Рішення № 103429200, 25.01.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2022 року м. Київ № 640/3817/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ТРАНСПЕЛЕ»

до Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "ТРАНСПЕЛЕ" (03134, м. Київ, вул. Симиренка, буд. 36, ЄДРПОУ 13378964) (далі-позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (01135, м. Київ, просп. Перемоги, 14, ЄДРПОУ 39816845) (далі-відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати постанови №230278-2300304 від 29 грудня 2020 року щодо застосування стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ТРАНСПЕЛЕ" адміністративно- господарських штрафів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 лютого 2021 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч вимог пункту 26 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 (далі - Порядок №1567), не був повідомлений про час і місце розгляду справи про порушення, що обмежило підприємство у праві на захист.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву та просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що позивачем було порушено вимог абз. 11 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а тому до позивача було застосовано штрафні санкції.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

На підставі свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_1 , позивачу на праві власності належить транспортний засіб марки VOLVO, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Крім того, на підставі свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_3 , позивачу на праві власності належить напівпричіп марки SCHMITZ, реєстраційний номер НОМЕР_4 .

05.11.2020 року посадовими особами Західного міжрегіонального управління Укратрансбезпеки на а/д М-06 "Київ-Чоп" 756 км. + 800 м. проведено перевірку автомобіля марки VOLVO, реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричепом марки SCHMITZ, реєстраційний номер НОМЕР_4 , що належать ТОВ «Компанія «ТРАНСПЕЛЕ».

За результатами проведеної перевірки складено Акт № 257008 від 05.11.2021 року, яким під час перевірки виявлено порушення абз. 11 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»-управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних перевезень вантажів без щоденних реєстраційних листків режиму праці та відпочинку водія, а саме: 02.11.2020 по 07.10.2020.

Згідно товарно-транспортної накладної перевізником зазначено ТОВ «Копанія «ТРАНСПЕЛЕ».

10.12.2020 року Північним міжрегіональним управлінням Укратрансбезпеки направлено запрошення на адресу ТОВ «Компанія «ТРАНСПЕЛЕ» для участі у розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, який відбудеться 22.12.2020 року.

Вказане повідомлення отримано позивачем 14.12.2020 року, що підтверджується матеріалами справи.

На підставі вищевказаного акту перевірки, Північним міжрегіональним управлінням Укратрансбезпеки прийнято постанови № 230278-230304 від 29.12.2020 року про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 680 грн. до ТОВ «Компанія «ТРАНСПЕЛЕ» за порушення абзацу 16 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Не погоджуючись з прийнятими відповідачем постановами № 230278-230304 від 29.12.2020 року, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією України та іншими Законами України.

Положеннями п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою КМУ за №103 від 11.02.2015р. (надалі - Положення №103), встановлено, що Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Положеннями пп.1 п.4 Положення №103 встановлено, що основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

У відповідності до пп.15,27 п.5 Положення №103, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює, зокрема, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Таким чином, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.

Розпорядженням КМУ №1378-р від 16.12.2015 року Питання Державної служби з безпеки на транспорті здійснення функцій і повноважень, покладених на Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті (Уктрансінспекцію), припинено та забезпечено можливість на виконання Уктрансбезпекою.

У відповідності до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 № 196-р Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком, зокрема, Північне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.

На підставі частини 1 статті 5 Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-ІІІ, основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Приписами статті 6 зазначеного Закону передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Статтею 1 Закону № 2344 визначено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб`єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень передбачено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі - Порядок - № 1567).

Відповідно до п. 3 вказаного Порядку органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Відповідно до п. 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону № 2344 та п. 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України Про автомобільний транспорт документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону України Про автомобільний транспорт; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення визначені ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08 листопада 2006 року (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до п. 2 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Згідно із п. 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону.

Відповідно до ч.ч. 6-8 ст. 53 Закону України "Про автомобільний транспорт" при виконанні міжнародних перевезень пасажирів нерезиденти повинні мати: дозвіл України; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; список пасажирів (для нерегулярних та маятникових перевезень); білетно-облікову документацію.

У транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої-тахографи.

Водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Відповідно до положень абз. 11 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема: управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку - штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із пунктом 1.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24 червня 2010 року (далі - Інструкція № 385), встановлено, що ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Згідно із пунктами 3.3, 3.6 Інструкції № 385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом зокрема: своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом. Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами, а також, наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.

Відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Конвенції міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, яка ратифіковані Законом України №129 від 06.03.2008, а також ст. 53 Закону України "Про автомобільний транспорт", на виконання своїх повноважень та, з метою перевірки тривалості робочого часу та часу відпочинку водія, який виконував міжнародні перевезення вантажу, у водія були витребувані реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водія у кількості, що передбачає ЄУТР. Зокрема, відповідно до вимог ЄУТР, із змінами внесеними Поправкою № 6, з 20.12.2010 водії зобов`язані надавати інспектору для контролю щоденні реєстраційні листки режиму праці та відпочинку за поточний день та попередні 28 календарних днів.

Перевіркою було виявлено, що керування транспортним засобом здійснювалося водієм ОСОБА_1 без щоденних реєстраційних листків режиму праці та відпочинку за період з 07.10.2020 року по 02.11.2020 року. Бланк підтвердження діяльності водієм також надано не було.

Акт про порушення складено на місці перевірки в присутності водія. Після оформлення акту перевірки, водій від підписання та надання письмових пояснень чи зауважень до акту відмовився, про що зазначено у самому акті перевірки. У спростування виявлених у ході рейдової перевірки порушень водієм жодного доказу та заперечень щодо суті порушення не було надано.

Згідно з приписами ст. 34 Закону №2344, автомобільний перевізник, у тому числі, повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 Закону №2344, організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.

Згідно з ч. 5 ст. 53 Закону №2344, при виконанні міжнародних перевезень вантажів нерезиденти України повинні мати: дозвіл України; дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових вагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; сертифікат відповідності транспортного засобу вимогам законодавства України щодо безпеки руху та екологічної безпеки, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; документи на вантаж.

Відповідно до ч. 7 ст. 53 Закону №2344, у транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої (тахокарти).

Відповідно до ч. 8 ст. 53 Закону №2344, водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Таким чином, норми Закону №2344, зобов`язують автомобільних перевізників та водіїв мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, до яких належать, зокрема, реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти.

07 вересня 2005 року прийнято Закон України №2819 "Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних Засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)" (далі - Закон № 2819), укладеної 01 липня 1970 року в м. Женева.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про міжнародні договори України" ратифікація, затвердження, прийняття, приєднання - це залежно від конкретного випадку форма надання згоди України на обов`язковість для неї міжнародного договору.

Статтею 14 Закону України "Про міжнародні договори України" передбачено, що міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на обов`язковість міжнародного договору.

Отже, з прийняттям Закону №2819 положення ЄУТР набрали чинності для України і є обов`язковими для виконання на її території всіма учасниками - Договірними Сторонами Європейської угоди з урахуванням поправок внесених до неї.

З 20.12.2010 набула чинності Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів підписаної в Женеві 01.07.1970 в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт - надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Шоста поправка має на меті приведення ЄУТР у відповідність із законодавством, введеним у дію у Європейському Союзі (Постанова ЄС №561/2006 від 15.03.2006) в частині періодів керування та відпочинку професійних водіїв, з тим щоб забезпечити гармонізацію цих двох систем і правил та безпеку дорожнього руху.

Польща, за законодавством якої позивач зареєстрований як суб`єкт господарювання, є учасником Європейської угоди щодо роботи (екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) з 14.07.1992, а відтак водій позивача як особа, яка здійснює міжнародні перевезення вантажів, повинен бути ознайомлений з вимогами ЄУТР, в тому числі щодо обов`язку водія надати до контролю реєстраційні листки (тахокарти) або картки водія за поточний день та попередні 28 календарних днів, або Бланк підтвердження діяльності.

Відтак, аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що водії зобов`язані надавати інспектору для контролю реєстраційні листки за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто всього 29, а в разі відсутності тахокарт - оригінал Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Оскільки інспектором Укртрансбезпеки проведено контроль 05.11.2020, то водій автомобіля зобов`язаний був надати для контролю реєстраційні листки за період з 02.11.2020 року, а також попередні 28 календарних днів, або бланк підтвердження діяльності за вказані дні. Чого фактично не було зроблено. Даний факт зафіксовано в акті проведення перевірки № 257008 від 05.11.2020.

Докази наявності на момент перевірки у водія зазначених документів у суду відсутні.

Реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водія за ці дні не надано також до позовної заяви.

Абзацом 11 частини 1 статті 60 Закону №2344 встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільний перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку - штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 Закону № 2344 при вчиненні однією особою двох або більше правопорушень адміністративно - господарський штраф накладається за кожне правопорушення окремо.

При цьому, зі змісту даної статті не вбачається, що управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку є триваючим правопорушенням.

Заповнення щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку є щоденним обов`язком водія, а тому перевірка дотримання такого обов`язку проводиться окремо за кожен день, коли водій керував відповідним транспортним засобом.

Таким чином, у разі виявлення порушення водієм зазначеного вище обов`язку, посадова особа має право накладати штраф за кожен випадок такого порушення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.05.2019 у справі № 816/124/17, яка в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, враховується судом при вирішенні спірних правовідносин у цій справі.

Суд також критично оцінює доводи позивача про те, що його не було повідомлено про місце і час розгляду справи, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.25-27 постанови КМУ № 1567 від 08.11.2006 року справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

Як встановлено в процесі розгляду справи, 10.12.2020 року Північним міжрегіональним управлінням Укратрансбезпеки направлено запрошення на адресу ТОВ «ТРАНСПЕЛЕ» для участі у розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, який відбудеться 22.12.2020 року.

Вказане повідомлення отримано позивачем 14.12.2020 року, що підтверджується наданими відповідачем доказами (реєстром згрупованих поштових відправлень, трекінгом), а також не заперечується позивачем та підтверджується наданим до позовної заяви даного повідомлення із вхідним номером отримання підприємством (вх №53 14.12.20).

Отже, позивач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги те, що позивач допустив управління транспортним засобом при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку водія, суд приходить до висновку, що постанови №№ 230278-230304 від 29.12.2020 року про застосування адміністративно-господарського штрафу, є обґрунтованими, а тому підстави для їх скасування, відсутні.

Отже, виходячи із заявлених предмету та підстав позову, суд дійшов до висновку про правомірність оскаржуваного рішення, прийнятого відповідачем обґрунтовано та у межах наданих йому повноважень, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 9, статті 72, частин 1, 2, 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.

Згідно з ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В даному випадку позивач в силу норм Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору не звільнений та відомості щодо понесених відповідачем судових витрат відсутні, а тому судові витрати за рахунок позивача на користь відповідачів не стягуються.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 139, 243-245, 263, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ТРАНСПЕЛЕ" (03134, м. Київ, вул. Симиренка, буд. 36, ЄДРПОУ 13378964) відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко