Рішення № 103425862, 14.02.2022, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/18358/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючої судді Бойко О.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Ради регіонів учасників Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України по Одеській та Миколаївській областях до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Державна служба України з безпеки на транспорті про визнання дій протиправними та зобов`язання утриматися від застосування до авто перевізників адміністративно-господарських штрафів та перевезення подільних вантажів без дозволу, вирішив у задоволенні позову відмовити.

І. Суть спору:

Позивач, Рада регіонів учасників Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України по Одеській та Миколаївській областях, звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Державна служба України з безпеки на транспорті, в якому просив суд:

(1).Визнати дії Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (код ЄДРПОУ 39816845) щодо накладення адміністративно-господарських штрафів до автомобільних перевізників за порушення вимог ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», внаслідок перевезення подільних вантажів без дозволу, протиправними.

(2).Зобов`язати посадових осіб Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (код ЄДРПОУ 39816845) утриматися від застосування до автоперевізників адміністративно-господарських штрафів за перевезення подільних вантажів без дозволу.

(3).Відповідно до вимог ст. 134 КАС України стягнути з Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (код ЄДРПОУ 39816845) витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 10000,00 (десять тисяч) грн.

ІІ. Аргументи сторін.

(а) Позиція Позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

Позивач зазначив, що відповідач, ігноруючи норми права незаконно застосовує штрафні санкції до сотень представників малого бізнесу, значна частина яких є членами Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України.

Так, у зв`язку із забороною перевезення подільних вантажів понад встановленої норми по тоннажу, видача дозволів на перевезення таких вантажів Національною поліцією України не проводиться (п.22.5 постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30).

У порушення вищенаведених норм законодавства відповідач під час рейдових контролів по відношенню до водіїв авто перевізника складаються акти перевірок з трактовкою порушення правил перевезення вантажу за відсутністю дозволів, що призводить до незаконного накладення штрафів. Таким чином, позивач вважає, що дії Укртрансбезпеки суперечать приписам ч.2 ст. 19 Конституції України.

(б) Позиція Відповідача.

Відповідач не скористався своїм правом та не подав відзив на позовну заяву та докази сплати штрафу.

ІІІ Процедура та рух справи

11.10.2021 ухвалою Одеський окружний адміністративний суд залишив позовну заяву без руху.

15.11.2021 ухвалою Одеський окружний адміністративний суд за клопотанням позивача продовжив строк залишення позовної заяви без руху.

06.12.2021 р. ухвалою Одеський окружний адміністративний суд, прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

ІV. Обставини справи встановлені судом та докази на їх підтвердження

Адвокат Погібко О.О., надаючи правову допомогу ОСОБА_1 , звернувся до Голови Національної поліції України Клименко І.В. із запитом, в якому просив,надати інформацію, чи можливо отримати дозвіл на перевезення вантажу з осьовим перевищенням, коли загальна маса вантажу не перевищує допустиму, з урахуванням вимог п.22.5 Постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2021 року «Про Правила дорожнього руху» та п.5 Постанови Кабінету Міністрів України № 30 від 18.01.2001 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами».

Листом від 16.06.2020 № 268аз/41/27/02-2020 заявнику надано відповідь, що підрозділи Національної поліції не оформлюють дозволи на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри, яких перевищують нормативні, у разі перевезення подільних вантажів.

Листом № 2373/7.2/15-21 від 05.04.2021 Адвокат Погібко О.О. отримав відповідь щодо його запиту від 23.03.2021, що відповідно до п.5 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18.01.2001 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами», рух транспортних засобів та їх составів загальною масою до 40 тонн включно,якщо вони не є великогабаритними і контейнеровозів загальною масою до 46 тонн включно та заввишки від поверхні дороги 4,35 метра включно, здійснюється без дозволу.

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

IV. Джерела права та висновки суду

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2).

Завданням адміністративного судочинства, згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно, умовою для задоволення адміністративного позову (надання судом ефективного захисту) є, перш за все, встановлення судом факту порушення прав, свобод або законних інтересів позивача, тобто з`ясування того, чи були рішення (дії, бездіяльність) саме протиправними.

У пункті 1 частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України вказано, що під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

На підтвердження позовних вимог Рада регіонів учасників Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України по Одеській та Миколаївській областях надала копії запиту адвоката Погібко О.О. до Голови Національної поліції України та відповіді Державної служби України з безпеки на транспорті та Департаменту патрульної поліції Національної Поліції України. Разом з цим, із позовної заяви не вбачається в чому саме полягали порушення прав позивача. Позивачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження протиправних дій відповідача.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до уваги докази, які не стосуються предмета доказування.

На думку суду, запит та відповіді на нього не є належними доказами, оскільки ними не підтверджуються ані факти порушення прав позивача, ані факти протиправних дій відповідача.

При цьому, відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, обов`язком позивача було подання доказів - даних, на підставі яких суд мав встановити наявність обставин (фактів), що обґрунтовують його вимоги (частина перша статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд робить висновок, що позовні вимоги не належать до задоволення.

VI. Розподіл судових витрат

У відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при відмові у задоволенні позовних вимог судові витрати зі сплати судового збору розподілу не підлягають.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 77, 161,245, 255, 293, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.Я. Бойко

.