Рішення № 103428813, 24.01.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2022 року м. Київ № 640/11858/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Бокатової Я.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції у м. Києві

про визнання протиправним і скасування наказу, та зобов`язання

вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , ел. пошта - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (далі - позивач або ОСОБА_1 ) подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Головного управління Національної поліції у м. Києві (адреса: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15, ідентифікаційний код - 40108583, ел. пошта - zag@koda.gov.ua) (надалі - відповідач або ГУ НП у м. Києві), у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у місті Києві № 295 від 22.03.2021 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських управління поліції в метрополітені» в частині звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 з посади слідчого відділу управління поліції в метрополітені ГУ НП у м. Києві (пункт 1 наказу), за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився в порушенні вимог пункту 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VІІІ, п. 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та Присяги працівника поліції;

- поновити ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України на посаді слідчого відділу управління поліції в метрополітені ГУ НП у місті Києві;

- стягнути з Головного управління Національної поліції у місті Києві на користь ОСОБА_1 різницю середнього заробітку/грошового забезпечення за час проходження служби на посаді, нижчій ніж та, на якій перебував, з 23.03.2021 по день винесення судом рішення про поновлення на службі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2021 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у адміністративній справі № 640/11858/21, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

В якості підстав позову зазначено, що наказом Головного управління Національної поліції у місті Києві № 295 від 22.03.2021 позивача звільнено з посади слідчого відділу управління поліції в метрополітені ГУ НП у м. Києві. При цьому позивач вважає, що службове розслідування дисциплінарною комісією проведено поверхово, не перевірено та не встановлено фактичних обставин по даній справі, не надано оцінки особі позивача, який позитивно характеризується за місцем проходження служби, як сумлінний, відповідальний поліцейський, раніше до дисциплінарної відповідальності не притягався. Позивач вказує, що в матеріалах службового розслідування відсутні відомості щодо дослідження комісією, що здійснювала службове розслідування, інших обставин, крім тих, які були підставою для оголошення позивачу підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Таким чином, матеріалами службового розслідування не доведено належними і допустимими доказами наявність правових підстав для звільнення позивача з посади з підстав, що були зазначені в оскаржуваному наказі. А відтак, прийняте рішення відповідача про накладення на позивача зазначеного виду дисциплінарного стягнення, а саме звільнення з посади, є протиправним та підлягає скасуванню.

У відзиві відповідач проти задоволення позову заперечив та вказав, що у ході проведення службового розслідування підтвердити або спростувати вину старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 не виявилось можливим, оскільки, факт вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України, доводиться у встановленому порядку і підтверджується обвинувальним вироком суду. Тому, остаточне рішення щодо подальшого проходження служби в поліції старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» прийняти після набрання законної сили вироком суду.

Разом з тим, у ході проведення службового розслідування установлено, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п. 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та Присяги працівника поліції, що і стало підставою для прийняття оскаржуваного наказу.

У поясненнях представник відповідача вказав, що факт оголошення підозри у вчиненні кримінального правопорушення свідчить про порушення позивачем присяги працівника поліції, норм професійної та службової етики, що призвело до дискредитації звання працівника поліції та ставить під сумнів авторитет цілого органу виконавчої влади.

З огляду на обставини, викладені у висновку службового розслідування, вчинені позивачем дії, на думку відповідача, свідчать про вчинення ним дисциплінарного проступку у зв`язку з недотриманням пункту 1 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, оскільки факт оголошення позивачу підозри у вчиненні кримінального правопорушення свідчить про порушення ним присяги поліцейського, норм службової та професійної етики, що призводить до дискредитації звання працівника поліції.

Отже, у даному випадку позивачем вчинено діяння, несумісне з його посадою, оскільки позивачем було скоєно проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Відтак, застосування такого виду дисциплінарного стягнення як звільнення з посади, за висновком відповідача, узгоджується з приписами частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту .

У відповіді на відзив позивач вказав, що відповідач самостійно підтверджує правову неспроможність оскаржуваного позивачем наказу Головного управління Національної поліції у місті Києві № 295 від 22.03.2021 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських управління поліції в метрополітені» в частині звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 з посади слідчого відділу управління поліції в метрополітені ҐУ НП у м. Києві.

Позивач зазначає, що у висновку службового розслідування викладені обставини ймовірного вчинення позивачем кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, які були фактично внесені до Висновку службового розслідування з письмового повідомлення про підозру, врученого позивачу в рамках кримінального провадження № 62021100000000050 від 15.01.2021, і доведення винуватості позивача у вчиненні кримінального правопорушення покладається на правоохоронний орган, який проводить досудове розслідування та прокурора. Позивач в рамках кримінального провадження з урахуванням прав і обов`язків сторони захисту доводить свою невинуватість в інкримінованому йому в вину злочині а також спростовує обставини і дії позивача, які кваліфіковані правоохоронним органом як протиправні і злочинні. Але позивач не може доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 368 КК України, в рамках адміністративного судочинства.

Крім того, позивач, будучи опитаним у ході проведення службового розслідування факт вимагання та отримання від ОСОБА_3 неправомірної вигоди та підтримання неділових стосунків із ОСОБА_3 з метою отримання від нього неправомірної вигоди заперечував та з цього приводу навів достатні аргументи в своїх поясненнях, додатково зазначивши, що вилучені працівниками правоохоронного органу в його службовому кабінеті грошові кошти він не бачив та про їх наявність нічого не знав, а відтак вважає, що в діях працівників правоохоронного органу та ОСОБА_3 містяться ознаки провокації злочину.

Таким чином, позивач приходить до висновку, що доведення вини у вчиненні кримінального правопорушення покладається у кримінальному судочинстві на прокурора, але вирок у справі не ухвалений, та відповідач, переймаючи повноваження прокурора у кримінальному судочинстві, висновком службового розслідування фактично намагається визнати позивача винуватим як у вчиненні злочину так і в вчиненні дисциплінарного проступку, не довівши при цьому ні фактичних обставин, ні винуватості позивача, ні причинно-наслідкового зв`язку між діями позивача та наявними у кримінальній справі наслідками.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

У зв`язку із отриманням 05.02.2021 ГУ НП у м. Києві інформації про те, що Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у м. Києві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 62021100000000050 від 15.01.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, до вчинення якого причетний позивач, відповідно до наказу ГУ НП у м. Києві від 05.03.2021 № 244 дисциплінарно комісією ГУ НП у м. Києві проведено службове розслідування за фактом внесення до реєстру відомостей про вчинення кримінального правопорушення слідчим слідчого управління поліції в метрополітені Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_1 .

Висновком службового розслідування встановлено, що внаслідок вивчення повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 62021100000000050 від 15.01.2021, виявлено, що 04.01.2021 о 13:15 до чергової частини управління поліції в метрополітені надійшло повідомлення від працівника поліції, що на станції метро «Житомирська» виявлено громадянина ОСОБА_3 , який переносив предмет, схожий та телескопічну палицю.

04.01.2021 відомості за вказаним повідомленням внесено до ЄРДР за № 12021100120000001 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України.

Для відпрацювання повідомлення на місце події прибув слідчий слідчого відділу управління поліції в метрополітені ОСОБА_1., який провів особистий обшук ОСОБА_3 , під час якого виявив та вилучив у останнього предмет, схожий на телескопічну палицю. ОСОБА_3 було затримано у порядку ст. 208 КПК України та доставлено до управління поліції в метрополітені для складання письмового протоколу.

Перебуваючи у службовому кабінеті № 106 слідчого відділу управління поліції в метрополітені по АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 склав письмовий протокол затримання ОСОБА_3 , допитав останнього у якості підозрюваного та виніс постанову про звільнення затриманої особи, в якій ОСОБА_3 розписався про отримання копії об 17:15 04.01.2021. Одночасно, ОСОБА_1 виніс постанову про призначення судової криміналістичної експертизи предмету, вилученого у ОСОБА_3 .

У цей час у ОСОБА_1 виник умисел, направлений на вимагання та одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_3 , як особи, можливо причетної до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, обставини якого могли бути предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021100120000001, за непритягнення останнього до кримінальної відповідальності.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , діючи умисно, з корисних мотивів, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, а також те, що, здійснюючи досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021100120000001, він використовує свої службові повноваження та уповноважений приймати процесуальні рішення, у тому числі щодо закриття кримінального провадження, перебуваючи у своєму службовому кабінеті № 106, висловив ОСОБА_3 вимогу щодо надання йому неправомірної вигоди у сумі 20 000 гривень за непритягнення до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 263 КК України, а також повідомив, що у ОСОБА_3 є приблизно два тижні на роздуми щодо прийняття його пропозиції або відмови від неї.

У подальшому, 13.01.2021, у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на вимагання та одержання неправомірної вигоди, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою протиправного збагачення, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, перебуваючи у своєму службовому кабінеті № 106, знову зустрівся з ОСОБА_3 . Під час розмови ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_3 , що предмет, вилучений у нього 04.01.2021, згідно висновку експерта визнаний' спеціальним засобом, а тому дії ОСОБА_3 підпадають під ознаки вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України.

Під час подальшої розмови ОСОБА_1 зменшив суму неправомірної вигоди, яку мав намір одержати, повідомивши ОСОБА_3 , що за умови передачі йому грошових коштів у сумі 15000 гривень він не притягатиме до кримінальної відповідальності останнього та здійснить дії щодо зміни або знищення відомостей (інформації), а також доказів, що підтверджували б вину ОСОБА_3 .

Крім того, ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_3 , що у разі отримання неправомірної вигоди від останнього, він надасть йому документи про закриття кримінального провадження.

27.01.2021 приблизно о 15:55 ОСОБА_1 здійснив телефонний дзвінок ОСОБА_3 та призначив зустріч за місцем фактичного проживання останнього. Того ж дня приблизно о 16:05 ОСОБА_1 зустрівся з ОСОБА_3 по АДРЕСА_3 . У ході розмови, яка відбулась у транспортному засобі «Шевролет Авео», номерний знак НОМЕР_2 , червоного кольору, яким користується ОСОБА_1 , останній повернув ОСОБА_3 під розписку предмет, схожий на телескопічну палицю, який був вилучений у нього 04.01.2021, та повідомив, що наступного тижня зможе надати документи, що підтверджують факт закриття кримінального провадження, для чого останньому необхідно буде попередньо зателефонувати.

05.02.2021 о 09:26 ОСОБА_3 зателефонував ОСОБА_1 за допомогою месенджера «Ватсап» та запитав, коли зможе отримати документи про закриття кримінального провадження. У свою чергу, ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на вимагання та одержання неправомірної вигоди, надав ОСОБА_3 вказівку щодо необхідності прибуття до управління поліції в метрополітені, з метою отримання документів, підтверджуючих факт закриття кримінального, провадження, з умовою виконання ОСОБА_3 попередніх домовленостей щодо надання грошових коштів у сумі 15000 гривень за непритягнення до кримінальної відповідальності за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України.

У подальшому, 05.02.2021 о 19:56 ОСОБА_3 , з метою виконання вимоги ОСОБА_1 , перебуваючи поряд з управлінням поліції в метрополітені, зателефонував останньому за допомогою месенджера «Ватсап». Приблизно о 20:00, з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, ОСОБА_1 вийшов із приміщення управління поліції в метрополітені та наказав ОСОБА_3 пройти за ним. Прибувши до службового кабінету № 106, ОСОБА_1 надав ОСОБА_3 для ознайомлення постанову від 18.01.2021 про закриття кримінального провадження № 12021100120000001.

Факт ознайомлення з постановою про закриття кримінального провадження ОСОБА_3 засвідчив власним підписом на зворотному аркуші постанови.

Надалі, ОСОБА_1 , діючи умисно, з метою протиправного збагачення, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, вказав ОСОБА_3 на місце, куди необхідно помістити грошові кошти у сумі 15000 гривень, а саме під подушку темного кольору, яка знаходилась на дивані сірого кольору, розташованому у службовому кабінеті № 106.

Виконуючи вказівку ОСОБА_1 , ОСОБА_3 поклав у вказане місце грошові кошти у сумі 15000 гривень, після чого за вказівкою ОСОБА_1 , залишив кабінет у супроводі останнього.

05.02.2021 працівниками Київського міського управлінням Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України спільно з працівниками ГУ БКОЗ СБУ у м. Києві та Київській області, в ході здійснення оперативного супроводження та проведення ряду негласних слідчих (розшукових) дій по матеріалах кримінального провадження № 62021100000000050, розпочатого 15.01.2021 Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, за фактом вимагання неправомірної вигоди працівником правоохоронного органу, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, здійснено фізичне затримання та задокументовано одержання ОСОБА_1 неправомірної вигоди у розмірі 15000 гривень.

Того ж дня працівники Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, затримали ОСОБА_1 у порядку ст. 208 КПК України, в якого у службовому кабінеті № 106 під подушкою темного кольору, яка знаходилась на дивані, розташованому в кабінеті, виявили грошові кошти, які, за вказівкою ОСОБА_1 , туди поклав ОСОБА_3 .

06.02.2021 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та обрано запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту строком на два місяці до 06.04.2021 та 15.02.2021 ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва відсторонено від посади.

08.02.2021 ОСОБА_1 обрано міру запобіжного заходу в вигляді нічного домашнього арешту з 23:00 по 7:00 наступного дня.

Крім того, установлено, що слідчий слідчого відділу управління поліції в метрополітені ОСОБА_1 ознайомлений з вимогами щодо дотримання у службовій діяльності Закону України «Про запобігання корупції», про що свідчить його особистий підпис від 19.07.2018 в пам`ятці-ознайомленні.

Ухвалою Голосіївського районного суду у м. Києві від 15.02.2021 ОСОБА_1 відсторонено від посади слідчого.

Таким чином, у висновку зазначено, що ОСОБА_1 допустив грубе порушення недотримання Присяги працівника поліції, яке виразилось у підтриманні неділових стосунків із громадянином ОСОБА_3 з метою отримання від нього неправомірної вигоди, та призвело до дій, які ганьблять звання слідчого.

Тобто, своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п. 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Опитаний у ході проведення службового розслідування ОСОБА_1 вимагання та отримання від ОСОБА_3 неправомірної вигоди заперечив. Яким чином у його службовому кабінеті було виявлено та вилучено грошові кошти у сумі 15000 гривень та їх походження йому невідомо. Грошові кошти в сумі 15000 гривень, які були виявлені та вилучені працівниками ТУ ДБР, розташованого в м. Києві, він до проведення обшуку не бачив та про їх наявність не знав.

У висновку вказано, що у ході проведення службового розслідування підтвердити або спростувати вину старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 не виявилось можливим, оскільки, факт вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, доводиться у встановленому порядку і підтверджується обвинувальним вироком суду. Тому, остаточне рішення щодо подальшого проходження служби в поліції старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» прийняти після набрання законної сили вироком суду.

Разом з тим, у ході проведення службового розслідування установлено, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п. 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та Присяги працівника поліції.

На підставі викладеного комісія вирішила за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п. 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та Присяги працівника поліції, застосувати до слідчого відділу управління поліції в метрополітені старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади.

За вчинення дисциплінарного проступку з огляду на зазначені підстави наказом Заступника Голови - начальником Головного управління Національної поліції від 22.03.2021 № 295 до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби.

Не погоджуючись з прийнятим наказом про звільнення, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII).

У статті 1 Закону № 580-VIII закріплено, що Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги (стаття 2 Закону №580-VIII).

Згідно з частиною першою статті 17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до статті 19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VІІІ (далі - Дисциплінарний статут) визначається сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

Відповідно до частини 2 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Згідно з частиною 1 статті 11 Дисциплінарного статуту, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

За приписами статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Відповідно до частини 10 статті 14 Дисциплінарного статуту порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України №893 від 07 листопада 2018 року затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 року за №1355/32807 (далі - Порядок №893).

Пунктом 1 розділу 2 Порядку №893 передбачено, що підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Відповідно до пункту 1 розділу 5 Порядку №893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Відповідно до пунктів 1 та 2 Розділу VI Порядку №893 зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу.

Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

За приписами пункту 1 Розділу VIІ Порядку № 893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Положеннями статті 16 Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником.

У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів.

До строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні, на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) або у відпустці.

Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Згідно з частинами 1 та 15 статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.

Відповідно до статті 17 Дисциплінарного статуту Національної поліції України відсторонення поліцейського від виконання службових обов`язків (посади) є тимчасовим заходом на час проведення службового розслідування та може бути застосовано до поліцейського у разі, якщо обставини виявленого дисциплінарного проступку унеможливлюють виконання посадових (функціональних) обов`язків ним або іншим поліцейським, а також якщо виконання поліцейським посадових (функціональних) обов`язків перешкоджає встановленню обставин виявленого дисциплінарного проступку. Відсторонення поліцейського від виконання службових обов`язків (посади) оформляється письмовим наказом керівника, до повноважень якого належить призначення на посаду та звільнення з посади поліцейського, та не може перевищувати строку, передбаченого для проведення службового розслідування або зазначеного в рішенні суду. Відсторонення поліцейського від виконання службових обов`язків (посади) у разі вчинення ним корупційного правопорушення або правопорушення, пов`язаного з корупцією, здійснюється відповідно до Закону України «Про запобігання корупції». Поліцейський, якому повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання службових обов`язків (посади) в порядку, визначеному законом. На період відсторонення поліцейського від виконання службових обов`язків (посади) у поліцейського вилучається службове посвідчення, спеціальний нагрудний знак, табельна вогнепальна зброя та спеціальні засоби.

Відповідно до частин 1 та 11 статті 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій. Отримання пояснень від поліцейського, який перебуває під вартою, здійснюється через адміністрацію місця ув`язнення шляхом його повідомлення про необхідність надіслати пояснення на зазначену дисциплінарною комісією адресу.

За приписами статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

За кожен дисциплінарний проступок не може застосовуватися більше одного дисциплінарного стягнення.

Як встановлено судом з висновку службового розслідування та оскаржуваного наказу, ОСОБА_1 , за висновком Головного управління Національної поліції у м. Києві, допустив грубе порушення внаслідок недотримання Присяги працівника поліції, яке виразилось в підтриманні неділових стосунків із гр. ОСОБА_4 з метою отримання від нього неправомірної вигоди, та призвело до дій, які ганьблять звання слідчого. Своїми діями, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про національну поліцію», п. 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Суд відмічає, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені.

Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного працівника поліції, зокрема дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.

Поняття «службова дисципліна» містить в собі не лише обов`язок особи належним чином виконувати свої службові обов`язки, а і обов`язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Присяга поліцейського передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно.

Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

З матеріалів дисциплінарного провадження вбачається, що позивач особисто був ознайомлений з зобов`язаннями для поліцейських, державних службовців та працівників поліції про дотримання вимог Закону України від 14.10.2014 № 1700-VII «Про запобігання корупції» та функціональними обов`язками, що містять обмеження щодо вчинення дій, що ганьблять звання слідчого і можуть викликати сумнів у його об`єктивності та неупередженості.

Так відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» надано такі визначення понять:

реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;

потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;

приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

За приписом п.п. «з» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є поліцейські.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції», особам, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

Статтею 28 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані: 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про запобігання корупції», Особи, зазначені у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, під час виконання своїх службових повноважень зобов`язані неухильно додержуватися вимог закону та загальновизнаних етичних норм поведінки, бути ввічливими у стосунках з громадянами, керівниками, колегами і підлеглими.

Згідно з ч. 1 ст. 651 Закону України «Про запобігання корупції» за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

При цьому, варто відмітити, що позивач самостійно зазначає, що службове розслідування проведено уповноваженим на те органом, з дотриманням вимог чинного законодавства щодо умов організації службового розслідування.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, вважає помилковими доводи позивача про неправомірність накладення на позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення з займаної посади, у зв`язку із відсутністю факту вчиненого ним діяння та недослідженням інших обставин, оскільки такі доводи спростовуються висновком службового розслідування.

Суд відмічає, що у вимірі обставин цієї справи не досліджуються питання наявності або відсутності вини позивача у вчиненні кримінального правопорушення, а надається правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку у вигляді порушення службової дисципліни, дотриманню відповідачем процедури притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

При цьому, наявність факту притягнення до кримінальної відповідальності або відсутність такого факту не спростовує можливості притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності за відповідних підстав.

Обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен урахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов`язків тощо. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 12 грудня 2019 року у справа №816/70/16, від 01 квітня 2020 року у справа №806/647/15, від 21 січня 2021 року у справі № 826/4681/18.

Аналіз змісту висновку службового розслідування, який став підставою для винесення спірних у цьому провадженні наказів, дозволяє дійти висновку, що результати цього службового розслідування ґрунтуються на самостійних правових підставах.

При цьому, як слідує з висновку службового розслідування, дисциплінарна комісія не надавала правову оцінку правомірності вигоди (у вигляді грошових коштів в сумі 15000,00 грн), яку 27.01.2021 виявлено у кабінеті ОСОБА_1 , не оцінювала належність, допустимість, достовірність та повноту доказів у кримінальному провадженні, не встановлювала вину поліцейських у вчиненні злочинів. Зазначене належить до повноважень слідчого та прокурора, які відповідно здійснюють досудове розслідування та процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 62021100000000050 за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України, а також суду - після надходження обвинувального акту.

Таким чином, суд погоджується з висновком відповідача, що зазначена подія, стала наслідком низьких ділових та моральних якостей ОСОБА_1 , недотримання ним вимог статей Дисциплінарного статуту, ігнорування Закону України «Про Національну поліцію», Закону України «Про запобігання корупції» та безумовно призвела до підриву авторитету органів поліції, формування негативної думки у населення про поліцію та дискредитації звання працівника поліції, що, відповідно, свідчить про особисту недисциплінованість позивача та недотримання ним вимог законодавства, присяги працівника поліції та посадових обов`язків.

Суд наголошує, що законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.

Виходячи з правового регулювання спірних відносин, позивач, у силу своїх службових обов`язків, зобов`язаний не допускати зв`язків, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер.

Суд звертає увагу, що як вбачається зі змісту висновку службового розслідування та спірного наказу, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності саме за порушення службової дисципліни, яке виразилось у недотриманні ряду нормативно-правових приписів та за вчинення дій, які підривають авторитет поліції, а не за встановлення факту отримання неправомірної вигоди.

Таким чином, враховуючи тяжкість проступку, наслідки проступку, які, як правильно зазначив відповідач, фактично підривають довіру та авторитет до органів Національної поліції, суд вважає правомірним притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади слідчого відділу управління поліції в метрополітені Головного управління Національної поліції у м. Києві.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В контексті спірних правовідносин суд приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваних наказів відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлений законом, добросовісно та розсудливо, з урахуванням всіх обставин справи, в той час як позивачем не доведено необґрунтованості прийнятого рішення

Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 КАС України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення на користь позивача судового збору у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72- 77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Суддя К.С. Пащенко