Рішення № 103435451, 21.02.2022, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 21.02.2022

Справа № 334/7298/20

Провадження № 2/334/233/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2022 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Добрєва М.В.,

за участю секретаря Візіренко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Південь», третя особа Головне управління Держпраці в Одеській області Державної служби України з питань праці про стягнення грошових коштів не виплачених при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Південь», третя особа Головне управління Держпраці в Одеській області Державної служби України з питань праці про стягнення грошових коштів не виплачених при звільненні.

Позивач просив суд стягнути з відповідача нараховану, але не виплачену заборгованість по заробітній платі за період з 01.01.2020 року по 01.07.2020 року у розмірі 42740 грн. без урахування прибуткового податку з громадян та інших обов`язкових платежів, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 31 липня 2020 року по 08 груднгя 2020 року у розмірі 54795 грн., компенсацію за 24 дні невикористаної відпустки у сумі 10116 грн., а всього стягнути 107650,90 грн. Судові розходи покласти на відповідача.

Ухвалою судді від 22.12.2020 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено провести в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи в судове засідання, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті (відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь).

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечує з огляду на те, що викладені у позовній заяві доводи позивача про неотримання заробітної плати не відповідають дійсності. Позивачу було нараховано 29991,42 грн. заробітної плати та компенсацію за відпустку у сумі 4601,53 грн. Відповідно до акту № 1 від 30 грудня 2019 року з 01.01.2020 року встановлений простій. Відповідно до акту та нказу на час простою працівників на роботу не виводили, дозволили перебувати дома, за умови стати до роботи за попереднім дзвінком. За час простою працівникам оплачується 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові, але не менше мінімальної заробітної плати. Відповідно до ст..8 Закону України «Про державний бюджет на 2020 рік», мінімальна заробітна плата з 01 січня по серпень (включно) - 4723 грн, із відрахуванням податків та зборів скаладає 3802,02 грн. Отже, позивач повинен був отримувати з 01.01.2020 року по 31.07.2020 року (день звільнення) по 3802,02 грн. Натомість позивач отримав за січень-липень 2020 року 29991,42 грн., що складає суму 4284,42 грн. за кожен з перелічених місяців. Усі належні працівникові при звільненні суми виплачені 26.08.2020 року. Що стосується стягнення заробітної плати з 31.07.20 року по 08.12.20 року, вказує, що позивач подав заяву про звільнення 20.07.2020року. Наказом № 2772-3В від 31.07.2020 року позивач був звільнений. У зв`язку із тим, що позивач не з`являвся до работодавця за трудовою книжкою, відповідач після постійних нагадувань по телефону про необхідність отримання трудової книжки, направив позивачу трудову книжку поштою, оскільки пересилання трудової книжки з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Третя особа Головне управління Держпраці в Одеські області Державної служби України з питань праці направило до суду пояснення, в яких вкзав, що на підставі дослідження кадрових та бухгалтерських документів ТОВ «Автомагістраль-Південь», ведення яких передбачене законодавством про праць, встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Автомагістраль-Південь» з 13.08.2019 (наказ Товариства від 13.08.2019 № 1563-ПР-ФЮ-06677). На підставі заяви ОСОБА_1 від 20.07.2020 наказом від 31.07.2020 № 2272-3В ОСОБА_1 звільнений з роботи дорожнього работника 3-го (третього) розряду 31 липня 2020 року за угодою сторін, п.1 ст.36 КЗпП України з нарахуванням компенсації за частину невикористаної щорічної відпустки у кількості 23 калндарних дні. Адміністрацією ТОВ «Автомагістраль-Південь» надані листи-повідомлення від 31.07.2020 № 173 та від 11.09.2020 № 215 щодо необхідності одержати трудову книжку або надати письмову згоду на її пересилання, які направлені рекомендованим листом з повідомленням на адресу ОСОБА_1 . На підставі заяви про надання дозволу на повернення трудової книжки поштою ОСОБА_1 від 12.09.2020 трудова книжка серії НОМЕР_1 направлена засобом поштового зв`язку "Укрпошта» рекомендованим листом з описом вкладення. У розділі ІІІ Акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ОД1297/1583/АВ від 03.12.2020, встановлено що належні працівникові при звільненні суми виплачені 26.08.2020 (відомість на виплату готівки від 26.08.2020 № 200826СТ979746).

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили його задовольнити.

Представник відповідача адвокат Плетенко В.В. проти позову заперечував з підстав, викладених у відзові на позовну заяву. Вказав, що вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки у Товариства відсутня заборгованість із заробітної плати перед ОСОБА_1 .

Третя особа у судове засідання не з`явився, направила до суду заяву з проханням слухати справу за його відсутність.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд приходить до наступного висновку.

Згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Як встановлено частиною першої статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Автомагістраль-Південь» з 13.08.2019 (наказ Товариства від 13.08.2019 № 1563-ПР-ФЮ-06677).

На підставі заяви ОСОБА_1 від 20.07.2020 наказом від 31.07.2020 № 2272-3В ОСОБА_1 звільнений з роботи дорожнього работника 3-го (третього) розряду 31 липня 2020 року за угодою сторін, п.1 ст.36 КЗпП України (т.1 а.с.104-106).

На а.с. 107-108 містяться листи-повідомлення від 31.07.2020 № 173 та від 11.09.2020 № 215 щодо необхідності одержати трудову книжку або надати письмову згоду на її пересилання, які направлені рекомендованим листом з повідомленням на адресу ОСОБА_1 .

На підставі заяви про надання дозволу на повернення трудової книжки поштою ОСОБА_1 від 12.09.2020 трудова книжка серії НОМЕР_1 направлена засобом поштового зв`язку «Укрпошта» рекомендованим листом з описом вкладення (т.1 а.с. 109-111).

Наказом № 1 від 30.12.2019 року «Про простій» в ТОВ «Автомагістраль-Південь» встановлено простій з 01 січня 2020 року, провести відповідні розрахунки заробітної плати на весь період простою для робочого 3-го розряду , ОСОБА_1 у розмірі 2/3 тарифної ставки, але не менше мінімальної заробітної плати, дозволено працівнику не виходити на роботу до закінчення простою, якщо не виникне потреби відновлення робіт (т.2 а.с.42).

На а.с 44 т.2 міститься акт № 2 «Про відмову підписувати повідомлення» в якому вказано, що майстер ОСОБА_2 в присутності начальника служби охорони праці ОСОБА_3 ознайомили дорожнього робочого 3-го розряду ОСОБА_1 з наказом № 1 про простій, ОСОБА_1 вказаний вище акт підписувати відмовився.

На а.с. 122 т.1 міститься довідка АТ Комерційний банк «Приватбанк» про зарахування співробітнику ТОВ «Автомагістраль-Південь» ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) згідно наданих реквізитів заробітної плати.

Відповідно до відомостей про виплату заробітної плати ОСОБА_1 було нараховано та сплачено:

за січень 2020 року - 5526,32 грн. (перераховано в АТ КБ «Приватбанк» 11.02.2020 т.1 а.с.122);

за лютий 2020 року - 5526,30 грн. (отримано особисто згідно відомості на виплату готівки № 216 т.1 а.с.81-82);

за березень 2020 року - 5526,30 (отримано особисто згідно відомості на виплату готівки № 217 т.1 а.с.85-86);

за квітень 2020 року - 2912,50 грн. (отримано особисто згідно відомості на виплату готівки № 218 т.1 а.с.88-89);

за травень 2020 року - 5747,40 грн. (перераховано в АТ КБ «Приватбанк» 07.08.2020 т.1 а.с.122);

за червень 2020 року - 1730,35 грн. (перераховано в АТ КБ «Приватбанк» 07.08.2020 т.1 а.с.122);

за липень 2020 року - 3022,25 грн. (перераховано в АТ КБ «Приватбанк» 30.07.2020 т.1 а.с.122);

компенсацію за відпустку - 4601,53 грн. (перераховано в АТ КБ «Приватбанк» 26.08.2020р. т.1 а.с.122).

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Під час судового засідання позивачем не спростовані пояснення відповідача про те, що позивачем отримані фактично нараховані йому суми.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на це, викладені вище обставини дають підстави для сумнівів у добросовісному здійсненні позивачем його процесуальних прав та виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до положень КЗпП України та вимог Закону України «Про оплату праці» обов`язок доказування відсутності заборгованості перед позивачем із заробітної плати покладається на роботодавця, а не на позивача (робітника).

Згідно положень ст. ст. 115, 116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не позбавляє позивача від обов`язку доведення наявності права на отримання певних сум.

Відповідно до п.2 ч. 3 ст. 21 «персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» частина персональної електронної облікової картки застрахованої особи, яка відображає страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплачених страхових внесків та інші відомості, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат, повинна містити, зокрема: рік, за який внесено відомості; розмір страхового внеску за відповідний місяць; суму сплачених страхових внесків за відповідний місяць; страховий стаж; суму заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), з якої сплачено страхові внески за відповідний місяць.

Відповідно до п.2 розділу ІV «Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №10-1 від 18.06.2014 року, до облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а саме, зокрема: відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомога та компенсація, на які нараховано і з яких сплачено страхові внески), що подаються роботодавцями, - підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

З врахуванням вказаних вимог законодавства, надана позивачем довідка форми ОК-7 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» з серпня 2019 по липень 2020 року, в якій відображена сума заробітку для нарахування пенсії, кількість днів стажу в місяці та позначка про сплату страхових внесків відповідачем, є підтвердженням суми нарахованої заробітної плати позивачу.

Таким чином, з викладеної довідки вбачається, що загальна сума нарахованої заробітної плати за вказаний період становить 71841,71 грн (2019 рік - 28869,05 грн., 2020 рік - 42972,66 грн) без урахування податків.

Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про не нарахування йому та неотримання ним нарахованих до виплати сум заробітної плати та компенсації за невикористану частину відпустки.

Крім того, у розділі ІІІ Акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ОД1297/1583/АВ від 03.12.2020, встановлено що належні працівникові при звільненні суми виплачені 26.08.2020 (відомість на виплату готівки від 26.08.2020 № 200826СТ979746).

Не підлягають задоволенню і вимоги щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.07.2020 року по 08.12.2020 року, скільки судом встановлено, що належні працівникові при звільненні суми виплачені 26.08.2020 року, а трудову книжку було направлено згідно поштового штемпелю 22.09.2020р. (т. 1 а.с.110).

Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», позивач перебував з відповідачем в трудових відносинах, але при звільненні отримав всі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання не відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду з прав людини та нормам діючого законодавства України.

Судові витрати у вигляді судового збору за вимоги про стягнення заборгованості із заробітної плати та компенсації втрати частини доходів слід віднести на розходи держави.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 10-12, 13, 81, 89, 141, 263-265,268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задовленні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомагістраль-Південь», третя особа Головне управління Держпраці в Одеській області Державної служби України з питань праці про стягнення грошових коштів не виплачених при звільненні відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Добрєв М. В.