Ухвала суду № 103431057, 17.02.2022, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/502/22-ц

У Х В А Л А

17 лютого 2022 року м. Київ

Суддя Печерського районного суду м. Києва Головко Ю.Г., розглянувши клопотання позивача ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМОБУДІВНИК», третя особа Головне управління ДПС у м. Києві про зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2022 до Печерського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМОБУДІВНИК», третя особа Головне управління ДПС у м. Києві про зобов`язання вчинити дії.

Разом із позовною заявою позивачка ОСОБА_1 подала заяву з проханням звільнити її від сплати судового збору на підставі ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір».

Заяву мотивує тим, що вона є пенсіонеркою та інвалідом ІІІ групи загального захворювання, та єдиним джерелом доходу її є пенсійна виплата, розмір якої складає з березня 2021 року 2997,70 грн., а тому, сплата судового збору є для неї значним фінансовим навантаженням.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

З наведеного випливає, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов`язком суду, можливість реалізації якого пов`язується з майновим станом особи.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.ХІ.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

Разом із тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Положення Закону України «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Як встановлено, єдиним джерелом доходу позивача є пенсія, розмір якої складає з березня 2021 року 2997,70 грн. Також позивач зазначає, що інших доходів немає.

Таким чином, оскільки позивачем надано належні докази на підтвердження відсутності достатніх коштів для оплати судових витрат (скрутного матеріального стану), суд дійшов висновку про задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Доводи позивачки щодо необхідності звільнення від сплати судового збору є достатньою і необхідною правовою підставою для звільнення від його сплати, у відповідності до ч. 3 ст. 136 ЦПК України, відтак, клопотання підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 136 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання позивачки ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМОБУДІВНИК», третя особа Головне управління ДПС у м. Києві про зобов`язання вчинити дії.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.Г. Головко