Рішення № 103430243, 14.02.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2022 року м. Київ № 320/4813/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України пропро визнання протиправним рішення про опис майна у податкову заставу та зобов"язання вчинити діїВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у Київській області стосовно застосування до ОСОБА_1 транспортного податку за 2015 рік на суму 25000 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 30.06.2015 № 82198-17 на суму 25000 грн.;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу форми «Ф» № 1267-23 від 26.11.2015;

- визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу №123 від 27.02.2018;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області, як відокремлений підрозділ ДПС України вчинити дії щодо виключення з державного реєстру обтяжень рухомого майна запис №16831364 про обтяження податковою заставою майна ОСОБА_1 , внесений 19.04.2018 на підставі рішення № 123 від 27.02.2018.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.04.2021 адміністративну справу №320/4813/21 передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 05.07.2021 повернуто позовну заяву в частині вимог про визнання протиправними дії відповідача стосовно застосування до ОСОБА_1 транспортного податку за 2015 рік на суму 25000 грн.; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 30.06.2015 № 82198-17 на суму 25000 грн.; визнання протиправною та скасування податкової вимоги форми «Ф» № 1267-23 від 26.11.2015.

В частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу №123 від 27.02.2018 та зобов`язання Головне управління ДПС у Київській області як відокремлений підрозділ ДПС України вчинити дії щодо виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису № 16831364 про обтяження податковою заставою майна ОСОБА_1 , внесений 19.04.2018 на підставі рішення № 123 від 27.02.2018, суд ухвалив відкрити провадження у справі №320/4813/21 і здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду 23.09.2021 у справі №320/4813/21 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 058.07.2021 про повернення позовної заяви - без змін.

Отже, вирішенню в межах даної адміністративної справи підлягають позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу №123 від 27.02.2018 та зобов`язання Головне управління ДПС у Київській області як відокремлений підрозділ ДПС України вчинити дії щодо виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису № 16831364 про обтяження податковою заставою майна ОСОБА_1 , який внесений 19.04.2018 на підставі рішення № 123 від 27.02.2018.

Мотивуючи позовні вимоги представник позивача зазначає, що оскільки під час розгляд справи №810/4007/16 було встановлено, що у контролюючого органу, як суб`єкта владних повноважень, відсутні законні підстави для донарахування ОСОБА_1 грошових зобов`язань за платежем транспортний податок за 2015 рік, винесення рішення від 30.06.2015 №82198-17 і, як наслідок, стягнення податкового боргу є протиправним, тому, на переконання останнього, відсутні підстави для опису майна у податкову заставу, а скасування вказаного рішення є ефективним захистом порушеного його права разом із визнанням протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.06.2015 №82198-17 на підставі якого і виник податковий борг. Окрім цього, представник позивача вказує, що зобов`язання Головного управління ДПС у Київській області як відокремленого підрозділу ДПС України вчинити дії щодо виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис № 16831364 про обтяження податковою заставою майна ОСОБА_1 , який внесений 19.04.2018 на підставі рішення № 123 від 27.02.2018 є також належним та ефективним захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву від 26.07.2021, де останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі зазначаючи, що оскільки станом на 21.07.2021 в інтегрованій картці платника податків обліковується податковий борг по транспортному податку з фізичних осіб підстави для скасування рішення про опис майна у податкову заставу відсутні.

Також представником відповідача подано відзив на позовну заяву від 30.08.2021, де останній зазначає, що рішення про опис майна у податкову заставу винесене на підставі несплати узгодженого податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 30.06.2015 №82198-17, тому відсутні підстави для скасування останнього.

Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до реєстраційної картки транспортного засобу ОСОБА_1 належить легковий автомобіль TOYOTA HIGHLANDER з об`ємом двигуна 3 456 куб.см., державні номери НОМЕР_1 , рік випуску - 2011, дата реєстрації - 17.09.2015, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 .

Ірпінською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 30.06.2015 №82198-17, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» у розмірі 25 000,00 грн. Відповідно до копії конверта та повідомлення про вручення поштового відправлення вказане податкове повідомлення-рішення направлено позивачу за адресою: АДРЕСА_1 , проте конверт повернувся з довідкою поштового відділення «за зазначеною адресою не проживає». Разом з тим, згідно відомостей наданих відділом адресно-довідкової роботи УДМС України у Київській області на запит Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 10.09.2015 №1039/151/13/171 ОСОБА_1 зареєстрований/проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

В матеріалах справи наявний також корінець податкової вимоги Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області форми «Ф» №1267-23 від 26.11.2015, згідно з якою повідомлено позивача, що станом на 25.11.2015 сума податкового боргу платника податків становить 25 000,00 грн.

Вказані обставини встановленні у рішенні Київського окружного адміністративного суду від 09.02.2017 у справі 810/4007/16.

Згідно із частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, наведені вище обставини з урахуванням положень частини 4 статті 78 КАС України не підлягають доказуванню.

Надалі, судом встановлено, що ГУ ДФС у Київській області прийнято рішення про опис майна у податкову заставу №123 від 27.02.2018, яке зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна номер запису №16831364 про обтяження податковою заставою майна ОСОБА_1 19.04.2018 (далі - оскаржуване та/або спірне рішення).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло станом на час їх виникнення та звертає увагу на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно із підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

У підпункті 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

За правилами підпункту 14.1.176 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 88.1, 88.2 статті 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Підпунктом 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 ПК України передбачено, що право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому (п. 89.2 ст. 89 ПК України).

Згідно із пунктом 89.3 статті 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

Контролюючий орган зобов`язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі (п. 89.8 ст. 89 ПК України).

Відповідно до підпунктів 93.1.1, 93.1.4 пункту 93.1 статті 93 ПК України майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку; отримання платником податків рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.

У свою чергу, підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1-93.1.5 пункту 93.1 цієї статті (п. 93.2 ст. 93 ПК України).

Аналіз вказаних положень дає суду підстави дійти до наступних висновків.

По-перше, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

По-друге, підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1-93.1.5 пункту 93.1 ПК України, зокрема, але не виключно отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку; отримання платником податків рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне рішення прийнято відповідачем з огляду на наявність у позивача податкового боргу, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 30.06.2015 № 82198-17 на суму 25000 грн. та є узгодженим згідно податкової вимоги форми «Ф» № 1267-23 від 26.11.2015.

Доказів оскарження вищевказаних рішень матеріали справи не містять.

Проте, в межах спірних правовідносин суд враховує, що згідно із абзацом 7 підпункту 2.3 пункту 2 рішення Конституційного Суду України від 05.06.2019 № 3-р(І)/2019, справа № 3-391/2018(6048/18), право власності не є абсолютним, тобто може бути обмежене, однак втручання у це право може здійснюватися лише на підставі закону з дотриманням принципу юридичної визначеності та принципу пропорційності, який вимагає досягнення розумного співвідношення між інтересами особи та суспільства. При обмеженні права власності в інтересах суспільства пропорційними можуть вважатися такі заходи, які є менш обтяжливими для прав і свобод приватних осіб з-поміж усіх доступних для застосування заходів.

Згідно із статтею 1 Протоколом до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікований Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують прав держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших

зборів або штрафів.

Досліджуючи матеріали справи судом встановлено, що у рішенні Київського окружного адміністративного суду від 09.02.2017 у справі 810/4007/16 суд дійшов до висновку про те, що у відповідача як суб`єкта владних повноважень не було законних підстав для донарахування позивачу грошових зобов`язань за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» за 2015 рік та виносити податкове повідомлення-рішення від 30.06.2015 №82198-17. Відтак, підстав для стягнення з позивача податкового боргу зі сплати транспортного податку, суд не вбачав.

Отже, в межах адміністративної справи 810/4007/16 судом фактично встановлено обставини відсутності у податкового органу права донараховувати ОСОБА_1 грошові зобов`язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» за 2015 рік та виносити податкове повідомлення-рішення від 30.06.2015 №82198-17.

У свою чергу, суд акцентує увагу на тому, що безпосередньо борг, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 30.06.2015 №82198-17 і було покладено контролюючим органом як підставу для застосування податкової застави.

Приймаючи до уваги наведені обставини та зважаючи на те, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09.02.2017 у справі 810/4007/16, яке набрало законної сили встановлено відсутність правових підстав для нарахування позивачу контролюючим органом відповідних грошових зобов`язань та стягнення такого боргу, суд вважає відсутнім у позивача податкового боргу як такого.

В даному випадку, на переконання суду оскаржуване рішення має своїм наслідком порушення статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, адже перешкоджає позивачу мирно володіти та розпоряджатися своїм майном.

Також, при вирішенні спору по суті суд враховує, що у рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Отже, підсумовуючи вищевикладене суд вважає, що з метою ефективного захисту порушеного права позивача наявні підстави для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про опис майна у податкову заставу №123 від 27.02.2018, з огляду на відсутність законних підстав для донарахування ОСОБА_1 грошових зобов`язань за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» за 2015 рік та винесення податкового повідомлення-рішення від 30.06.2015 №82198-17, що безпосередньо встановлено в адміністративній справі №810/4007/16.

За таких обставин позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Вирішуючи позовні вимоги в частині зобов`язання Головного управління ДПС у Київській області як відокремленого підрозділу ДПС України вчинити дії щодо виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису № 16831364 про обтяження податковою заставою майна ОСОБА_1 , який внесений 19.04.2018 на підставі рішення № 123 від 27.02.2018, суд вкаже про наступне.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 №830 затверджено Порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна (далі - Порядок №830), який визначає, що державна реєстрація обтяжень рухомого майна проводиться з метою забезпечення виконання зобов`язань і захисту прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна та надання в інтересах цих осіб інформації про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна.

Згідно із пунктами 24-26 Порядку №830 відомості про припинення обтяження реєструються на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи.

Обтяжувач чи уповноважена ним особа має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і виключення запису з Реєстру чи про продовження строку дії реєстрації не більш як на п`ять років.

На підставі відповідної заяви щодо припинення обтяження виключенню підлягає запис стосовно всього рухомого майна, що є предметом обтяження.

Після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати реєстратору відповідну заяву для припинення обтяження та виключення його з Реєстру.

Відомості про припинення публічного обтяження підлягають державній реєстрації протягом п`яти днів після його припинення. Проведення реєстрації відомостей про припинення публічного обтяження покладається на уповноважений орган чи на уповноважену ним особу.

Записи про обтяження, які втратили чинність, підлягають виключенню з Реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.

Реєстратор вносить до Реєстру відомості про припинення обтяження в день прийняття заяви до розгляду реєстратором.

У разі подання заяви в електронній формі в позаробочий час відомості про припинення обтяження вноситься до Реєстру не пізніше наступного робочого дня.

У разі припинення обтяження до Реєстру вносяться відомості про підставу припинення обтяження.

Аналіз вказаного дає суду підстави дійти до висновку про наявний алгоритм дій щодо припинення обтяження та виключення запису стосовно всього рухомого майна, що є предметом обтяження.

На переконання суду, задоволення позовних вимог в цій частині є передчасним, адже в матеріалах справи відсутні об`єктивні дані щодо можливого ухилення відповідача від вчинення дій, які передбачені Порядком №830 для виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису № 16831364 про обтяження податковою заставою майна ОСОБА_1 , який внесений 19.04.2018 на підставі рішення № 123 від 27.02.2018.

Більше того, відповідні дії можуть бути вчиненні контролюючим органом виключно у разі набрання законної сили рішенням в даній адміністративній справи.

Отже, з урахуванням наведеного суд вважає передчасними позовні вимоги в цій частині та відмовляє в їх задоволенні.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки адміністративний позов підлягає до задоволення частково, то судовий збір сплачений позивачем підлягає стягненню на його користь із відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам та становить 908,00 грн.

Керуючись статтями 2, 72, 73, 77, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, б. 5а, код ЄДРПОУ ВП 44096797) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про опис майна у податкову заставу №123 від 27.02.2018.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної податкової служби у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, б. 5а, код ЄДРПОУ ВП 44096797) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) сплачений ним судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева