Рішення № 103438751, 15.02.2022, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 755/2450/20

пр. № 2/759/737/22

15 лютого 2022 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді: Шум Л.М.

за участю секретаря: Дмитришиної В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Десята Київська державна нотаріальна контора про зміну черговості права на спадкування, - суд

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2020 року позивачка звернулася до Святошинського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд визнати за нею, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після смерті ОСОБА_3 є спадкоємцем другої черги, право на спадкування разом із спадкоємцями першої черги.

Позивачка свої вимоги обґрунтовує тим, що вона є рідною сестрою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зазначає, що починаючи з 1997 року позивачка допомагала спадкодавцю в роботі, реалізації творчих ідей, поліпшені його сімейних стосунків, допомагала його дружині у складних ситуаціях, у підтриманні його здоров`я, допомагала йому, коли він потрапляв до міліції чи лікарень.

На думку позивачки, ОСОБА_3 при житті страждав психічними розладами 15 років. Крім того, як стверджує позивачка, вона та спадкодавець, починаючи з березня 1990 року проживали разом однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 .

У жовтні 2017 року спадкодавець отримав важкий опік полум`ям ІІ-ІІІ ступеня 15% тулуба і лівої верхньої кінцівки, внаслідок чого він майже 4 місяці провів в опіковому відділенні Київської міської клінічної лікарні № 2 та в подальшому тривалий час продовжував лікування у домашніх умовах.

Крім того, у лютому 2019 року брата позивачки було доставлено до неврологічного відділення Київської міської клінічної лікарні № 3 з діагнозами: екзогенно-токсична енцефалопатія з вираженим збудженням, інтелектуальним вольовим зниженням; стійки залишкові явища важкої старої ЗЧМТ, забій головного мозку у вигляді п/травматичної енцефалопатії, вестибулярного, психоорганічного синдрому.

Вони вели спільний побут, позивачка оплачувала комунальні послуги з утримання квартири, а також допомагала брату матеріально, надаючи йому кошти у борг та повертала його борги третім особам.

В час коли спадкодавець перебував у лікарнях, відвідувала його та забезпечувала всіма необхідними ліками.

Далі зазначає, що у квартирі, де позивачка проживала разом із своїм братом він організував робоче місце у 1997 році, куди приходили працівники та його майбутня дружина ОСОБА_4 .

Як зазначає позивачка, її брат був талановитою, духовно цілеспрямованою, успішною людиною. У 1996 році він зареєстрував свою творчу діяльність у вигляді підприємницької діяльності, а у 1997 році, за його проханням, позивачка також приєдналась до його напрямку діяльності і не залишала брата до його смерті, доглядала за ним і утримувала.

У період з 2000 по 2003 рік у спадкодавця були проблеми із здоров`ям через смерті рідних та батьків.

Як стверджує почивачка, спадкодавець ОСОБА_3 не мав особистих заощаджень, оскільки всі кошти витрачав на проведення виставок живопису та видавництво книг.

До 2000 року він не палив та не зловживав алкогольними напоями.

Натомість, починаючи з 2003 року спадкодавець почав зловживати алкогольними напоями та проявляти агресію до неї, її сина - ОСОБА_5 , сусідів та друзів, через що позивачка постійно перебувала в стані небезпеки та стресу, відчувала небезпеку власному здоров`ю.

Через алкогольну залежність спадкодавця протягом останніх трьох років життя його здоров`я погіршувалось, внаслідок чого позивачка доглядала його, готувала їжу, не спала ночами, вартувала, щоб вимкнути газ та воду, зачинити вхідні двері та балкон, прибиралась в квартирі де вони проживали кожні 3-4 дні.

Після смерті брата позивачка організувала його поховання та сплатила його борги перед державою, в зв`язку з припиненням його підприємницької діяльності.

Дані обставини, на думку позивачки, є підставою для зміни черговості права на спадкування та визнання за нею права на спадкування після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із спадкоємицею першої черги.

Ухвалою суду від 25.05.2020 року відкрито провадження по даній справі та призначено справу до підготовчого засідання.

Протокольною ухвалою суду від 11.11.2021 року закрито підготовоче засідання та призначено справу до судового засідання.

Позивачка у судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

Відповідачка проти позову заперечувала, подала до суду відзив на позовну заяву , де просила суд відмовити у задоволенні пред`явленого позову в повному обсязі.

Представник відповідачки, адвокат Ковальчук Д.І. заперечував проти задоволення позову в повному обсязі, просив відмовити в задоволенні позову, у зв`язку з тим, що застосування частини 2 ст. 1259 ЦК України з урахуванням вимог ст.ст. 76, 81 ЦПК України, вимагає доведення саме позивачкою факту опікування, матеріального забезпечення спадкодавця протягом тривалого часу, а також перебування спадкодавця в безпорадному стані, тобто стані, зумовленому похилим віком, тяжкою тривалою хворобою або каліцтвом, коли особа не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, відзив на позов не надала.

Суд заслухавши сторін, свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим відділом державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 29.05.2019 року, серія НОМЕР_1 .

Після його смерті відкрилася спадщина на належне ОСОБА_3 на день смерті майно, а саме: 39/100 частини квартири АДРЕСА_2 ; 83/100 частини квартири АДРЕСА_3 та 7/8 частини гаражного боксу № НОМЕР_2 по АДРЕСА_4 .

21 червня 2019 року позивачка звернулася до держаного нотаріуса Десятої державної Київської нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , як спадкоємець 2-ї черги.

На підставі заяви ОСОБА_1 державним нотаріусом Десятої державної Київської нотаріальної контори Сабадаш О.В. було відкрито спадкову справу № 613/2019, що підтверджується Витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі, номер витягу 64355499

Під час розгляду справи судом витребувано у державного нотаріуса Десятої державної Київської нотаріальної контори Сабадаш О.В. належним чином завірену копію спадкової справи № 613/2019, номер у спадковому реєстрі 64355499, про прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2

З наданих матеріалів спадкової справи вбачається, що ОСОБА_1 являється спадкоємцем другої черги після смерті ОСОБА_3 , який був її рідним братом..

Єдиним спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 є його дочка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка також 23.07.2019 року звернулася до державного нотаріуса Десятої державної Київської нотаріальної контори Сабадаш О.В. із заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька.

Через важку генетичну хворобу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 являється інвалідом з дитинства.

Згідно виписки з медичної карти амбулаторного хворого Київської міської дитячої лікарні № 1, ОСОБА_2 встановлений діагноз: первинний імунодефіцит - глікогеном типу 1b (хвороба Гірке), нейтропенія, гіперурикемія, хронічний гепатит С, стійка ремісія, міопічний астигматизм обох очей(ас.231-232).

Судом встановлено, що не заперечується сторонами по справі, що спадкодавець ОСОБА_3 з 1990 року був зареєстрований та проживав до своєї смерті за адресою: АДРЕСА_1 та являвся співвласником 39/100 її частини.

За цією ж адресою були зареєстровані та проживали інші співвласники квартири - рідна сестра спадкодавця - позивач ОСОБА_1 та її син - ОСОБА_5 .

Враховуючи покази свідків , як зі сторони позивача, так і зі сторони відповідача, які були допитані судом в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що спадкодавець ОСОБА_3 не проживав з позивачкою однією сім`єю, не вів спільного з нею господарства, не мав спільного бюджету, спільних витрат, не проводив придбання іншого майна в інтересах сім`ї із позивачкою.

Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показав суду, що не може назвати стосунки, які склалися між ним, його матір`ю ОСОБА_1 та дядьком ОСОБА_3 сімейними та дружніми. Навпаки, вони були ворожими та неприязненими. Кожен з них проживав в квартирі АДРЕСА_2 в окремо ізольованих кімнатах, які зачинялись на замок.

Допитана в судовому засіданні позивачка, ОСОБА_1 , як свідок показала суду, що спадкодавець ОСОБА_3 мав власну справу, займався виготовленням рекламних буклетів та книговидавництвом, а також отримував дохід від здачі в оренду належного йому гаражного боксу № НОМЕР_2 по АДРЕСА_4 та 83/100 частини квартири АДРЕСА_3 . В останні роки свого життя спадкодавець почав зловживати алкогольними напоями, втім на обліку у лікаря нарколога чи психіатра він не перебував. Питання щодо дієздатності померлого ОСОБА_3 при житті не піднімалося.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показав суду, що спілкувався з померлим ОСОБА_3 з 2000 по 2015 роки. За цей час останній серйозно не хворів, мав адекватну мову, був скромно одягнутий, пересувався самостійно, але не швидко, займався підприємницькою діяльністю - тиражував касети. В кімнату де жив спадкодавець свідок не заходив, оскільки на дверях були замки. Вони спілкувалися більше під час прогулянок на вулиці. Зазначив, що з позивачкою у ОСОБА_3 були неприязні стосунки. Померлий ОСОБА_3 часто скаржився свідку на свою сестру ОСОБА_1 , звинувачуючи останню у всіх своїх негараздах, а особливо у невдалому сімейному житті та розриві відносин із колишньою дружиною.

Свідок ОСОБА_7 надав суду покази, з яких вбачається, що він товаришував з померлим ОСОБА_3 з 2005 по 2010 рік. В останнього були проблеми із сестрою та племінником, в зв`язку з чим він допомагав йому врізати замки в міжкімнатні двері. Декілька разів позичав йому невеликі суми грошей, щоб той міг сплатити податки за зайняття підприємницькою діяльністю.

Свідок ОСОБА_8 показала суду, що була дружиною спадкодавця з 2003 по 2008 рік. У шлюбі у них народилася дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка являється інвалідом з дитинства через важку спадкову генетичну хворобу. Фактично з колишнім чоловіком вона перестала проживати однією сім`єю через три місяці після народження дитини, оскільки його сестра - позивач ОСОБА_1 створила нестерпні умови для проживання молодої сім`ї в квартирі АДРЕСА_2 . Через це ОСОБА_3 фактично зненавидів свою сестру та звинувачував її у всіх своїх негараздах. Натомість він продовжував спілкування з колишньою дружиною та дочкою до самої смерті. Він ніколи не скаржився на самопочуття, не просив будь-якої допомоги. Навпаки, вболівав за самопочуття своєї дочки та намагався їй допомогти у лікуванні.

Свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 показали суду, що не були особисто знайомі із померлим ОСОБА_3 , все що їм відомо по справі, це тільки зі слів позивачки, а тому суд не бере до своєї уваги покази даних свідків.

Таким чином, сам факт реєстрації місця проживання спадкодавця за однією адресою з позивачем без установлення ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для одержання позивачем права на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування.

Статтею 3 Сімейного кодексу України встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

З цього законодавчо сформульованого поняття сім`ї випливає, що ознаками сім`ї є, зокрема, спільне проживання, спільний побут та ведення спільного господарства.

В пункті 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 зазначено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство.

Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках.

Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.2 СК України Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.

Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та (або) майнові відносини між іншими членами сім`ї, визначеними у ньому.

Поняття "проживання однією сім`єю" та "член сім`ї" не є тотожними.

Особа може бути близьким родичем спадкодавця, тобто відноситися до членів сім`ї, проте не проживати з ним однією сім`єю.

Центральною ознакою проживання спадкоємця однією сім`єю зі спадкодавцем є систематичне ведення з ним спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім`ї. При цьому важливою, проте не основною ознакою, є проживання в одному приміщенні зі спадкодавцем.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всіх ознак, що притаманні наведеному визначенню.

Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Судом встановлено відсутність спільного побуту, дружніх, сімейних відносин між Позивачем та спадкодавцем що підтверджується показами вищевказаних свідків та письмовими матеріалами справи. Боргові розписки, долучені до позовної заяви, за якими Позивач надавала спадкодавцю грошові кошти у борг на купівлю продуктів харчування, одягу, лікування та для інших потреб свідчать лише про відсутність у сторін сталих сімейних відносин.

Крім того, судом встановлено, що всі кошти, які позивач надавала в борг своєму братові у період часу з 2009 року по 2016 рік на купівлю продуктів харчування, одягу, лікування та для інших потреб, були примусово стягнуті з нього на її користь за позовами Позивача на підставі заочних рішень Дніпровського районного суду м. Києва від 09.08.2011 року та 21.09.2016 року(ас. 233-240).

Отже, враховуючи наявність даних судових рішень, суд вважає, що не можна стверджувати про нормальні, дружні, сімейні відносини між ними та безоплатний характер допомоги позивачки своєму братові.

Навпаки, позивач, якщо і надавала спадкодавцю кошти в борг то робила це виключно за умови складання ним письмової боргової розписки, а ні як не безоплатно, як вона стверджує, як у у своїй позовній заяві так і в судовому засіданні.

В подальшому, за позовами позивача всі запозичені спадкодавцем у неї кошти були стягнуті з нього в примусовому порядку.

Отже, сам по собі факт того, що позивач являється сестрою спадкодавця не може свідчити про те, що вони складали сім`ю у період часу з 1990 року по травень 2019 року.

Позивач не надала суду доказів того, що вона безоплатно, тривалий час матеріально забезпечувала спадкодавця; надавала йому будь-яку іншу допомогу, яка має матеріалізоване вираження та що спадкодавець, через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані, та зважаючи на своє матеріальне становище потребував такої допомоги.

Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК України.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Приписами статті 1259 ЦК України встановлено, що черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини.

Позивач та відповідач, як особи, які мають право на спадщину після смерті ОСОБА_3 та відносяться до числа спадкоємців різних черг по закону не укладали договір про зміну черговості на спадкування.

За змістом частини 2 статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будьякої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин.

Проте, позивачем не доведено наявності зазначених вище юридичних фактів у їх сукупності, що є її процесуальним обов`язком у силу статей 12, 81 ЦПК України.

Доводи позивача про те, що вона тривалий час опікувалась спадкодавцем та надавала йому допомогу, не може бути достатньою обставиною для зміни черговості спадкування в розумінні частини 2 статті 1259 ЦК України, без установлення сукупності всіх юридичних фактів, обумовлених даною нормою.

Під час розгляду справи позивачем не надано належних доказів, які б давали їй право на спадкування разом із спадкоємцем першої черги за законом та не доведено відповідними засобами доказування наявність вказаних у статті 1259 ЦК України юридичних фактів у їх сукупності для зміни черговості одержання права на спадкування.

Сам факт спільного і тривалого проживання однією сім`єю не є достатньою підставою для застосування положень частини другої статті 1259 ЦК України.

Такий правовий висновок зробив Верховний Суд у своїй постанові від 03.09.2018 року у справі № 743/126/17. Суд роз`яснив, що Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин.

У пункті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що під безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування постанова ВС від 18.07.2018 у справі № 713/1528/16-ц.

Судом встановлено, що померлий не був особою похилого віку, а доказів неможливості ним самостійно забезпечити умови свого життя, потреби в постійному сторонньому догляді, допомоги та піклуванні, а також тривалості надання позивачем спадкодавцю допомоги матеріали справи не містять, тому відсутні правові підстави для застосування положень частини другої статті 1259 ЦК України та, відповідно, для задоволення позовних вимог.

Відповідно до вікової класифікації всесвітньої організації охорони здоров`я, до категорії людей похилого віку належать особи, віком старше 60 років. Особи від 44 років до 60 років відносяться до категорії людей середнього віку.

Судом встановлено, що спадкодавець помер раптово у віці 57 років, що за загальними правилами не є похилим віком для чоловіків .

При цьому безпорадним станом слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Безпорадний стан повинен бути підтверджений відповідними записами в медичних документах.

Лікарським свідоцтвом про смерть, посмертним епікризом та медичною картою не підтверджено безпорадного стану спадкодавця, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, в зв`язку з чим безпідставними є твердження позивачки про те, що спадкодавець фактично перебував у безпорадному стані.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд, визнавши обґрунтованим висновок про відмову у позові (постанова від 30.05.2019 у справі № 346/1178/17).

В основі спадкування за законом знаходиться у принципі черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.

Системне тлумачення положень статей 1258, 1259 та інших положень книги 6 ЦК України дозволяє стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції, як «одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) та «зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом». «Одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) стосується другої - п`ятої черг і пов`язується із такими негативними юридичними фактами, як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини.

На «зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом» у межах певної черги впливають такі юридичні факти, як: зміна черговості на підставі договору або рішення суду (стаття 1259 ЦК України); застосування правил про право представлення (стаття 1266 ЦК України); відмова спадкоємця від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за законом (частина друга статті 1274 ЦК України); спадкова трансмісія (стаття 1276 ЦК України); збереження правового зв`язку при усиновленні (частина третя статті 1260 ЦК України). Зміна суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом стосується першої - п`ятої черги.

Натомість, усі свідки повідомляли суду, що при житті питання щодо дієздатності померлого ОСОБА_3 ніколи не піднімалось, оскільки він був психічно здоровим, інвалідність йому не встановлена, каліцтва, тяжкої хвороби він не мав, помер раптово від ішемічної хвороби серця. Він не був лежачим хворим або у безпорадному стані, завжди працював, допомагав рідній дочці.

Судом встановлено, що на наркологічно-диспансерному обліку померлий ОСОБА_3 не перебував. При цьому, у справі взагалі відсутні докази того, що спадкодавець мав потребу в постійному, довічному, сторонньому догляді, відсутні докази перебування його в безпорадному стані у зв`язку з наявним захворюванням. Доказів про наявність матеріальних труднощів для забезпечення умов життя спадкодавця у справі також не має. Натомість з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 мав у володінні декілька об`єктів нерухомості у м. Києві (39/100 частини квартири АДРЕСА_2 ; 83/100 частини квартири АДРЕСА_3 та 7/8 частини гаражного боксу № НОМЕР_2 по АДРЕСА_4 ), здавав частину з них в оренду, що не заперечується сторонами по справі і не був у скрутному матеріальному становищі.

За змістом частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 712/4709/15-ц (провадження № 61-8023св18), від 04 березня 2019 року у справі № 321/1573/17-ц (провадження № 61-45879св18) та від 17 липня 2019 року у справі № 676/5086/15-ц (провадження № 61-25032св19).

Безпорадний стан - стан, при якому людина не може самостійно приймати активні заходи, що забезпечують її існування або оберігають її життя, здоров`я та гідність. Безпорадність може бути обумовлена фізіологічними причинами (у новонароджених, дітей раннього віку, у людей старшого віку, осіб, які перебувають у стані природного сну). Безпорадність може супроводжуватися патологічним процесами або бути їх наслідком (при психічних і нервових захворюваннях, при важких захворюваннях, що супроводжуються різкою фізичною слабкістю).

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, судам роз`яснено, що безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Доказами безпорадності спадкодавця можуть бути документи, що підтверджують тяжкість стану здоров`я: виписки з історії хвороби, амбулаторні картки, висновки медичних закладів, документи про інвалідність тощо.

У відповідності до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року роз`яснено, що поняття тривалий час належить до оціночних категорій і саме суд повинен визначатися з його змістом, ураховуючи конкретні обставини справи та виходячи із засад розумності, добросовісності та справедливості.

Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 вересня 2018 року у справі № 743/126/17 (провадження № 61-14362св18) зроблено висновок по застосуванню частини другої статті 1259 ЦК України і вказано, що «для набуття права на спадкування фізичною особою, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, необхідна наявність у сукупності таких умов: а) фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві; б) спадкодавець через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Під безпорадним станом слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування».

Наявність у справі медичних документів не свідчать про те, що ОСОБА_3 страждав тяжкою хворобою, перебував у безпорадному стані, не міг себе самостійно обслуговувати. Такий висновок потребує спеціальних знань в медицині, однак належних і допустимих доказів такого характеру позивач, яка мала для цього процесуальну можливість, всупереч свого обов`язку доведення підстав заявленого позову, до суду не надала.

Жодним медичним документом не підтверджено, що внаслідок віку, тяжкої хвороби, каліцтва ОСОБА_3 не був здатний сам себе обслуговувати і потребував стороннього догляду.

Позивачем не доведено відповідними засобами доказування наявність вказаних юридичних фактів у їх сукупності, а саме: не підтверджено факту безпорадного стану ОСОБА_3 та його потреби в сторонньому догляді, а тому належні докази, які б давали їй право на спадкування разом із ОСОБА_2 за законом у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, суд зазначає, що правові підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 щодо зміни черговості одержання права на спадщину відсутні, оскільки позивачем всупереч вимогам статті 81 ЦПК України не доведено належними та допустимими доказами наявність вище перелічених юридичних фактів у їх сукупності, а саме: безпорадного стану спадкодавця, за наявності яких у ОСОБА_12 могло виникнути право на зміну черговості спадкування з підстав, передбачених частиною другою статті 1259 ЦК України.

Згідно з вимогами ст.ст. 76-81 ЦПК України засобами доказування є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, позивач не довела свої вимоги в частині зміни черговості одержання права на спадкування на підставі ч. 2 ст. 1259 ЦК України.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, у відповідності до ч. ч. 1, 2 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1258, 1259, 1261, 1264 ЦК України, ст.ст. 2,3 СК України, ст. ст. 4, 12, 13, 19, 42, 48, 76, 81, 82, 83, 95, 133, 137, 141, 175, 258, 259, 263-265, 268, 270, 280-284, 354 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Десята Київська державна нотаріальна контора про зміну черговості права на спадкування - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Суддя: Л.М. Шум