Рішення № 103424042, 06.09.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/3783/20

2/760/520/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2021 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді Кушнір С.І.

за участю секретаря - Федоренко Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КИЇВ РЕ», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих дорожньо-транспортною пригодою,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 11.02.2020 р. звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих дорожньо-транспортною пригодою, в якій просив: стягнути з ОСОБА_2 на його користь відшкодування матеріальної шкоди заподіяної у наслідок ДТП в розмірі 36598,29 грн., відшкодування моральної заподіяної у наслідок ДТП в розмірі 7000 грн. та судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з позовом посилається на наступне.

31.10.2019 р. о 12 год. 40 хв. на площі Вокзальній у м. Києві, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Toyota Rav 4» д.н.з. НОМЕР_1 порушив п.п. 12.1, 13.1. ПДР України, а саме під часу руху не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Chevrolet Lacetti», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався попереду, що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів.

Власником пошкодженого транспортного засобу «Chevrolet Lacetti» д.н.з. НОМЕР_2 , є позивач, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

27.11.2019 р. постановою Солом`янського районного суду м. Києва у справі №760/30505/19, яка набрала законної сили, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Внаслідок ДТП автомобіль «Chevrolet Lacetti», д.н.з. НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, розмір яких, відповідно до автотоварознавчого дослідження від 18.11.2019 р. № 7772 становить 36598,29 грн.

Зазначає, що позивачем було здійснено всі обов`язкові дії для отримання страхового відшкодування, визначені Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Проте, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду з додатками до ТДВ «Страхова компанія «Київ РЕ», яке направлено цінним листом 01.11.2019 р. повернулось позивачу за закінченням строку зберігання, оскільки за юридичною адресою м. Київ, вул. Василя Тютюнника (Анрі Барбюса) 13-Б, ТДВ «Страхова компанія «Київ РЕ» відсутня.

01.11.2019 р. позивач намагався особисто звернутись до ТДВ «Страхова компанія «Київ РЕ» за юридичною адресою м. Київ, вул. Василя Тютюнника (Анрі Барбюса) 13-Б, та йому було повідомлено про відсутність страхової компанії за цією адресою.

02.11.2019 р. позивач звернувся за медичною допомогою в приймальне відділення Київської міської клінічної лікарні №4, з приводу посттравматичного больового синдрому, оглянутий невропатологом та рекомендовано амбулаторне лікування в неврологічному відділені.

Позивач вважає, що відповідальність за шкоду несе безпосередньо відповідач, як винуватець ДТП, оскільки його вина щодо пошкодження транспортного засобу позивача повністю встановлена постановою суду у справі про адміністративні правопорушення

Внаслідок ДТП автомобіль «Chevrolet Lacetti», д.н.з. НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, розмір яких, відповідно до автотоварознавчого дослідження від 18.11.2019 р. № 7772 становить 36598,29 грн., які просить стягнути з відповідача.

Також, позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 7000 грн., оскільки він поніс фізичний біль та страждання, у зв`язку ушкодженням його здоров`я, а також душевні страждання, у зв`язку із пошкодженням його майна з вини відповідача.

У зв`язку із вищевикладеним просить задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 12.02.2020 р. зазначена цивільна справа передана в провадження судді Солом`янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.

Ухвалою суду від 18.02.2020 р. відкрито спрощене позовне провадження у даній цивільній справі та призначено судове засідання для розгляду її по суті з повідомленням (викликом) сторін.

10.08.2020 р. ухвалою суду до участі у справі залучено ТДВ «Київ РЕ», як третю особу.

20.08.2020 р. до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог. У поданому відзиві, представник відповідача вказав, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована у товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КИЇВ РЕ», згідно Полісу від 19.12.2018 р. №АО/0119967, який станом на 31.10.2019 р. був чинним. Зазначеним полісом забезпечений транспортний засіб - автомобіль марки «Toyota Rav4», д.н.з. НОМЕР_1 , та встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 100000 грн.

Зазначає також, що 01.11.2019 р. відповідач, відповідно до вимог ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та у встановлені строки і спосіб повідомив ТДВ «СК «Київ РЕ» та МТСБУ про дорожньо-транспортну пригоду.

Отже, на думку представника відповідача, суб`єктом, який має задовольнити вимогу позивача, є страховик відповідача, оскільки розмір завданої шкоди не перевищує ліміт страховика за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. При цьому, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань ТДВ СК «Київ РЕ» не перебуває у процесі припинення.

Таким чином, зазначає, що відсутні підстави для стягнення з відповідача визначеної у позовній заяві суми грошових коштів, оскільки останній уклав договір страхування цивільно-правової відповідальності зі страховиком, який на момент дорожньо-транспортної пригоди діяв, визнаний недійсним не був. Крім того, позивач не надав доказів, що у страховика ТДВ СК «Київ РЕ» не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування.

Щодо стягнення моральної шкоди зазначає, що позивач, пред`явивши вимоги про її стягнення, не надав жодних належних та допустимих доказів в обґрунтування її наявності та розміру, оскільки внаслідок настання ДТП шкода була спричинена лише майну позивача, що призвело до певних незручностей, проте ним не надано жодних доказів, які б підтвердили, що означена ситуація призвела до втрати ним нормальних життєвих зв`язків чи істотного порушення звичного життя.

Тому, на думку представника відповідача, розмір моральної шкоди є необґрунтований і задоволенню не підлягає.

08.09.2020 р. позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому він заперечує щодо доводів та міркувань відповідача, викладених ним у відзиві, обґрунтовуючи це наступним.

Також, зазначає, що йому спричинені моральні страждання, а саме внаслідок настання ДТП та пошкодження його майна, він пережив моральні страждання та хвилювання, змушений був витрачати час та кошти на відновлення порушеного права, що призвело до негативних змін упорядкованого життєвого ритму позивача.

При цьому, в позовній заяві ним було викладено підтвердження понесених моральних страждань, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та обставини, які спричинили йому душевні страждання.

08.09.2020 р. позивачем подано до суду заяву про залучення до справи Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Київ Ре» (ЄДРПУО: 33442139, м. Київ, вул. Василя Тютюнника (Анрі Барбюса) 13-Б), в якості співвідповідача та зміну предмету позову.

З урахуванням даної заяви позивач просить:

- стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Київ Ре» на користь позивача відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної у наслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 36598,29 грн.;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача відшкодування моральної шкоди, завданої наслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 7000 грн.

Ухвалою суду від 07.12.2020 р., за клопотанням позивача, до участі у справі залучено Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Київ Ре» (ЄДРПУО: 33442139, м. Київ, вул. Василя Тютюнника (Анрі Барбюса) 13-Б), в якості співвідповідача.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав повністю із зазначених у ньому підстав та на підставі наданих доказів.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив у повному обсязі, з підстав викладених у відзиві.

Представник відповідача ТДВ «СК «Київ Ре» в судове засідання не з`явився, про місце, день та час судового розгляду повідомлені у встановленому порядку, про причини неявки суду не повідомили. Крім того, отримавши копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками, відзиву на позовну заяву не надали.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, врахувавши їх доводи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що 31.10.2019 р. о 12 год. 40 хв. площа Вокзальна, 1, в місті Києві, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Toyota Rav 4», д.н.з. НОМЕР_1 , порушив п.п. 12.1, 13.1 ПДР України, а саме під час руху не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху та не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Chevrolet Lacetti», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався попереду, що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів.

Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 27.11.2019 р. у справі №760/30505/19 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Постанова набрала законної сили.

Постановою Пленуму Верховного Суду України за №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення» (з наступними змінами) передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Згідно з положеннями ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, а отже, виходячи з даних правил, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлена вина притягнутої до адміністративної відповідальності особи, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань щодо того, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_2 у вчиненні вказаної ДТП встановлена та в порядку ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Встановлено, що у результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль марки «Chevrolet Lacetti», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить на праві власності позивачу, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Toyota Rav 4», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 , станом на момент ДТП, була застрахована згідно полісу від 19.12.2018 р. №АО/0119967 у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КИЇВ РЕ», страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду, заподіяну майну - 100000,00 грн.

Зазначені обставини сторонами визнаються та не оспорються.

Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України, яка встановлює загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відноси, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно п. 1 ст. 2 Закону, відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону).

Таким чином, відповідно до наведених положень чинного законодавства, у випадку укладення між страховою організацією та юридичними або фізичними особами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів, особою, відповідальною за завдані збитки у межах, передбачених договором, є страховик (страхова організація).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно ст. 9 Закону страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

За ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений в договорі.

Згідно ч. 3 ст. 988 ЦК України, страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

При цьому, метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.

Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Таким чином, обов`язок з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 по справі №755/18006/15-ц, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2019 р. до ТДВ «Страхова компанія «Київ РЕ» звернувся позивач з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від третьої особи, письмовими поясненнями про обставини настання ДТП та заявою про виплату страхового відшкодування з банківськими реквізитами.

Такж 01.11.2019 р. відповідач ОСОБА_2 провідомив ТДВ «Страхова компанія «Київ РЕ» про дорожньо-транспортну пригоду, що сталася 31.10.2019 року за адресою: м.Київ, пл.Вокзальна, 1.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно Звіту № 7772 від 18.11.2019 р. про визначення вартості матеріального збитку, складеного суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 на замовлення позивача, розмір відновлювального ремонту транспортного засобу «Chevrolet Lacetti», д.н.з. НОМЕР_2 з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить 36598,29 грн., який сторонами не оспорюється.

Та обставина, що розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових псолуг від 11.07.2019 року № 1316 анульовано ліцензію ТДВ «Страхова компанія «Київ РЕ» на провадження страхової діяльності у формі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, не має правового значення для вирішення даного спору, оскільки відповідно до п.52.5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик, членство ( у тому числі повне) якого в МТСБУ припинено зобов`язаний виконати свої зобов`язання згідно з укладеними ним договорами обов`язкового страхування цивільно-правововї відповідальності.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що з ТДВ «Страхова компанія «Київ РЕ» на користь позивача необхідно стягнути страхове відшкодування в розмірі 36598,29 грн.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_2 7000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, то слід зазначити наступне.

Стаття 3 Конституції України проголошує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 4 статті 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно ч ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Виходячи з роз`яснень, що містяться в п.п.3,9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, підлягають частковому задоволенню, виходячи з характеру та обсягу заподіяних позивачу моральних та фізичних страждань, які виразились у душевних стражданнях у результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась з вини відповідача ОСОБА_2 , порушенні звичайного способу життя, негативного впливу на психологічний стан, з урахуванням ступеня вини відповідача ОСОБА_2 , з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, керуючись вимогою розумності та справедливості, суд визначає розмір моральної шкоди у сумі 2000 грн., які підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 .

Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог статті 141 ЦПК України.

Керуючись Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 р. № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 16, 22, 23, 979, 988, 1166, 1167, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 76-82, 89, 102, 106, 133, 137, 141, 258, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КИЇВ РЕ», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих дорожньо-транспортною пригодою задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КИЇВ РЕ» (ЄДРПОУ 33442139, місцезнаходження: 03680, місто Київ, вулиця Анрі Барбюса, 13-6) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) страхове відшкодування в розмірі 36598,29 грн. та судовий збір в сумі 420,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду в сумі 2000 грн. та судовий збір в сумі 420,40 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: С.І. Кушнір