Ухвала суду № 103429093, 25.01.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про закриття провадження у справі

25 січня 2022 року м. Київ№ 640/18988/21Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А., розглянув у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання заяву про відмову від позову в адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валентин-АС" про надання дозволу на реалізацію майна,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у м. Києві звернулось до суду з позовом про надання дозволу на реалізацію майна ТОВ "Валентин-АС", яке перебуває у податковій заставі з метою погашення усієї суми податкового боргу боржника.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.08.2021 відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання.

Позивачем 24.01.2022 подано заяву про відмову від позову, оскільки відповідачем добровільно сплачено суму податкового боргу. Також, позивач також просить повернути судовий збір, сплачений при поданні позову.

За змістом частин першої, шостої статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Суд не приймає відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем і не визнає умов примирення сторін, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.

Відповідно до статті 189 КАС України: позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві (частина перша); суд не приймає відмови від позову, визнання позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси (частина п`ята); суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (частина шоста).

Зі змісту заяви про відмову від позову вбачається, що заява підписана представником податкового органу Перепелюком О.В.Ю, який згідно з інформацією в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань наділений повноваженнями представляти контролюючий орган з правом відмови від позову. Відмова від позову заявлена внаслідок сплати відповідачем суми податкового боргу в повному обсязі.

На думку суду, відмова від позову не порушує вимог закону, зокрема Податкового кодексу України, не порушує права та інтереси сторін чи інших осіб, не звужує повноважень позивача як контролюючого органу, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для прийняття відмови від позову.

Пунктом 2 частини першої статті 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Оскільки судом прийнято відмову від позову, провадження в справі підлягає закриттю.

Згідно з частиною другою статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Представником позивача заявлено вимогу про повернення судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.

За змістом частин першої-третьої статті 139 КАС України в разі задоволення позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Статтею 142 КАС України встановлено: в разі вирішення справи шляхом примирення, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу п`ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову(частина перша); в разі вирішення справи шляхом примирення, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) п`ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги (частина друга).

Подібне правове регулювання передбачено частиною третьою статті 7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (зі змінами), за якою в разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Водночас відповідно до статті 140 КАС України в разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.

Надаючи тлумачення наведеним нормам КАС України та Закону України "Про судовий збір", Верховний Суд у постанові від 07.09.2021 справа №380/3138/20 зазначив, що частина перша статті 142 КАС України стосується повернення судового збору позивачу з відповідного бюджету у зв`язку із відмовою позивача від позову. Ця норма не пов`язана зі статтями 139,140 КАС України, оскільки не регулює питання стягнення з однієї сторони на користь іншої судового збору в порядку розподілу судових витрат. Питання повернення судового збору та розподілу судових витрат мають різну правову природу, не є пов`язаними, а підстави та порядок їх застосування регулюються по-різному. Зокрема, частина перша статті 142 КАС України може бути застосована у тому випадку, коли має місце відмова позивача від позову, що не пов`язана із задоволенням його відповідачем після подання позовної заяви, оскільки у такому випадку розподіл судових витрат згідно частини першої статті 140 КАС України не здійснюється. Однак, якщо позивач відмовився від позову внаслідок його задоволення відповідачем після подання позовної заяви, то цілком обґрунтованим є покладення на відповідача обов`язку відшкодувати понесені позивачем витрати як міра відповідальності за поведінку, яка змусила позивача вирішувати спір у судовому порядку.

За висновком Верховного Суду, оскільки позивач подав заяву про відмову від позову внаслідок задоволенням відповідачем позову після подання позовної заяви, обґрунтованим є покладення на відповідача обов`язку відшкодувати понесені позивачем витрати зі сплати судового збору, як міра відповідальності за поведінку, яка змусила позивача вирішувати спір у судовому порядку.

Подібні правові висновки наведені в постановах Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №260/1378/18 та від 03.02.2021 у справі №200/6826/20-а.

У випадку, що розглядається позивач відмовився від позову внаслідок погашення відповідачем податкового боргу повністю, тобто відповідачем задоволено позов після подання позовної заяви. При цьому суд ураховує, що позов подано контролюючим органом про надання судом дозволу на реалізацію майна з метою на реалізацію своїх повноважень щодо стягнення з платника податків податкового боргу, в даному випадку, у формі надання судом дозволу на реалізацію майна, яке перебуває в податковій заставі.

Судом установлено, що позивачем за подання адміністративного позову з вимогою немайнового характеру сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн. згідно з платіжним дорученням від 06.05.2021 №1642.

Зважаючи на викладене, заява Головного управлінню ДПС у м. Києві підлягає задоволенню шляхом присудження з відповідача на користь позивача удових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2270,00 грн.

Керуючись пунктом 2 частини першої статті 238, статтею 140 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Прийняти відмову Головного управління ДПС у м. Києві від позову.

Закрити провадження в адміністративній справі №640/18988/21 за позовом Головного управління ДПС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валентин-АС" про надання дозволу на реалізацію майна.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Валентин-АС" на користь Головного управління ДПС у м. Києві судовий збір у розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень).

Позивач: Головне управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44116011, місцезнаходження: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19)

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Валентин-АС" (ідентифікаційний код 14283898, місцезнаходження: 02000, місто Київ, вулиця Івана Федорова, будинок 28)

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно зі статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.А. Донець