушеного права та усунення перешкод у здійсненні права власності, за зустрічним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, Адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про відновлення порушеного права користування, скасування рішень органів місцевого самоврядування та визнання приватизації недійсною. Призначено судове засідання.

19.07.2018 року через канцелярію Жовтневого районного суду м. Харкова надійшла уточнена зустрічна позовна заява ОСОБА_8 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, Адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про відновлення порушеного права користування, скасування рішень органів місцевого самоврядування та визнання приватизації недійсною, яка прийнята судом до розгляду. В остаточному вигляді в зустрічному позові позивач просить 1)визнати за ОСОБА_8 право користування нежитловими приміщеннями № 8, № 6, № 7, що знаходяться у цокольному поверсі житлового будинку літ «Б» за адресою АДРЕСА_1. 2)Визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Харкові ради від 03.04.2007 № 27-51, відповідно до якого було скасоване рішення № 4-30 від 10.01.2006 р. на підставі Жовтневого районного суду м. Харкова та зобов'язано ОСОБА_8 звільнити підвальне приміщення.3)Визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Харкові ради від 07.08.2007 № 56-58, відповідно до якого дозволено ОСОБА_9 користуватися підвальним приміщенням пл. 29,20 кв.м. для господарських потреб по вул. АДРЕСА_1.4)Визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Харкові ради від 06.11.2007 № 76-13, відповідно до якого надано ОСОБА_9 вільне підвальне приміщення №18 по плану площею 30 кв.м під підсобне, з правом приватизації. 5). Визнати незаконним та скасувати розпорядження Відділу приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 18 грудня 2007 року № 16195-Ш в частині приватизації ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7 підсобних приміщень № 8, № 6, № 7, площею 30 кв.м., що знаходяться у підвалі житлового будинку літ «Б» за адресою АДРЕСА_1. 6)Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на житло від 18 грудня 2007 року, реєстраційний номер № 6-07-263655-ІІІ, видане на ім'я ОСОБА_9, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, в частині приватизації підсобних приміщень № 8, № 6, № 7, площею 30 кв.м., що знаходяться у підвалі житлового будинку літ «Б» за адресою АДРЕСА_1. 7)Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину, за законом, серія та номер: 2-208, видане 09.07.2015 року, видавник: П'ята харківська державна нотаріальна контора, державний нотаріус Стрельников А.С. в частині права власності ОСОБА_6 на підсобні приміщення № 8, № 6, № 7, площею 30 кв.м., що знаходяться у підвалі житлового будинку літ «Б» за адресою АДРЕСА_1. 8)Скасувати запис про державну реєстрацію права власності за номером: 10341042 на 1\3 частку у праві власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_6, в частині права власності ОСОБА_6 на підсобні приміщення № 8, № 6, № 7, площею 30 кв.м., що знаходяться у підвалі житлового будинку літ «Б» за адресою: АДРЕСА_1 (т.4 а.с.1-12).

31.07.2018 року від представника відповідача за зустрічним позовом Адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якій останній просить відмовити у задоволенні зустрічного позову в частині визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Жовтневої районної в м. Харкові ради від 03.04.2007 №27-51, від 07.08.2007 №56-58, від 06.11.2007 №76-13, в іншій частині - винести законне та виважене рішення. В тому числі зроблена заява про застосування строку позовної давності тривалістю три роки (т.4, а.с. 24-35).

Відповідно до розпорядження в.о. керівника апарату Жовтневого районного суду м. Харкова від 28.01.2019 року у даній справі було призначено повторний автоматизований розподіл справи на підставі п.п. 2.3.3, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.17 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.п.6.2, 8.2, 8.3, 8.4 Засад використання автоматизованої системи документообігу Жовтневого районного суду м. Харкова.

Відтак, для розгляду даної позовної заяви автоматизованою системою документообігу суду визначено суддю Жовтневого районного суду м. Харкова Баркову Н.В. та ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 30.01.2019 року дану цивільну справу прийнято до провадження судді Жовтневого районного суду м. Харкова Баркової Н.В. Призначено позовну заяву до розгляду у судовому засіданні.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 10.04.2019 року клопотання представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_8 - ОСОБА_2 про витребування доказів та виклик свідків - задоволено. Витребувано з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради: копію розпорядження відділу приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 18.12.2007 року №16195-Ш, відповідно до якого надано дозвіл ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на приватизацію квартири АДРЕСА_2; належним чином засвідчені копії всіх документів, що містяться у приватизаційній справі на квартиру АДРЕСА_2; Витребувано з П'ятої Харківської державної нотаріальної контори: належним чином завірену копію свідоцтва про право на спадщину за законом серія та номер 2-208, виданого 09.07.2015 року, видавник П'ята Харківська державна нотаріальна контора, державний нотаріус Стрельніков А.С. Викликано у судове засідання свідків.

У відповідь на дану ухвалу суду надійшов лист з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, відповідно до якого повідомлено, що всі витребувані документи знаходяться в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 23.05.2019 року клопотання представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_8 - ОСОБА_2 про повторне витребування доказів - задоволено. Витребувано з Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради (адреса: 61003, м. Харків, майдан Павлівський,4): копію розпорядження відділу приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 18.12.2007 року №16195-Ш, відповідно до якого надано дозвіл ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на приватизацію квартири АДРЕСА_2; копії всіх документів, що містяться у приватизаційній справі на квартиру АДРЕСА_2.

19.02.2021 року подано відзив на зустрічний позов Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, яке є відповідачем за зустрічним позовом, і представник якого вважає, що вимоги ОСОБА_8 в частині визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло від 18.12.2007 № 6-07-263655-Ш та в частині зобов'язання Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради скасувати свідоцтво про право власності на житло від 18.12.2007 № 6-07-263655-Ш в частині приватизації підвального приміщення літ. «Б» (нежитлові приміщення № 8, № 6, № 7), площею 30 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1 є безпідставними та такими що не підлягають задоволенню (т.5 а.с. 117-122).

28.05.2021 року представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 надав письмову заяву про уточнення способу захисту порушеного права, однак у судовому засіданні 28.09.2021 року, судом, не виходячи до нарадчої кімнати, вказану заяву залишено без розгляду на підставі ст.ст. 49, 126 ЦПК України.

Також у судовому засіданні учасники справи надали вступне слово, представник позивачів за первісним позовом - ОСОБА_1 та позивач ОСОБА_6 позовні вимоги за первісним позовом підтримали, просили первісний позов задовольнити, у задоволенні зустрічного позову відмовити. Представник позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_2 зустрічні уточнені позовні вимоги підтримав, просив зустрічний позов задовольнити, а у задоволенні первісного позову відмовити. Представник відповідача за зустрічним позовом Адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради Кукуєва В.І. просила відмовити у задоволенні зустрічного позову в частині, що стосується рішень виконкому Жовтневої районної ради, в іншій частині покладалась на розсуд суду.

Представник відповідача за зустрічним позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради в судове засідання не з'явився, повідомлений про день і час розгляду справи належним чином, у відзиві виклав заяву про розгляд справи у відсутність представника даного органу.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, допитавши свідків та дослідивши матеріали цивільної справи і зміст заяв по суті справи, приходить до наступних висновків.

Позивачі ОСОБА_6, ОСОБА_7 займають квартиру АДРЕСА_2, а відповідач ОСОБА_8 - займає квартиру АДРЕСА_3.

Як вбачається з рішення виконавчого комітету Жовтневої районної у місті Харкові ради від 10.01.2006 року за №4-30 ОСОБА_8, яка мешкає по АДРЕСА_3, було дозволено користуватися підвальним приміщенням площею 42,5 кв. м., яке розташоване під її квартирою. Підвальне приміщення необхідно для зберігання сільгоспродуктів (т.1 а.с. 55).

Постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 25.01.2007 року адміністративний позов ОСОБА_11 до виконкому Жовтневої райради в м. Харкові про визнання недійсним і скасування рішення Жовтневого райвиконкому - задоволено. Рішення Жовтневого райвиконкому м.Харкова від 10.01.2006 року за №4-30 про дозволення ОСОБА_8, яка мешкає по АДРЕСА_3 користуватися підвальним приміщенням, площ.42,5 кв.м, яке розташоване під її квартирою - визнано недійсним та зобов'язано Жовтневий райвиконком м. Харкова скасувати рішення від 10.01.2006 року за №4-30 (т.1 а.с. 56-57).

Рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної у місті Харкові ради від 03.04.2007 року за №27-51 скасовано рішення за №4-30 від 10.01.2006 року на підставі Жовтневого місцевого районного суду м. Харкова. Також вирішено гр.ОСОБА_8, яка мешкає по АДРЕСА_3 звільнити підвальне приміщення (т.2 а.с. 169).

Однак в подальшому ухвалою колегії Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2010 року скасована постанова Жовтневого районного суду м. Харкова від 25.01.2007 року по справі №2-а-27/07/2012 за позовом ОСОБА_11 до виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Харкові ради про визнання недійсним і скасування рішення Жовтневого райвиконкому м. Харкова, провадження у справі закрито (т.1 а.с.179-182).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Жовтневої районної у місті Харкові ради від 07.08.2007 року за № 56-58 дозволено ОСОБА_9, яка мешкає по АДРЕСА_2 користуватися підвальним приміщенням площею 29,20 кв.м. для господарських потреб по вул. АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 13).

Згідно з рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної у місті Харкові ради від 06.11.2007 року за №76-13 ОСОБА_9 проживає в однокімнатній квартирі АДРЕСА_2. Сім'я 3 особи: вона, дочка і онук - 1995 р.н. Рішенням райвиконкому №56-58 від 07.08.07 р. її сім'ї було надане підсобне приміщення (підвал) площею 29,2 кв.м (фактично 30,0 м.кв.)для господарський потреб. Приміщення по плану №18(15,5+7,8+6,7 кв.м). Сусіди не заперечують. У зв'язку з приватизацією свого житла просить виконком надати це приміщення під підсобне, з правом приватизації. Отже, вирішено прохання задовольнити і надати ОСОБА_9, яка мешкає по АДРЕСА_2, підвальне приміщення площею 30,0 кв.м. під підсобне з правом приватизації. Також на ОСОБА_9 вирішено покласти обов'язок внести зміни в технічну документацію міськБТІ і укласти договір з житловою дільницею по сплаті за користування підсобним приміщенням (т.1 а.с. 14).

Відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації виконавчого комітету ХМР видано свідоцтво про право власності на житло 18.12.2007 року, реєстраційний №6-07-263655-LI, яке посвідчує, що ОСОБА_9, та члени її сім'ї ОСОБА_6, ОСОБА_7 дійсно мають на праві спільної сумісної власності квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 76, 1 кв. м., свідоцтво видане згідно з розпорядженням від 16.12.2007 року №16195-Ш (т.1 а.с. 10).

Як вбачається з технічного паспорту, виданого 03.12.2007 року, приватизована ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7 квартира АДРЕСА_2 складається з однієї кімнати, площею 20,1 кв. м., кухні, площею 11,1 кв.м., вбиральні, площею 3,4 кв. м., коридору, площею 8,1 кв. м., тамбуру 3,4 кв.м. , підсобного приміщення підвалу, площею 30,0 кв. м. в , загальна площа квартири 76,1 кв. м. З плану квартири вбачається фрагмент підвалу літ. «Б» 30,0 кв.м. та фрагмент 1-го поверху літ. «А» (т.1, а.с. 11-12).

25.12.2007 року ОСОБА_8 отримала припис КП «Жилкосервіс», яким встановлено самозахоплення підвалу за адресою: АДРЕСА_3 і зобов'язано її звільнити підвал або надати документи на право користування ним (т.1 а.с.26).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 16.10.2013 року за №11014089 вбачається, що на підставі ухвали Жовтневого районного суду від 21.04.2008 року накладено арешт на підвальне приміщення літ. «Б» (приміщення №6,№7,№8), площею 30,0 кв. м., розташоване по АДРЕСА_1, та на підставі копії ухвали суду від 26.02.2013 року вказане обтяження припинено (т.2, а.с. 33).

Згідно з відповіддю від 03.03.2014 року КП «Жилкомсервіс» на звернення ОСОБА_8, на підставі рішення РВК Жовтневого району №40-3 від 10.01.2016 року підвальне приміщення площею 42,5 кв.м. передано у користування під господарські потреби ОСОБА_8 Однак додатково повідомлено, що згідно поверхового плану будинку АДРЕСА_1, вказане підвальне приміщення має площу 30,0 кв.м. (т.2, а.с. 69).

Також з відповіді КП «Жилкосервіс» від 07.04.2014 року на запит суду вбачається, що КП «Жилкомсервіс» не є органом реєстрації речових прав на нерухоме майно, тому не може повідомляти суду про те, хто є власником. Визначення даного підвального приміщення допоміжним не належить до компетенції КП «Жилкомсервіс». У частині підвального приміщення, розташованого під квартирою АДРЕСА_3, проходить система холодного водопостачання та водовідведення. Технічне обслуговування вищезазначених систем до тарифу на оплату житлово-комунальних послуг квартири № 6 не включено. Дозвільна документація на проведення водопостачання та водовідведення власниками квартири АДРЕСА_3 на дільниці №45 КП «Жилкомсервіс» відсутня (т.2, а.с. 78).

Згідно з повідомленням КП «Харківводоканал» від 01.04.2016 року, вказане підприємство надсилає на адресу суду копії технічних умов на водопостачання та водовідведення квартири АДРЕСА_3 та проектно-технічну документацію на водопостачання квартири АДРЕСА_3. Також повідомлено, що 24.03.2008 року на ім'я ОСОБА_8, на підставі її заяви видані технічні умови на підключення до існуючої внутрішньодворової мережі каналізації. Однак, проектно-технічна документація на водовідведення квартири АДРЕСА_3 не узгоджувалася. Договір «Про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення» за вищевказаною адресою не укладався (т.3, а.с. 12-15).

Згідно відповіді Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану виконавчого комітету Харківської міської ради від 12.04.2016 року вбачається, що на топопланах М 1:500 в межах запитуваної судом інформації (запит від 11.03.2016 року (том №3, а.с.9)) території зйомка відсутня (частково нанесені лише фасади будівель). У квітні 2015 року до Департаменту зверталася громадянка ОСОБА_8 з проханням надати викопіювання з топопланів території в районі АДРЕСА_1, яку було проінформовано про відсутність зйомки на топопланах за вказаною адресою. (т.3, а.с. 17-18).

За дорученням першого заступника міського голови Департаментом містобудування, архітектури та генерального плану розглянуто ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 11.06.2014 по справі №639/5169/13-ц про витребування інвентаризаційної справи на житловий будинок по АДРЕСА_1, на виконання ухвали на адресу суду направлено оригінал інвентаризаційної справи на житловий будинок по АДРЕСА_1 у прошитому, пронумерованому та опечатаному вигляді на 205 аркушах (т.2, а.с. 105), які досліджені під час судового розгляду і надані для проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Як вбачається з висновку судової будівельно-технічної експертизи ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса №2182 від 14.12.2017 року, нежитлові приміщення №№6,7,8 загальною площею 30 кв.м розташовані в цокольному поверсі житлового будинку літ. «Б-1» по АДРЕСА_1. В нежитлових приміщеннях №№6,7,8 загальною площею 30 кв.м відсутні інженерні комунікації загального користування всіх мешканців одноповерхової будівлі літ. «Б» по АДРЕСА_1. В досліджуваних нежитлових приміщеннях (за винятком приміщення №8) улаштовано інженерні комунікації особистого (індивідуального) користування ОСОБА_8, власника квартири №6 житлового будинку літ. «Б-1» по АДРЕСА_1. Нежитлові приміщення №№6,7,8 загальною площею 30 кв.м одноповерхової будівлі літ. «Б» по АДРЕСА_1 до допоміжних приміщень, необхідних для забезпечення технічної експлуатації й обслуговування усього житлового будинку, технічно не відноситься. Досліджувані нежитлові приміщення (за винятком нежитлового приміщення №8) відносяться до допоміжних приміщень квартири №6, так як їх особисте (індивідуальне) використання ОСОБА_8, пов'язане з технічною експлуатацією й обслуговуванням цієї квартири. Нежитлові приміщення №№6,7,8 загальною площею 30 кв.м в одноповерховій будівлі літ. «Б» по АДРЕСА_1, на момент приватизації 18.12.2007 року, до допоміжних приміщень, необхідних для забезпечення технічної експлуатації й обслуговування усього житлового будинку, технічно не відносились (т.3, а.с.133-172).

На даний час згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 16.06.2018 року 1/3 частина квартири АДРЕСА_2 належить на праві спільної часткової приватної власності ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, серія та номер 2-208, виданого 09.07.2015 П'ятою Харківською державною нотаріальною конторою (т.4 , а.с.14-15), що також підтверджується завіреною копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.07.2015 року, з якого вбачається, що спадкоємцем померлої ОСОБА_9 є її дочка - ОСОБА_6 (т.4, а.с.122-123).

КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради на виконання ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 23.05.2019 року направило копії матеріалів приватизаційної справи №215295 на квартиру АДРЕСА_2, які додані до матеріалів справи (т.4, а.с.139-208). Зазначена приватизаційна справа містить відмітку, про те, що 18.12.2007 р. відділом приватизації згідно з розпорядженням №16195-Ш від 18.12.2007 р. р. №6-07-263655-Ш видано свідоцтво про право власності на житло ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7 (т.4 л.д. 179). Крім того до списку технічних паспортів, що підлягають переоформленню, включено кв.АДРЕСА_2 у зв'язку із включенням до загальної площі квартири підвального приміщення на підставі Жовтневого РВК від 06.11.2007 №76-13. З листів від 01.12.2007 р. директора КП «Харківське міськБТІ» вбачається, що при виготовленні технічного паспорта від 10.10.2006 р. на квартиру АДРЕСА_2 не був врахований підвал, оскільки своєчасно не були надані рішення Жовтневого РВК. Внесені зміни до технічного паспорту з урахуванням зазначених вище рішень. В результаті загальна площа квартири стала 76,1 кв.м, замість 46,1 кв.м, вартість стала 13-32 грн., замість 8-07 (т.4 л.д. 181). До загальної площі квартири включено підвал площею 30, 0 кв.м, який згідно рішення РВК Жовтневого району м. Харкова №46-13 від 06.11.2007 р. наданий під підсобне приміщення (т.4 а.с. 163)

Свідок ОСОБА_13 повідомив суду, що він є сусідом позивача та відповідача, раніше не проживав по АДРЕСА_1, а приїздив до тітки у гості за вказаною адресою з 1977 року по 1981 рік, поки його не забрали до армії. ОСОБА_12 він знає ще з дитинства, вона не жила за адресою спірного будинку до смерті матері. ОСОБА_8 займала квартиру у цьому будинку та підвальне приміщення під квартирою. В 2007 році свідок допомагав утеплювати їй воду, яка проходила у підвальному приміщенні з будинку ОСОБА_9.

Свідок ОСОБА_14, подруга ОСОБА_8, пояснила, що їй відомо, що ОСОБА_8 отримала квартиру, провела воду, їй дозволили в підвалі провести комунікації, а сусіди в 2007 році змінили замки. Також свідок пояснила, що з 1987 року знає Капустіну, яка користується підвальним приміщенням з відповідним дозволом, перенесла туди свої речі. Все це відомо свідкові зі слів ОСОБА_8, сама свідок в підвальне приміщення не ходила, знає лише де сходи туди.

Допитана за її згодою у якості свідка відповідач за первісним позовом ОСОБА_8 пояснила, що мешкає в будинку Б по АДРЕСА_1, а ОСОБА_6 - в будинку А. ОСОБА_8 підвальним приміщенням під квартирою почала користуватись в 1986 році, ЖЕК надав їй дозвіл провести воду в 1988 році. В цьому приміщенні було сміття. Вони з сусідами, в тому числі з ОСОБА_9, прибирали підвальне приміщення, оскільки ОСОБА_9 надавала воду зі свого підвального приміщення. Після цього ОСОБА_8 почала користуватись підвальним приміщенням, та від виконкому в 2006 році отримала дозвіл на приватизацію. ОСОБА_6 бажала зробити там квартиру, однак ОСОБА_8 відмовилась, оскільки там були її речі, консервація. В 2007 році ОСОБА_9 і ОСОБА_11 домоглися скасування рішення. Коли ОСОБА_8 була на роботі, в грудні сусіди зрізали замки, в результаті - розморозились труби. З 1986 року і до цього часу там знаходяться речі ОСОБА_8, вона сплачує за це приміщення, там знаходиться дитяче ліжко, пральна машинка, їй нікуди в інше місце виносити комунікації. Їй перекрили воду, проект на яку зроблено в 2008 році.

15.12.2017 року набув чинності ЦПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 року.

Відповідно до п.9 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 року справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України та відповідно до ч.ч. 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)

Статтею 82 ЦПК України передбачені підстави звільнення від доказування, зокрема, в ч.1 зазначеної статті визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Також, ч.ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участь у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

З урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до яких обов'язок подавати докази покладається на сторони процесу, суд зобов'язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів і в межах заявлених позовних вимог.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. При цьому, згідно з ч.5 ст. 319 ЦК України, власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва (ч.1 ст. 383 ЦК України).

Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» містить визначення поняття приватизації державного житлового фонду, зміст якої полягає у відчуженні на користь громадян України, як квартир, будинків, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, так і належних до них господарських споруд і допоміжних приміщень (підвалів, сараїв тощо) цього фонду.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», у процесі приватизації громадяни набувають право власності на квартири та допоміжні приміщення багатоквартирного будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Перелік таких приміщень не є вичерпним.

За змістом ч. 2 ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках.

У той же час законодавство розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення)

Нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Згідно з ч.ч. 1-5 ст. 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до п. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків та жилої площі в гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Конституційний Суд України у рішенні від 02.03.2004 року у справі № 4-рп/2004 зазначив, що, аналізуючи порушені у конституційному зверненні і конституційному поданні питання щодо права власників приватизованих і неприватизованих квартир багатоквартирних будинків та органів місцевого самоврядування і місцевих державних адміністрацій розпоряджатися допоміжними приміщеннями, а також конструктивними елементами таких будинків (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, сходові марші і т. ін.), Конституційний Суд України виходить з правової характеристики спільного майна власників квартир, конкретизованої у Законі України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

У рішенні від 09.11.2011 року у справі № 14-рп/2011 Конституційний Суд України вказав, що за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям «мешканці» треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб`єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об`єкт - допоміжні приміщення. Крім того, таке функціональне призначення‚ як обслуговування дво- або багатоквартирного будинку‚ має і прибудинкова територія навколо нього, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою. З цього випливає, що допоміжне приміщення може бути розташоване і поза межами дво- або багатоквартирного будинку.

Разом з тим нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

У багатоквартирних жилих будинках можуть розташовуватись і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (частина третя статті 4 ЖК України) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі № 598/175/15-ц (провадження №14-363цс19).

Статтею 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення, який укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Відповідно до ч.1 ст. 15, ст. 30 ЖК УРСР відповідні сільські, селищні, міські ради, їхні виконавчі комітети здійснюють державний контроль за використанням і схоронністю житлового фонду.

Відповідно до ч.3 ст. 17 ЦК України орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування здійснюють захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом.

Статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У частині 2 ст. 3 вказаного Закону визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Крім того, частиною третьою статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Відповідно до частини другої статті 31-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» реєстраційні дії на підставі судових рішень проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником. Державна судова адміністрація України у день набрання законної сили судовим рішенням, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру прав примірника такого судового рішення. Державний реєстратор, що перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, за місцезнаходженням відповідного майна у день надходження відповідного судового рішення формує та реєструє необхідну заяву або реєструє судове рішення про заборону вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією прав, чи судове рішення про скасування відповідного судового рішення. Проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень здійснюється у порядку та строки, передбачені цим Законом, без справляння адміністративного збору. Інформаційна взаємодія між Державним реєстром прав та Єдиним державним реєстром судових рішень здійснюється інформаційно-телекомунікаційними засобами в електронній формі у порядку, визначеному Міністерством юстиції України спільно з Державною судовою адміністрацією України.

З наведеного вбачається, що Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено вичерпний перелік рішень суду, на підставі яких здійснюється державна реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме набуття, зміна або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру речових прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора.

Таким чином, згідно із Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення суду щодо недійсності правочину не зумовлює виникнення обов'язку скасування рішення про державну реєстрацію права власності на відповідний об'єкт.

Запис про скасування державної реєстрації прав вноситься до Державного реєстру речових прав саме на підставі рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав. За відсутності такого рішення суду реалізувати рішення суду про визнання правочинів недійсними, тобто відновити порушені права позивача, буде неможливо.

Така позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 року у справі №909/968/16 (провадження №12-97гс18).

З урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов'язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів з власної ініціативи і зобов'язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів і в межах заявлених позовних вимог.

Так, позивачі за первісним позовом просять суд відновити порушене право, зобов'язавши ОСОБА_8 звільнити незаконно займане підвальне приміщення літера «Б» (нежитлові приміщення №8,6,7, площею 30,0 кв. м.), розташоване по АДРЕСА_1 і відновити порушене право, зобов'язавши ОСОБА_8 звільнити незаконно займане підвальне приміщення літера «Б» (нежитлові приміщення №8,6,7, площею 30,0 кв. м.), розташоване по АДРЕСА_1. При цьому на підставі досліджених доказів в судовому засіданні встановлено, що до звернення з даним позовом позивачі змінили замки, встановлені ОСОБА_8 на вказані підвальні приміщення, у зв'язку з чим остання багато років не має навіть доступу до зазначених приміщень і не має можливості забрати свої речі, що не спростовано позивачами в судовому засіданні, а отже, суд приходить до висновку про те, що позивачами не доведено, що їх право власності, за захистом якого вони звернулись до суду, знаходиться у стані порушення і підлягає відновленню. За таких обставин суд не знаходить підстав для задоволення первісного позову у зв'язку з його недоведеністю.

Між тим, не знаходить суд і передбачених законом підстав для визнання в судовому порядку за ОСОБА_8 права користування нежитловими приміщеннями № 8, № 6, № 7, що знаходяться у цокольному поверсі житлового будинку літ «Б» за адресою АДРЕСА_1, оскільки не знаходить підстав для визнання незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Харкові ради від 03.04.2007 № 27-51, відповідно до якого було скасоване рішення № 4-30 від 10.01.2006 р. на підставі Жовтневого районного суду м. Харкова та зобов'язано ОСОБА_8 звільнити підвальне приміщення. Доводи відповідача щодо відсутності у виконкому повноважень скасовувати свої рішення спростовуються тим, що таке скасування відбулось саме на підставі рішення суду, яке на той момент було чинним, що відповідає положенням, викладеним у рішенні Конституційного Суду України від 02.03.2004 р. та не суперечить положенням ч.9 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування». Тим більше, що рішенням виконкому від 10.01.06 року було дозволено ОСОБА_8 користуванням підвалом 42,5 кв.м., який фактично іншими ознаками не ідентифікований, тому не співпадає з предметом позову.

З досліджених судом доказів в їх сукупності, та, зокрема, з висновку судової будівельно-технічної експертизи ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса №2182 від 14.12.2017 року вбачається, що спірні нежитлові приміщення №№6,7,8 загальною площею 30 кв.м розташовані в цокольному поверсі житлового будинку літ. «Б-1» по АДРЕСА_1. В нежитлових приміщеннях №№6,7,8 загальною площею 30 кв.м відсутні інженерні комунікації загального користування всіх мешканців одноповерхової будівлі літ. «Б» по АДРЕСА_1. Нежитлові приміщення №№6,7,8 загальною площею 30 кв.м в одноповерховій будівлі літ. «Б» по АДРЕСА_1, на момент приватизації 18.12.2007 року, до допоміжних приміщень, необхідних для забезпечення технічної експлуатації й обслуговування усього житлового будинку, технічно не відносились

З огляду на вказані висновки суд не знаходить підстав для задоволення зустрічних позовних вимог в частині скасування рішення Виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Харкові ради від 07.08.2007 № 56-58, відповідно до якого дозволено ОСОБА_9 користуватися підвальним приміщенням пл. 29,20 кв.м. для господарських потреб по вул. АДРЕСА_1, та визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Харкові ради від 06.11.2007 № 76-13, відповідно до якого надано ОСОБА_9 вільне підвальне приміщення №18 по плану площею 30 кв.м під підсобне, з правом приватизації, а також для визнання незаконним та скасування розпорядження Відділу приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 18 грудня 2007 року № 16195-Ш в частині приватизації ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7 підсобних приміщень № 8, № 6, № 7, площею 30 кв.м., що знаходяться у підвалі житлового будинку літ «Б» за адресою АДРЕСА_1. Зазначені позовні вимоги ґрунтуються виключно на відсутності згоди всіх співвласників будинку, однак відсутність або наявність такої згоди не є визначальною для оцінки законності вказаних рішень, оскільки обов'язковість отримання такої згоди не була передбачена законодавством, чинним на час ухвалення вказаних рішень, враховуючи статус спірних нежитлових приміщень №№6,7,8, які до допоміжних приміщень, необхідних для забезпечення технічної експлуатації й обслуговування усього житлового будинку, технічно не відносились.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав і для задоволення похідних зустрічних позовних вимог про визнання недійсним та скасувати свідоцтва про право власності на житло від 18 грудня 2007 року, реєстраційний номер № 6-07-263655-ІІІ, видане на ім'я ОСОБА_9, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, в частині приватизації підсобних приміщень № 8, № 6, № 7, площею 30 кв.м., що знаходяться у підвалі житлового будинку літ «Б» за адресою АДРЕСА_1.; визнання недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину, за законом, серія та номер: 2-208, видане 09.07.2015 року, видавник: П'ята харківська державна нотаріальна контора, державний нотаріус Стрельников А.С. в частині права власності ОСОБА_6 на підсобні приміщення № 8, № 6, № 7, площею 30 кв.м., що знаходяться у підвалі житлового будинку літ «Б» за адресою АДРЕСА_1. і про скасування запису про державну реєстрацію права власності за номером: 10341042 на 1\3 частку у праві власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_6, в частині права власності ОСОБА_6 на підсобні приміщення № 8, № 6, № 7, площею 30 кв.м., що знаходяться у підвалі житлового будинку літ «Б» за адресою: АДРЕСА_1.

Оскільки заявлені позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_8 позовні вимоги про визнання права користування спірним нерухомим майном обґрунтовані виключно тим, що позивач вважає незаконним отримання у користування та у власність вказаного майна позивачами за первісним позовом, що не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду, суд, вирішуючи справу в межах позовних вимог (в межах предмету та підстав позову), не вдається до оцінки права ОСОБА_8 на користування зазначеним чужим майном на правах сервітуту у зв'язку із знаходженням комунікацій водопостачання для її квартири.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні як первісного позову, так і зустрічного позову відмовлено, то судовий збір, а також витрати на правову допомогу на користь учасників справи не стягуються.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 56, 76-81, 128, 133, 141, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 16, 261, 319, 321, 369, 382 ЦК України, Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», Законом України «Про місцеве самоврядування», Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні первісного позову ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про відновлення порушеного права та усунення перешкод у здійсненні права власності - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_8 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, Адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про відновлення порушеного права користування, скасування рішень органів місцевого самоврядування та визнання приватизації недійсною - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Жовтневий районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачі за первісним позовом:

-ОСОБА_6, адреса: АДРЕСА_2;

-ОСОБА_7, адреса: АДРЕСА_2;

Відповідач за первісним позовом: ОСОБА_8, адреса: АДРЕСА_3;

Відповідачі за зустрічним позовом:

-Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, адреса: м. Харків, майдан Конституції, буд. 16;

-Адміністрація Новобаварського району Харківської міської ради, адреса: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, буд. 11.

Повне рішення складено 21.02.2021 року.

Суддя Н.В. Баркова