YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди Дніпропетровська область

/

Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Ухвала суду № 103440469, 21.02.2022, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Дата ухвалення

21.02.2022

Номер справи

203/1875/13-к

Номер документу

103440469

Форма судочинства

Кримінальне

Компанії, зазначені в тексті судового документа

Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 203/1875/13-к

Провадження № 1-кп/0203/1/2022

У Х В А Л А

21.02.2022 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого судді - Смольнякова О.О.

при секретарі - Муліній В.К.

за участю прокурора - Онішка Я.А.

представника цивільного позивача- Андрієвського Р.В.,

захисників - Кречетникової О.О., Пивовара Є.В., Олешко О.М.,

Глущенка О.О., Андрущенко В.О., Бунякіна В.Л.,

Миронова В.Є., Старовойтової О.Е., Романюка А.О.

за участю обвинувачених - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 , ОСОБА_10

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпро обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 120120000000027 та обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 32013250000000010 стосовно

ОСОБА_1 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 212, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 212, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 358 та ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 200 КК України,

ОСОБА_2 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч.3 ст. 212, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 212, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 358 та ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 200 КК України,

ОСОБА_3 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 212; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 212; ч. 1 ст. 209; ч. 3 ст. 209; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 366; ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 358; ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 358; ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 200 КК України;

ОСОБА_4 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 212 КК України

ОСОБА_5 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 212 КК України,

ОСОБА_6 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 212 КК України;

ОСОБА_7 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч.5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 212 та ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 212 КК України;

ОСОБА_8 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч.5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 212 та ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 212 КК України;

ОСОБА_11 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 212 та ч. 2 ст. 366 КК України,

ОСОБА_10 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 212 та ч. 2 ст. 366 КК України;

ОСОБА_9 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255; ч.5 ст.27, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 205; ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 212 КК України,

ОСОБА_12 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України,

в с т а н о в и в:

До Кіровського районного суду м. Дніпропетровська надійшли зазначені обвинувальні акти, які ухвалою від 06.05.2014 об`єднані в одне провадження.

В підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити обвинувальні акти до судового розгляду, як такі, що відповідають вимогам ст.291 КПК України.

Захисник Кречетникова О.А. заперечувала проти призначення судового розгляду, мотивуючи тим, що прокурором обвинуваченим не були вручені обвинувальні акти, - лише титульна (перша) сторінка. В обвинувальних актах при викладі фактичних обставин вказані особи, відносно яких справа не перебуває в суді, вони не притягуються до кримінальної відповідальності, в той час як в обвинувальних актах розписані їх ролі, функції кожної особи у злочинній діяльності та досягнення спільного злочинного умислу кожним з учасників, тобто висловлена преюдиція стосовно осіб, які не є обвинуваченими, що може потягнути порушення принципу презумпції невинуватості. Посилається на те, що Законом України № 101-ІХ від 18.09.2019 з Кримінального кодексу України виключена ст.205, що є підставою для закриття провадження в цієї частині, а кваліфікація епізодів за ст.212 КК України, щодо розміру несплачених податків, підлягають зміні. Зазначила, що за обвинувальним актом предикатом до ст.209 КК України передувала ст.205 КК України. Окрім того зазначила, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ч.2 ст.291 КК України, оскільки не містить конкретних обставин кримінального правопорушення, з зазначенням часу, місця та способу залучення виконавців; обставин розподілу ролей серед виконавців з визначенням конкретних незаконних дій, які становили суть кожної ролі в кожному конкретному випадку; конкретизації обставин та способів контролю зі сторони організаторів з подальшим вчиненням виконавцями своїх функцій; обставин досягнення мети та способів розпорядження; зазначила, що обвинувальний акт повинен містити абсолютно конкретне обвинувачення, без будь якого подвійного тлумачення. Посилаючись на практику ЄСПЛ зазначає, що конкретність цих тверджень повинна бути належним чином обґрунтована в обвинувальному акті, з наведенням логічних, конкретних та узгоджених між собою обставин, а не припущення сторони обвинувачення. Зокрема, воно повинно містити данні про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому. Вказує, що обвинувачення суперечить позиції Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом" № 5 від 15.04.2005 в частині кваліфікації дій обвинувачених за ст.209 КК України. Зазначила про зайву кваліфікацію дій обвинувачених за ч.2 ст.366 КК України, приймаючи до уваги, що особам пред`явлено обвинувачення за ст.212 КК України. Також зазначила, що обвинувальному акті взагалі не зазначено групу прокурорів, потерпілих, представників потерпілих, цивільних позивачів, розмір нанесеної шкоди, а лише зроблено припущення щодо можливого максимального рівня останньої. Зазначає, що згідно до чинної на 2012 рік редакції ст. 477 КПК України ч. 5 ст. 191 КК України, яка була інкримінована ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , була віднесена до справ приватного обвинувачення. Оскільки ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , були найманими працівниками підприємства «МКС Україна», де нібито вчинили кримінальне правопорушення з метою реалізації єдиного злочинного умислу. При цьому у справі взагалі відсутній потерпілий за цим епізодом обвинувачення. Наявність потерпілої сторони у справах приватного обвинувачення є обов`язковою. Її відсутність виключає можливість притягнення осіб до кримінальної відповідальності. Зазначила, що обсяг пред`явленої обвинуваченому ОСОБА_9 підозри відрізняється від обсягу, викладеному в обвинувальному акті. Вказує, що в обвинувальному акті за № 32013250000000010 та за №120120000000027 одним і тим самим особам двічі була інкримінована ст. 255 КК України, із зазначенням аналогічних обставин, формулювання обвинувачення, що суперечить чинному законодавству, ст.61 Конституції України.

Захисник Глущенко О.О. надав суду письмове заперечення щодо призначення судового розгляду, яке підтримав в судовому засідання, посилаючись на те, що в обвинувальному акті не здійснено виклад фактичних обставин кримінального правопорушення. Зазначив, що в період інкримінованих ОСОБА_12 дій (1 січня 2009 року - 31 грудня 2011) діяло різне податкове законодавство та механізм сплати податків, однак, в обвинувальному акті не зазначено у відповідності саме до якого податкового законодавства ОСОБА_12 необхідно було обчислити та сплатити податки, що, на його думку, є порушенням не тільки вимог ст.91, а і ст.212 КК України, щодо встановлення події кримінального правопорушення. Зазначив, що ст.205 КК України виключена з Кодексу, а зміни до ст.212 КК України вказують, що для притягнення особи до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.212 КК України сума ухилення від сплати податків має становити не менш 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Вважає, що обвинувальний акт містить недостовірні фактичні обставини вчинення злочину за ч.3 ст.212 та ч.1 ст.366 КК України, неправильну кваліфікацію станом на час складання обвинувального акту, а на теперішній час в діях ОСОБА_12 відсутній склад злочину.

Захисник Олешко О.М. надала до суду письмове клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, посилаючись на порушення вимог ст.291 КПК України, а саме на відсутність викладення фактичних обставин кримінального правопорушення відносно ОСОБА_11 за ч.5 ст.191, ч.3 ст.212 та ч.2 ст.366 КК України. Зазначає, що в обвинувальному акті не зазначено спосіб скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ст.191 КК України, тобто яке саме кримінальне правопорушення було скоєне: привласнення, розтрата чи заволодіння чужим майном. У зв`язку із відсутністю чіткого формулювання кримінального правопорушення в обвинувальному акті, сторони кримінального провадження не розуміють ні зміст обвинувачення, ні спосіб скоєння злочину, ні суму збитків і взагалі, чи заподіяна шкода і чи існує потерпілий в даному провадженні, приймаючи до уваги, що в обвинувальному акті відсутні дані про потерпілих. Зазначає, що враховуючи декриміналізацію ст.205 КК України є неправомірним посилання в обвинувальному акті на ознаки фіктивності. Зазначає на порушення досудовим слідством норм ст.ст.7,8,9, 22,23 КПК України, а саме на розкриття в обвинувальному акті сутності доказів стороною обвинувачення до початку судового розгляду, що ставить сторону захисту у нерівноправне у зрівнянні зі стороною обвинувачення становище. Оскільки обвинувачення є неконкретним, просила повернути обвинувальний акт прокурору.

Інші захисники та обвинувачені підтримали клопотання про повернення обвинувальних актів прокурору.

Вислухавши учасників судового розгляду, суд приходить до наступного.

Згідно ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Частиною другою ст. 291 КПК України передбачено, що обвинувальний акт має містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, імя, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, імя, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, імя, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи помякшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); дату та місце його складення та затвердження.

Статтею 91 КПК України ч.1 п.1 та 2 передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) та винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, відповідно до ст.17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді,а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

У рішенні від 25.07.2000 року ухваленому у справі «Маттоціа проти Італії» зазначено, що «Обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення: а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. «b» ч.3 ст. 6 конвенції.».

Європейський суд з прав людини також нагадує, що положення підпункту «а» п.3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо предявленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду - це вбачається із рішень суду від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 52; від 25 липня 2000 року у справі «Маттоціа проти Італії», п.58; від 20 квітня 2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії», п.34.

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (рішення від 01 березня 2001 року у справі «Даллос проти Угорщини», п. 47). Окрім того, право бути проінформованим про характерні причин обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «d» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини» п. 47).

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12 червня 2018 року у справі справа № 712/13361/15, судове рішення за відсутності конкретного обвинувачення не може бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до вимог ст.55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Потерпілому вручається пам`ятка про процесуальні права та обов`язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.

Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв`язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.

Якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою. За відсутності такої згоди особа в разі необхідності може бути залучена до кримінального провадження як свідок.

Стаття 191 КК України передбачає відповідальність за скоєння злочину з матеріальним складом. Даним злочином потерпілій стороні завдаються матеріальні збитки.

Як вбачається з матеріалів обвинувального акту №120120000000027, будь-яку особу по кримінальному провадженню в якості потерпілої не визначено.

Відсутність потерпілого в контексті ст.191 КК України, виключає наявність складу кримінального правопорушення, отже і процесуальну можливість призначення та подальшого розгляду справи по суті.

Зазначені недоліки за жодних обставин не можуть бути усунені судом під час підготовчого провадження, через відсутність будь-яких заяв особи, яка вважає себе потерпілою.

Окрім того, приймаючи до уваги, що відомості, які надані обвинуваченим в обвинувальному акті, повинні бути достатніми для повного розуміння останніми суті висунутого проти них обвинувачення, відсутність потерпілого при кваліфікації їх дій за ч.5 ст.191 КК України позбавляє обвинувачених можливості для підготовки адекватного захисту.

Також в обвинувальному акті №120120000000027 при викладенні фактичних обставин провадження за ч.5 ст.191 КК України, не зазначено коли саме та в якій спосіб обвинувачені заволоділи чужим майном, не вказані конкретні дії кожного з обвинувачених при скоєні злочину, та яким чином, в яких долях розподілили кошти, тобто обвинувачення не конкретизовано, що також позбавляє обвинувачених можливості для підготовки адекватного захисту.

Суд також приймає до уваги, що як в обвинувальному акті за №120120000000027, так і в обвинувальному акті за № 32013250000000010, при викладі фактичних обставин зазначені прізвища осіб, яким в даному кримінальному провадженні обвинувачення не пред`являлось, вони не притягуються до кримінальної відповідальності, однак, в обвинувальних актах розписані їх ролі у злочинній діяльності, охоплені єдиним умислом. Тобто висловлена преюдиція стосовно осіб, які не є обвинуваченими, що є порушенням принципу презумпції невинуватості.

Неконкретність обвинувачення заздалегідь перекладає по суті на суд обов`язок по збиранню доказів обвинувачення, зокрема в частині розкриття конкретного змісту вказаних вище обставин, що є неприпустимим з огляду на принцип змагальності сторін у кримінальному процесі (ст. 22 КПК України), а тому ці обставини, на думку суду, унеможливлюють призначити такий обвинувальний акт до судового розгляду.

Відповідно до п.3 ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Окрім того, суд зазначає, що Законом України № 101-ІХ від 18.09.2019, з Кримінального кодексу України виключена ст.205 КК України та внесені зміни щодо розміру несплачених податків, що впливає на кваліфікацію дій обвинувачених за ст.212 КК України.

Керуючись ст.ст. ст.110, п.3 ч.3 ст.314 КПК України, суд

у х в а л и в:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 120120000000027 та обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 32013250000000010 стосовно: