Ухвала суду № 103441391, 16.02.2022, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/11321/14-ц

Провадження № 4-с/638/43/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2022 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді за участю: секретаря судового засідання представника боржника Поволяєвої О.В., Варданян К.Г., Рогозіна С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за скаргою боржника ОСОБА_1 на рішення головного державного виконавця Мар`їнського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Кущія Костянтина Сергійовича, стягувач ОСОБА_2 ,-

ВСТАНОВИВ:

27 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на постанову головного державного виконавця Мар`їнського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Кущія Костянтина Сергійовича, в якій просить суд скасувати постанову головного державного виконавця Мар`їнського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Кущія Костянтина Сергійовича, винесену в рамках виконавчого провадження № 52013149 про арешт коштів боржника, в частині накладення арешту на зарплатний рахунок.

В обґрунтування скарги зазначено, що постановою накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунку боржника, який призначений для зарахування заробітної плати. Між тим стягнення з доходу боржника (заробітної плати) можливе лише в розмірі 20 %, а інші кошти, що залишились (в розмірі 80 % від заробітної плати) повинні бути передані боржнику, тому їх арешт є незаконним.

02 грудня 2021 року стягувачем були надані до суду заперечення на скаргу на дії державного виконавця, які мотивовано тим, що виходячи з правових позицій, викладених в постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року по справі № 756/1927/16-ц та від 01 вересня 2021 року по справі № 711/4792/16-ц скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

16 грудня 2021 року начальник Мар`їнського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області надала до суду відзив на скаргу. У відзиві зазначила, що практика Верховного Суду на яку посилається боржник є необґрунтованою, оскільки вона стосується правовідносин щодо накладення арешт на рахунки боржника юридичної особи, які передбачені для виплат заробітної плати працівникам та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, що не відноситься до вказаного спору.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 31 серпня 2021 року розгляд справи призначено в судовому засіданні із повідомленням учасників справи про дату, час та місце судового засідання.

Представник боржника в судовому засіданні вимоги скарги та викладені в ній доводи підтримав у повному обсязі. Зазначив, що рахунки, які передбачені для виплат заробітної плати є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби. Також представник заявника в обґрунтування вимог посилався на правову позицію, викладену Верховним Судом в постанові від 03 жовтня 2019 року у цивільній справі № 642/6675/18.

Представник стягувача та державний виконавець в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.

В провадженні Мар`їнського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) перебуває виконавче провадження № 52013149 з примусового виконання виконавчого листа № 2/638/251/15, виданого 18 березня 2015 року Дзержинським районним судом м. Харкова про стягнення солідарно з боржників ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ТОВ «Харківський центр правової допомоги» на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 1019320,97 грн.

Постановою головного державного виконавця Мар`їнського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Кущія К.С. накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику ОСОБА_1 .

Згідно довідки АТ «Державний ощадний банк України» від 19 жовтня 2021 року ОСОБА_1 в ТВБВ філії Харківське обласне управління АТ «Ощидбанк» ТВБВ № 10020/0355 відкрито рахунок № НОМЕР_1 в національній валюті в тарифному пакеті «Зарплатний».

27 жовтня 2021 року головою правління АТ «Ощадбанк» Драчко-Єрмоленко Є.В. направлено до суду лист, в якому зазначено, що перелік рахунків, на кошти на яких не може бути звернено стягнення чітко регламентований ст. 48 ЗУ «Про виконавче провадження». Пунктом 3 ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлюється зобов`язання банку повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках тільки по рахунках юридичної особи та фізичної особи-підприємця. Перелік рахунків фізичних осіб, на кошти на яких не може бути накладено арешт або звернено стягнення, чинним законодавством не регламентовано. Умовами обслуговування поточних рахунків з використанням платіжних карток, які відкриваються клієнтам банку фізичним особам, на отримання як заробітної плати, так і пенсійних та соціальних виплат, не встановлено обмеження щодо поступлення на карткові рахунки виключно заробітної плати, пенсії та соціальної допомоги, тому на вказані рахунки можуть поступати і інші кошти.

Оцінюючи доводи і аргументи учасників справи, а також надані учасниками справи докази, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, викладену зокрема в рішенні від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України», відповідно до якої хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "РуїзТорія проти Іспанії" (RuizToriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).

Згідно з п. 7 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Всупереч вимог ст. 12, 13, 81 ЦПК України будь-яких даних відносно того, що рахунок боржника, на який перераховується заробітна плата, є рахунком із спеціальним режимом використання або іншим рахунок, звернення стягнення на які заборонено законом, боржником суду не надано.

Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що державний виконавець визначив банківським установам порядок її виконання, із застереженням щодо накладення арешту на рахунки та/або звернення стягнення на які заборонено законом та які належать боржнику.

АТ «Державний ощадний банк України», на яке нормами статті 52 ЗУ «Про виконавче провадження» покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунку виконало та 22 жовтня 2021 року надало до суду відповідь, в якій зазначило, що кошти після зарахування на рахунок отримувача стають її власністю, втрачають свій цільовий статус (заробітна плата, пенсія, соціальна виплата) та набувають статусу вкладу, до того ж, умовами обслуговування поточних рахунків, які відкриваються клієнтам для отримання заробітної плати не встановлено обмеження щодо поступлення на карткові рахунки виключно заробітної плати. Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.

За таких обставин, рахунок боржника не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено, кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат тощо), та набули статусу вкладу.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені в постанові Верховного Суду від 03.02.2021 року у справі № 756/1927/16-ц.

В цій же постанові Верховним Судом зазначено, що арешт на рахунок боржника не унеможливлює отримання заробітної плати ним, за його бажанням, готівкою через касу роботодавця або поштовими переказами на вказаний ним рахунок (адресу), а тому висновок судів про те, що накладення арешту на грошові кошти боржника порушує його право на отримання заробітної плати є необґрунтованим.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення скарги про скасування постанови державного виконавця щодо накладення арешту на рахунок фізичної особи - боржника, призначений для отримання особистих коштів, зокрема, заробітної плати, та відмовив у задоволенні скарги в справі, аналогічній даній.

Аналогічну позицію викладено і в постанові Харківського апеляційного суду від 17.06.2021 року в справі № 952/37/21, провадження № 22-ц/818/2366/21.

Суд під час розгляду даної цивільної справи не вбачає підстав відступати від вказаних вище висновків щодо застосування норм права, які є останніми за часом висновками в подібних правовідносинах.

Судом під час розгляду даної цивільної справи встановлено, що державний виконавець, звертаючи стягнення на грошові кошти боржника та накладаючи арешт на рахунок боржника, діяв у відповідності до вимог чинного законодавства та з метою виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Будь-яких даних відносно того, що рахунок боржника є рахунком із спеціальним режимом використання або іншим рахунком, звернення стягнення на які заборонено законом, судом не отримано.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення скарги.

Зазначені у скарзі представником боржника посилання на висновки, викладені у постанові Верховного суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 642/6675/18, не є релевантними, оскільки правовідносини у наведеній справі стосуються накладення арешту на рахунки юридичної особи роботодавця боржника, з яких здійснюється виплата заробітної плати працівникам та сплата податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, а у даній справі правовідносини стосуються питання накладення арешту на рахунок фізичної особи боржника, призначений для отримання особистих коштів, зокрема, заробітної плати.

Керуючись ст. 258-261, 353-354, 447-452 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги боржника ОСОБА_1 на рішення головного державного виконавця Мар`їнського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Кущія Костянтина Сергійовича відмовити повністю.

Ухвала може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених участині другійстатті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 21 лютого 2022 року.

Суддя О.В. Поволяєва