Вирок № 103440108, 21.02.2022, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/787/22

(1-кп/199/183/22)

ВИРОК

іменем України

21.02.2022 місто Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Лисенка В.О.,

секретаря судового засідання - Шеленок С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12022041630000010 від 05.01.2022 відносно:

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Дніпропетровська, громадянина України, освіта базова середня, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

1) 31.05.2021 Амур-Нижньодніпровським районним судом міста Дніпропетровська за ч. 1 ст. 162 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України з іспитовим строком на 1 рік;

2) 14.09.2021 Амур-Нижньодніпровським районним судом міста Дніпропетровська за ч. 1 ст. 162, ст. 71 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 2 місяці;

3) 04.01.2022 Амур-Нижньодніпровським районним судом міста Дніпропетровська за ч. 1 ст. 162, ст. 71 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців,

який обвинувачується у вчинені кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 162 КК України,

за участю: прокурора - Пасько Д.Д., потерпілого - ОСОБА_2 , обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , будучи раніше судимим за вчинення кримінальних правопорушень проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина, маючи не зняті та не погашені у встановленому законом порядку судимості, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та знову вчинив нові кримінальні правопорушення за наступних обставин.

1) Так, ОСОБА_1 27.12.2021 приблизно о 21:00 годині перебував поблизу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , де проживає його колишня співмешканка ОСОБА_3 , що відповідно до договору дарування серія та номер: ВТК № 089839 від 09.09.2008 належить ОСОБА_2 на праві приватної власності.

Перебуваючи за вищевказаною адресою, у ОСОБА_1 раптово виник кримінально-протиправний умисел, спрямований на незаконне проникнення до іншого володіння особи, а саме: на територію домоволодіння АДРЕСА_3 , що відповідно до договору дарування серія та номер: ВТК № 089839 від 09.09.2008 належить ОСОБА_2 на праві приватної власності.

Реалізуючи свій раптово виниклий кримінально-протиправний умисел, спрямований на незаконне проникнення до іншого володіння особи, ОСОБА_1 27.12.2021 приблизно о 21:00 годині, діючи умисно, всупереч волі власника, маючи прямий умисел на порушення конституційного права на недоторканість житла чи іншого володіння ОСОБА_2 , передбаченого ст. 30 Конституції України, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, подолав перешкоду, а саме: переліз через паркан та потрапив на огороджену територію домоволодіння АДРЕСА_3 , тим самим порушив конституційне право на недоторканість іншого володіння особи - ОСОБА_2 .

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_1 , які виразились у незаконному проникненні до іншого володіння особи, кваліфікуються за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України.

2) Продовжуючи свою кримінально-протиправну діяльність, ОСОБА_1 27.12.2021 приблизно о 21:02 годині, діючи умисно, перебуваючи на подвір`ї домоволодіння АДРЕСА_3 , підійшов до вхідних дверей літньої кухні, після чого відчинив вхідні двері та зайшов до приміщення літньої кухні, яка розташована на території домоволодіння АДРЕСА_3 , де виявив ОСОБА_3 разом з ОСОБА_2 .

Перебуваючи у приміщенні літньої кухні, розташованої на подвір`ї домоволодіння АДРЕСА_3 , на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин, у ОСОБА_1 раптово виник кримінально-протиправний умисел, направлений на умисне спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 .

Реалізуючи свій кримінально-протиправний умисел, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , перебуваючи у приміщенні літньої кухні на території домоволодіння АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 наблизився до потерпілого ОСОБА_2 та, перебуваючи в безпосередній близькості, стоячи обличчям до обличчя ОСОБА_2 , своєю лівою рукою, стиснутою в кулак, наніс один удар зліва-направо в область носа з правої сторони обличчя потерпілого.

Від вказаного удару потерпілий ОСОБА_2 не втримав рівновагу та присів на стілець позаду нього.

Далі, ОСОБА_1 , продовжуючи реалізувати свій кримінально-протиправний умисел, не реагуючи на вимогу ОСОБА_3 зупинитись, побачивши, що потерпілий ОСОБА_2 підвівся зі стільця та наближається в його сторону, перебуваючи у безпосередній близькості, обличчям до обличчя ОСОБА_2 , своєю лівою рукою, стиснутою в кулак, наніс ще один удар зліва-направо в область нижньої щелепи з правої сторони обличчя потерпілого.

Від вказаного удару потерпілий ОСОБА_2 не втримав рівновагу та з висоти власного зросту впав на ліву бічну поверхню тулубу, при цьому вдарившись об металеву стійку в області лівої скроневої поверхні голови.

Вважаючи свої кримінально-протиправні дії доведеними до кінця, ОСОБА_1 , вийшовши з приміщення літньої кухні, що знаходиться на території домоволодіння АДРЕСА_3 , покинув територію домоволодіння.

Внаслідок своїх умисних дій ОСОБА_1 спричинив потерпілому ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді: двох саден - на спинці носу дещо праворуч, на правому крилі носу; трьох внутрішньо-шкіряних крововиливів - на шкірі над червоною каймою верхньої губи праворуч, на шкірі під червоною каймою нижньої губи праворуч, в підщелепній області праворуч; двох крововиливів - на червоній каймі верхньої губи праворуч з переходом на слизову оболонку відповідно, на слизовій оболонці нижньої губи праворуч, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфікуються за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, як такі, що виразилися в умисному легкому тілесному ушкодженні.

3) Продовжуючи свою кримінально-протиправну діяльність, ОСОБА_1 22.01.2022 приблизно о 16:40 годині перебував поблизу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , де проживає його колишня співмешканка ОСОБА_3 , що відповідно до договору дарування серія та номер: ВТК № 089839 від 09.09.2008 належить ОСОБА_2 на праві приватної власності.

Перебуваючи за вищевказаною адресою, у ОСОБА_1 раптово виник кримінально-протиправний умисел, спрямований на незаконне проникнення до іншого володіння особи, а саме: на територію домоволодіння АДРЕСА_3 , що відповідно до договору дарування серія та номер: ВТК № 089839 від 09.09.2008 належить ОСОБА_2 на праві приватної власності.

Реалізуючи свій раптово виниклий кримінально-протиправний умисел, спрямований на незаконне проникнення до іншого володіння особи, ОСОБА_1 22.01.2022 приблизно о 16:45 годині, діючи умисно, всупереч волі власника, маючи прямий умисел на порушення конституційного права на недоторканість житла чи іншого володіння ОСОБА_2 , передбаченого ст. 30 Конституції України, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, подолав перешкоду, а саме: переліз через паркан та потрапив на огороджену територію домоволодіння АДРЕСА_3 , тим самим порушив конституційне право на недоторканість іншого володіння особи - ОСОБА_2 .

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_1 , які виразились у незаконному проникненні до іншого володіння особи, кваліфікуються за ознаками складу кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 визнав вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162 КК України, проте не визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 показав, що 27.12.2021 він переліз через паркан та проник до домоволодіння АДРЕСА_3 , з метою побачити дитину. Постукав у вікно в літній кухні, де побачив свою колишню співмешканку ОСОБА_3 та її вітчима ОСОБА_2 . В цей момент ОСОБА_3 почала висловлювати на його адресу нецензурну лайку та сказала, що не дасть дитину, після чого він пішов. Жодних тілесних ушкоджень ОСОБА_2 27.12.2021 він не спричиняв, в стані сп`яніння не перебував.

Щодо епізоду кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, що мав місце 22.01.2022 о 16:40 годині, то ОСОБА_1 показав суду, що не пам`ятає нічого, оскільки заплутався в кількості разів, коли він проникав до домоволодіння АДРЕСА_3 , що належить ОСОБА_2 .

Суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_2 , свідка ОСОБА_3 , дослідивши письмові докази та переглянувши наявні в кримінальному провадженні відеозаписи, дійшов висновку про винність обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому діянь при вищевикладених обставинах.

Так, будучи допитаним в судовому засіданні, потерпілий ОСОБА_2 показав, що обвинувачений ОСОБА_1 є колишнім співмешканцем його падчерки ОСОБА_3 . Він є власником частини домоволодіння АДРЕСА_3 на підставі договору дарування, де фактично зареєстрований та проживає разом з дружиною, падчеркою та онуком. ОСОБА_1 ніколи прописаним, зареєстрованим в даному домоволодінні не був, жодних прав власності або користування до вказаного домоволодіння не має, не має жодного вільного доступу до домоволодіння, проте в порушення його прав, як власника домоволодіння, систематично здійснює незаконне проникнення на територію вказаного домоволодіння, через що він змушений постійно викликати поліцію.

Зокрема, 27.12.2021 він разом із ОСОБА_3 сиділи в приміщенні літньої кухні за адресою: АДРЕСА_3 , де шукав в телефоні смс-повідомлення, які відправляв йому ОСОБА_1 . Близько 21:00 години до літньої кухні раптово забіг ОСОБА_1 та почав висловлювати нецензурну лайку. Він разом із ОСОБА_3 вскочили, проте в цей час ОСОБА_1 наніс йому удар лівою рукою в область носа з правої сторони. Від вказаного удару він не втримав рівновагу та присів на стілець, розташований позаду. ОСОБА_3 почала виштовхувати ОСОБА_1 з приміщення літньої кухні. Він підвився зі стільця, хотів допомогти падчерці, але ОСОБА_1 знову наніс йому кулаком лівої руки удар в область щелепи справа, від чого він почав падати на підлогу та вдарився лівою частиною скроневої поверхні голови об металеву трубу барної стійки. ОСОБА_3 в цей момент виштовхала ОСОБА_1 з приміщення літньої кухні та зачинила двері на замок, після чого вони викликали поліцію.

22.01.2022 ОСОБА_1 знову проник на територію його домоволодіння, що він побачив через вікно. Проникнувши на територію домоволодіння, ОСОБА_1 почав стукати у вікна.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні показала, що обвинувачений ОСОБА_1 - її колишній співмешканець, з яким через його зловживання алкоголем та іншими речовинами склалися погані відносини. Потерпілий ОСОБА_2 - її вітчим.

27.12.2021 близько 21:00 години вона разом із ОСОБА_2 сиділи в приміщенні літньої кухні за адресою: АДРЕСА_3 . Відчинилися двері літньої кухні та до приміщення зайшов ОСОБА_1 , який почав висловлюватися нецензурною лайкою та почав наносити потерпілому ОСОБА_2 тілесні ушкодження. Перший удар ОСОБА_1 наніс ОСОБА_2 в область носу, від цього удару ОСОБА_2 присів на стілець. Від другого удару ОСОБА_2 впав на підлогу та вдарився головою об трубу барної стійки. Вона виштовхала ОСОБА_1 за двері та разом з ОСОБА_2 викликали поліцію.

22.01.2022 о 16:40 годині вона бачила через камери відеоспостереження, яке відображається на її мобільному телефоні, як ОСОБА_1 знову проник до домоволодінняпо АДРЕСА_3 , де перебував хвилин 40, через що вона викликала поліцію.

Свідок ОСОБА_3 зазначила, що власником домоволодіння АДРЕСА_3 , де проживають вона разом з сином, її матір та вітчим ОСОБА_2 , є її вітчим ОСОБА_2 . Свідок зазначила, що ОСОБА_1 ніколи не мав відношення до даного домоволодіння, вона з обвинуваченим у шлюбі не перебували, ОСОБА_1 не є батьком її сина, у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 через систематичне вчинення домашнього насильства у відношенні неї постановлено судове рішення щодо заборони наближатися до неї, до місця її проживання у вказаному домоволодінні, до місця її роботи та до дитячого садочка, вихованцем якого є її малолітній син.

Як слідує з протоколу проведення слідчого експерименту від 17.01.2022 потерпілий ОСОБА_2 пояснив та детально показав, як 27.12.2021 приблизно о 21:00 годині він разом із ОСОБА_3 перебували в літній кухні за адресою: АДРЕСА_3 . ОСОБА_2 вказав на приміщення, розташоване прямо від входу на територію домоволодіння через хвіртку та повідомив, що в цьому приміщенні вони знаходились. Перебуваючи в приміщенні літньої кухні, яку потерпілий визначив, як місце події, за допомогою статиста продемонстрував, як ОСОБА_1 зайшов до неї та, перебуваючи в приміщенні літньої кухні, знаходячись на відстані витягнутої руки, стоячи обличчям до обличчя потерпілого, своєю лівою рукою, стиснутою в кулак, наніс перший удар зліва на право в область бічної поверхні носа з правої сторони обличчя потерпілого. Далі потерпілий вказав, що від вказаного удару він не втримався та присів на стілець. Після вказаного потерпілий підвівся та наблизився до ОСОБА_1 , який знаходячись на відстані витягнутої руки, в безпосередній близькості обличчям до обличчя потерпілого, своєю лівою рукою, стиснутою в кулак, зліва на право, наніс другий удар в область нижньої щелепи з правої сторони потерпілого. Від вказаного удару потерпілий не втримав рівновагу та з висоти власного зросту впав лівою бічною поверхнею тулубу, вдарившись головою об металеву стійку в область лівої скроневої поверхні (ближче від лівого ока).

У відповідності до висновку експерта за результатами проведення судово-медичної експертизи № 246е від 25.01.2022 слідує, що у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: двох саден - на спинці носу дещо праворуч, на правому крилі носу; трьох внутрішньо-шкіряних крововиливів - на шкірі над червоною каймою верхньої губи праворуч, на шкірі під червоною каймою нижньої губи праворуч, в підщелепній області праворуч; двох крововиливів - на червоній каймі верхньої губи праворуч з переходом на слизову оболонку відповідно, на слизовій оболонці нижньої губи праворуч. Тілесні ушкодження могли утворитися від дії тупого твердого предмету (предметів).

Враховуючи характер, локалізацію та ступінь ознак загоєння виявлених у нього тілесних ушкоджень, дані медичної документації, можливо вказати, що ушкодження утворилися незадовго до звернення за медичною допомогою у приймальне відділення КНП «МКЛ № 6» ДМР», тобто можливо і в термін на який вказує обстежений та слідчий у постанові.

Виявлені у нього тілесні ушкодження спричиненні в короткий проміжок часу.

Враховуючи характер, локалізацію та кількість виявлених у нього тілесних ушкоджень, можливо вказати, що йому було спричинено не менш як двох механічних дій тупого твердого предмету (предметів).

За своїм характером виявлені тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.

Тілесні ушкодження могли утворитися від дії тупого твердого предмету (предметів), яким могла бути і рука, і нога або інший предмет з аналогічними властивостями.

Локалізація та характер виявлених тілесних ушкоджень у ОСОБА_2 в області обличчя (права половина) не суперечить механізму їх утворення, на який вказує останній в ході проведення слідчого експерименту за його участю.

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту з фото-таблицею до нього від 19.01.2022 за участю свідка ОСОБА_3 остання показала, що ОСОБА_1 , знаходячись в будинку АДРЕСА_3 , стоячи у безпосередній близькості до потерпілого ОСОБА_2 , своєю лівою рукою, стиснутою в кулак, наніс один удар в область щелепи потерпілого ОСОБА_2 . Після чого, потерпілий ОСОБА_2 сів на стілець. Далі потерпілий ОСОБА_2 підійшов до ОСОБА_1 , щоб виштовхати з кухні, але ОСОБА_1 , стоячи у безпосередній близькості до потерпілого ОСОБА_2 , своєю лівою рукою, стиснутою в кулак, наніс один удар в область губи та носу. Після чого, потерпілий ОСОБА_2 , не втримавши рівновагу, впав на підлогу та вдарився головою об трубу барної стійки.

Як слідує з висновку експерта за результатами проведення судово-медичної експертизи № 247е від 25.01.2022 локалізація та характер виявлених тілесних ушкоджень у ОСОБА_2 в області обличчя не суперечить механізму їх утворення, на який вказує свідок ОСОБА_3 в ході проведення слідчого експерименту за її участю.

У відповідності до копії договору дарування серія та номер: ВТК № 089839 від 09.09.2008, витягу з Державного реєстру правочинів та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно ОСОБА_2 є власником 37/100 частин домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , яке, виходячи з показів потерпілого ОСОБА_2 в суді та у відповідності до копії технічного паспорту на домоволодіння, має окремий вхід, ворота, паркан та інші споруди.

Потерпілий ОСОБА_2 під час здійснення досудового розслідування долучив відеозаписи з камер відеоспостереження за 27.12.2021 та за 22.01.2022, які здійснюють запис з вулиці території домоволодіння АДРЕСА_3 та здійснюють запис зсередини території вказаного домоволодіння.

Вказані відеозаписи, які визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, переглянуті безпосередньо судом за участі всіх учасників судового провадження.

На відеозаписах зафіксовано як особа чоловічої статті, яка в судовому засіданні ідентифікована потерпілим ОСОБА_2 та свідком ОСОБА_3 , як ОСОБА_1 , проникає на території домоволодіння АДРЕСА_3 , зокрема зверху через паркан, ходить по двору домоволодіння, заглядає у господарські приміщення та у вікна, заходить у приміщення будинку.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтвердив, що на даних відео-файлах зображений він, мета його проникнення до вказаного домоволодіння - побачитися з дитиною.

Статтею 370 КПК України передбачено, що обґрунтованим є таке рішення, що ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 підтверджена показами потерпілого ОСОБА_2 , свідка ОСОБА_3 , письмовими та відео доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Надаючи оцінку показам обвинуваченого ОСОБА_1 , суд виходить з того, що проникнення на територію домоволодіння АДРЕСА_3 як 27.12.2021, так і 22.01.2022 відбувалося поза волею власника даної частини домоволодіння - ОСОБА_2 .

Як зафіксовано камерами відеоспостереження ОСОБА_1 здійснював проникнення на територію домоволодіння у спосіб, який вказує на відсутність у нього вільного доступу до території цього домоволодіння.

Про те, що ОСОБА_1 не має права проникати на територію домоволодіння АДРЕСА_3 свідчать досліджені в суді правовстановлюючі документи на домоволодіння, а також рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 11.10.2021, яке набрало чинності 10.11.2021, відповідно до якого ОСОБА_1 заборонено перебувати в місці проживання (реєстрації) ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 заборонено наближатися до цієї адреси ближче, ніж 500 метрів. Даний обмежувальний припис видано на строк 6 місяців.

Сам обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердив, що йому було відомо про належність вказаного домоволодіння вітчиму співмешканки - ОСОБА_2 , підтвердив про відсутність у нього права заходити та перебувати на території вказаного домоволодіння, про відсутність у нього вільного доступу до вказаного домоволодіння, а тому він проникав, зокрема через паркан.

Покази обвинуваченого ОСОБА_1 , в яких він заперечив факт умисного спричинення легких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2 , спростовується показами потерпілого ОСОБА_2 , показами свідка ОСОБА_3 , які детально підтвердили свої покази під час проведення слідчих експериментів за їх участю, відтворивши механізм нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , що було в подальшому предметом дослідження судово-медичних експертиз, за наслідком проведення яких встановлено, що локалізація та характер виявлених тілесних ушкоджень у ОСОБА_2 не суперечить механізму їх утворення, на який вказують ОСОБА_2 та свідок ОСОБА_3 в ході проведення слідчих експериментів за їх участю.

Невизнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, на думку суду, пояснюється бажанням обвинуваченого уникнути кримінальної відповідальності за вчинене.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, суд вважає, що всі докази є належними, допустимими, достовірними, а в сукупності та їх взаємозв`язку - достатніми для прийняття рішення про визнання обвинуваченого ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125 та ч. 1 ст. 162 КК України.

Призначаючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує ступінь тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, обставини вчинення кримінальних правопорушень, характер та ступінь тяжкості фактичних наслідків правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальні правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Відповідно до змісту обвинувального акта прокурором, як обставину, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , зазначено: вчинення кримінальних правопорушень повторно.

Проте суд не може визнати вказану обставину, як обтяжуючу покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , оскільки відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 67 КК України повторність може утворювати обставину, яка обтяжує покарання, лише при вчиненні особою злочину, а в даному кримінальному провадженні ОСОБА_1 , який має непогашені судимості за вчинення кримінальних проступків, знову вчинив кримінальні проступки.

Таким чином, обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив умисні кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 125 та ч. 1 ст. 162 КК України, які згідно ст. 12 КК України відносяться до кримінальних проступків, раніше неодноразово судимий, в тому числі із застосуванням вимог ст. 71 КК України, неодружений, офіційно не працевлаштований, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно.

Суд приймає до уваги те, що ОСОБА_1 вже тричі засуджений за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162 КК України, відносно потерпілого ОСОБА_2 , проте знову і знову незаконно проникає до володіння потерпілого ОСОБА_2 , що вказує на відсутність будь-яких висновків щодо незаконності своїх дій.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку про те, що поведінка обвинуваченого ОСОБА_1 свідчить про його схильність до вчинення умисних кримінальних правопорушень, про небажання ставати на шлях виправлення, а тому з метою попередження вчинення нових кримінальних правопорушень обвинуваченому ОСОБА_1 необхідно призначити покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у виді громадських робіт, за ч. 1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України - у виді обмеження волі.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України, 27.12.2021, тобто до постановлення Амур-Нижньодніпровським районним судом міста Дніпропетровська вироку від 04.01.2022, йому необхідно призначити покарання із застосуванням вимог ч. 4 ст. 70 КК України.

Приймаючи до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив один з епізодів кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, 22.01.2022, тобто після постановлення Амур-Нижньодніпровським районним судом міста Дніпропетровська вироку від 04.01.2022, йому необхідно призначити покарання із застосуванням вимог ч. 1 ст. 71 КК України.

Це покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Питання про долю речових доказів суд вирішує у відповідності до приписів ч. 9 ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 369, 371-374, 382 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 162 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 125 КК України у виді громадських робіт на строк двісті годин;

- за ч. 1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі на строк два роки шість місяців.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі на строк два роки шість місяців.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, призначеним покаранням за даним вироком поглинути покарання за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 04.01.2022 та призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі на строк два роки шість місяців.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України. за сукупністю вироків, до призначеного покарання за даним вироком частково приєднати покарання, невідбуте обвинуваченим за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 04.01.2022 та остаточно призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі на строк три роки.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 обчислювати з дня прибуття і постановки ОСОБА_1 на облік у виправному центрі.

Речові докази: два оптичні диски із записом з камер відеоспостереження - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення, до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: В.О.Лисенко