Рішення № 103434430, 07.02.2022, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/2075/20

н/п 2/766/431/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2022 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Майдан С.І.

за участю секретаря Романенко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування» про стягнення матеріальної та моральної шкоди від дорожньо-транспортної пригоди,

встановив:

Позивач 06.02.2020 року звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на ту обставину, що 23.10.2019 року о 12:04 год. в м.Херсоні на перехресті Бериславського шосе та вул.Миру відповідач ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки ВАЗ 2107, державний номер НОМЕР_1 , при перестроюванні, не надав переваги в русі транспортному засобу марки Subaru, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням позивача, коли останній рухався в попутному напрямку по тій смузі, в яку відповідач мав намір перестроїтися та скоїв з автомобілем позивача зіткнення, чим порушив п.п.2.3, 10.3 ПДР України. Внаслідок ДТП автомобіль позивача отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 18.11.2019 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Постанова набрала законної сили 29.11.2019 року. За страховим полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 була застрахована в АТ «ПРОСТО-страхування». 23.10.2019 року позивач повідомив АТ «ПРОСТО-страхування» про подію, що має ознаки страхового випадку та 23.10.2019 року подав заяву про виплату страхового відшкодування, на підставі чого було відкрито страхову справу. У той же день автомобіль позивача був оглянутий представником АТ «ПРОСТО-страхування». Відповідно до рахунку-фактури №СФ-0000395 від 25.10.2019 року ТОВ «Славмоторс», вартість відновлюваного ремонту пошкодженого автомобіля склала 39441,00 грн. Відповідно до платіжного доручення №20769 від 26.11.2019 року та довідки ТОВ «Славмоторс» №1 від 08.01.2020 року, страховиком АТ «ПРОСТО-страхування» було виплачено страхове відшкодування за даним випадком в сумі 29975,13 грн. шляхом перерахування коштів на рахунок ТОВ «Славмоторс». Таким чином, вартість часткового ремонту автомобіля позивача було відшкодовано страховиком відповідача. Вартість ремонту в сумі 9465,87 грн до теперішнього часу не відшкодована. Діюче законодавство України передбачає настання відповідальності у відповідача перед позивачем тільки у разі, якщо страхова виплата є нижчою за розмір нанесеної шкоди. Таким чином, з відповідача позивач просить стягнути залишок вартості відновлювального ремонту в сумі 9465,87 грн. Також, окрім вартості відновлювального ремонту, матеріальні збитки позивача включають величину втрати товарної вартості автомобіля у розмірі 30000,00 грн. Крім того, в результаті даної ДТП, що сталася з вини відповідача, позивачу заподіяна моральна шкода. Моральна шкода полягає в душевних стражданнях, пережитих позивачем у зв`язку із самим фактом ДТП; пошкодженням автомобіля, через відношення відповідача до вчинення, який до теперішнього часу не вжив заходів до добровільного відшкодування збитків. Позивач перебуває в стані постійного стресу, хвилюється у зв`язку з необхідністю перелаштовувати налагоджений ритм життя. Враховуючі перелічені фактори, заподіяну моральну шкоду позивач оцінює в розмірі 20000,00 грн. У зв`язку з викладеним, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду від ДТП в сумі 39465,87 грн, яка складається з відновлювального ремонту - 9465,87 грн, втрати товарної вартості автомобіля після ДТП - 30000 грн. Стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду від ДТП в сумі 20000 грн. Стягнути з відповідача на свою користь судові витрати у справі та витрати на експертні дослідження, та правничу допомогу.

Ухвалою суду від 19.03.2020 року відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 31.05.2021 року призначено судову авто-товарознавчу експертизу. Провадження по справі зупинено до отримання висновку експертизи.

Ухвалою суду від 10.08.2021 року поновлено провадження у справі.

13.10.2021 року позивач надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просив стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду від ДТП в сумі 49561,32 грн, яка складається з відновлюваного ремонту, внаслідок пошкодження в результаті ДТП - 30052,99 грн, втрати товарної вартості, внаслідок пошкодження в результаті ДТП - 19508,33 грн. Стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду від ДТП в сумі 20000 грн. Стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 3783,60 грн, витрати на проведення експертизи у розмірі 4650,00 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Ухвалою суду від 07.02.2022 року ухвалено провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, просив позов задовольнити в повному обсязі з урахуванням уточнень. Надав згоду на ухвалення заочного рішення.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися у встановленому законом порядку. Відповідач надав до суду заяву про відкладення розгляду справи до червня 2022 року у зв`язку з проходженням строкової служби у військовій частині. З урахуванням строку розгляду справи, обізнаності відповідача та представника відповідача про час розгляду справи, суд вважає неявку сторони відповідача, згідно вимог ст.223 ЦПК України, такою, що не перешкоджає розгляду справи.

Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Представник третьої особи - Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» в судове засідання не з`явився, надав до суду клопотання про слухання справ у його відсутність.

За таких обставин, враховуючи згоду представника позивача на слухання справи у відсутність відповідача, суд вважає можливим постановити заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів в порядку ст.280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 29.08.2018 року, власником транспортного засобу марки «Subaru», державний номер НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 .

23.10.2019 року о 12:04 год. в м.Херсоні на перехресті Бериславського шосе та вул.Миру відповідач ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки ВАЗ 2107, державний номер НОМЕР_1 , при перестроюванні, не надав переваги в русі транспортному засобу марки Subaru, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням позивача, коли останній рухався в попутному напрямку по тій смузі, у яку відповідач мав намір перестроїтися та скоїв з автомобілем позивача зіткнення, чим порушив п.п.2.3, 10.3 ПДР України. Внаслідок ДТП автомобіль позивача отримав механічні пошкодження.

Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 18.11.2019 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Постанова набрала законної сили 29.11.2019 року.

За страховим полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 була застрахована в АТ «ПРОСТО-страхування».

23.10.2019 року позивач повідомив АТ «ПРОСТО-страхування» про подію, що має ознаки страхового випадку та 23.10.2019 року подав заяву про виплату страхового відшкодування, на підставі чого було відкрито страхову справу.

Відповідно до рахунку-фактури №СФ-0000395 від 25.10.2019 року ТОВ «Славмоторс», вартість відновлюваного ремонту пошкодженого автомобіля склала 39441,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення №20769 від 26.11.2019 року та довідки ТОВ «Славмоторс» №1 від 08.01.2020 року, страховиком АТ «ПРОСТО-страхування» було виплачено страхове відшкодування за даним випадком в сумі 29975,13 грн шляхом коштів на рахунок ТОВ «Славмоторс».

Таким чином, спір між сторонами стосується стягнення шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання.

Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

За вимогами статті 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом статей 9, 22-28, 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся 23.10.2019 року до АТ «ПРОСТО-страхування» із заявою про відшкодування матеріального збитку стосовно страхового випадку, що мав місце 23.10.2019 року.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтями 28, 29 Закону №1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Оскільки вартість майнового збитку, завданого ОСОБА_1 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із ОСОБА_2 як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.

Аналогічні по суті висновки викладено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св 18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі №370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі №753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі №755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі №756/2632/17 (провадження № 61-12032св19).

Як вбачається з платіжного доручення №20769 від 26.11.2019 року та довідки ТОВ «Славмоторс» №1 від 08.01.2020 року, страховиком АТ «ПРОСТО-страхування» було виплачено страхове відшкодування в сумі 29975,13 грн.

Враховуючи, що різниця між виплаченою ОСОБА_1 страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля пошкодженого у ДТП, викликана, у тому числі, законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, тому саме ОСОБА_2 як особа, винна у вчиненні ДТП, зобов`язаний сплатити ОСОБА_1 таку різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно висновку експерта №Вс-22 судової автотоварознавчої експертизи, складеного 06.08.2021 року судовим експертом Єрофеєвим В.О., вартість відновлюваного ремонту легкового автомобіля Subaru, реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження 23.10.2019 року в результаті ДТП, в цінах станом на час його первинного огляду, складає 30052,99 грн. Величина втрати товарної вартості легкового автомобіля Subaru, реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження 23.10.2019 року в результаті ДТП, в цінах станом на час його первинного огляду, становить 19508,33 грн.

Таким чином розмір відшкодування майнової шкоди, який підлягає стягненню із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 становить:

19586,19 грн. = 49561,32 грн. - 29975,13 грн.

Позовні вимоги про стягнення витрат, понесених у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу внаслідок ДТП в розмірі 19586,19 грн. підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 20000 грн. суд приходить до таких висновків.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до положень ст.ст. 23, 1167 ЦК України позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав. При цьому, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини відповідача, який завдав моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Разом з тим, з урахуванням обставин справи, суті позовних вимог, негативних наслідків, що настали в результаті дій відповідача, суд вважає, що розумним та обґрунтованим є розмір моральної шкоди у розмірі 5000 грн. В решті вимог відмовити.

Щодо розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з положеннями ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн., витрати на проведення експертизи у розмірі 4600 грн., банківська комісія в розмірі 50,00 грн та сплачений судовий збір у розмірі 3783,60 грн.

Відповідно до ч. 3 ,4 ,5 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі.

На підтвердження судових витрат з оплати правової допомоги, суду надані: копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВТ №1018811 від 04.10.2021; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ХС №000311; квитанцію прибуткового касового ордеру №003 від 13.10.2021 року на суму 5000 грн; акт про надання правничої (правової) допомоги до договору №08 від 04.10.2021 року від 13.10.2021 року.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, позовна вимога про стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу підлягає задоволенню в повному обсязі.

Позивачем здійснені витрати на проведення судової авто-товарознавчої експертизи у розмірі 4600,00 грн., що підтверджується квитанцією №ПН2547595 від 29.06.2021 року та рахунком на оплату №1591 від 23.06.2021 року, оскільки вказані витрати відносяться до судових витрат пов`язаних з розглядом справи, вони підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 , оскільки в заявлені до нього вимоги задоволені в повному обсязі.

Згідно із ч.1 ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3363,20 грн. (судовий збір за подання позову до суду в розмірі 2942,80 грн. + судовий збір, поданий за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 420,40 грн).

У стягненні витрат на суму 50,00 грн суд відмовляє, оскільки комісія банку за сплату судового збору, поштові витрати не відносяться до судових витрат, а тому такі витрати не можуть бути предметом відшкодування за наслідками розгляду судової справи, оскільки ЦПК України не передбачає їх відшкодування.

Інші витрати на суму 420,40 грн задоволенню не підлягають, оскільки не підтверджено належними доказами.

Керуючись ст.ст.12, 13, 19, 81, 82, 133, 137, 141, 259, 263-265, 280-284, 354 ЦПК України, ст.ст.22, 23, 1167, 1187, 1188, 1192 ЦК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування» про стягнення матеріальної та моральної шкоди від дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_5 , матеріальну шкоду від ДТП в розмірі 19586,19 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_5 , моральну шкоду від ДТП в сумі 5000 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_5 , витрати по сплаті судового збору у розмірі 3363,20 грн, витрати на проведення експертизи у розмірі 4600,00 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Херсонської області в порядку ст. 355 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя С.І. Майдан