Ухвала суду № 103428879, 26.01.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

26 січня 2022 року м. Київ № 640/37708/21

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

ОСОБА_1 до проДніпровського районного суду міста Києва визнання протиправними дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Дніпровського районного суду міста Києва (02105, м. Київ, вул. Сергієнка, 3, код ЄДРПОУ 02896696), в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо подання до Вищої ради правосуддя звернення з дисциплінарною скаргою щодо судді Дніпровського районного суду м. Києва Чауса М.О. вих. № 1462 від 05.07.2017 про притягнення судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Аналогічна правова норма щодо місячного строку звернення до суду у справа стосовно публічної служби була визначена у статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин (липень 2017 року).

У даному випадку, позивач оскаржує дії відповідача, які мали місце у липні 2017 року, тоді як позовну заяву подано до суду у грудні 2021 року.

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що строк для звернення до суду необхідно обчислювати з 12.10.2021, тобто з дня його ознайомлення з матеріалами дисциплінарного провадження у Вищій раді правосуддя, оскільки до цього часу він не був ознайомлений з рішенням про його звільнення, а також з підставами його прийняття.

З порушеного питання суд зазначає наступне.

День, коли особа дізналася про порушення свого права це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав, або небажання дізнатися, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльності), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Позивач стверджує, що лише 17.11.2021 відвідав Дніпровський районний суд м. Києва з метою ознайомлення та отримання наказу про його звільнення, про який чув, але не бачив. Ознайомившись з наказом про звільнення, позивач дізнався про рішення Вищої ради правосуддя та Третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про його звільнення за вчинення дисциплінарного проступку. У подальшому, під час ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи у Вищій раді правосуддя позивач дізнався про дії Дніпровського районного суду, які є предметом розгляду у межах цієї справи.

Надаючи оцінку таким доводам позивача, суд зауважує, що ним не було обґрунтовано причини неможливості ознайомлення з текстом рішення Третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 04.10.2017 № 3116/3дп/15-17.

При цьому, суд звертає увагу на те, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13.04.2020 у справі № 9901/45/20, яка була залишена в силі постановою Великої Палати Верховного Суду від 18.06.2020, встановлено, що текст рішення Третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 04.10.2017 № 3116/3дп/15-17 було розміщено на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя 28.11.2017.

Більш того, зазначеним судовим рішенням було встановлено, що для підтвердження чи спростування інформації про звільнення з посади позивач через свого представника звернувся до Вищої ради правосуддя із запитом про видачу копій відповідних рішень та ознайомлення з матеріалами справи. Листом від 09.01.2020 Вища рада правосуддя повідомила представнику позивача про можливість ознайомлення з матеріалами справи про звільнення ОСОБА_1 з посади судді, а також надіслала копію рішення. Цей лист представник позивача отримав 13.01.2020. У тексті зазначеного рішення вказано, що підставою для його прийняття є саме дисциплінарна скарга Дніпровського районного суду м. Києва.

З огляду на викладене у суду виникають обгрунтовані сумніви щодо необізнаності позивача про обставини на які він посилається у позові та дії, які було вчинено відповідачем.

Суд також зазначає, що повідомлені позивачем обставини не дають достатніх і переконливих підстав для визнання поважними підстав пропуску строку на звернення до суду та поновлення такого строку. Зокрема, позивачем необґрунтовано причини тривалого очікування з дня невиходу на роботу до моменту настання наслідків таких дій, не вказано про об`єктивну неможливість дізнатись про наявність оскаржуваного рішення, з урахуванням оприлюднення тексту спірного рішення та розміщенням його у вільному доступі на веб-сайті Вищої ради правосуддя, не вчинення жодних дій з метою запобігання пропуску встановленого законом строку для оскарження акту, що, з огляду на наведене, могло б засвідчити про його намір відновити свої порушені права. Позивач не міг не усвідомлювати, що вчинені ним дії щодо відсутності на роботі протягом тривалого часу призведуть до правових наслідків.

Варто також зазначити, що у 2020 році позивачем через представника адвоката, Сідей Олену Володимирівну , здійснювались дії щодо оскарження рішення Третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 04.10.2017 № 3116/3дп/15-17. Зокрема, було подано скаргу на вказане рішення до Вищої ради правосуддя.

Ухвалою Вищої ради правосуддя від 10.03.2020 № 712/0/15-20 залишено без розгляду скаргу у зв`язку з пропущенням строків на оскарження.

При цьому, Вищою радою правосуддя зазначено, що доводи адвоката про неможливість ознайомлення ОСОБА_1 мають суб`єктивний характер та їх зміст суперечить принципу правової визначеності, а отже є необґрунтованими та неповажними.

Крім того, рішення Третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя та Вищої ради правосуддя щодо звільнення ОСОБА_1 з посади судді були також предметом судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13.04.2020 у справі № 9901/45/20, яка була залишена в силі постановою Великої Палати Верховного Суду від 18.06.2020, позовну заяву було повернуто у зв`язку з пропущенням встановленого строку звернення до суду.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що заявник не вказав об`єктивних причин неможливості ознайомлення з оскаржуваним рішенням Вищої ради правосуддя на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя, на якому воно було опубліковане, оскільки доступ до такої інформації вільний та необмежений, не вказав, коли та за яких обставин з відкритих джерел йому стало відомо про прийняття Вищою радою правосуддя оскаржуваного рішення. При цьому позивач не міг не усвідомлювати, що відсутність на роботі тривалий час призведе до правових наслідків щодо звільнення його з посади. Тому повідомлені заявником обставини не дають достатніх і переконливих підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновлення такого строку.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що про порушення своїх прав та інтересів позивач дізнався лише у листопаді 2021 року.

У свою чергу, у тексті рішення про звільнення було прямо зазначено, що підставою для його прийняття є саме дисциплінарна скарга, яка надійшла від Дніпровського районного суду м. Києва, що є предметом розгляду цієї справи.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 , з великою вірогідністю, вже у 2020 році знав про обставини вчинення Дніпровським районним судом м. Києва дій щодо звернення з дисциплінарною скаргою, а тому мав реальну можливість ознайомитись з такою дисциплінарною скаргою особисто або через представника, який здійснював його захист під час оскарження рішення про звільнення.

Проте, усвідомлюючи характер правових наслідків у зв`язку з відсутністю на роботі більше року, не отримуючи тривалий час заробітну плату, позивачем не вчинено жодних дій з метою запобігання пропуску встановленого законом строку для оскарження акту, що, з огляду на наведене, могло б засвідчити про його намір відновити свої порушені права, а тому строк звернення до суду вважається пропущеним, а причини його пропуску, що зазначені у позовній заяві, є неповажними.

Відповідно до частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Керуючись статтями 123, 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Визнати неповажними вказані у позовній заяві причини пропуску позивачем строку звернення до суду.

2. Позовну заяву залишити без руху.

3. Встановити позивачу строк для подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку - 10 днів з дня отримання копії даної ухвали.

4. Попередити позивача про те, що у разі, якщо заяву не буде подано в зазначений строк або вказані підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду буде визнано неповажними, позовну заяву буде повернуто, відповідно до частини другої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною другою статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Відповідно до статті 294, частин другої та третьої статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України оскарження даної ухвали окремо від рішення суду не допускається. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя О.П. Огурцов