Рішення № 103434323, 14.02.2022, Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/1002/21

Провадження № 2/650/16/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.02.2022 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого - судді Хомик І.І.

за участі секретаря - Ткаченко І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Велика Олександрівка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МІКРОФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

в с т а н о в и в:

ТОВ «МІКРОФІНАНС» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до укладеного договору про надання фінансового кредиту № 0000152978 від 08.05.2019р. між ТОВ «МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 виникли зобов`язання, згідно яких останній отримав позику у розмірі 3500,00 грн. строком на 30 календарних днів, процент за користування позикою - 1,7 % на добу. ТОВ «МІКРОФІНАНС» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу позику у розмірі, встановленому договором та зазначеного в п.3 Специфікації, яка є невід`ємною частиною договору.

Відповідач свої зобов`язання по поверненню позики та сплаті процентів за користування своєчасно не виконав та не повернув позивачеві грошові кошти для погашення заборгованості за позикою та процентами, відповідно до умов договору, а тому, станом на день звернення до суду з позовною заявою у нього перед ТОВ «МІКРОФІНАНС» виникла заборгованість у розмірі 25 237,58 грн., з яких: 3500,00 грн. сума позики, 17 671,15 грн. проценти за період з 08.05.2019 р. по 29.02.2020р., 2 656,96 грн. інфляційні збитки, 1 409,47 грн. 3 % річних. У зв`язку з вище викладеним позивач змушений звернутись до суду з позовом про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву від 16.12.21р. з якої вбачається, що ТОВ «МІКРОФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором в сумі 25 237,58 грн., яку відповідач не визнає. У відзиві зазначено, що 08.05.2019 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 0000152978. Специфікацією № 1 (оформлення фінансового кредиту), яка є невід`ємною частиною договору, встановлено, що сума фінансового кредиту становить 3500 грн. із строком користування 30 календарних днів до 07.06.2019 року та процентною ставкою за користування у розмірі 1,7% на добу.

Строк користування фінансовим кредитом становить 30 календарних днів, дата повернення фінансового кредиту - 07.06.2019р., процент за користування фінансовим кредитом (добовий) - 1,7% на добу, всього за термін надання сума відсотків за користування кредитом становить 1785 грн., а всього сума до повернення за договором, яка включає суми кредиту та процентів за користування, з урахуванням сплачених платежів складає 5 285 грн. Отже, позовні вимоги в частині стягнення процентів, які були нараховані за 297 днів користування кредитом, суперечать умовам Специфікації № 1, яка є невід`ємною частиною договору, оскільки нею встановлено нарахування процентів станом на 07.06.2019р., тобто до закінчення строку дії кредитного договору.

Договором та Специфікацією № 1 до нього не встановлено право позивача для нарахування додаткових відсотків в розмірі 1,7% на добу після закінчення строку кредитування.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності. Просить суд задовольнити вимоги позову.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги позову не визнав, пояснивши, що дійсно між ТОВ «МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 0000152978 від 08.05.2019р. за яким ОСОБА_1 отримав позику у розмірі 3500,00 грн. строком на 30 календарних днів, процент за користування позикою - 1,7 % на добу. Відповідач на даний час знаходиться у скрутному матеріальному становищі, тому не має змоги виконати зобов`язання по поверненню кредитних коштів. Однак у подальшому виконає взяті на себе зобов`язання.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до змісту Специфікації № 1 до договору вбачається, що строк користування фінансовим кредитом становить 30 календарних днів до 07.06.2019р. та відповідно процентною ставкою за користування кредитними коштами у розмірі 1,7% на добу.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення процентів, які були нараховані за 297 днів користування кредитом суперечать умовам Специфікації № 1, оскільки нею встановлено нарахування процентів станом на 07.06.2019 року (дату повернення фінансового кредиту), а саме до закінчення строку дії кредитного договору.

Договором та Специфікацією № 1 до нього не встановлено право банка для нарахування додаткових відсотків в розмірі 1,7% на добу після закінчення строку кредитування.

Таким чином позовні вимоги є необгрунтованими і просить відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши та проаналізувавши всі обставини справи, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що 08.05.2019 року ТОВ «МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 уклали договір позики № 0000152978 згідно з яким ТОВ «МІКРОФІНАНС» надав ОСОБА_1 позику в сумі 3500,00 грн. строком на 30 календарних днів та з процентом за користування позикою 1,7 % на добу.

Та обставина, що ТОВ «МІКРОФІНАНС» свої зобов`язання за договором виконано у повному обсязі представником відповідача у судовому засіданні підтверджена.

Відповідач свої зобов`язання по поверненню позики та сплаті процентів за користування кредитними коштами не виконав. Вказана обставина у судовому засіданні представником відповідача не заперечується. Із пояснень представника відповідача, наданих суду, вбачається, що відповідач не має можливості на повернення позивачеві грошових коштів для погашення заборгованості за позикою та відсотками.

Згідно статей 526,527,530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Ст. 629 Цивільного кодексу встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України, передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно ч. 2ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 1ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 4.1 Позичальник зобов`язується повністю повернути Позикодавцю суму отриманої позики та виконати всі інші зобов`язання, встановлені Договором, не пізніше строку, вказаного в Специфікації.

Відповідно до п. 2.1 Договору строк дії Договору встановлюється до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором.

Не виконуючи належним чином зобов`язання за вказаним договором відповідач порушив зазначені вище норми законодавства та умови Договору.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язання за кредитним договором по поверненню грошових коштів для погашення суми позики та відсотків виникла заборгованість, яка згідно розрахунку позивача складає 25 237,58 грн.

Розраховуючи суму заборгованості позивач виходив з того, що фактична кількість календарних днів користування позикою за весь час користування складає 297 днів, починаючи з дня отримання позики, з 08.05.2019р. до 29.02.20р. (дня початку карантину), у період якого позивач відсотки та неустойку за прострочену заборгованість, передбачені Договором, не нараховував.

Не погоджуючись із вказаним розрахунком представник відповідача зазначає, що строк користування фінансовим кредитом, який слід рахувати з 08.05.2019р. по 07.06.2019р.(дату повернення) лише 30 календарних днів, відповідно до Специфікації № 1, яка є невід`ємною частиною Договору, та згідно з якими не встановлено право Позивача для нарахування додаткових відсотків в розмірі 1,7% на добу після закінчення строку кредитування.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Суд приходить до висновку, що розрахунок суми заборгованості в частині процентів за користування кредитом відповідає нормам ч.1 ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до п. 1.1.3 Договору, нарахування процентів за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою, з дня надання позики Позичальнику за весь час користування коштами за виключенням дня, повернення позики.

Інфляційні витрати та 3 % річних нараховані в силу ст. 625 ЦК України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме з відповідача на користь ТОВ «МІКРОФІНАНС» підлягає стягненню сума у розмірі 25 237,58 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, слід також стягнути з відповідача на користь ТОВ «МІКРОФІНАНС» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 270,00 грн.

Керуючись ст. ст. 7, 8, 12, 13, 141, 258-259, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 525-527, 530,598, 610, 612, 615,629, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МІКРОФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІКРОФІНАНС» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 0000152978 від 08.05.2019 року в сумі 25 237 гривень 58 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІКРОФІНАНС» 2270 грн. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду через Великоолександрівський районний суд Херсонської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.І. Хомик