Рішення № 103434136, 17.02.2022, Буринський районний суд Сумської області

Справа № 574/416/20

Провадження №2/574/15/2022

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2022 року м. Буринь

Буринський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Гука Т.Р.,

з участю секретаря судового засідання Божок В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Буринського районного суду Сумської області справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи його тим, що ОСОБА_2 звернулася до АТ КБ "ПриватБанк" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву №б/н від 06.03.2008 року та отримала кредит у розмірі у розмірі 21600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору.

Однак, з порушенням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором у неї станом на 11.11.2019 року виникла заборгованість у розмірі 7909,86 грн., яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 померла. Спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є відповідач ОСОБА_1 , що підтверджується копією паспорта позичальника та відповідача, де адресою реєстрації зазначена: 41717, Сумська область, Буринський район, с. Степанівка.

15.01.2019 року позивачем була направлена претензія кредитора до приватного нотаріуса Анохіна О.В.

07.05.2019 року позивачем була отримана відповідь приватного нотаріуса Анохіна О.В. в якій зазначалося, що спадкоємці померлої ОСОБА_2 із заявами про прийняття спадщини чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ «Приватбанк».

Таким чином відповідач прийняв спадщину, до складу якої входять, у тому числі кредитні зобов`язання померлого позичальника. Спадкування обов`язків відбулося відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України, так як відповідач не відмовився від спадщини у передбачені цивільним законодавством строки, а саме 6 місяців від дня відкриття спадщини.

03.10.2019 року до спадкоємця ОСОБА_1 було направлено лист-претензію, згідно якого позивач пред`явив свої вимоги, але ніяких дій виконано не було.

На підставі викладеного АТ КБ "ПриватБанк" просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь вказану заборгованість за кредитним договором в розмірі 7909, 86 грн., а також судові витрати в сумі 2102 грн.

Ухвалою судді Буринського районного суду Сумської області ОСОБА_3 від 28.05.2020 року відкрито провадження у даній справі та призначено судове засідання для розгляду справи з викликом сторін.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 14.09.2021 року № 1978/0/15-21 суддю ОСОБА_3 звільнено з посади судді Буринського районного суду Сумської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Буринського районного суду Сумської області від 23.09.2021 року №81 проведено повторний автоматизований розподіл, згідно якого головуючим суддею для розгляду даної справи визначено суддю Гука Т.Р.

Ухвалою судді Буринського районного суду Сумської області Гука Т.Р. від 28.09.2021 року цивільну справу прийнято до провадження та призначено судове засідання для розгляду справи з повідомленням учасників справи.

Представник позивача разом із позовом подав письмову заяву про розгляд справи без участі представника позивача, в якій заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 неодноразово був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, однак до суду жодного разу не з`явився, правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався та заяв про відкладення розгляду справи чи його проведення без його участі не подавав.

За таких обставин, враховуючи, що представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, судом у відповідності до положень ст.280 ЦПК України, ухвалено провести заочний розгляд справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Оскільки сторони у судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 звернулася до АТ КБ "Приватбанк" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку № б/н від 06.03.2008 року (а.с. 13).

В заяві зазначено, що позичальник ознайомилась і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

Підписавши вказану заяву, позичальник також погодилася з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг.

У підписаній ОСОБА_2 заяві від 06.03.2008 року сторонами обумовлена сума кредитного ліміту - 3300 грн. та базова процентна ставка в розмірі 22,8 % з розрахунку 360 днів у році.

Однак, будь-яких доказів надання ОСОБА_2 на підставі підписаної нею зави кредитних коштів та їх використання останньою позивачем суду не надано.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.35).

Згідно, наданого представником позивача розрахунку, станом на 11.11.2019 року розмір заборгованості ОСОБА_2 становить 7909,86 грн., яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту та виникла 26.10.2016 року.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

На підтвердження заявлених позовних вимог до позовної заяви банком додано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна": "Універсальна, 30 днів пільгового періоду", "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", "Універсальна CОNTRACT", "Універсальна GOLD", а також Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які не підписані позичальником.

Однак, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна", доданий позивачем до позовної заяви, не є належним доказом погоджених сторонами умов кредитного договору, оскільки, в ньому зазначена загальна інформація щодо усіх типів кредитних карт "Універсальна", та з нього неможливо встановити який саме тип кредитної картки отримав відповідач та які тарифи були нею погоджені при підписанні анкети-заяви.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла ОСОБА_2 та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент підписання заяви взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (06.03.2008 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20.05.2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов та Правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, наданий банком Витяг з Умов та правил не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, доданий до позовної заяви, Витяг з Умов та Правил, які не підписані відповідачем, не можуть розцінюватись як частина кредитного договору, укладеного ОСОБА_2 06.03.2008 року, шляхом підписання відповідачем заяви.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19).

Як вже зазначалось у підписаній позичальником заяві від 06.03.2008 року сторонами обумовлена базова процентна ставка в розмірі 22,8 % з розрахунку 360 днів у році.

Однак, з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що процентна ставка неодноразово збільшувалась банком, зокрема з 01.01.2013 року до 30,00 %, з 01.09.2014 року до 34,8 % річних, з 01.04.2015 року до 43,2 % річних.

Таким чином, банк надав суду розрахунок заборгованості, який починаючи з 01.09.2013 року обрахований, виходячи з підвищених процентних ставок, які в установленому законом порядку з позичальником не були погоджені. При цьому встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

Крім того, із вказаного вище розрахунку заборгованості вбачається, що позивач, починаючи з 01.07.2015 року неодноразово, нараховані позичальнику, відсотки самостійно автоматично погашав за рахунок кредиту, фактично переводячи таким чином, нараховані відсотки у тіло кредиту та повторно нараховуючи на них нові відсотки. При цьому, вказані дії банк продовжував здійснювати і після смерті позичальника.

Вказане, зокрема, підтверджується колонкою "Відсотки погашені за рахунок кредита" розрахунку заборгованості.

Зазначені дії жодним чином не відповідають умовам укладеного між сторонами кредитного договору та суперечать суті кредитних правовідносин, оскільки проценти є платою за використання кредитних коштів.

Обгрунтований розрахунку заборгованості за кредитним договором, виходячи з базової процентної ставки, передбаченої підписаною позичальником заявою, у розмірі 22,8 % позивачем суду не надано, що свідчить про не доведення позивачем розміру позовних вимог, пред`явлених до відповідача.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 цього Кодексу).

Відповідно до ст.1281 ЦК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Згідно з ч.1 ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Тобто у разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

При вирішенні спору про стягнення з спадкоємців коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 332/2936/16-ц, висновки якої щодо застосування норм права відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Коли і як саме АТ КБ "ПриватБанк" стало відомо про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 позивачем у позові не зазначено та доказів на підтвердження цих обставин не надано.

Разом цим, з матеріалів справи вбачається, що 31.01.2019 року позивачем була направлена претензія кредитора до приватного нотаріуса Анохіна О.В., в якій банк просив повідомити його чи заводилась спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , а також повідомити спадкоємців останньої про наявність в неї заборгованості за кредитним договором в розмірі 7909,86 грн.

Таким чином, 31.01.2019 року позивачу було достеменно відомо про смерть позичальника ОСОБА_2 та відкриття спадщини.

07.05.2019 року позивач отримав від приватного нотаріуса Анохіна О.В. листа, в якому повідомлялося, що претензія була долучена до матеріалів спадкової справи № 21/2017, яка була заведена 23.02.2017 року після смерті ОСОБА_4 .

Вищевказаним листом повністю спростовуються доводи позивача про отримання ним 07.05.2019 року відповіді приватного нотаріуса Анохіна О.В., в якій зазначалося, що спадкоємці померлої ОСОБА_2 із заявами про прийняття спадщини чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ «Приватбанк».

Згідно листа-претензії від 19.09.2019 року адресованого ОСОБА_1 , АТ КБ "ПриватБанк" повідомляло останнього про наявність у ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором в сумі 7909,86 грн. та необхідність її погашення спадкоємцями.

Проте жодних доказів направлення відповідачу вказаного листа-претензії та його отримання останнім суду не надано.

За змістом ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265цього Кодексу.

У відповідності до ч.1 ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 1273 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до інформації наданої Степанівським старостинським округом Буринської міської ради за № 02 від 13.04.2021 року за адресою АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , були зареєстровані та проживали: чоловік - ОСОБА_1 , 1950 року народження, син - ОСОБА_1 , 1978 року народження, син - ОСОБА_5 , 1990 року народження (а.с.74).

Із копії спадкової справи №21/2017 заведеної 23.02.2017 року приватним нотаріусом Анохіним О.В. після смерті ОСОБА_2 вбачається, що 23.02.2017 року ОСОБА_1 було подано нотаріусу заяву про відмову від прийняття спадщини за законом, яка відкрилась після смерті його матері ОСОБА_2 (а.с.77).

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 вважається таким, що не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 , оскільки протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України він заявив про відмову від неї, а тому не зобов`язаний задовольняти вимоги кредитора спадкодавця та не може бути належним відповідачем у даній справі, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Враховуючи викладене, заявлені АТ КБ "ПриватБанк" позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором є безпідставними та задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст.141 ЦПК України в зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог в повному обсязі підстави для стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем по сплаті судового збору, відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 13, 23, 258, 259, 265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

В задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити повністю.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Згідно загального порядку оскарження, дане рішення може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-д; код ЄДРПОУ:14360570.

Відповідач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складено 21.02.2022 року.

Суддя Т.Р. Гук