Ухвала суду № 103424177, 17.02.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

17 лютого 2022 року справа № 320/2322/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Кушнова А.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Львівського апеляційного адміністративного суду про визнання протиправною діяльності, стягнення суддівської винагороди, компенсації за затримку у видачі трудової книжки, вихідної допомоги, компенсації вартості суддівської мантії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Державної судової адміністрації України, Львівського апеляційного адміністративного суду, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною діяльність голови ліквідаційної комісії Львівського апеляційного адміністративного суду Гультяєва Є.В. щодо ненарахування та не виплати судової винагороди ОСОБА_1 за період з 16.03.2017 по 18.10.2018, компенсації за затримку у видачі трудової книжки з 19.10.2018 по 24.05.2021, вихідної допомоги в розмірі, компенсації за невидачу суддівської мантії;

- нарахувати, стягнути з Державної судової адміністрації України і виплатити ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) суддівську винагороду за період з 16 березня 2017 року по 18 жовтня 2018 року у розмірі 428921,61 грн.;

- нарахувати, стягнути з Державної судової адміністрації України і виплатити ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) компенсацію за затримку у видачі трудової книжки за період з 19 жовтня 2018 року по 24 травня 2021 року у розмірі 2686335,14 грн.;

- нарахувати, стягнути з Львівського апеляційного адміністративного суду та Державної судової адміністрації України і виплатити ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) вихідну допомогу в розмірі 315300,00 грн.;

- стягнути розмір компенсації вартості суддівської мантії у відповідному розмірі.

Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Наданий адміністративний позов не відповідає вимогам ст.160-161 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Згідно із частиною другою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини п`ятої статті 160 КАС у позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Під змістом позовних вимог розуміються запропоновані позивачем способи захисту свого публічного права, свободи чи інтересу, а обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти, з настанням яких суб`єкти публічного права вступають з фізичними чи юридичними особами у спірні правовідносини. Позовні вимоги і обставини в їх обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології.

Суд зазначає, що пункт 9 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України вказує на невичерпний перелік інформації, яка може бути висвітлена в адміністративному позові задля правильного вирішення спору.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Позов в адміністративному процесі - це письмово оформлена і адресована суду письмова вимога, яка складається з вимоги процесуального характеру (відкрити провадження по справі) і вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право).

При цьому складовими частинами позову є предмет позову та підстави позову.

Предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, направлені на захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Тобто це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які об`єктивуються у поданих доказах. Під підставами позову слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення, та які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з вимогами до іншої особи.

Однією з вимог позивача є вимога про визнання протиправною діяльності голови ліквідаційної комісії Львівського апеляційного адміністративного суду Гультяєва Є.В. щодо ненарахування та не виплати судової винагороди ОСОБА_1 за період з 16.03.2017 по 18.10.2018, компенсації за затримку у видачі трудової книжки з 19.10.2018 по 24.05.2021, вихідної допомоги в розмірі, компенсації за невидачу суддівської мантії.

Суд зазначає, що відповідачами у справі зазначено Державну судову адміністрацію України та Львівський апеляційний адміністративний суд.

В той же час голова ліквідаційної комісії Львівського апеляційного адміністративного суду Гультяєв Є.В. не зазначений як відповідач за даним адміністративним позовом.

Крім того, вимога про визнання протиправною діяльності голови ліквідаційної комісії Львівського апеляційного адміністративного суду Гультяєва Є.В. щодо ненарахування та не виплати судової винагороди ОСОБА_1 за період з 16.03.2017 по 18.10.2018, компенсації за затримку у видачі трудової книжки з 19.10.2018 по 24.05.2021, вихідної допомоги в розмірі, компенсації за невидачу суддівської мантії не узгоджується із приписами КАС України про право на звернення до суду із вимогами про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Зі змісту прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивач просить суд, зокрема:

- нарахувати, стягнути з Державної судової адміністрації України і виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 16 березня 2017 року по 18 жовтня 2018 року у розмірі 428921,61 грн.;

- нарахувати, стягнути з Державної судової адміністрації України і виплатити ОСОБА_1 компенсацію за затримку у видачі трудової книжки за період з 19 жовтня 2018 року по 24 травня 2021 року у розмірі 2686335,14 грн.;

- нарахувати, стягнути з Львівського апеляційного адміністративного суду та Державної судової адміністрації України і виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі 315300,00 грн.

Дослідивши вказані позовні вимоги суд зазначає, що прохальна частина позову не відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України щодо змісту позовних вимог, а саме вимога повинна бути звернута до конкретного відповідача і мати відповідне формулювання зобов`язального характеру (зобов`язати конкретного відповідача нарахувати та виплатити кошти), інакше дані вимоги у вигляді "нарахувати та виплатити позивачу суддівську винагороду, компенсацію за затримку у видачі трудової книжки та вихідну допомогу" звернуті до суду, як до органу, який повинен нарахувати та виплатити відповідні кошти, а не до органу, який зобов`язаний здійснити такі нарахування та виплатити кошти.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що позовні вимоги мають містити вимоги зобов`язального характеру, звернуті до конкретного відповідача.

Враховуючи викладене, прохальна частина позовної заяви підлягає уточненню.

Крім того вимоги позивача про стягнення розміру компенсації вартості суддівської мантії у відповідному розмірі не звернуті до конкретного відповідача у справі, а отже позивачем не зазначено з кого з відповідачів слід стягнути розмір компенсації вартості суддівської мантії у відповідному розмірі.

Також, відповідно до п.2 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

У той же час, у позовній заяві всупереч вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України не вказано ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відповідача-1 (Державної судової адміністрації України); а також не зазначено адресу електронної пошти позивача.

У зв`язку з цим, позивачу в порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно надати уточнену позовну заяву із зазначенням ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відповідача-1 (Державної судової адміністрації України) та адресу електронної пошти позивача.

Крім того, відповідно до п.4 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Згідно із п.5 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до п.9 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Суд зазначає, що пункт 9 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України вказує на невичерпний перелік інформації, яка може бути висвітлена в адміністративному позові задля правильного вирішення спору.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить суд, зокрема визнати протиправною діяльність голови ліквідаційної комісії Львівського апеляційного адміністративного суду Гультяєва Є.В. щодо не нарахування та не виплати компенсації за затримку у видачі трудової книжки з 19.10.2018 по 24.05.2021, нарахувати, стягнути з Державної судової адміністрації України і виплатити ОСОБА_1 компенсацію за затримку у видачі трудової книжки за період з 19 жовтня 2018 року по 24 травня 2021 року у розмірі 2686335,14 грн.

В обґрунтування вказаних позовних вимог позивач зазначає, що на виконання постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.06.2018 у справі №П/9901/90/18 (800/132/17), якою було залишено без змін рішення Верховного Суду від 13.03.2018, яким було визнано протиправною та скасовано ухвалу Вищої ради юстиції від 25.04.2017 №963/0/15-17 «Про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду в зв`язку із неспроможністю виконувати повноваження за станом здоров`я" та зобов`язано Вищу раду правосуддя розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.09.2016 про звільнення з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду у зв`язку з неможливістю виконувати повноваження за станом здоров`я Вищою радою правосуддя прийнято рішення від 18.10.2018 №3155/0/15-18 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду у зв`язку з неспроможністю виконувати повноваження за станом здоров`я.

Позивач вказує, що лише 24.05.2021 відповідачем-1 Львівським ААС на виконання постанови ВС та ухвали про роз`яснення цієї постанови, був виданий наказ №3-к/тв, трудову книжку видано позивачу 28.05.2021.

Посилаючись на приписи статті 47 КЗпП, відповідно до вимог якої власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівнику належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, позивач звернулась до суду за відновленням свого порушеного права на отримання компенсації за затримку видачі трудової книжки.

Розрахунок компенсації за затримку у видачі трудової книжки за період з 19.10.2018 по 24.05.2021 складає 2686335,14 грн. Вказаний розрахунок позивачем наведено виходячи з розміру суддівської винагороди, а саме середньоденного розміру суддівської винагороди за вказаний період.

У той же час у позові позивачем не зазначено нормативного обґрунтування для нарахування, стягнення та виплати компенсації за затримку у видачі трудової книжки.

Так, позивач у позовній заяві посилається на приписи статті 47 КЗпП, згідно якої на власника або уповноважений ним орган покладено обов`язок в день звільнення видати працівнику належно оформлену трудову книжку. Проте вказаною нормою не передбачено виплату будь-якої компенсації, у тому числі компенсації за затримку у видачі трудової книжки.

Не посилається позивач і на відповідні норми закону, відповідно до яких здійснено розрахунок компенсації за затримку у видачі трудової книжки.

Суд звертає увагу на те, що Кодекс законів про працю України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин, зокрема на дату видачі позивачу трудової книжки - 28.05.2021) містить норму, викладену у статті 235 цього Кодексу, відповідно до якої у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

В той же час позивач не посилається на статтю 235 КЗпП і не визначає інших норм, які надають право вимагати стягнення компенсації за затримку у видачі трудової книжки, що не дозволяє суду зрозуміти обґрунтування заявлених вимог в цій частині та своєю чергою вирішити питання дотримання позивачем строку звернення до суду із цією вимогою.

У зв`язку з чим позивачу в порядку усунення недоліків позовної заяви в цій частині необхідно надати відповідне нормативне обґрунтування.

Крім того, відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Частиною 6 ст.161 Кодексу адміністративно судочинства України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Отже, Кодексом адміністративного судочинства України встановлений місячний строк для звернення особи до суду для захисту порушених прав, свобод та інтересів у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Позивачем у позові заявлено вимогу про стягнення розміру компенсації вартості суддівської мантії у відповідному розмірі, в обґрунтування якої позивачем зазначено, що в 2012 році за рішенням ВРП суддю Левицьку Н.Г. було переведено до Львівського апеляційного адміністративного суду, однак в порушення норм ч.1 ст. 139 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" відповідачем-1 Львівським апеляційним адміністративним судом мантію судді не було видано.

Відповідно до частини першої статті 139 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII суддя забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України мантією та нагрудним знаком.

Як вже зазначено вище Вищою радою правосуддя прийнято рішення від 18.10.2018 №3155/0/15-18 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду у зв`язку з неспроможністю виконувати повноваження за станом здоров`я.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що 24.05.2021 відповідачем-1 Львівським апеляційним адміністративним судом видано наказ від 24.05.2021 №3-к/тв "Про реалізацію рішення Вищої ради правосуддя від 18 жовтня 2018 року №3155/0/15-18", яким наказано реалізувати рішення Вищої ради правосуддя від 18 жовтня 2018 року №3155/0/15-18 про звільнення судді Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 у зв`язку з неспроможністю виконувати повноваження за станом здоров`я та внесено відповідний запис у трудову книжку позивача.

Трудову книжку видано позивачу 28.05.2021.

В той же час суд зазначає, що з даним позовом позивач звернулась до суду 22.01.2022, про що свідчить відтиск поштового штемпеля на конверті, в якому надійшов позов, тобто з пропуском місячного строку.

Позивачем серед іншого до позовної заяви додано лист Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2021 №К-36/21, в якому на заяву позивача від 18.08.2021 щодо вчинення дій з проведення належного розрахунку при звільненні, відповідачем-1 серед іншого зауважено на тому, що Законом України "Про судоустрій і статус суддів" та іншими нормативно-правовими актами, що стосуються здійснення повноважень судді, не передбачено виплату грошової компенсації за невикористане речове майно - не отриману мантію судді.

Проте позивачем в позовній заяві не зазначено та не надано доказів на підтвердження того, коли саме позивач отримав лист Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2021 №К-36/21, як і не надано самого звернення позивача від 18.08.2021 до відповідача-1.

Відсутність наведених доказів дає суду підстави вважати, що позивач дізнався про відмову відповідача-1 виплатити грошову компенсацію за невикористане речове майно - не отриману мантію судді з листа Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2021 №К-36/21, а отже 02.09.2021, тоді як з позовом до суду позивач звернулась 22.01.2022, з порушенням місячного строку.

У зв`язку з цим, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно надати суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із позовною вимогою про стягнення розміру компенсації вартості суддівської мантії у відповідному розмірі та докази поважності причин його пропуску.

Недотримання позивачем даних вимог, які пред`являються до позовної заяви, не дозволяє суду в повній мірі здійснити підготовку справи для судового розгляду та відповідно відкрити провадження у справі.

Згідно з частинами 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Позовну заяву залишити без руху.

2. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви, а саме надати уточнену позовну заяву (у кількості примірників відповідно до кількості учасників справи), з урахуванням вказаних судом зауважень, а саме:

- уточнити позовні вимоги в частині визначення належного відповідача щодо вимоги про визнання протиправною діяльності голови ліквідаційної комісії Львівського апеляційного адміністративного суду Гультяєва Є.В. щодо ненарахування та не виплати судової винагороди ОСОБА_1 за період з 16.03.2017 по 18.10.2018, компенсації за затримку у видачі трудової книжки з 19.10.2018 по 24.05.2021, вихідної допомоги в розмірі, компенсації за невидачу суддівської мантії, а також уточнити вказану вимогу з огляду на право звернення до адміністративного суду із вимогами про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень;

- уточнити позовні вимоги в частині нарахування, стягнення та виплату коштів, зазначивши кого з відповідачів позивач просить зобов`язати нарахувати та виплатити кошти і з кого з відповідачів просить стягнути кошти;

- визначити з кого з відповідачів позивач просить стягнути розмір компенсації вартості суддівської мантії у відповідному розмірі;

- зазначити ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відповідача-1 (Державної судової адміністрації України), адресу електронної пошти позивача;

- навести нормативне обґрунтування позовної вимоги про нарахування, стягнення та виплату компенсації за затримку у видачі трудової книжки;

- надати суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із позовною вимогою про стягнення розміру компенсації вартості суддівської мантії у відповідному розмірі та докази поважності причин його пропуску.

3. Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Копію даної ухвали видати (надіслати) позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Кушнова А.О.