Рішення № 103420656, 21.01.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2022 року м. Київ №640/4372/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, рішення про коригування митної вартості товару, стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

Позивач просить скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.02.2019 №UA100050/2019/00016 та рішення про коригування митної вартості товару від 15.02.2019 №UA100050/2019/000011/2 і стягнути з відповідача надмірно сплачені платежі.

Підстави позову: - заявлена декларантом митна вартість імпортованого автомобіля визначена за основним методом та підтверджена необхідними документами, у т.ч. актом про проведення митного огляду транспортного засобу; - у відповідача була можливість перевірити задекларовану митну вартість товару, оскільки рахунок-фактура від 04.02.2019 №2019001 містить відомості про продавця, його адресу, електронну адресу та номер телефону; - за резуль-татами митного огляду встановлено низку пошкоджень транспортного засобу (автомобіль після дорожньо-транспортної пригоди), які вплинули на його вартість (133100 чеських крон), однак ця обставина не була взята до уваги відповідачем під час митного оформлення; - відповідач в порушення ст. 58 МК України визначив митну вартість за резервним методом без достатніх підстав для цього.

Відповідач подав відзив, в якому просить відмовити в позові з таких підстав: - декларант не надав банківські платіжні документи, документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару до кордону України і про вартість страхування; - в копії експортної декларації №19CZ5700002ВКW6U94 вартість автомобіля становить 134100 чеських крон, що більша ніж вартість в інвойсі та митній декларації; - у наданому експертному висновку КНДІСК наводиться лише ціна подібних автомобілів без урахування комплектації; - майже всі документи подані декларантом без перекладу всупереч вимог ст. 254 МК України; - декларант на вимогу митного органу відмовився надавати додаткові документи, тому відповідач визначив митну вартість за резервним методом з урахуванням каталогу вживаних автомобілів Schwacke; - вимога про стягнення коштів не відповідає визначеному законодавством порядку повернення коштів, яким передбачено складення висновку про повернення коштів на направлення його до Державної казначейської служи України, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 №643.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій, крім іншого, зазначив: - банківські платіжні документи у позивача відсутні, адже розрахунок проведено готівкою, про що зазначено в рахунку-фактурі від 04.02.2019 №2019001; - ч. 2 ст. 53 МК України не передбачає подачу декларантом всіх документів, визначених у п.п. 1-8 цієї статті документів, тому витребування інспектором додаткових документів є неправомірним; - взятий до уваги неофіційний переклад "Оцінки вживаних автомобілів Schwacke від 03.06.2019 №174734/28997794" не містить відомос-тей про автомобіль з пошкодженнями після дорожньо-транспортної пригоди; - транспортні (перевізні) документи, документи про вартість перевезення митниці не подавались з огляду на їх відсутність у позивача, так як перевезення ним не здійснювались; - страхування задекларо-ваного автомобіля до перетину кордону позивачем на власний ризик не здійснювалось з метою економії коштів; - відсутність перекладу не вказано підставою для коригування митної вартості спірного товару; - експортна декларація №19CZ5700002ВКW6U94 декларантом не подавалась, адже була вилучена під час митного оформлення працівниками митниці; ймовірну різницю у митній вартості автомобіля, з огляду на її несуттєвість, позивач пояснив технічною помилкою.

Відповідач подав заперечення, в яких повторив наведене у відзиві обґрунтування.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, зважаючи на таке.

Згідно з митною декларацією від 03.04.2019 №UA100010/2019/326229 позивач подав до митного оформлення придбаний ним автомобіль "SKODA", модель - "OCTAVIA", ідентифіка-ційний № НОМЕР_1 , тип двигуна - дизельний, робочий об`єм - 1598 см3, 2015р.в., виробництва "VOLKSWAGEN AG", за заявленою митною вартістю 133100 чеських крон. Автомобіль має пошкодження аварійного характеру, не має змоги пересуватися.

Для митного оформлення подано документи, вказані в гр.44 митної декларації, а також у картці відмови від 15.02.2019 №UA 100050/2019/00016, зокрема:

1) рахунок-фактуру (інвойс) від 04.02.2019 №2019001;

2) акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 07.02.2019 №UA20903/2019/10347;

3) свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 25.03.2015 № НОМЕР_2 ;

4) тимчасовий реєстраційний талон на автомобіль від 04.02.2019 НОМЕР_4;

5) висновок експертного дослідження за результатами проведення авто товарознавчого дослідження від 11.02.2019 №3799/19-54.

Відповідач повідомив декларанту про виявлені недоліки (розбіжності) у поданих документах та запропонував надати додаткові документи для підтвердження митної вартості згідно з переліком, наведеним у ч. 3 ст. 53 КАС України.

Представник декларанта Домбровська О.В. подала заяву від 15.02.2019, в якій у зв`язку із неможливістю надати додаткові документи та відомості на запит митного органу за митною декларацією №UA10050/2019/28486 просила прийняти рішення про коригування митної вартості без урахування десятиденного терміну.

Відповідач прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 15.02.2019 №UA100050/2019/00016 та виніс рішення про коригування митної вартості товарів від 15.02.2019 №UA100050/2019/000011/2, яким визначив митну вартість оцінюваного товару за резервним методом на рівні 305612 чеських крон.

Як зазначено у рішенні, підставою його прийняття є: - подані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар; - за митною декларацією №UA10050/2019/28486 спрацювала система аналізу ризиків щодо витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів; - виявлено невідповідність заявленої митної вартості товару та митної вартості операцій з товарами з подібними характеристиками; - не надано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - наданий висновок експерта має довідкових характер, оскільки відсутня інформація щодо комплектації подібних транспортних засобів; - джерело інформації, яким користувався митний орган при визначенні митної вартості товару: офіційний довідник ринку Європи каталог Schwacke liste- TMBLGNE9F0203404, валюта - EUR, вартість - 11850,00.

Представником декларанта подано нову декларацію №UA100050/2019/278781, в якій відображено сплату різниці між сумою митних платежів, визначених декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю, визначеною митним органом (63308,54 грн.), після чого товар випущено у вільний обіг.

Спірні правовідносини виникли у сфері митної справи і стосуються правомірності рішення відповідача про щодо коригування митної вартості товару, який імпортується на митну територію України, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Згідно із ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (ч. 1). Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (ч. 2).

Частиною 1 ст. 57 глави 9 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Цією ж статтею визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч. 4). У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу (ч. 5). Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 6). Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 7). У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (ч. 8).

Як визначено в ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Водночас, як визначено у ч. 5 ст. 58 МК України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Такими документами, згідно ч. 2 цієї статті, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст. 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Статтею 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1). Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2). За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3).

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у т.ч. невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з пере-ліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у т.ч. невірно визначено митну вартість товарів.

При вирішенні справи суд враховує висновки Верховного Суду:

- у постанові від 25.02.2020 №260/718/19 про те, що вимоги ч.ч. 3, 4 ст. 53 та ч. 2 ст. 58 МК України зобов`язують орган доходів і зборів зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності; встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган доходів і зборів повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника;

- у постанові від 20.03.2020 №480/3807/18 про те, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення; така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом); якщо рахунок сплачено, декларант в обов`язковому порядку зобов`язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- у постанові від 03.04.2018 №809/322/17 про те, що квитанція або платіжне доручення свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар; тобто прямого зв`язку між відомостями із квитанцією/платіжним дорученням та митною вартістю товару немає, а відтак ненадання декларантом саме квитанції/платіжного доручення не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару;

- у постанові від 04.06.2020 №1.380.2019.001823 про те, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару; умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості; згідно з ч. 7 ст. 58 МК України платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно); за наявності документів, що достовірно підтверджують митну вартість задекларованого товару, сама по собі оплата готівкою коштів та проставлення про це відмітки на інвойсі (рахунку-фактурі) за відсутності доказів підроблення відомостей та недоведеності обставин порушення вимог законодавства при придбанні певного товару недодання до митного оформлення касового ордеру, касового чеку чи іншого документа про прийняття визначеної суми готівкою не може класифікуватися як обставина, що свідчить про штучне формування позивачем показників митної вартості.

Поданий декларантом до митного оформлення рахунок-фактура від 04.02.2019 №2019001 містить необхідні відомості про оцінюваний товар, дату платежу - 04.02.2019, суму сплачених продавцю коштів - 133100 чеських крон, форму оплати - готівка (Hotove), найменування та контакти покупця і продавця ( АДРЕСА_1 ). Крім цього, на рахунку-фактурі наявний штамп митниці Моравсько-слезького краю Чеської республіки від 01.02.2019.

Отже, декларант подав відповідачу документ, який підтверджував платіж, який був здійснений позивачем продавцю, та числове значення заявленої митної вартості товару.

Доводи відповідача щодо ненадання до митного оформлення банківських платіжних документів є необґрунтованими і відхиляються судом, оскільки платіж здійснено готівкою.

Доводи відповідача щодо ненадання до митного оформлення документів, що містять відомості про вартість страхування та про вартість перевезення оцінюваного товару до кордону України, є необґрунтованими і відхиляються судом, оскільки згідно з ч. 2 ст. 53 МК України такі документи подаються у разі якщо здійснювалося страхування та якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару. Водночас такі складові митної вартості декларант не зазначав, а відповідач їх понесення позивачем не встановив.

Отже, не надання декларантом банківських платіжних документів, документів про страхування і перевезення товару не свідчить про неповноту та/або недостовірність зазначених декларантом відомостей про митну вартість товару, й за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом не могло бути підставою для коригування митної вартості товару згідно з ч. 1 ст. 55 МК України.

Посилання у рішенні на спрацювання системи аналізу ризиків, що потребувало витре-бування додаткових документів, то саме по собі спрацювання цієї системи не свідчить про зазначення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товару.

Доводи відповідача про подання декларантом документів без перекладу є необґрунто-ваними і відхиляються судом, оскільки з цих підстав оскаржувані рішення не приймались. Відповідач не зазначив суду фактів і не надав доказів того, що ним відповідно до ч. 1 ст. 254 МК України вимагався від декларанта переклад документів українською мовою.

Посилання у відзиві на те, що вартість оцінюваного автомобіля у експортній декларації країни відправлення №19CZ5700002ВКW6U94 (134100 чеських крон) відмінна від вказаної в рахунку-фактурі ціни (133100 чеських крон), що підтверджується копією цієї експортної декларації (т. 2, а.с. 16), суд відхиляє, оскільки вказана експортна декларація і зазначена розбіжність у вартості автомобіля не зазначені в оспорюваному рішенні як підстава його прийняття і не враховувались відповідачем при визначенні митної вартості, тому цей доказ не впливає на правомірність оспорюваного рішення. При цьому, суд відхиляє пояснення позивача про можливу описку в експортній декларації, оскільки судом встановлено, що у цій декларації вказана вартість транспортування - 1000 чеських крон (doprava 1000 czk).

Суд зауважує, що, не дивлячись на наявність у відповідача експортної декларації з відо-мостями про доставку (1000 чеських крон), він цих відомостей не виявив і не перевірив, а витребування додаткових документів про транспортування обґрунтовувалось у рішенні спрацюванням системи аналізу ризиків, що додатково вказує на формалізм і необґрунтованість дій відповідача при митному оформленні товару.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що відповідач не спростував дійсність поданих до митного оформлення документів та наявність необхідних відомостей про числове значення митної вартості, а також можливість перевірити згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 54 МК України вартість операції з купівлі-продажу товару на підставі наданих позивачем документів. Відповідач не довів наявність передбачених ч. 6 ст. 54 і ч. 1 ст. 55 МК України підстав, за яких митниця могла відмовити позивачу в митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю та прийняти рішення про коригування митної вартості товарів.

Крім того, визначення митної вартості товару за резервним методом із застосуванням каталогу "Schwacke" (т. 2, а.с. 21-26) є необґрунтованим, оскільки відповідач не врахував, що оцінюваний автомобіль мав пошкодження після дорожньо-транспортної пригоди і не мав змоги пересуватися, зокрема, пошкоджено: бампер передній, ліхтар передній правий, решітка радіатору, праве переднє крило, захист двигуна, кришка багажника, права задня фара, праве заднє крило, передній бампер, крило заднє ліве, пошкоджено обшивку сидіння водія, спрацьовані праві бокові подушки безпеки.

Підсумовуючи, суд зазначає, що опорювані рішення не відповідають вимогам МК України, є необґрунтовані та призвели до переплати позивачем до бюджету митних платежів і ПДВ, тому вимоги про визнання їх протиправними і скасування належить задовольнити.

Вимогу про стягнення з відповідача надмірно сплачених при митному оформленні коштів у сумі 63308,54 грн. не належить задовольняти, зважаючи на таке.

Згідно із ст. 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум мит-них платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України (ч. 1). Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (ч. 3).

Згідно з п. 1 розділу ІІІ Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 №643 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 25.10.2019 №454) (далі - Порядок №643), повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня їх виникнення.

Платник податків подає до митниці Держмитслужби заяву довільної форми в паперовому вигляді або за допомогою засобів електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електрон-ного документообігу, або в електронній формі за допомогою засобів ІТС Держмитслужби з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу, або в електронній формі через систему електронної взаємодії державних інформаційних ресурсів та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу.

Згідно з п. 6 розділу ІІІ Порядку №643 якщо за результатами розгляду заяви митницею Держмитслужби встановлено наявність підстав для повернення коштів, працівник Підрозділу формує електронний висновок про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені (далі - електронний висновок) за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, який подається керівнику (заступнику керівника) митниці Держмитслужби для прийняття рішення щодо повернення відповідної суми коштів.

Згідно з п. 7 розділу ІІІ Порядку №643 сформовані електронні висновки з накладеними кваліфікованими електронними підписами та кваліфікованими електронними печатками митниці Держмитслужби у строк не пізніше 17:00 шостого робочого дня до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви до митниці Держмитслужби в автоматичному режимі надсилають до Казначейства для виконання.

Згідно з п. 11 розділу ІІІ Порядку №643 повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені здійснюють територіальні органи Казначейства протягом п`яти робочих днів, наступних за днем прийняття електронного висновку митниці Держмит-служби.

Отже, відповідно до вищенаведених приписів повернення помилково та/або надмірно сплачених податкових і митних платежів з Державного бюджету України здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

У цій справі позивач не звертався із заявою про повернення помилково або надмірно сплачених платежів, а обставини, що тягнуть за собою повернення сплачених позивачем сум, настануть після набрання законної сили рішенням суду у цій справі. Спірні правовідносини не стосуються розгляду заяви позивача про повернення коштів, тому у цій справі відповідач не допустив порушення права позивача на повернення коштів правовідносини.

За таких обставин і наведеного правового регулювання відсутні підстави для стягнення з відповідача коштів у сумі 63308,54 грн.

Отже, позов належить задовольнити частково.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У позовній заяві позивач просить стягнути на його користь з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, розмір якої не визначено.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони (ч. 1).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2).

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 3).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4).

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 №826/1216/16 склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

До позовної заяви додано: 1) копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серія КС №6157/10; 2) копію ордеру від 11.03.2019 серія КС №334795. Водночас документи, які б підтверджували понесення позивачем витрат на правничу допомогу, у матеріалах справи відсутні, у зв`язку із чим підстав для їх стягнення з відповідача не має.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1536,80 грн. згідно з квитанціями від 11.03.2019 №29938 та №29893 на суму 768,40 грн. кожна).

З огляду на часткове задоволення позову та згідно із ст. 139 КАС України належить стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 768,40 грн., пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 90, 139, 241-246, 262 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Задовольнити позов ОСОБА_1 частково.

2. Визнати протиправними і скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товару від 15.02.2019 №UA100050/2019/000011/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 15.02.2019 №UA100050/2019/00016.

3. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову в іншій частині.

4. Стягнути з бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

Позивач: ОСОБА_1 ;

АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Київська митниця Держмитслужби;

03124, м. Київ, б-р Вацлава Гавела, 8-а; код ЄДРПОУ 43337359.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Дата рішення є днем складення його у повному обсязі.

Суддя Д.А. Костенко