Рішення № 103430385, 18.10.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2021 року Справа № 160/13964/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхно І. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Кам`янського міського центру зайнятості про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

17.08.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Кам`янського міського центру зайнятості, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Кам`янського міського центру зайнятості по припиненню 21.05.2021 року виплати по безробіттю ОСОБА_1 на підставі наказу №НТ210601 від 01.06.2021 року у зв`язку із закінченням строку виплати відповідно до пп.12 п.1 ст.31 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття;

- зобов`язати Кам`янський міський центр зайнятості розпочати виплати допомоги по безробіттю ОСОБА_1 за проміжок часу, що починається з 21.05.2021 року до дати працевлаштування, але який не перевищує 360 календарних днів.

Вобґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що згідно наказу Кам`янського міського центру зайнятості № НТ190515 від 15.05.2019 року ОСОБА_1 був наданий статус безробітної. Наказом № НТ190520 від 20.05.2019 року позивачу призначено допомогу по безробіттю з 20.05.2019 по 13.05.2020 року. Відповідно до п.п. 1, 3, 4 ст.22, п.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» допомогу призначено у розмірі 70% середньої заробітної плати (доходу) залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: 100% - 90 к.д., 80% - 90 к.д., 70% - 180 к.д.: з 20.05.2019 року по 13.05.2020 року. 28.10.2019 року ОСОБА_1 було припинено виплату допомоги по безробіттю на підставі наказу №НТ191028 від 28.10.2019 року та припинено її реєстрацію у зв`язку з працевлаштуванням, відповідно до п.1 ст.45 Закону України «Про зайнятість населення», п.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». 09.04.2021 року позитвач вдруге звернулась до Кам`янського міського центру зайнятості та їй був наданий статус безробітної особи 09.04.2021 на підставі наказу №НТ210409 від 09.04.2021 року. На підставі наказу №НТ210421 від 21.04.2021 року позивача була призначена допомога по безробіттю з 09.04.2021 по 20.05.2021 року. 21.05.2021 року позивачу було припинено виплату допомоги по безробіттю на підставі наказу №НТ210601 від 01.06.2021 року на підставі п.12 ч.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з 21.05.2021 року. Станом на дату складання цього позову, позивач не працевлаштована та продовжує перебувати на обліку у Кам`янському міському центра зайнятості, але на підставі наказу №НТ210601 від 01.06.2021 допомогу по безробіттю не отримує.

На думку позивача, оскільки починаючи із 20.05.2019 року по 28.10.2019 року ОСОБА_1 отримувала допомогу по безробіттю протягом 161 дня та починаючи із 09.04.2021 року по 20.05.2021 року протягом 41 дня відповідно. Таким чином, сумарно позивач отримувала допомогу по безробіттю на протязі 202 днів, у зв`язку з чим право на допомогу по безробіттю в межах дворічного періоду мною використано не було та відповідач повинний був надавати позивачу допомогу по безробіттю ще протягом 158 днів.

Позивач вважає, що дії відповідача по припиненню ОСОБА_1 виплати допомоги по безробіттю є протиправними та такими, що порушують норми Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України 06.04.2020 року № 624.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено відповідачу 15-денний строк для подання відзиву на позов; витребувановід відповідача додаткові докази у справі.

22.09.2021 засобами електронного зв`язку та 27.09.2021 засобами поштового зв`язку до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому Кам`янський міський центр зайнятості позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що згідно до наказу Кам`янського міського центру зайнятості (далі - Центр зайнятості, ЦЗ) № НТ190515 від 15.05.2019 року ОСОБА_1 був наданий статус безробітної. Наказом ЦЗ № НТ190520 від 20.05.2019 року призначено допомогу по безробіттю з 20.05.2019 по 13.05.2020 року відповідно до п.п. 1,3,4 ст. 22, п. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» у розмірі 70 % середньої заробітної плати (доходу) залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: 100% - 90 к.д., 80% - 90 к.д., 70% - 180 к.д.: з 20.05.2019 року по 13.05.2020 року. 28.10.2019 року ОСОБА_1 було припинено виплату допомоги по безробіттю на підставі наказу ЦЗ № НТ191028 від 28.10.2019 року та припинено реєстрацію у зв`язку з працевлаштуванням відповідно до п. 1 ст. 45 Закону України Про зайнятість населення, п.1 ст. 31 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Відповідачем також вказано, що ОСОБА_1 вдруге звернулась до центру зайнятості 09.04.2021 року, центром зайнятості був наданий статус безробітної особи на підставі наказу ЦЗ №НТ210409 від 09.04.202П року. На підставі наказу ЦЗ №НТ210421 від 21.04.2021 року ОСОБА_1 була призначена допомога по безробіттю з 09.04.2021 по 20.05.2021 року. Відповідно до п.п. 1,3,4 ст. 22, п. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» у розмірі 70 % середньої заробітної плати (доходу) залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: 100% - 90 к.д., 80% - 90 к.д., 70% - 180 к.д.: з 09.04.2021 року по 20.05.2021 року. 21.05.2021року ОСОБА_1 було припинено виплату допомоги по безробіттю на підставі наказу ЦЗ №НТ210601 від 01.06.2021 року на підставі п.12 ч.1 ст. 31 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття з 21.05.2021 року. Тобто, позивач повторно (в межах дворічного періоду) звернулася до Кам`янського міського центру зайнятості, її було поновлено в статусі безробітної та призначено допомогу по безробіттю з 09.04.2021 року по 20.05.2021 року - по дату закінчення дворічного періоду.

Відповідачем наголошено, що Кам`янським міським центром зайнятості була виплачена допомога по безробіттю в повному обсязі в межах дворічного періоду, відповідно до вимог чинного законодавства.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим 11.03.1998 Красногвардійским РВ УМВС України в Дніпропетровській області.

13.05.20219 позивач звернулась до Кам`янського міського центру зайнятості із заявою про надання (поновлення) статусу безробітного.

Наказом Кам`янського міського центру зайнятості від 15.05.2019 №НТ190515 ОСОБА_1 був наданий статус безробітної, а наказом від 20.05.2019 №НТ190520 призначено допомогу по безробіттю з 20.05.2019 по 13.05.2020 року відповідно до п.п. 1,3,4 ст.22, п.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» у розмірі 70 % середньої заробітної плати (доходу) залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: 100% - 90 к.д., 80% - 90 к.д., 70% - 180 к.д.

28.10.2019 позивач звернулась до відповідача із заявою про зняття ї з обліку по безробіттю у зв`язку з працевлаштуванням КП «Телоенерго».

На підставі наказу Кам`янського міського центру зайнятості від 28.10.2019 №НТ191028 ОСОБА_1 було припинено виплату допомоги по безробіттю та припинено реєстрацію у зв`язку з працевлаштуванням відповідно до п. 1 ст. 45 Закону України Про зайнятість населення, п.1 ст. 31 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

09.04.2021 ОСОБА_1 вдруге звернулась до Кам`янського міського центру зайнятості із заявою про надання (поновлення) статусу безробітного.

Наказом Кам`янського міського центру зайнятості від 09.04.2021 №НТ210409 ОСОБА_1 був наданий статус безробітної, а наказом від 21.04.2021 № НТ210421 призначено допомогу по безробіттю з 09.04.2021 по 20.05.2021 року. Відповідно до п.п. 1,3,4 ст. 22, п. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» у розмірі 70 % середньої заробітної плати (доходу) залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: 100% - 90 к.д., 80% - 90 к.д., 70% - 180 к.д.: з 09.04.2021 року по 20.05.2021 року.

21.05.2021 року Кам`янським міським центром зайнятості на підставі наказу від 01.06.2021 №НТ210601 було припинено виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 на підставі п.12 ч.1 ст. 31 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття з 21.05.2021 року.

Не погодившись з діями відповідача по припиненню виплати по безробіттю, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

У статті 1 Закону України «Про зайнятість населення»від 05.07.2012 №5067-VI (далі Закон №5067-VI; в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) надано визначення таким поняттям, як:

- безробіття соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування;

- безробітний особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи;

- зареєстрований безробітний особа працездатного віку, яка зареєстрована в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, як безробітна і готова та здатна приступити до роботи.

Згідно зі пунктом 7 частинистатті 5 Закону №5067-VI держава гарантує у сфері зайнятості соціальний захист у разі настання безробіття.

Відповідно дост. 43 Закону №5067-VI статусу безробітного може набути:

1) особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи;

2) особа з інвалідністю, яка не досягла встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" та "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю";

3) особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, визначається Кабінетом Міністрів України.

Поряд із цим, правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, встановленіЗаконом України «Про загальнообов`язковедержавне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 №1533-III (далі Закон №1533-III; у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з ч. ч. 1, 3-5ст. 22 Закону №1533-III право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.

Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років, а для осіб, зазначених у частині другійстатті 6 цього Законута абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", - 180 календарних днів.

Для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів.

У разі чергового визнання в установленому порядку застрахованої особи безробітною у межах двох років, протягом яких виплачується допомога по безробіттю, тривалість її виплати враховується сумарно.

Відповідно до п. 12 ч. 1ст. 31 Закону №1533-III виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі закінчення строку її виплати.

На час повторного призначення позивачу допомоги по безробіттю процедуру, умови надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, механізм обчислення регіональними та базовими центрами зайнятості, а також філіями регіональних центрів зайнятості державної служби зайнятості (далі - центри зайнятості) страхового стажу визначає Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затверджений наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України 06 квітня 2020 року № 624 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 червня 2020 р. за № 537/34820 (далі Порядок №624).

Пунктом 2 розділу ІІ Порядку №624 передбачено, що загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю застрахованим особам не може перевищувати 360 календарних днів (особам передпенсійного віку - не більше 720 календарних днів) протягом двох років з дня її призначення.

Відповідно до пункту 12 Порядку №624 виплата допомоги по безробіттю призначається в межах дворічного періоду з урахуванням продовженого періоду на строк дії поважної причини, визначеної в частині першій статті 22 Закону.

У межах дворічного періоду кількість днів виплаченої допомоги по безробіттю враховується сумарно за всіма випадками реєстрації (перереєстрації) безробітного з урахуванням днів скорочення тривалості виплати допомоги по безробіттю.

У разі повторної реєстрації безробітного в межах дворічного періоду йому виплачується допомога по безробіттю, що дорівнює залишку днів від загальної тривалості допомоги по безробіттю.

У разі якщо особою використано право на допомогу по безробіттю в межах дворічного періоду, на наступний дворічний період особа набуде право на допомогу по безробіттю за умови її повторної реєстрації як безробітної після працевлаштування та набуття страхового стажу.

Аналогічні приписи містяться у Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженомуНаказом Міністерства соціальної політики України від 15.06.2015 №613(далі Порядок № 613), який був чинний на момент первинного призначення позивачу допомоги по безробіттю та визначав процедуру, умови надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, та механізм обчислення районними, міськими, районними у містах та міськрайонними центрами зайнятості державної служби зайнятості (далі - центри зайнятості) страхового стажу.

Відповідно доп. 11 розділу ІІ Порядку №613 виплата допомоги по безробіттю призначається в межах дворічного періоду з урахуванням продовженого на строк дії поважної причини, визначеної в підпункті 2 пункту 2 розділу III цього Порядку.

У межах дворічного періоду кількість днів виплаченої допомоги по безробіттю враховується сумарно за всіма випадками реєстрації (перереєстрації) безробітного з урахуванням днів скорочення тривалості виплати допомоги по безробіттю.

У разі повторної реєстрації (перереєстрації) безробітного в межах дворічного періоду йому виплачується відповідний залишок допомоги по безробіттю.

Зареєстрованим безробітним, які в поточному дворічному періоді отримали допомогу по безробіттю в повному обсязі, допомога по безробіттю призначається на наступний дворічний період за умови їхньої повторної реєстрації після працевлаштування.

З аналізу вказаної норми, суд приходить до висновку, що у разі повторної реєстрації в межах дворічного періоду, особі виплачується відповідний залишок допомоги по безробіттю. При цьому, вказана допомога по безробіттю призначається в межах дворічного періоду, який починається з восьмого календарного дня після реєстрації безробітного та закінчується відповідного місяця та числа другого року. В свою чергу, початком наступного дворічного періоду є відповідно день призначення допомоги по безробіттю після закінчення попереднього дворічного періоду. Зареєстрованим безробітним, які в поточному дворічному періоді отримали допомогу по безробіттю в повному обсязі, допомога по безробіттю призначається на наступний дворічний період за умови їхньої повторної реєстрації після працевлаштування.

Пунктом 12 статті 1 статті 31 Закону №1533-III визначено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі закінчення строку їх виплати.

В ході судового розгляду було встановлено, що позивач повторно в межах дворічного періоду звернулась до Кам`янського міського центру зайнятості щодо призначення їй допомоги по безробіттю, у зв`язку з чим 09.04.2021 відповідачем було поновлено ОСОБА_1 в статусі безробітного та призначено їй допомогу по безробіттю до спливу дворічного періоду, а саме: з 20.05.2019 по 20.05.2021.

З огляду на вищевикладене, суд відхиляє як безпідставні, посилання позивач на те, що відповідач мав виплачувати ОСОБА_1 допомогу по безробіттю ще 158 днів (360 днів 202 дні), оскільки допомога позивачу була припинена у зв`язку із закінченням дворічного періоду.

Крім того, суд звертає увагу, що наказ про призначення ОСОБА_1 допомоги по безробіттю №НТ210421 від 21.04.2021 року позивачем не оскаржується. Доказі його скасування в адміністративному чи судовому порядку матеріали не містять, у зв`язку з чим він є чинним.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що Кам`янським міським центром зайнятості правомірно припинено з 21.05.2021 виплати по безробіттю ОСОБА_1 на підставі наказу №НТ210601 від 01.06.2021 року (у зв`язку із закінченням строку виплати відповідно до пп.12 п.1 ст.31 Закону №1533-ІІІ).

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

За положеннямистаті 139 КАС Українисплачений позивачем судовий збір не підлягає відшкодуванню, оскільки в задоволенні позову було відмовлено.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; НОМЕР_2 ) до Кам`янського міського центру зайнятості (місцезнаходження: 51931, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Медична, 6; код ЄДРПОУ 20299857) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.В. Юхно