Рішення № 103423835, 08.02.2022, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3061/21

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Г.С. Граматик

від прокуратури Кривельова Т.М.,

від позивача Афанасьєв М.Г. (без повноважень),

від відповідача Кисса В.І.,

від третьої особи Кисса В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Керівника Болградської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Кассира Петра Петровича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фермерське господарство Анчокрак-Агро, про звернення стягнення на предмет застави, -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Болградської окружної прокуратури Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Кассира Петра Петровича, в якій просить суд в рахунок погашення заборгованості Фермерського господарства Анчокрак-Агро перед Українським державним фондом підтримки фермерських господарств за договором № 17 від 21.07.2008 р. про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству у сумі 100000 грн. 00 коп. звернути стягнення на майно (сільськогосподарську техніку - вантажного контейнеровоза марки КАМАЗ 53212, 1991 року випуску, та зернозбирального комбайну марки KAMAZ DOMINAS) за договором застави від 22.07.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юрасовою А.М., шляхом його реалізації на прилюдних торгах в порядку, передбаченому Законом України Про виконавче провадження.

В обґрунтування позовних вимог керівник прокуратури посилається на те, що 21.07.2008 р. між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств, в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та ФГ Анчокрак-Агро було укладено договір № 17 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству, у відповідності до якого позивач надав господарству фінансову підтримку в сумі 150000,00 грн., а останній мав її повернути до липня 2013 р., чого зроблено не було, з огляду на що 30.12.2016 р. Білгород-Дністровська місцева прокуратура звернулася з позовом до Господарського суду Одеської області про стягнення зазначеної заборгованості та рішенням Господарського суду Одеської області від 16.03.2017 р. у справі № 916/26/17 позов прокуратури задоволено у повному обсязі. При цьому керівник прокуратури вказує, що державним виконавцем Тарутинського районного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) при примусовому виконанні наказу господарського суду Одеської області від 31.03.2017 р., виданого на виконання вказаного рішення господарського суду Одеської області від 16.03.2017 р. у справі № 916/26/17, були вжиті заходи примусового виконання, за результатами чого встановлено, що у боржника відсутнє нерухоме майно, що підлягає опису та арешту, грошові кошти та цінні папери, а також виконавцем накладено арешт на відкриті рахунки у банківських установах, проте на арештованих рахунках кошти відсутні, при цьому згідно відповіді з МВС за боржником виявлено рухоме майно, яке виконавцем оголошено у розшук та накладено арешт. Так, за ствердженнями прокурора, станом на 21.09.2021 р. залишок несплаченого боргу складає 286486,76 грн. Також прокурор зауважує, що з метою забезпечення виконання зобов`язань, передбачених договором № 17 від 21.07.2008 р., 22.07.2008 р. було укладено договір застави сільськогосподарської техніки - вантажного контейнеровоза марки КАМАЗ 53212, 1991 року випуску, та зернозбирального комбайну марки KAMAZ DOMINAS, які належать ОСОБА_1 та ФГ Анчокрак-Агро на підставі свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів. Таким чином, враховуючи невиконання ФГ Анчокрак-Агро умов договору про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству від 21.07.2008 р. № 17, рішення господарського суду Одеської області від 16.03.2017 р. у справі № 916/26/17, прокурор вважає, що є підстави для звернення стягнення на заставне майно, яке належить ОСОБА_1 відповідно до вказаного договору застави від 22.07.2008 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.10.2021 р. № 916/3061/21 позовну заяву Керівника Болградської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави залишено без руху, при цьому встановлено 10-денний строк для усунення заявником виявлених судом недоліків при поданні позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

28.10.2021 р. на електронну адресу господарського суду від керівника Болградської окружної прокуратури Одеської області надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 28684/21), в якій прокурором зазначено про надання належним чином засвідчених копій документів, уточненої позовної заяви, а також документів, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії уточненої позовної заяви.

Водночас, листом господарського суду Одеської області від 28.10.2021 р., направленого на офіційну електронну адресу Болградської окружної прокуратури Одеської області, повідомлено останньому про те, що до заяви про усунення недоліків не виявлено передбачених нею додатків, а саме: уточненої позовної заяви; засвідчених належним чином копій документів, що додаються до позовної заяви та документів, які підтверджують відправлення копії уточненої позовної заяви сторонам по справі.

01.11.2021 р. до господарського суду від керівника Болградської окружної прокуратури Одеської області надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 28927/21), до якої прокурором додано належним чином засвідчену читаєму копію договору застави з майновим поручителем від 22.07.2008 р., а також належним чином засвідчені копії доказів, на які прокурор посилається в обґрунтування своїх вимог. Крім того, прокурором до заяви про усунення недоліків додано уточнену позовну заяву, в якій прокурор просить суд в рахунок погашення заборгованості Фермерського господарства Анчокрак-Агро перед Українським державним фондом підтримки фермерських господарств за договором № 17 від 21.07.2008 р. про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству у сумі 150000 грн. 00 коп. звернути стягнення на майно (сільськогосподарську техніку - вантажного контейнеровоза марки КАМАЗ 53212, 1991 року випуску, та зернозбирального комбайну марки KAMAZ DOMINAS) за договором застави від 22.07.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юрасовою А.М., шляхом його реалізації на прилюдних торгах в порядку, передбаченому Законом України Про виконавче провадження.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.11.2021 р. позовну заяву Керівника Болградської окружної прокуратури Одеської області прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3061/21, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 29 листопада 2021 р. Крім того, вказаною ухвалою суду залучено Фермерське господарство Анчокрак-Агро до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.11.2021 р. у справі № 916/3061/21 підготовче засідання відкладено на 20 грудня 2021 р.

29.11.2021 р. від відповідача на електронну адресу суду надійшла заява про застосування строків позовної давності. Так, позивач зазначає, що відповідно до п. 3.4.1 договору № 17 від 21.07.2008 р. про надання фінансової підтримки (допомоги) Фермерському господарству Анчокрак-Агро у сумі 150000,00 грн. кінцевим терміном її повернення визначено 01 липня 2013 р., однак у визначений даним договором строк ФГ Анчокрак-Агро зобов`язання не виконало та не повернуло грошові кошти. Так, відповідач звертає увагу на те, що право на позов щодо звернення стягнення на предмет застави виникло у позивача 01.07.2013 р., а отже строк позовної давності починає відлік з 01.07.2013 р., у зв`язку з чим загальний строк позовної давності сплинув 01.07.2016 р., а позов про звернення стягнення на предмет застави позивачем пред`явлено в жовтні 2021 року, тобто зі спливом позовної давності. Також, посилаючись на ст. ст. 256, 267 ЦК України, відповідач зазначає, що підстав для переривання перебігу позовної давності не має, про поважність причин пропуску позовної давності позивач не заявляв.

20.12.2021 р. від керівника Болградської окружної прокуратури Одеської області надійшли пояснення, в яких прокурор зазначає, що при поданні позовної заяви була помилково зазначена інша назва зернозбирального комбайну марки. Разом з тим, як вказує прокурор, згідно рішення господарського суду Одеської області від 16.03.2017 р. у справі № 916/26/17 задоволено позовні вимоги керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до фермерського господарства Анчокрак-Агро про стягнення 150000,00 грн. основного боргу, 148923,19 грн. інфляційних збитків, 13376,71 грн. 3% річних. Наразі прокурор зауважує, що за даними Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств наказ господарського суду Одеської області від 31.03.2017 р. (справа № 916/26/17) частково боржником виконано та станом на 16.11.2021 р. заборгованість фермерського господарства складає 294941,13 грн.

В підготовчому засіданні, призначеному на 20.12.2021 р., прокурор просив суд надати додатковий час для ознайомлення із заявою відповідача про застосування строків позовної давності та підготування своїх пояснень.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.12.2021 р. строк підготовчого провадження у справі № 916/3061/21 продовжено на тридцять днів та підготовче засідання відкладено на 10 січня 2022 р.

29.12.2021 р. від керівника Болградської окружної прокуратури Одеської області надійшли заперечення на заяву про застосування строків позовної давності. Так, в обґрунтування поданої заяви прокурор вказує, що 01.01.2011 р. набрав чинності Бюджетний кодекс України, відповідно до ст. 50 якого у разі надання кредитів з бюджету у позичальників виникає заборгованість перед бюджетом, з моменту надання кредитів з бюджету на суму отриманих з бюджету коштів права кредитора та право вимагати від позичальників повернення таких кредитів до бюджету у повному обсязі переходять до держави (Автономної Республіки Крим, територіальної громади). При цьому прокурор зауважує, що абз. 2 ч. 1 ст. 50 Бюджетного кодексу України встановлено, що позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості не поширюється. Таким чином, враховуючи той факт, що фінансова підтримка (допомога) за умовами договору надавалась фермерському господарству з бюджету, а тому, на думку прокурора, і заборгованість у відповідача виникає перед бюджетом. Відтак, як вказує прокурор, виходячи з того, що строк позовної даності станом на 01.01.2011 р. (дату набрання чинності Бюджетним кодексом України) не сплинув, то із застосуванням вимог ст. 50 Бюджетного кодексу України позовна давність на позовні вимоги у даній справі не поширюється. З огляду на викладене прокурор зазначає, що підстав для задоволення заяви відповідача про застосування строків позовної давності та закриття провадження у справі відсутні.

В підготовче засідання, призначене на 10.01.2022 р., повноважні представники позивача, відповідача та третьої особи не з`явилися.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.01.2022 р. у справі № 916/3061/21 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 03 лютого 2022 р.

Так, у судовому засіданні господарського суду 03 лютого 2022 року по справі № 916/3061/21 було протокольно оголошено перерву до 08 лютого 2022 року о 15 год. 00 хв., про що під розписку повідомлено прокурора, представника відповідача та третьої особи.

Під час розгляду справи по суті прокурор підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, натомість представник відповідача просив застосувати строки позовної давності до спірних правовідносин та у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення прокурора, представників позивача, відповідача та третьої особи, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

21 липня 2008 р. між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств в особі директора Одеського відділення Укрдержфонду та Фермерським господарством Анчокрак-Агро був укладений договір № 17 про надання фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі фермерському господарству, відповідно до п. 1 якого Укрдержфонд в особі Одеського відділення зобов`язується надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі Фермерському господарству Анчокрак-Агро в сумі 150000,00 грн., а фермерське господарство зобов`язується використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку (допомогу) у визначений даним договором строк.

В п. 2 договору від 21.07.2008 р. передбачено, що на підставі довідки № 8, виданої згідно протоколу № 1, відповідно до рішення конкурсної комісії від 27.05.2008 р. та Порядку використання коштів державного бюджету для надання підтримки фермерським господарствам та фермерським господарствам з відокремленими садибами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1102, фінансова підтримка (допомога) на поворотній основі надається на провадження виробничої діяльності.

Згідно п. 3.1 договору від 21.07.2008 р. Укрдержфонд в особі Одеського відділення має право, зокрема: вимагати від фермерського господарства повернення фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі відповідно до графіка (п.п. 3.1.2); вимагати для забезпечення договору про надання фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі до його укладання підтвердження гарантії повернення коштів (договір застави). Об`єкти договору застави: комбайн Klass Dominator, реєстраційний № НОМЕР_1 , автомобіль КАМАЗ 53212, реєстраційний № НОМЕР_2 . Вартість застави, відповідно вищевказаного пункту договору, складає 230670 (двісті тридцять тисяч шістсот сімдесят) грн. (п.п. 3.1.3); фінансова підтримка (допомога) надається фермерському господарству не раніше набрання чинності угоди, якою забезпечується зобов`язання повернення фінансової (підтримки) допомоги (п.п. 3.1.4).

Відповідно до п. 3.2 договору від 21.07.2008 р. Укрдержфонд в особі Одеського відділення зобов`язаний: надати у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу зазначену в договорі суму фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі на поточний рахунок фермерського господарства, відкритий у банківській установі (п.п. 3.2.1); надавати фермерському господарству необхідну інформацію щодо виконання умов договору про надання фермерської підтримки (допомоги) на поворотній основі (п.п. 3.2.2).

Положеннями п. 3.4 договору від 21.07.2008 р. передбачено, що фермерське господарство зобов`язане:

- у місячний термін з моменту отримання коштів надати Одеському відділенню Укрдержфонду документи, що підтверджують цільове використання коштів фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі (п.п. 3.4.1);

- повернути кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі Одеському відділенню Укрдержфонду згідно зі встановленим графіком, а саме:

-до 01 липня 2011 року в сумі 50000,00 грн.,

-до 01 липня 2012 року в сумі 50000,00 грн.,

-до 01 липня 2013 року в сумі 50000,00 грн.

на спеціальний рахунок державного бюджету України, отримувач УДКСУ у м. Одесі Одеської області, банку ГУДКСУ в Одеській області, за відповідними реквізитами. В разі зміни платіжних реквізитів для повернення фінансової допомоги фермерському буде повідомлено додатково.

Кінцевий термін повернення заборгованості по фінансовій підтримці (допомозі) 01 липня 2013 року.

-укласти договір застави на користь Укрдержфонду в особі Одеського відділення (п.п. 3.4.3).

Пунктом 4.1 договору від 21.07.2008 р. передбачено, що останній набирає чинності з дати його укладення та діє до часу повного погашення фермерським господарством заборгованості (фінансової підтримки, пені).

Умовами п. 5.1 договору від 21.07.2008 р. визначено, що відповідно до чинного законодавства України у випадку прострочення терміну виконання зобов`язання по поверненню коштів фінансової підтримки (допомоги) Укрдержфонду в особі Одеського відділення фермерське господарство зобов`язане сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час простроченого платежу.

Всі зміни та доповнення до цього договору оформлюються додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною договору (п. 7.1 договору від 21.07.2008 р.).

Згідно п. 7.4 договору від 21.07.2008 р. всі спори між сторонами при недосягненні згоди шляхом переговорів передаються на вирішення до господарського суду.

Поряд з цим судом з`ясовано, що 22 липня 2008 р. між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Укрдержфонду (заставодержавтель), Фермерським господарством Анчокрак-Агро (заставодавець-1) та ОСОБА_1 (заставодавець-2) був укладений договір застави з майновим поручителем, відповідно до п. 1.1 якого останній забезпечує виконання зобов`язань перед заставодержателем, що виникло на підставі договору № 17 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству, укладеного між заставодавцем-1 та заставодержателем 21.07.2008 року (далі основний договір), за умовами якого заставодавець-1 зобов`язується перед заставодержателем повернути надану йому на поворотній основі на провадження виробничої діяльності, строком до першого липня дві тисячі тринадцятого року фінансову підтримку (допомогу) в сумі 150000,00 грн. (сто п`ятдесят тисяч гривень 00 коп.); сплатити пеню у випадках та розмірі, передбачених основним договором; відшкодувати витрати, пов`язані з пред`явленням вимоги за основним договором і зверненням стягнення на предмет застави за договором; відшкодувати заставодержателю збитки, завдані порушенням зобов`язань за основним договором та/або зобов`язань за договором; відшкодувати витрати на страхування предмета застави за договором у випадку, передбаченому цим договором, відшкодувати витрати на утримання і збереження предмета застави у випадку, передбаченому договором.

Відповідно до п. 1.1 договору застави від 22.07.2008 р. в забезпечення виконання зобов`язань, вказаних в п. 1.1 договору, заставодавець-1 та заставодавець-2 передають під заставу майно, а саме: вантажний контейнеровоз марки КАМАЗ 53212, випуску 1991, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить заставодавю-1 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , виданого РЕВ 7-го МРВ УДАІ ГУ МВС України в Одеській області, 14.09.2007 року, зернозбиральний комбайн марки KLAAS DOMINATOR, випуску 1981 року, заводський № НОМЕР_5 …, двигун №Б/Н, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить заставодацю-2 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про реєстрацію машини НОМЕР_6 , виданого Одеською обласною державною інспекцією держтехнагляду, 09.02.2007 р.

В п. 1.3 договору застави від 22.07.2008 р. передбачено, що згідно звіту про оцінку вартості автомобіля КАМАЗ 53212, реєстраційний номер НОМЕР_2 , виданого Тарутинським районним бюро технічної інвентаризації 04.06.2008 року, вартість предмета застави становить 80690,00 грн. (вісімдесят тисяч шістсот дев`яносто гривень 00 коп.), та за домовленістю сторін вартість комбайну KLAAS DOMINATOR, реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 149980,00 грн. (сто сорок дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят гривень 00 копійок), загальна вартість предмета застави становить 230670,00 (двісті тридцять шістсот сімдесят гривень 00 копійок).

Відповідно до п. 3.1 договору застави від 22.07.2008 р. останній підлягає нотаріальному посвідченню. Всі зміни та доповнення до цього договору підлягають нотаріальному посвідченню.

Умовами п. 4.1 договору застави від 22.07.2008 р. визначено, що майно, що є предметом застави, залишається в користуванні заставодавців, які вправі володіти і користуватися ним за цільовим призначенням. При цьому заставодавці зобов`язуються створювати умови, які б виключали пошкодження чи знищення предмета застави.

Заставодавці мають право вчинювати будь-які юридичні дії щодо предмета застави виключно на підставі письмової згоди заставодержателя, що міститься в цьому договорі або у внесених до нього змінах чи доповненнях. Такі юридичні дії включають (але не виключно): 1) передання предмету застави в наступну заставу; 2) відчуження предмету застави; 3) передавання предмету застави в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування; 4) інші юридичні дії (п. 4.2 договору застави від 22.07.2008 р.).

Положеннями п. 4.3 договору застави від 22.07.2008 р. визначено, що при частковому виконанні заставодавцями забезпеченого заставою зобов`язання за цим договором, застава зберігається в повному обсязі.

Пунктом 4.4 договору застави від 22.07.2008 р. передбачено, що ця застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається відступлення заставодержателем забезпеченого заставою права вимоги іншій особі.

Відповідно до п. 4.5 договору застави від 22.07.2008 р. зобов`язання, забезпечене заставою, вважається виконаним, якщо заставодавцем-1 повернуті кошти фінансової підтримки (допомоги), сплачена пеня, штрафні санкції, що витікають з основного договору, а також інші видатки, що пов`язані з його виконанням.

В п. 4.6 договору застави від 22.07.2008 р. передбачено, що повернення фінансової підтримки (допомоги) має здійснюватися заставодавцем-1 за графіком, встановленим у п. 3.42 договору № 17 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству.

Умовами п. 4.7 договору застави від 22.07.2008 р. визначено, що за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) заставодавці сплачують пеню відповідно до умов п. 5.2 основного договору.

З графіком повернення фінансової підтримки (допомоги) та пені заставодавці ознайомлені. Ніяких суперечок та непорозумінь щодо графіку повернення фінансової підтримки (допомоги) та пені заставодавці не мають, що підтверджується їх підписами під цим договором (п. 4.8 договору застави від 22.07.2008 р.).

Положеннями п. 4.9 договору застави від 22.07.2008 р. визначено, що за порушення прийнятих на себе зобов`язань стосовно повернення фінансової підтримки (допомоги) за користування фінансовою підтримкою (допомогою) у визначені основним договором строки, несе відповідальність згідно ст. 5 основного договору заставодавцем-1.

Згідно п.п.п 5.1.1 п. 5.1 договору застави від 22.07.2008 р. заставодавці зобов`язуються:

а) своєчасно здійснювати всі дії (у т.ч. ремонтні, відновлювальні та профілактичні роботи) для забезпечення справного технічного та експлуатаційного стану предмета застави, який повинен бути не гіршим від того, що існує на дату укладення цього договору, за винятком природного зносу;

б) утримуватись від, і не допускати вчинення будь-якою третьою особою будь-яких дій, які можуть призвести до погіршення технічного чи експлуатаційного стану предмета застави, його пошкодження, втрати, чи зниження його ринкової вартості, а також своєчасно повідомляти заставодержателя про будь-яку загрозу знищення, пошкодження, всування чи погіршення стану предмета застави, а також про будь-які обставини, що можуть негативно вплинути на права заставодержателя за цим договором;

в) не відчужувати предмет застави будь-якій третій особі без отримання попередньої письмової згоди заставодержателя на таке відчуження, не створювати, і не допускати існування будь-яких застав, оренди, арешту чи іншого обтяження стосовно предмета застави, крім тих, які передбачені договором.

Підпунктом 5.1.2 п. 5.1 договору застави від 22.07.2008 р. передбачено, що заставодавці мають право:

а) володіти та користуватися предметом застави на протязі дії договору відповідно до його призначення;

г) у будь-який час до моменту реалізації предмета застави припинити звернення стягнення на заставлене майно виконанням забезпеченого заставою зобов`язання за основним договором разом з відшкодуванням будь-яких витрат та збитків, завданих заставодержателю, включаючи судові витрати, витрати на оплату винагороди залученим експертам (оцінювачам, юристам) тощо.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 договору застави від 22.07.2008 р. заставодержатель має право, зокрема: ж) на переважне перед іншими кредиторами одержання задоволення своїх вимог за рахунок предмета застави у разі невиконання заставодавцями зобов`язань за основним договором.

Умовами п. 6.1 договору застави від 22.07.2008 р. визначено, що заставодержатель набуває право стягнення заборгованості за рахунок звернення стягнення на предмет застави в разі:

-несплати заставодавцем-1 заставодержателю коштів фінансової підтримки (допомоги) у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в основному договорі;

-порушення заставодавцем-2 будь-якого із його зобов`язань за основним договором або за цим договором;

-ліквідації (смерті) заставодавця-1 та/або заставодавця-2;

-інших обставин, передбачених законодавством або основним договором.

Відповідно до п. 6.2 договору застави від 22.07.2008 р. звернення стягнення на предмет застави та реалізація предмета застави, на який буде звернене стягнення здійснюється на розсуд заставодержателя, відповідного до умов договору або законодавства України.

Згідно до п. 6.3 договору застави від 22.07.2008 р. заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави на підставі рішення суду або самостійно обрати шляхи позасудового врегулювання:

- п.п. 6.3.1 у разі набуття заставодержателем права на здійснення звернення стягнення на предмет застави згідно пункту 6.1 договору, заставодавці доручають заставодержателю здійснити реалізацію заставленого майна самостійно або через третіх осіб. При цьому, ціна реалізація заставленого майна може бути змінена заставодержателем в сторону її зменшення або збільшення.

Повноваження заставодержателя або призначеної ним особи щодо реалізації предмета застави мають ґрунтуватися на довіреності (договорі доручення) заставодавців, які він зобов`язується видати (укласти) протягом трьох днів з дня виникнення у заставодержателя права вимоги. У цей же термін заставодавці зобов`язуються надати заставодержателю або призначеній ним третій особі документи, необхідні для реалізації предмета застави.

-п.п. 6.3.2 договору застави від 22.07.2008 р. у випадку, якщо з вини заставодавців не можливо реалізувати заставлене майно на умовах, передбачених цим договором, реалізація заставленого майна проводиться заставодержатеяем на підставі виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет застави в порядку, передбаченому чинним законодавством України у межах процедури виконавчого провадження.

Пунктом 6.5 договору застави від 22.07.2008 р. передбачено, що якщо коштів, отриманих від реалізації предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право отримати кошти, яких не вистачає для повного погашення заборгованості за рахунок звернення стягнення на інше майно заставодавця-1 в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Згідно п. 8.1 договору застави від 22.07.2008 р. право застави виникає з моменту нотаріального посвідчення цього договору та дія його припиняється на підставах, визначених ст.ст. 28-29 Закону України Про заставу.

Відомості про припинення застави підлягають реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (п. 8.2 договору застави від 22.07.2008 р.).

Відповідно до п. 10.2 договору застави від 22.07.2008 р. останній набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення. Всі попередні заяви, домовленою чи угоди між сторонами з предмету договору анулюються з моменту набрання чинності договором.

Вказаний договір застави з майновим поручителем від 22.07.2008 р. посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юрасовою А.М. та зареєстровано в реєстрі за № 2182.

Так, відповідно до умов вищевказаного договору застави з майновим поручителем від 22.07.2008 р. відповідачем було передано позивачу в заставу в забезпечення виконання зобов`язань боржником ФГ Анчокрак-Агро за договором № 17 про надання фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі фермерському господарству від 21.07.2008 р. зернозбиральний комбайн марки KLAAS DOMINATOR, 1981 року випуску, заводський № НОМЕР_5 …, двигун №Б/Н, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить йому на праві приватної власності на підставі свідоцтва про реєстрацію машини НОМЕР_6 , виданого Одеською обласною державною інспекцією держтехнагляду 09.02.2007 р.

При цьому відповідно до умов вищевказаного договору застави з майновим поручителем від 22.07.2008 р. ФГ Анчокрак-Агро було передано позивачу в заставу в забезпечення виконання зобов`язань боржником ФГ Анчокрак-Агро за договором № 17 про надання фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі фермерському господарству від 21.07.2008 р. вантажний контейнеровоз марки КАМАЗ 53212, 1991 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить йому на праві приватної власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , виданого РЕВ 7-го МРВ УДАІ ГУ МВС України в Одеській області 14.09.2007 р.

Як зазначає прокурор, позивач Український державний фонд підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств свої зобов`язання виконав належним чином, надав Фермерському господарству Анчокрак-Агро фінансову підтримку (допомогу) в розмірі, обумовленому договором, однак фермерське господарство свої зобов`язання по договору № 17 про надання фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі фермерському господарству від 21.07.2008 р. належним чином не виконало, в обумовлені договором строки фінансову підтримку (допомогу) не повернуло, що підтверджується рішеннями господарського суду Одеської області від 16.03.2017 р. по справі № 916/26/17, яке набрало законної чинності. Так, за ствердженнями прокурора, станом на 21.09.2021 р. заборгованість ФГ Анчокрак-Агро складає 286486,76 грн.

Так, укладений між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств в особі директора Одеського відділення Укрдержфонду та Фермерським господарством Анчокрак-Агро договір № 17 про надання фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі фермерському господарству від 21.07.2008 р. є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктами господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона), у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Так, ч. 1 ст. 174 ГК України зазначає, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

При цьому суд зазначає, що спірний договір про надання фінансової підтримки на поворотній основі, укладений між позивачем і відповідачем, за своєю правовою природою є договором позики. Відносини позики регулюються положеннями ЦК та іншими актами цивільного законодавства.

Згідно ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 ЦК України, де встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Згідно ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Однак, судом з`ясовано, що встановлений договором № 17 про надання фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі фермерському господарству від 21.07.2008 р. графік повернення наданої фінансової підтримки (допомоги) позичальником - ФГ Анчокрак-Агро не був дотриманий, що не спростовано останнім. У зв`язку з цим у вказаного позичальника виникла заборгованість перед Українським державним фондом підтримки фермерських господарств.

Наразі з матеріалів справи вбачається, що внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за договором № 17 про надання фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі фермерському господарству від 21.07.2008 р. керівником Білгород-Дністровської місцевої прокуратури у грудні 2016 року було подано до господарського суду Одеської області відповідний позов в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств про стягнення з ФГ Анчокрак-Агро існуючої заборгованості у розмірі 312299,90 грн., з яких 150000,00 грн. - основний борг, 148923,19 грн. - інфляційні збитки, 13376,71 грн. - три проценти річних. Згідно рішення господарського суду Одеської області від 16.03.2017 р. у справі № 916/26/17 позов керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури було задоволено та на користь останнього стягнуто з ФГ Анчокрак-Агро основну заборгованість за договором № 17 про надання фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі фермерському господарству від 21.07.2008 р. у розмірі 150000,00 грн., інфляційні збитки в сумі 148923,19 грн. та три проценти річних у розмірі 13376,71 грн.

Неналежною сплатою позичальником отриманої фінансової підтримки (допомоги) за вищевказаним договором № 17 позичальником третьою особою були порушено умови цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

Так, за ствердженнями прокурора, заборгованість позичальника ФГ Анчокрак-Агро по договору № 17 від 21.07.2008 р. станом на 16.11.2021 р. становить 294941,13 грн. (згідно письмових пояснень від 20.12.2021 р. вх. № 34297/21).

Разом з тим господарський суд зазначає, що при поданні 08.10.2021 р. позовної заяви до суду прокурором в її описовій частині зазначено про наявність станом на 21.09.2021 р. у позичальника ФГ Анчокрак-Агро заборгованості за договором № 17 у розмірі 286486,76 грн., посилаючись на інформацію, надану 21.09.2021 р. Тарутинським районним відділом ДВС ПМУМЮ (м. Одеса). При цьому в уточненій позовній заяві прокурором зазначено аналогічний розмір заборгованості станом на аналогічну дату у ФГ Анчокрак-Агро за договором № 17. В подальшому, 20.12.2021 р. прокурором подано до суду пояснення, в яких вказано про наявність у позичальника ФГ Анчокрак-Агро станом на 16.11.2021 р. вже іншої суми заборгованості, а саме 294941,13 грн. та в обґрунтування саме такої суми заборгованості прокурор посилається на інформацію, надану Українським державним фондом підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в листі від 16.11.2021 р. вих. № 53-15/346. При цьому, як встановлено судом, рішенням Господарського суду Одеської області від 16.03.2017 р. по справі № 916/26/17 стягнуто з ФГ Анчокрак-Агро на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств заборгованість в загальній сумі 312299,90 грн.

Разом з тим із матеріалів справи вбачається, що 21.12.2020 р. державним виконавцем Тарутинського районного відділу ДВС ПМУМЮ (м. Одеса) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 6396665 з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області № 916/26/17 від 31.03.2017 р. про стягнення з ФГ Анчокрак-Агро заборгованості в розмірі 312299,90 грн. При цьому із копії листа Тарутинського районного відділу ДВС ПМУМЮ (м. Одеса) від 21.09.2021 р. вих. № 49-15/10091 вбачається, що станом на 21.09.2021 р. у ФГ Анчокрак-Агро залишок несплаченого боргу складає 286486,76 грн., який було стягнуто на користь стягувача наступним чином: в сумі 1390,91 грн. згідно платіжного доручення від 26.09.2017 р. № 1051; в сумі 4512,45 грн. згідно платіжного доручення від 29.12.2018 р. № 1783; в сумі 4391,81 грн. згідно платіжного доручення від 24.01.2019 р. № 116; в сумі 846,00 грн. згідно платіжного доручення від 09.12.2020 р. № 3846; в сумі 909,10 грн. згідно платіжного доручення від 16.02.2021 р. № 768; в сумі 909,10 грн. згідно платіжного доручення від 01.03.2021 р. № 1051; в сумі 909,10 грн. згідно платіжного доручення від 24.03.2021 р. № 1107; в сумі 800,00 грн. згідно платіжного доручення від 12.05.2021 р. № 1703.

Разом з тим, листом від 16.11.2021 р. вих. № 53-15/346 Українським державним фондом підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду повідомлено Болградську окружну прокуратуру Одеської області про часткове виконання ФГ Анчокрак-Агро наказу господарського суду Одеської області № 916/26/17 від 31.03.2017 р. на суму 17358,77 грн., з огляду на що загальна сума заборгованості позичальника станом на 16.11.2021 р. становить 294941,13 грн. Так, на підтвердження часткового виконання позичальником ФГ Анчокрак-Агро вказаного наказу суду позивачем додано виписки по рахунку, з яких вбачаються наступні оплати: 16.02.2021 р. 846,40 грн., 02.03.2021 р. 909,10 грн., 25.03.2021 р. 909,10 грн., 13.05.2021 р. 800,00 грн., 24.09.2021 р. 900,00 грн., 04.11.2021 р. 1820,00 грн., на загальну суму 6184,60 грн., з огляду на що, виходячи із наданих прокурором доказів, заборгованість ФГ Анчокрак-Агро по договору становить 306115,30 грн. (312299,90 грн. 6184,60 грн.). При цьому господарський суд зауважує, що у вказаному листі позивача від 16.11.2021 р. вих. № 53-15/346 не зазначена більша половина оплат по наказу із тих, які були вказані Тарутинським районним відділом ДВС ПМУМЮ (м. Одеса) у листі від 21.09.2021 р. вих. № 49-15/10091, хоча позивач є стягувачем згідно наказу господарського суду Одеської області № 916/26/17 від 31.03.2017 р., а відтак достовірно має знати в якому розмірі боржником виконано рішення суду. Крім того господарський суд додає, що зазначена Тарутинським районним відділом ДВС ПМУМЮ (м. Одеса) інформація про залишок заборгованості ФГ Анчокрак-Агро у розмірі 286486,76 грн. не підтверджена відповідними докази з огляду на їх ненадання.

Таким чином, господарський суд зазначає, що рішенням господарського суду Одеської області від 16.03.2017 р. по справі № 916/26/17 стягнуто з ФГ Анчокрак-Агро заборгованість в загальній сумі 312299,90 грн., при цьому за даними ВДВС заборгованість боржника станом на 21.09.2021 р. становить 286486,76 грн., а за інформацією позивача (стягувача) станом на 16.11.2021 р. 294941,13 грн. Разом з тим підтвердженими доказами у фермерського господарства наявна заборгованість у розмірі 306115,30 грн. Відтак, враховуючи все вказане вище, господарський суд доходить висновку, що прокурором та позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами розмір заборгованості позивальника ФГ Анчокрак-Агро за договором № 17 від 21.07.2008 р.

Крім того господарський суд наголошує, що прокурором в прохальній частині позову взагалі не вказано розмір грошових вимог, на задоволення яких спрямовано поданий позов. Вказане зазначалося судом в ухвалі господарського суду Одеської області від 13.10.2021 р., проте прокурором так і не визначено такий розмір грошових вимог.

Наразі господарський суд зауважує, що позичальник ФГ Анчокрак-Агро зобов`язаний був виконувати умови договору № 17 від 21.07.2008 р., їх порушення є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, проте прокурор, звертаючись до суду із даною позовною заявою, зобов`язаний був обґрунтувати свої позовні вимоги належними чином та на їх обґрунтування надати всі необхідні докази.

Так, предметом даного спору є вимоги прокурора про звернення стягнення на заставне майно шляхом його реалізації на прилюдних торгах в порядку, передбаченому Законом України Про виконавче провадження, які мотивовані невиконанням позичальником зобов`язань в частині повернення позивачу фінансової підтримки (допомоги) за договором № 17 від 21.07.2008 р., з посиланням на ст.ст. 572, 589, 590 ЦК України, ст.ст. 19, 20 Закону України Про заставу.

Разом з тим враховуючи те, що предметом спору у даній справі є звернення стягнення на предмет застави, суд вважає, що у даному випадку предметом доказування є наявність або відсутність підстав для звернення стягнення на майно, яке належить відповідачу, що виступає майновим поручителем, відмінним від боржника. Адже звернення стягнення на предмет застави є відмінною вимогою від вимоги про стягнення заборгованості.

При цьому розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Звертаючись з позовом до суду, позивач на свій розсуд обирає спосіб захисту порушеного права, в той час як на суди покладено обов`язок перевірки відповідності обраного позивачем способу захисту приписам ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Статтею 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Аналогічні положення містяться і в ст. 20 ГК України.

Статтею 572 Цивільного кодексу України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ч. 1 ст. 574 Цивільного кодексу України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом - у володіння третій особі. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 576 Цивільного кодексу України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. Предметом застави може бути майно, яке заставодавець набуде та/або може набути після виникнення застави (майбутній урожай, приплід худоби тощо).

Згідно ст. 1 Закону України Про заставу застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання або в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про заставу заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча вимога або вимога, яка може виникнути в майбутньому, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог, та/або про максимальний розмір вимоги, яка забезпечується заставою. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання.

Порядок задоволення вимог встановлений ст. 20 Закону України Про заставу, відповідно до якої заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. При частковому виконанні боржником забезпеченого заставою зобов`язання застава зберігається в початковому обсязі. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п`ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду.

Вказане кореспондується зі ст. 589 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст. 19 Закону України Про заставу за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

При цьому згідно зі ст. 24 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Відповідно до положень ч.ч. 2, 3, 4 ст. 25 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження; опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача; заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження; початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження. Якщо інше не передбачено рішенням суду, реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом його продажу на публічних торгах у порядку, встановленому законом. Боржник вправі до дня продажу предмета забезпечувального обтяження на публічних торгах повністю виконати забезпечену обтяженням вимогу обтяжувача разом з відшкодуванням витрат, понесених обтяжувачем у зв`язку з пред`явленням вимоги і підготовкою до проведення публічних торгів. Таке виконання є підставою для припинення реалізації предмета забезпечувального обтяження на публічних торгах.

Умовами п. 6.1 договору застави від 22.07.2008 р. визначено, що заставодержатель набуває право стягнення заборгованості за рахунок звернення стягнення на предмет застави в разі: несплати заставодавцем-1 заставодержателю коштів фінансової підтримки (допомоги) у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в основному договорі; порушення заставодавцем-2 будь-якого із його зобов`язань за основним договором або за цим договором; ліквідації (смерті) заставодавця-1 та/або заставодавця-2; інших обставин, передбачених законодавством або основним договором.

Між тим, враховуючи викладене та те, що стягнута за рішеннями суду заборгованість за договором № 17 не була сплачена, позивач набув права звернення стягнення на предмет застави, що узгоджується з положеннями договору застави майнових прав, за яким позивач виступає заставодержателем відносно майна, що є предметом застави.

Згідно ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 6.2 договору застави від 22.07.2008 р. звернення стягнення на предмет застави та реалізація предмета застави, на який буде звернене стягнення, здійснюється на розсуд заставодержателя, відповідного до умов договору або законодавства України.

Згідно до п. 6.3 договору застави від 22.07.2008 р. заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави на рішення суду або самостійно обрати шляхи позасудового врегулювання: п.п. 6.3.1 у разі набуття заставодержателем права на здійснення звернення стягнення на предмет застави згідно пункту 6.1 договору, заставодавці доручають заставодержателю здійснити реалізацію заставленого майна самостійно або через третіх осіб. При цьому, ціна реалізація заставленого майна може бути змінена заставодержателем в сторону її зменшення або збільшення. Повноваження заставодержателя або призначеної ним особи щодо реалізації предмета застави мають ґрунтуватися на довіреності (договорі доручення) заставодавців, які він зобов`язується видати (укласти) протягом трьох днів з дня виникнення у заставодержателя права вимоги. У цей же термін заставодавці зобов`язуються надати заставодержателю або призначеній ним третій особі документи, необхідні для реалізації предмета застави.

Згідно ч. 1 ст. 591 Цивільного кодексу України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, проводиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

При цьому ст. 21 Закону України Про заставу визначено, що реалізація заставленого майна здійснюється шляхом його продажу на аукціонах (публічних торгах), у тому числі у формі електронних торгів, якщо інше не передбачено договором, а державних підприємств та відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, всі акції яких перебувають у державній власності, - виключно з аукціонів (публічних торгів).

Таким чином, оскільки обставина наявності невиконаного ФГ Анчокрак-Агро згідно договору № 17 про надання фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі фермерському господарству від 21.07.2008 р. зобов`язання перед Українським державним фондом підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств підтверджується матеріалами справи та не спростована ані відповідачем, ані третьою особою, суд доходить висновку, що у позивача згідно вимог закону на підставі укладеного з відповідачем договору виникло право, як заставодержателя, задовольнити забезпечені заставою вимоги за рахунок переданого відповідачем в заставу майна.

При цьому господарський суд зазначає, що звертаючись із даним позов до ОСОБА_1 , керівник Болградської окружної прокуратури Одеської області в уточненій позовній заяві просить суд в рахунок погашення заборгованості Фермерського господарства Анчокрак-Агро перед Українським державним фондом підтримки фермерських господарств за договором № 17 від 21.07.2008 р. про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству у сумі 150000,00 грн. звернути стягнення на майно (сільськогосподарську техніку - вантажного контейнеровоза марки КАМАЗ 53212, 1991 року випуску, та зернозбирального комбайну марки KLAAS DOMINATOR, випуску 1981 року, заводський № НОМЕР_5 (із врахуванням виправлення прокурором технічної помилки в назві комбайну)) за договором застави від 22.07.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юрасовою А.М., шляхом його реалізації на прилюдних торгах в порядку, передбаченому Законом України Про виконавче провадження.

Разом з тим господарський суд зауважує, що відповідно до спірного договору застави з майновим поручителем від 22.07.2008 р. ОСОБА_1 (заставодавець-2) є лише власником зернозбирального комбайну марки KLAAS DOMINATOR, випуску 1981 року, заводський № НОМЕР_5 …, двигун №Б/Н, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить йому на праві приватної власності на підставі свідоцтва про реєстрацію машини НОМЕР_6 , виданого Одеською обласною державною інспекцією держтехнагляду 09.02.2007 р. При цьому власником вантажного контейнеровоза марки КАМАЗ 53212, 1991 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , є заставодавець-1 ФГ Анчокрак-Агро, про що зазначено в самому договорі застави від 22.07.2008 р.

З огляду на викладене, прокурор, заявляючи позовну заяву в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Кассира Петра Петровича, наділений правом в рахунок погашення заборгованості ФГ Анчокрак-Агро за договором № 17 від 21.07.2008 р. звернути стягнення на майно, яке належить саме заставодавцю-2 - ОСОБА_1 , яким, як встановлено судом вище, є зернозбиральний комбайн марки KLAAS DOMINATOR, випуску 1981 року, заводський № НОМЕР_5 …, двигун №Б/Н, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Таким чином, враховуючи викладене вище, господарський суд вважає, що позовні вимоги Керівника Болградської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств обґрунтовані частково.

Однак, враховуючи заяву відповідача ОСОБА_1 стосовно пропуску прокурором та позивачем строку позовної давності для звернення до суду із заявленими вимогами, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 2 ст. 268 Цивільного кодексу України законом можуть бути встановлені вимоги, на які не поширюється позовна давність.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Бюджетного кодексу України у разі надання кредитів з бюджету у позичальників виникає заборгованість перед бюджетом. З моменту надання кредитів з бюджету на суму отриманих з бюджету коштів права кредитора та право вимагати від позичальників повернення таких кредитів до бюджету у повному обсязі переходять до держави (Автономної Республіки Крим, територіальної громади). Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості не поширюється.

При цьому положеннями п. 31 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України визначено, що кредитування бюджету - операції з надання коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, внаслідок чого виникають зобов`язання перед бюджетом (надання кредитів з бюджету), та операції з повернення таких коштів до бюджету (повернення кредитів до бюджету). Для цілей цього Кодексу до кредитів з бюджету також належать бюджетні позички та фінансова допомога з бюджету на поворотній основі.

Таким чином, приймаючи до уваги положення ст. 50 Бюджетного кодексу України, господарський суд зазначає, що позовна давність не поширюється саме на вимоги кредитора до позичальника щодо погашення заборгованості за кредитними договорами, договорами позички та фінансової допомоги з бюджету на поворотній основі, кредитування по яким відбувалося з державного бюджету. Разом з тим, стосовно не поширення позовної давності на вимоги щодо звернення стягнення на предмет застави у вказаній статті 50 Бюджетного кодексу України на зазначено.

Так, відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відтак, положеннями вказаної статті 266 ЦК України визначено наслідки спливу позовної давності до основної вимоги для додаткової вимоги, при цьому стосовно ж наслідків непоширення позовної давності на основну вимогу та відповідно ж застування таких наслідків для додаткової, положення Цивільного кодексу України не містять, з огляду на що суд доходить висновку, що на таку вимогу поширюється загальна позовна давність в три роки.

Частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Положеннями частини першої статті 261 Цивільного кодексу України унормовано, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частинами четвертою та п`ятою статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

При цьому відповідно до п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів № 10 від 29.05.2013 р., початок перебігу позовної давності визначається за правилами ст. 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі. У разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор (ч. 2 ст. 29 ГПК), позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.

Таким чином, визначаючи початок перебігу позовної давності у даному спорі, слід враховувати, коли про порушене право дізналася або могла дізнатися саме держава в особі уповноваженого органу, яким є Український державний фонд підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, а не прокурор.

Так, п. 3.4.2 договору № 17 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству від 21.07.2008 р. сторони погодили, що фермерське господарство зобов`язане повернути кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі Одеському відділенню Укрдержфонду згідно зі встановленим графіком, а саме: до 01 липня 2011 року в сумі 50000,00 грн., до 01 липня 2012 року в сумі 50000,00 грн., до 01 липня 2013 року в сумі 50000,00 грн.

При цьому відповідно до п. 6.1 договору застави майнових прав від 22.07.2008 р. заставодержатель набуває право стягнення заборгованості за рахунок звернення стягнення на предмет застави в разі, зокрема, несплати заставодавцем-1 (позичальником за договором № 17) заставодержателю коштів фінансової підтримки (допомоги) у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в основному договорі.

Відтак, позивач як заставодержатель набув право стягнення заборгованості по першому платежу в розмірі 50000,00 грн. за рахунок звернення стягнення на предмет застави ще з 02.07.2011 р., оскільки позичальником не виконано зобов`язання з повернення таких коштів фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі Одеському відділенню Укрдержфонду згідно погодженого сторонами графіку, при цьому ні до 01.07.2011 р., ні до 01.07.2012 р., ні до 01.07.2013 р. Між тим останнім днем для повернення фінансової підтримки (допомоги) по третьому періоду згідно графіку було 01.07.2013 р., а відтак прострочення виконання зобов`язання зі сплати останнього платежу згідно умов договору № 17 від 21.07.2008 р., настало 02.07.2013 року та відповідно із вказаної дати позивач як заставодержатель набув право стягнення заборгованості за рахунок звернення стягнення на предмет застави на всю суму наданої фінансової підтримки (допомоги) у розмірі 150000,00 грн., чого останнім зроблено не було. Разом з тим господарський суд зауважує, що лише прокурор в грудні 2016 року звернувся з відповідним позовом до господарського суду про стягнення з фермерського господарства суми заборгованості за таким договором № 17 від 21.07.2008 р. При цьому господарський суд наголошує, що після постановлення 16.03.2017 р. господарським судом Одеської області рішення по справі 916/26/17, а також приймаючи до уваги його довготривале невиконання боржником ФГ Анчокрак-Агро, уповноваженим органом, яким є Український державний фонд підтримки фермерських господарств, на протязі всього часу не вживалися заходи щодо звернення стягнення на заставне майно, що підтверджується також самим позивачем у листі від 21.09.2021 р. вих. № 53-04/295, адресованого Одеській обласній прокуратурі та Болградській окружній прокуратурі, при цьому в першу чергу на майно самого боржника, враховуючи неповернення ним на протязі більше 10 років наданої фінансової підтримки (допомоги) та невиконання протягом майже 5 років судового рішення, яке набрало законної чинності та в силу статті 18 Господарського процесуального кодексу України є обов`язковим до виконання.

В силу положень ч. 4, 5 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Так, позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності. Якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2 постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 р. № 10 „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів).

Виходячи з загальних засад цивільного (господарського) законодавства та судочинства, до поважних причин пропуску позовної давності можуть бути віднесені обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала право відповідної вимоги та об`єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом у період дії строку позовної давності.

Поважною причиною визнання пропуску строку позовної давності може вважатися причина існування якої зумовлено факторами об`єктивного характеру, які не залежать від волі заявника, тобто ні за яких обставин не можуть бути ним змінені чи усунуті, а таких причин у даному випадку суд не вбачає.

Поряд з цим слід зазначити, що ані прокурором, ані позивачем не наведено поважних причин пропуску строку позовної давності.

При цьому у рішенні Європейського Суду з прав людини від 09.01.2013 р. у справі Волков проти України зазначено, що в країнах повинен діяти принцип правової визначеності, який зобов`язує держави та їх органи здійснювати реалізацію прав та їх захист шляхом прийняття законодавства з чітким правовим визначенням спірних правовідносин та гарантує громадянам очікувати від держав та їх органів своєчасних та вичерпних дій відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно з усталеною прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини основу принципу правової визначеності утворює ідея передбачуваності (очікуваності) суб`єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає існуючим в суспільстві нормативним приписам.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії, від 20.05.2010р. і Тошкуце та інші проти Румунії, від 25.11.2008р.) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер`їлдіз проти Туреччини, та Беєлер проти Італії). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (Лелас проти Хорватії).

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Таким чином виходячи з того, що звернення стягнення на заставне майно підлягало застосуванню позивачем ще з 02.07.2011 р., на переконання суду поведінка позивача протягом вказаних 10 років є зволіканням із вжиттям вказаних заходів, а також вказує на повну бездіяльності останнього протягом вказаного періоду часу. Такі дії з боку фонду свідчать про невиконання ним своїми обов`язків, що є недопустимим.

Крім того господарський суд наголошує наступне.

Як вказав Конституційний Суд України в рішенні від 13 травня 1997 року № 1-зп, стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України).

Так, господарський суд зазначає, що на час укладення Українським державним фондом підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Укрдержфонду (заставодержавтель), Фермерським господарством Анчокрак-Агро (заставодавець-1) та ОСОБА_1 (заставодавець-2) договору застави з майновим поручителем, а саме 22 липня 2008 р. діяв Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 р. (в редакції закону від 04.06.2008 р.).

При цьому 01.01.2011 року набрав чинності Бюджетний кодекс України, про що зазначено в його Прикінцевих та перехідних положеннях. Разом з тим господарський суд зазначає, що у Прикінцевих та перехідних положеннях Бюджетного кодексу України норма щодо надання зворотної сили статті 50 відсутня.

Таким чином, враховуючи усі вищенаведені обставини та з огляду сплив позовної давності для звернення прокурора із заявленим позовом в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та пропуск строку позовної давності без поважних причин, суд вважає, що позовні вимоги прокурора про звернення стягнення на предмет застави задоволенню не підлягають.

З огляду на те, що у задоволенні позову прокурора, пред`явленого в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору до державного бюджету не підлягають відшкодуванню відповідачем.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Керівника Болградської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Кассира Петра Петровича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фермерське господарство Анчокрак-Агро, про звернення стягнення на предмет застави відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення та підписання повного рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 18 лютого 2022 р.

Суддя В.С. Петров