Рішення № 103425265, 14.02.2022, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/13564/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2022 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІОНІС ПЛЮС» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

02.08.2021 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІОНІС ПЛЮС» до Одеської митниці, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500110/2021/000049/2 від 08.06.2021 року;

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500110/2021/00071 від 08.06.2021 року.

В обґрунтування позовних позивач зазначає, що прийняте митницею оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасування. Позивач наполягає на тому, що на підтвердження заявлених відомостей щодо митної вартості ввезеного товару за митною декларацією подано всі необхідні та достатні документи для розмитнення товару саме за вказаною у митній декларації ціною. Проте, відповідач, ненавівши в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребував додаткові документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, на переконання позивача, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. На переконання позивача, під час митного оформлення товару декларант надав митниці всі передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України необхідні та достатні документи, які у своїй сукупності підтверджували митну вартість задекларованого товару та не містили розбіжностей.

09.08.2021 року ухвалою суду відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

18.10.2021 року ухвалою суду вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

15.11.2021 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечує щодо задоволення позовних вимог та вважає їх безпідставними. Представник зазначає, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці Держмитслужби разом з митною декларацією (МД) № UA500110/2021/012891 від 03.06.2021 містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Позивачем надано відповідь на відзив, в якій останні вважає твердження відповідача необґрунтованими та такими, що не спростовують доводів позивача наведених у позові.

20.12.2021 року від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній наполягає на безпідставності позовних вимог посилаючись на ті ж обґрунтування що і у відзиві.

В судове засідання 24.01.2022 року представники сторін не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином.

Судом, керуючись положеннями ч. 9 ст. 205 КАС України, продовжено розгляд справи в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІОНІС ПЛЮС» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 16.05.2002 року, дата запису: 23.11.2005 року, номер запису: 15561200000014462, види економічної діяльності: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний) 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

11.11.2019 року між ТОВ «ДІОНІС ПЛЮС» (Покупець) та компанією «YONGKANG MIJIA IMPORT AND EXPORT CO., LTD» (Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт № 11/11-19 від 11.11.2019 року відповідно до предмету якого Продавець продає, а Покупець купує товар, зазначений в інвойсах (згідно з Інкотермс), на умовах, у кількості, асортименті і за цінами, що зазначені в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього Контракту відповідно до партії товару (п. 1.1. Контракту) (а.с.18-22).

Згідно п. 2.1. Контракту поставка товару здійснюється протягом 50 днів з дати отримання коштів (передплати в розмірі не менше 30% від загальної суми замовлення, вказаного в інвойсі) Продавцем.

Пунктом 3 Контракту передбачено, що ціна за товар встановлюється в інвойсах у доларах США (п. 3.1); загальна сума за Контрактом становить 300000 доларів США (п.3.2); ціна за товар містить також вартість експортного пакування (п.3.3).

Розділом 5 Контракту визначено, що упаковка повинна забезпечити збереження товару під час транспортування автомобільним, морським, залізничним транспортом, перевалки в дорозі, зберігання в складських приміщеннях і запобігти псуванню товару від атмосферних впливів.

Відповідно до п. 6.7 Контракту місце поставки та умови Інкотермс, на яких поставляється товар, вказуються в інвойсах та визначаються окремо для кожної партії товару.

Оплата за поставлений товар здійснюються в доларах США шляхом перерахування вказаної в інвойсі суми з розрахункового рахунку Покупця на розрахунковий рахунок Продавця. Умови оплати кожного інвойсу погоджуються сторонами додатково у письмовій чи усній формі. Покупець протягом 48 годин після оплати передає факсом чи іншим засобом зв`язку копії платіжних документів чи іншу інформацію про платіж (п. 8 Контракту).

05.11.2020 року компанія «YONGKANG MIJIA IMPORT AND EXPORT CO., LTD» виставила TOB «ДІОНІС ПЛЮС» проформу-інвойс № MJ2020110548 від 05.11.2020 року на товар «розкладні столи» на суму 12690,00 доларів США (а.с.23-24)

13.11.2020 року платіжним дорученням в іноземній валюті № 8 TOB «ДІОНІС ПЛЮС» перерахувало на рахунок компанія «YONGKANG МІJІА IMPORT AND EXPORT CO., LTD» кошти у розмірі 3807,00 доларів США у відповідності до умов Контракту (а.с.26).

12.04.2021 року компанія «YONGKANG МІJІА IMPORT AND EXPORT CO., LTD» виставила TOB «ДІОНІС ПЛЮС» інвойс № MJ20510 на товар «розкладні столи» на суму 12390,40 доларів США (а.с.28).

В матеріалах справи також наявний пакувальний лист на відправку вказаного товару за інвойсом № MJ20510 від 12.04.2021 року, коносамент № DXM2104819 від 22.04.2021 року, прайс-лист від 15.02.2021 року, копія митної декларації країни відправлення № 310420210549767460 від 15.04.2021 року (а.с.29, 30, 31, 35-37).

13.05.2021 року платіжним дорученням в іноземній валюті № 9 TOB «ДІОНІС ПЛЮС» перерахувало на рахунок компанія «YONGKANG МІJІА IMPORT AND EXPORT CO., LTD» кошти у розмірі 8583,40 доларів США у відповідності до умов Контракту (а.с.33).

На виконання вимог Контракту № 11/11-19 від 11.11.2019 року за інвойсом № MJ20510 від 12.04.2021 року здійснено поставку товару.

Відповідно до довідки № 2302 від 01.06.2021 року вартість міжнародного морського перевезення 1*2DV контейнеру MKRU7117775 з порту Нінгбо (Китай) до порту Чорноморськ (Україна) становить 2500 доларів США. Страхування вантажу не проводилося (а.с.34).

Поставлений товар позивачем подано до розмитнення за митною декларацією № UA500110/2021/012891 із заявленою до розмитнення митною вартістю за ціною договору з урахуванням витрати на транспортування товару у розмірі 12390,40 доларів США.

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару до митного органу було надано: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 11.11.2019 року № 11/11-19, проформа-інвойс (інвойс) від 05.11.2020 року № MJ2020110548, рахунок-фактура (інвойс) MJ20510, банківські платіжні документи № 8 від 13.11.2020 року, № 9 від 13.05.2021 року, прайс-лист від 28.05.2021 року № б/н, декларація країни відправлення від 15.04.2021 року № 310420210549767460, пакувальний лист, коносамент № DXM2104819 від 22.04.2021 року, документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 2302 від 01.06.2021 року, договір про надання послуг митного брокера № 17/2020 від 17.07.2020 року, митну декларацію країни відправлення 310420210549767460 від 15.04.2021 року (а.с.15-17, 39, 40).

Проте, відповідач, під час здійснення митного контролю, встановив, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, наявні ознаки підробки та не містяться всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товару, зокрема:

1) у наданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення від 15.04.2021 № 310420210549767460 відсутні реквізити зовнішньоекономічного контракту та інвойсу, відповідно до яких здійснюється митне оформлення товару, що унеможливлює ідентифікацію експортної операції з конкретною поставкою;

2) поданий до митного оформлення документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 01.06.2021 № 2302 не містить інформації щодо умов поставки товару, назви судна та номеру коносамента;

3) відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п 3.3. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 11.11.2019 № 11/11-19 витрати на пакування входить у вартість товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

4) у наданих до митного оформлення документів invoice proforma ціна складає 12690 доларів, в інвойсі 12390,4 доларів та декларації країни відправлення 12387,6$, що викликає сумніви у достовірності наданого документа та може свідчити про наявні ознаки підробки.

Митним органом декларанту поставлено вимогу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову. висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В оскаржуваному рішенні, відносно наданих позивачем документів, зазначено, електронним повідомленням від 08.06.2021 року декларантом інформовано про те, що більше додаткові документи надаватися не будуть.

Митним органом, з метою забезпечення повноти оподаткування проведено аналіз баз даних ЄАІС та встановлено, що по товару з урахуванням вагових та кількісних характеристик, рівень митної вартості за товаром, митне оформлення якого вже здійснено є більшим ніж заявлено декларантом. Декларанту роз`яснені права викладені у п. 3 ст. 52 МКУ на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю.

Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500110/2021/000049/2 від 08.06.2021 року та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500110/2021/00071 від 08.06.2021 року (а.с.38-41).

Вирішуючи спір по суті суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституція України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частинами 1-2 ст. 53 Митного кодексу України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України встановлено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу вимог ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 ст. 54 Митного кодексу України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 1 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому, ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

В силу вимог ч.ч. 2-3 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією (ч. 4 ст. 57 МК України).

Таким чином, до виключних повноважень органу доходів і зборів належить здійснення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, яке полягає у перевірці числового значення та методу визначення заявленої митної вартості.

Разом з тим, з урахуванням положень ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, яка встановлює, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, реалізація зазначених повноважень повинна відбуватись із обмеженим втручанням у процедуру самостійного визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, котрому повинна передувати наявність в органу доходів і зборів обґрунтованих сумнiвiв у правильності визначення заявленої митної вартості товарів.

Відповідно до ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з ч. 5 цієї статті, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 10 ст. 58 Митного кодексу України передбачений перелік витрат (складових митної вартості), що включаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Частиною 11 ст. 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Частиною 9 ст. 58 Митного кодексу України визначено, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

В силу вимог ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

А відповідно до ч. 3 цієї статті, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої ст. 57 цього Кодексу

З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить на імпортерові. Але, при цьому, митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнiвiв у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні вищенаведених статей, сумніви митниці є обґрунтованими тоді, коли:

- надані декларантом документи містять розбіжності,

- або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари,

- або наявні ознаки підробки.

Відповідно, наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи мають підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Частиною 4 ст. 54 Митного кодексу України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 року, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за №883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У графі 33 оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем, як підставу зазначено, що:

- у наданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення від 15.04.2021 № 310420210549767460 відсутні реквізити зовнішньоекономічного контракту та інвойсу, відповідно до яких здійснюється митне оформлення товару, що унеможливлює ідентифікацію експортної операції з конкретною поставкою;

- поданий до митного оформлення документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 01.06.2021 № 2302 не містить інформації щодо умов поставки товару, назви судна та номеру коносамента;

- у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо такої складової митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

- у наданих до митного оформлення документів invoice proforma ціна складає 12690 доларів, в інвойсі 12390,4 доларів та декларації країни відправлення 12387,6 доларів, що викликає сумніви у достовірності наданого документа та може свідчити про наявні ознаки підробки.

Суд зазначає, що митна декларація країни відправлення оформлюється продавцем, відправником товару, контрагентом позивача та правильність її оформлення жодним чином не залежить від покупця товару, у даному випадку позивача.

До того ж, митна декларація країни відправлення не є первинним документом підтвердження митної вартості та декларант не відповідає за її заповнення.

В свою чергу, сертифікат походження документ спеціально установленої форми, який підтверджує, що товари/послуги вироблені або виконані в даній країні, і який містить інформацію для їх ідентифікації. Вказаний документ також оформлюється продавцем товару, не є первинним документом підтвердження митної вартості та декларант не відповідає за його зміст і наявність всіх реквізитів.

При цьому, суд зазначає, що з урахуванням відсутності будь-яких інших розбіжностей щодо кількості, умов поставки товару, зазначений недолік у документах, на думку, суду жодним чином не впливає на числові показники митної вартості товару.

Стосовно відсутності у довідці про транспортні витрати № 2302 від 01.06.2021 року інформації щодо умов поставки товару, назви судна та номеру коносамента, суд зазначає, що пунктом 6.7 Контракту визначено, що умови Інкотермс, згідно яких здійснюється поставка вказуються в інвойсах.

Згідно з п.Б.3 Інкотермс за умовами поставки FOB покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого порту відвантаження. Поміж іншого, у сторін, також, відсутній обов`язок на укладення договору страхування та надання документів зі страхування товару. Продавець зобов`язаний у відповідності до договору купівлі-продажу надати покупцю товар, рахунок-фактуру або еквівалентне йому електронне повідомлення, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть знадобитись за умовами договору купівлі-продажу.

За умов поставки FOB відповідальність за вантаж переходить від продавця до покупця після розміщення вантажу на борту судна, основне перевезення (морський фрахт) оплачує покупець.

У вказаній довідці зазначено, що вартість міжнародного морського перевезення 1*2DV контейнеру MKRU7117775 з порту Нінгбо (Китай) до порту Чорноморськ (Україна) становить 2500 доларів США. Страхування вантажу не проводилося (а.с.34).

Відповідно до інвойсу № MJ20510 від 12.04.2021 року умови поставки FOB, Нінгбо (Китай) (а.с.28).

Суд зазначає, що коносамент та митна декларація країни відправлення містять відомості стосовно того, що здійснюється транспортування саме у контейнері MKRU7117775 (а.с.30-31).

З матеріалів справи вбачається, що вказану вартість транспортних витрат було включено до складової митної вартості поставлених товарів, зокрема в графі 12 МД зазначена загальна сума митної вартості товарів у валюті України, визначена декларантом з урахуванням витрат на транспортування товару 407176,50 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач для підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару подав до відповідача всі необхідні передбачені ст.53 Митного кодексу України документи, а незазначення в довідці № 2302 від 01.06.2021 року інформації щодо умов поставки товару, назви судна та номеру коносамента не впливає на правильність визначення митної вартості товару та на її числові складові.

Щодо відсутності у наданих до митного оформлення документах даних щодо такої складової митної вартості товару як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3.3 контракту № 11/11-19 від 11.11.2019 року ціна за товар включає в себе експортну упаковку.

Також, з пакувального листа, комерційного інвойсу № MJ20510 від 12.04.2021 року вбачається, що товар оформлено з урахуванням пакування і вартість упаковки включена в ціну товару.

Отже, при розрахунку митної вартості не повинна враховуватися така окрема її складова, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, з огляду на включення цих витрат до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (фактурної вартості товару).

Отже, зауваження митного органу стосовного того, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару є необґрунтованими та безпідставними.

Щодо розбіжностей в розмірі ціни в документах invoice proforma, інвойс та декларації країни відправлення, суд зазначає, що різниця в загальній вартості товару, що визначена у попередньому інвойсі та остаточному інвойсі зумовлена різницею у кількості замовленого та фактично відправленого товару, що вбачається з вказаних документів.

Суд наголошує, що декларація країни відправлення заповнюється контрагентом, а тому позивач не може нести відповідальність за правильність та точність заповнення експортної декларації його контрагентом.

Отже, враховуючи спростування наведених в оскаржуваному рішенні зауважень та дослідження наданих до митного органу документів на підтвердження вартості заявленого до розмитнення товару, відповідач мав змогу пересвідчитись в обґрунтованості зазначених розбіжностей та наявності підстав для розмитнення товару за заявленою вартістю.

Відтак, підстави для висновків про зазначені розбіжності, як такі, що впливають на підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару та виключають можливість застосування основного методу визначення митної вартості товару (за ціною договору) відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, однак відповідач не довів наявність розбіжностей в поданих документах, подані документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а також надавали можливість відповідачу визначити митну вартість товару, відповідач не мав права витребовувати у позивача додаткові документи та відмовляти у розмитненні товару позивачу за ціною контракту.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності задекларованої митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, у відзиві на позов відповідачем не спростовані доводи позивача.

Посилання відповідача в рішеннях про коригування митної вартості товару на наявність інформації про те, що подібний товар був оформлений за вищою митною вартістю суд не приймає до уваги, оскільки, відомості з інформаційної бази даних носять допоміжний інформаційних характер та не є безперечним доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Суд зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість випробовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 року в справі №809/1884/16.

Таким чином, зазначені митницею у рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність відомостей, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

Водночас, повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву у правильності митної оцінки товару. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Натомість, доказів повідомлення позивача про конкретні складові митної вартості товарів, які мають бути підтверджені додатково наданими ним документами відповідачем не надано.

До того ж, митний орган, витребовуючи додаткові документи, обмежився фактично формальним переписом документів з положень ч. 3 ст. 53 МК України, не вказавши котрих саме документів недостатньо для підтвердження числових значень митної вартості.

На думку суду, позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 МК України подано всі необхідні документи для митного оформлення зазначеного товару за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Суд зазначає, що коригування митної вартості товару на підставі інформації наявної в базі даних про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж встановлено позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору.

Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.11.2018 року по справі № 826/16046/16.

На переконання суду правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер`їлдіз проти Туреччини).

Отже, в даному випадку відповідачем не доведено, наявність розбіжностей та відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, що вплинуло чи могло вплинути на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару, а документи які були подані декларантом для митного оформлення товару є достатніми та такими, що у своїй сукупності не викликали сумніви у достовірності зазначеної в них інформації.

Декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору. Контролюючим органом не наведено переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного (резервного) методу та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Таким чином, суд дійшов висновку, що прийняті Одеською митницею Держмитслужби Рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частин 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на зазначене та згідно із ст. 139 КАС України судові витрати позивача зі сплати судового збору підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці.

Керуючись статтями 12, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІОНІС ПЛЮС» (вул. Зоопаркова, буд. 12, кв. 71, м.Одеса, Одеська область, 65009, код ЄДРПОУ 31977017) до Одеської митниці (вул. Гайдара, 21 а, м.Одеса, Одеська область, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500110/2021/000049/2 від 08.06.2021 року.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500110/2021/00071 від 08.06.2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІОНІС ПЛЮС» суму сплаченого судового збору в розмірі 4540,00 грн.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя Токмілова Л.М.