Рішення № 103429900, 27.01.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2022 року м. Київ № 640/4063/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрянської Я.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

до Державного секретаря Міністерства закордонних справ України Заяця Андрія Івановича (пл. Михайлівська, 1,Київ 18,01018), Міністерства закордонних справ України (01018, м. Київ, Михйлівська площа, буд. 1, код ЄДРПОУ 00026620)

про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 з позовом до Державного секретаря Міністерства закордонних справ України Заяця Андрія Івановича (далі - відповідач-1), Міністерства закордонних справ України (далі - відповідач-2, МЗС України), в якому просить суд:

- визнати протиправними та дискримінаційними дії та бездіяльність Державного секретаря Міністерства закордонних справ України Заяця Андрія Івановича ( а саме: порушення вимог Законів України «Про звернення громадян», «Про запобігання корупції» та «Про державну службу»), який порушив встановлений прядок розгляду звернень громадян, охоронювані законом права, свободи та інтереси ОСОБА_1 , і нанесли їй матеріальних збитків у розмірі 1042,70 доларів США та спричинили їй моральну шкоду у сумі 4723 грн;

- стягнути з Державного секретаря Міністерства закордонних справ України Заяця Андрія Івановича відшкодування нанесених ним позивачеві матеріальних збитків у розмірі 1042,70 доларів США та спричиненої їй моральної шкоди у сумі 4723 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 17.03.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про порушення відповідачем законодавчо встановленого порядку розгляду звернень, направлених згідно з вимогами Закону України «Про звернення громадян», Конституції України і законодавства України (самовільно та протиправно, за власним підписом надавши позивачу відповідь на її звернення не по суті), що призвело до порушення її прав шляхом відмови у наданні обов`язкової к наданню інформації щодо сплати 1042,70 дол.США. Позовні вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 4723 грн обґрунтовані моральними стражданнями, завданими неправомірними діями відповідача при розгляді її звернення на виконання вимоги суду.

Заперечення проти позовних вимог викладено у відзиві на позовну заяву. Відповідач звертає увагу суду на безпідставність та штучність заявлених позовних вимог, оскільки питання виплати матеріальних збитків (відшкодуванням вартості авіаквитків в сумі 1042,70 грн) було вирішено в рамках справи №826/9871/17. Також, на думку відповідача, заявлена позовна вимога щодо стягнення моральної шкоди є недоведеною та необґрунтованою.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем.

У 2014 році, відповідно до наказу МЗС України, ОСОБА_1 було переведено для продовження несення державної/дипломатичної служби до Посольства України в США на час довготермінового відрядження.

У 2016 році позивача наказом МЗС України було достроково відкликано з довготермінового відрядження. Ці дії МЗС України були визнані судом протиправними, а сам наказ скасовано Постановою Київського апеляційного суду від 18.01.2017 у справі № 826/5863/16.

У зв`язку з виникненням спірних правовідносин, які позивач мала намір вирішити в позасудовому або в досудовому порядку, вона неодноразово зверталась до Міністерства закордонних справ України в особі Міністра закордонних справ України Клімкіна П.А.

Деякі зі спірних питань було врегульовано в судовому порядку на користь позивача та дії і бездіяльність відповідача визнано протиправними.

Однак, відповідач рішення суду, як і інші зобов`язання стосовно позивача, не виконував.

Тому, позивач, відповідно до Закону України «Про звернення громадян», продовжувала звертатися до відповідача щодо організації проведення зустрічі з нею з метою вирішення усіх проблемних питань, що накопичилися за весь час, зокрема з заявою від 07.02.2017 щодо: повернення її на робоче місце (на виконання рішення суду у справі № 826/5863/16); виплати належного їй грошового забезпечення (в т. ч. за рішенням суду у справі 826/14366/16); виплати понесених нею витрат в наслідок протиправного видання МЗС України наказу щодо передчасного відкликання Позивача з довготермінового відрядження.

Відповідач, на думку позивача, продовжував відмовляти та ігнорувати розгляд та вирішення питань, що містилися у зверненнях позивача.

Позивачу, на її звернення надходили листи, в яких відсутня відповідь по суті та такі відповіді надіслано відповідачем з порушенням вимог Закону України «Про звернення громадян», а саме: - звернення позивача направлялися на розгляд саме тим посадовим особам, дії та бездіяльність і рішення яких оскаржувалися у поданих зверненнях; - посадовою особою органу державної влади, отримавши рішення, ухвалені за результати розгляду справ позивача не виконано обов`язку щодо їх реалізації та не вчасного і об`єктивного розгляду заяв позивача; - відповідь, замість визначених в Законі осіб, надавалась іншими особами з перевищенням ними службових повноважень; - керівником органу державної влади, в межах наданих повноважень, не виконано обов`язки щодо об`єктивної, всебічної і вчасної перевірки заяв позивача; - не вирішено питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення; - систематично порушено вимоги Закону України «Про звернення громадян» щодо строків розгляду звернень.

Вважаючи бездіяльність відповідача та його підлеглих протиправною, позивач звернулась з позовом до суду.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.03.2019 по справі №826/11676/17, залишеним в силі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2019, частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства закордонних справ України в особі Міністра закордонних справ України Клімкіна П.А. про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

Визнано протиправною бездіяльність Міністра закордонних справ України Клімкіна Павла Анатолійовича щодо неналежного та несвоєчасного розгляду звернення ОСОБА_1 від 07.02.2017, яке отримано відповідачем 10.02.2017.

Зобов`язано Міністерство закордонних справ України розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.02.2017 з урахуванням висновків даного рішення та надати обґрунтовану відповідь за результатами її розгляду.

28.09.2019, на виконання вказаного судового рішення, МЗС України надіслано позивачу лист від 08.08.2019 №201/19-091-3111 в якості відповіді на заяву від 07.02.2017 за підписом Державного секретаря Завяця Андрія Івановича.

Згідно змісту листа, позивачу повідомлено про хід виконання окремих судових рішень, зокрема, у справі №826/9871/17, яким присуджено на користь позивача невиплачену за період з 08.03.2016 по 12.02.2018 включно заробітну плату в сумі 139 406,54 грн.; щодо надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 19.06.2018 по 08.05.2021 на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2018 №826/12705/18. Зазначено, що питання подальшого проходження позивачем дипломатичної служби буде вирішувались після закінчення відпустки. Також проінформовано про порядок особистого прийому громадян у Міністерстві закордонних справ України, затверджено наказом МЗС №119 від 19.03.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України II квітня 2018 року за №438/31890.

Позивач вважає, що відповідач своїми діями та бездіяльністю продовжує порушувати вимоги законодавства України при розгляді заяви позивача (зокрема, невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, покладених на відповідача Конституцією і законами України «Про Кабінет Міністрів України», «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», «Про запобігання корупції», «Про дипломатичну службу», «Про державну службу», «Про звернення громадян» та ін., а також чисельними постановами Кабінету Міністрів України та наказами МЗС України тощо), особисто порушуючи встановлений порядок розгляду звернень громадян, охоронювані законом права, свободи та інтереси фізичної особи (Позивача) і завдає їй матеріальних збитків і моральної шкоди, дискримінуючи позивача у порівнянні з іншими громадянами України та працівниками МЗС України.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

В силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади у своїй діяльності керуються Конституцією України, цим та іншими законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України. Організація, повноваження і порядок діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України. Положення про міністерства, інші центральні органи виконавчої влади затверджує Кабінет Міністрів України.

Згідно статті 6 Закону України «Про центральні органі виконавчої влади», Міністерство є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику в одній чи декількох визначених Кабінетом Міністрів України сферах, проведення якої покладено на Кабінет Міністрів України Конституцією та законами України.

У відповідності до статті 8 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» Міністр як член Кабінету Міністрів України здійснює повноваження, визначені Законом України "Про Кабінет Міністрів України", в тому числі, щодо спрямування та координації діяльності центральних органів виконавчої влади.

На виконання вказаних вимог Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», Кабінетом Міністрів України 30.03.2016 прийнято постанову № 281, якою затверджено Положення про Міністерство закордонних справ України.

Відповідно до пункту 1 вказаного Положення, Міністерство закордонних справ України (МЗС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

МЗС є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері зовнішніх зносин.

Згідно з вимогами підпункту 86 пункту 4 Положення, Міністерство закордонних справ України відповідно до покладених на нього завдань здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов`язаних з діяльністю МЗС, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, а також стосовно актів, які ним видаються.

Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації визначає Закон України «Про інформацію» від 02.10.1992 № 2657-XII.

В силу статті 5 Закону України «Про інформацію», кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізації права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Закон України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Згідно зі статтею 4 Закону, до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

У відповідності до статті 5 Закону, звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

З матеріалів справи слідує, що під час розгляду справи №826/11676/17 ОСОБА_1 заявлено вимоги про визнання протиправними дії відповідача в особі Міністра закордонних справ України Клімкіна П.А. та його бездіяльність з неприпинення зловживань посадових осіб відповідача, які брали участь у розгляді звернень ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , Заяця А.І , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - зокрема порушення... Заяцем А.І... вимог частин першої та третьої статті 15, абзаців 2, 5, 6, 7 та 8 частини першої статті 19, частини першої статті 20 Закону України "Про звернення громадян", частини першої статті 22, частин першої та третьої статті 44, пунктів 1) та 2) частини першої статті 60 Закону України "Про запобігання корупції", вимог пунктів 1) та 13) частини першої статті 7, пунктів 1), 2), 3), 6), 7), 8), 9) частини першої статті 8, частин четвертої та восьмої статті 44, пунктів 2), 3), 4), 5) частини другої 2 статті 63 Закону України "Про державну службу".

Фактично, в адміністративній справі, яка розглядається, позивачка ставить питання про відповідність законодавству дій Державного секретаря Міністерства закордонних справ України Заяця Андрія Івановича щодо розгляду її звернення від 07.02.2017, що вже було предметом судового розгляду у справі №826/11676/17, з доповненням, що такі дії/бездіяльність нанесли їй матеріальних збитків у розмірі 1042,70 доларів США та спричинили їй моральну шкоду у сумі 4723 грн.

Так, позивач вважає, що:

1.Відповідь «питання подальшого проходження Вами дипломатичної служби буде вирішуватися після закінчення відпустки» не є відповіддю на запитання «визначення строків повернення позивача на її робоче місце до посольства України в США».

Позивач наголошує на перебуванні у трудових відносинах з відповідачем, оскільки з посади другого секретаря Посольства України в Сполучених Штатах Америки її не звільнено.

Згідно норм статті 179 Кодексу законів про працю України за бажанням матері або батька дитини одному з них надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства.

За нормами статті 184 Кодексу законів про працю України, звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням.

Судом встановлено, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2018 №826/12705/18, позивачу надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 19.06.2018 по 08.05.2021.

Так, листом відповідача від 16.07.2019 №201/19-091-2732 позивача проінформовано про необхідність не пізніше десяти робочих днів до закінчення відпустки з`явитись до Департаменту менеджменту персоналу МЗС для ознайомлення з переліком наявних посад, які вивільняються у порядку ротації, для вирішення питання подальшого проходження дипломатичної служби.

Згідно листа відповідача від 08.08.2019 №201/19-091-3111, питання подальшого проходження позивачем дипломатичної служби буде вирішувались після закінчення відпустки.

З урахуванням викладеного, претензії позивача до вказаного змісту листа відповідача суд вважає не обґрунтованим.

2. Посилання відповідача на «Порядок особистого прийому громадян у Міністерстві закордонних справ України» не є відповіддю стосовно зустрічі державного службовця з керівником державної служби в установі, в якій працює цей державний службовець. Наступна відмова позивачу у такій зустрічі є дискримінацією (утиском) позивача у порівнянні з іншими державними службовцями-дипломатами, що працюють у МЗС України.

З позиції позивача, її взаємини з відповідачем нормуються Законом України «Про державну службу», а тому посилання на «Порядок особистого прийому громадян у Міністерстві закордонних справ України» є фактичною відмовою у проведенні запитуваної зустрічі.

Суд критично розцінює такі зауваження, адже вони обґрунтовані виключно власною позицією позивача, без посилань на порушені норми законодавства України, в тому числі Закону України «Про державну службу».

Крім того, в матеріалах справи не міститься доказів відмови позивачу у проведенні зустрічі з керівником МЗС (запис на прийом та його відміна, скасування особистого прийому, тощо).

3. Відповідачем не надано відповіді щодо відшкодування понесених позивачем витрат внаслідок протиправного видання МЗС України наказу щодо передчасного відкликання позивача з довготермінового відрядження (зокрема, заборгованості МЗС України перед Позивачем у сумі 1042,7 дол. США за квитки за маршрутом Вашингтон-Київ).

Слід зауважити, що питання відшкодування позивачу витрат у сумі 1042,7 дол. США за квитки за маршрутом Вашингтон-Київ було вирішено судом при розгляді справи №826/9871/17. Ухвалою Окружного адміністративного суду від 02.05.2019 по вказаній справі, адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства закордонних справ України в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Міністерства закордонних справ України щодо невиплати ОСОБА_1 відшкодування витрат в іноземній валюті у розмірі 80 857,41 дол. США та відшкодування витрат на переїзд, пов`язаний з переведенням на роботу до іншої місцевості в рамках довгострокового службового відрядження та про стягнення цих коштів залишено без розгляду.

Вказаним рішенням встановлено, що позивачу було достеменно відомо про не здійснення відшкодування вартості квитків на авіапереліт ще у 2016 році, а тому право на задоволення своїх вимог втрачено внаслідок пропуску строку позовної давності.

Надалі, позивач заявляла аналогічні позовні вимоги (з приводу відшкодування матеріальних збитків у розмірі 1042,70 доларів США) до різних посадових осіб Міністерства закордонних справ України.

Так, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2020 по справі №640/2945/20 позовну заяву ОСОБА_1 до керівника Управління юридичного забезпечення Міністерства закордонних справ України Усатого Віталія Юрійовича про визнання протиправними дій та бездіяльності, стягнення коштів залишено без розгляду.

В рамках вказаної справи, позивач, в тому числі, просила стягнути з керівника Управління юридичного забезпечення Міністерства закордонних справ України Усатого Віталія Юрійовича відшкодування нанесених ним матеріальних збитків у розмірі 1042,70 доларів США та спричиненої моральної шкоди у сумі 4723 гривен.

4. Відповідь на заяву, замість визначених в законі осіб, надано іншою особою з перевищенням нею службових повноважень, попри те, що вона адресована безпосередньо Міністру і торкалася фінансових питань (зокрема, заборгованості МЗС України перед Позивачем у сумі 1042,7 дол. США за квитки за маршрутом Вашингтон-Київ), вирішення яких виходить за коло компетенції та повноважень відповідача.

Суд вважає за необхідне зауважити, що в межах розгляду справи №826/11676/17, суд дійшов висновку, що Міністерством закордонних справ України правомірно надано відповіді на звернення позивача за підписом, зокрема, Державного секретаря МЗС Заяця А.І. При цьому, посилання позивача на те, що відповіді було надано саме тими особами, дії яких вона оскаржила, та що вказані особи не мали повноважень відповідати на звернення позивача, визнано безпідставними та жодним чином не підтверджено.

За правилами, визначеними ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З вказаних підстав, встановлені рішеннями у справах №826/11676/17, №640/2945/20, №826/9871/17, №826/12705/18 обставини, що підтверджують відсутність порушень встановленого порядку розгляду звернень ОСОБА_1 , які, на її думку, нанесли їй матеріальних збитків у розмірі 1042,70 доларів США та спричинили їй моральну шкоду у сумі 4723 грн, доказуванню не підлягають.

З урахуванням вищенаведених висновків, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо питання стягнення матеріальних збитків у розмірі 1042,70 доларів США та спричиненої моральної шкоди у сумі 4723 грн., суд вважає за необхідне зазначити, що вони є похідними від попередніх (основних) позовних вимог.

Тож за відсутності підстав для задоволення основних позовних вимог, відсутні й підстави для задоволення похідних вимог про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Питання розподілу судових витрат, відповідно до норм статті 139 КАС України, судом не вирішується з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 6, 72-77,241-246, 250, 255 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Державного секретаря Міністерства закордонних справ України Заяця Андрія Івановича (пл. Михайлівська, 1,Київ 18,01018), Міністерства закордонних справ України (01018, м. Київ, Михйлівська площа, буд. 1, код ЄДРПОУ 00026620) про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, - відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська