Рішення № 103428633, 24.01.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2022 року м. Київ № 640/30976/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) з позовом до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач), у якому позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати постанови Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві ЦМУМЮ (м. Київ) у виконавчому провадженні №63929513 про накладення штрафу від 07.10.2021, від 13.10.2021, та 21.10.2021.

На обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що державним виконавцем протиправно винесено постанови про накладення штрафу від 07.10.2021, від 13.10.2021, та 21.10.2021 у виконавчому провадженні №63929513, оскільки 31.08.2021 припинено дію постанови Київського апеляційного суду від 09.12.2020 у справі № 761/25101/20 про забезпечення позову, яка слугувала підставою для відкриття виконавчого провадження №63929513. У зв`язку із наведеним, вважає, що постанови про накладення штрафу від 07.10.2021, від 13.10.2021, та 21.10.2021 у виконавчому провадженні №63929513 підлягають скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі № 640/30976/21, розгляд якої вирішено здійснювати без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) з урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.01.2022 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про об`єднання справ № 640/30976/21 та № 640/34026/21, № 640/36115/21, № 640/35953/21, № 640/35029/21 в одне провадження.

14.01.2022 на адресу суду від представника позивача надійшла заява про об`єднання провадження (в порядку статті 172 КАС України), з якій позивач просить суд:

- поновити строк оскарження постанов про накладення штрафу від 16.12.2021 року та від 22.12.2021 року, винесених заступником начальника відділу Дніпровського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кенюк Людмилою Василівною;

- приєднати до матеріалів судової справи № 640/30976/21, та об`єднати в єдине провадження матеріали щодо оскарження постанов про накладення штрафу від 16.12.2021 року та від 22.12.2021 року, винесених заступником начальника відділу Дніпровського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кенюк Людмилою Василівною;

- визнати протиправними та зобов`язати Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві ЦМУМЮ (м. Київ) скасувати постанови у виконавчому провадженні № 63929513 про накладення штрафів від 07.10.2021 року, 13.10.2021, 21.10.2021, 28.10.2021, 03.11.2021, 01.12.2021, 08.12.2021, 16.12.2021 та 22.12.2021.

Суд розцінює вказану заяву як заяву про збільшення позовних вимог.

Розглянувши дану заяву про збільшення позовних вимог, суд встановив таке.

Визначаючись щодо наявності підстав для прийняття до розгляду заяви про збільшення позовних вимог, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження визначені статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, частиною другою цієї статті встановлено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною третьою цієї статті підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, право позивача на подання заяви про збільшення позовних вимог обмежено часовим проміжком - 15 днями з дня відкриття провадження у справі.

З матеріалів справи вбачається, що провадження у справі відкрите 07.12.2021, з урахуванням чого позивач міг звернутися із заявою про збільшення позовних вимог не пізніше 22.12.2021.

Як було зазначено вище, заяву про збільшення позовних вимог позивачем надано до суду 14.01.2022, тобто позивачем пропущено строк для подання заяви про збільшення позовних вимог.

За таких обставини, суд зазначає про відсутність підстав для збільшення позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 204 Кодексу адміністративного судочинства України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Таким чином, суд вважає за необхідне залишити без розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, у зв`язку з пропуском процесуального строку для її подання.

Відповідач правом надати відзив на позовну заяву не скористався, надав суду копії матеріалів виконавчого провадження № 63929513.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

16.12.2020 заступником начальника Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дардою Іриною Михайлівною відкрито виконавче провадження ВП №63929513 з виконання постанови №761/25101/20 від 09.12.2020 виданої Київським апеляційним судом про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини та відібрання дитини від батька без позбавлення його батьківських прав шляхом визначення місця та часу спілкування малолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до винесення судом першої інстанції рішення: щотижня у будні дні: з 10-00 год. кожної середи до 10-00 год. кожної суботи; щомісячно у вихідні дні з 10-00 год. кожної першої суботи до 20-00 год. кожної першої неділі та з 10-00 год. кожної третьої суботи до 20-00 год., кожної третьої неділі та коли випадає п`ята субота, з 10-00 год. кожної п`ятої суботи до 20-00 год. кожної п`ятої неділі; зобов`язати батька - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , передавати малолітню дитину ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , матері - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем проживання матері за адресою: АДРЕСА_1 у дні визначені цією ухвалою для побачень.

07.10.2021, 13.10.2021 та 21.10.2021 заступником начальника відділу Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кенюк Людмилою Василівною прийнято постанови про накладення штрафу за невиконання постанови Київського апеляційного суду №761/25101/20 від 09.12.2020.

Не погоджуючись з правомірністю вказаних постанов про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. № 1404-VІІІ (далі по тексту - Закон № 1404 - VІІІ).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження").

Частиною 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" на державного виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно п.1, 16 ч.2 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, а також накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Частиною 6 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

За рішенням про встановлення побачення з дитиною державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

За рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч.ч. 1 та 2 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження").

Особливості виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною визначено приписами ст. 64-1 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з якою, виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.

У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.

Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону.

Відповідно до ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника, відповідно до ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження".

Накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення). Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем.

При цьому, поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.

Рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною виконується у порядку, встановленому статтею 63 цього Закону.

З метою реалізації положень статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» та для більш повного і докладного нормативного регулювання правовідносин щодо примусового виконання рішень судів щодо встановлення побачень з дитиною, окремі процедурні питання порядку виконання таких рішень були висвітлені в Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5.

Так пунктами 8, 9 та 10 розділу ІХ Інструкції № 512/5 встановлено, що державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною, визначені рішенням або державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною третьою статті 64-1 Закону.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною четвертою статті 64-1 Закону.

При кожному наступному невиконанні боржником зазначеного рішення державний виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною четвертою статті 64-1 Закону.

У разі виконання боржником рішення виконавець складає акт, що підписується сторонами виконавчого провадження, та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону.

Таким чином, як положеннями Закону України «Про виконавче провадження», так і положеннями Інструкції № 512/5, передбачено, що у разі примусового виконання рішення суду про встановлення побачень з дитиною державний виконавець зобов`язаний бути присутнім у час та місці такого побачення.

При цьому, за результатами такого побачення державний виконавець має скласти акт, яким зафіксувати, чи відбулось побачення, або у разі неможливості проведення побачення - зазначити обставини, що зумовили невиконання рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Київського апеляційного суду від 09.12.2020 у справі №761/25101/20 забезпечено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини та відібрання дитини від батька без позбавлення його батьківський прав шляхом визначення місця та часу спілкування малолітньої дитини ОСОБА_3 , з матір`ю - ОСОБА_2 , до винесення судом першої інстанції рішення: щотижня у будні дні: з 10:00 год. кожної середи до 10:00 год. кожної суботи; щомісячно у вихідні дні з 10:00 год. кожної першої суботи до 20:00 год. кожної першої неділі та з 10:00 год. кожної третьої суботи до 20:00 год. кожної третьої неділі та, коли випадає п`ята субота, з 10:00 год. кожної п`ятої суботи до 20:00 год. кожної п`ятої неділі. Зобов`язано батька - ОСОБА_1 , передавати малолітню дитину ОСОБА_3 , матері - ОСОБА_2 за місцем проживання матері у дні, які визначені цією ухвалою, для побачень.

Постанова у справі проголошена у відкритому судовому засіданні за участі сторін ( в тому числі ОСОБА_1 ) та набрала законної сили в день її прийняття, тобто 09.12.2020.

Нормами ст. 18 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що судове рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Наполягаючи на визнанні протиправними та скасування оскаржуваних постанов, позивач вказує на те, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 31.08.2021 у справі 761/25101/20 відмовлено в задоволені позову, а тому, на думку позивача, це свідчить про закінчення строку дії виконавчого документа та є підставою для припинення вчинення виконавчих дій.

Однак, відповідно до пунктів 9, 10 статті 158 Цивільно - процесуального кодексу України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволені позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Як вбачається з матеріалів справи, заходи забезпечення позову визначені постановою від 09.12.2021 на дату прийняття оскаржуваних постанов не були скасовані, крім того в рішенні суду від 31.08.2021 не вирішено також питання про скасування заходів забезпечення позову у зв`язку з відмовою в задоволенні позову.

Додатково суд зазначає також, що відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень (http://reestr.court.gov.ua/Review/102369324), постановою Київського апеляційного суду від 22.12.2021 залишено без змін рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31.08.2021 у справі №761/25101/20.

Отже, станом на час прийняття оскаржуваних постанов постанова Київського апеляційного суду від 09.12.2020 у справі №761/25101/20 була чинною.

А тому, на переконання суду, станом на дату прийняття оскаржуваних постанов у ВП №63929513 у позивача був наявний обов`язок щодо виконання постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 09.12.2020 у справі 761/25101/20, а у державного виконавця не було підстав для закінчення виконавчого провадження.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що оскаржувані постанови про накладення штрафу від 07.10.2021, від 13.10.2021, та 21.10.2021 у виконавчому провадженні №63929513 винесені державним виконавцем правомірно та у межах наданих останньому повноважень.

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають залишенню без задоволення.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у задоволенні позову судові витрати, понесені позивачем, компенсації не підлягають.

Керуючись ст.ст. 77, 139, 246, 268-269, 271, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано - 24.01.2022.

Суддя Т.П. Балась