Рішення № 103420627, 20.01.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2022 року м. Київ № 640/26328/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Маруліної Л.О., вирішивши у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування звукозаписувальним технічним засобом адміністративну справу

за позовом Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області

до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

про скасування постанови від 06.09.2021 року,-

ВСТАНОВИВ:

Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області (далі також - позивач) звернулось з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі також - відповідач), в якому просить скасувати постанову про накладення штрафу головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Нікітіної М.О. від 06.09.2021 року ВП № 66557476.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що відповідачем безпідставно застосовано до позивача, як боржника у виконавчому провадженні №66557476, штраф у розмірі 5100 грн., оскільки позивачем на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.05.2021 року у справі №320/3532/21 проведено нарахування стягувачу недоплаченої грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, з урахуванням вже раніше виплаченої суми, що становить 6 800,00 грн.,, яку зареєстровано як кредиторську заборгованість у Білоцерківському управлінні Державної казначейської служби України Київської області, про що повідомлено стягувача листом від 07.09.2021 року №9176.

Зокрема, листом від 10.09.2021 року за №9424 позивачем проінформовано відповідача про нарахування грошової допомоги та реєстрації останньої в якості кредитної заборгованості.

Таким чином, позивачем повідомлено виконавця про те, що доплата до щорічної разової допомоги буде перерахована стягувачу після отримання грошових коштів від Міністерства соціальної політики України відповідно до визначених пріоритетності та черговості виконання рішень згідно з Порядком використання кошів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду у 201 році, затвердженим постановою кабінету Міністрів України від 26.08.2021 року №902.

Враховуючи викладене, на переконання позивача, у відповідача були відсутні обґрунтовані підстави для прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу, з огляду на що, просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 18.11.2021 року. Витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії виконавчого провадження ВП №66557476. Зобов`язано відповідача подати до суду належним чином засвідчені копії виконавчого провадження ВП №66557476 та відзив відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, який, з урахуванням вимог статей 269, 287 КАС України у строк до 15.11.2021 року таким чином, щоб у вказану дату витребувані матеріали знаходились у канцелярії суду.

У судове засідання 18.11.2021 року прибула особа, повноваження якої на представлення інтересів сторони справи не підтверджено належним чином, з огляду на що, цю особу не допущено до участі у справі.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідачем не виконано вимог ухвали суду від 03.11.2021 року про відкриття провадження у справі та не подано суду належним чином засвідчені копії виконавчого провадження ВП №66557476.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.11.2021 року витребувано повторно у відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) належним чином засвідчені копії виконавчого провадження ВП № 66557476, які, належним чином засвідчені, подати до канцелярії суду в строк до 26.11.2021 року таким чином, щоб у витребувану дату документи перебували у канцелярії суду; наступне судове засідання призначено на 01.12.2021 року.

У судове засідання 01.12.2021 року прибув представник позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2021 року витребувано втретє у відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) належним чином засвідчені копії виконавчого провадження ВП № 66557476, які зобов`язано подати в строк до 08.12.2021 року. Наступне судове засідання призначено на 13.12.2021 року.

Через систему «Електронний суд» 10.12.2021 року представником позивача подано заяву про розгляд справи без участі останнього.

У судове засідання 13.12.2021 року сторони не прибули.

З матеріалів справи судом встановлено не виконання відповідачем вимог суду щодо подання належним чином засвідчені копії виконавчого провадження ВП № 66557476, заяв/клопотань відповідачем суду також не подано.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про вирішення питання витребування у відповідача матеріалів виконавчого провадження №66557476 вчетверте, оскільки відсутність таких матеріалів перешкоджає повному та своєчасному розгляду справи по суті. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.12.2021 року витребувано вчетверте у відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) належним чином засвідчені копії виконавчого провадження ВП № 66557476, які зобов`язано в строк до 27.12.2021 року таким чином, щоб у витребувану дату документи перебували у канцелярії суду. Наступне судове засідання призначено на 20.01.2022 року.

Через канцелярію суду 14.12.2021 року позивачем подано клопотання про здійснення розгляду справи без участі представника останнього.

Через канцелярію суду 15.12.2021 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мариною Нікітіною подано відзив на позовну заяву із примірником матеріалів виконавчого провадження №66557476.

Водночас, ознайомившись із відзивом, судом встановлено, що заперечення стосуються позивача "Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області" та щодо правовідносин, які виникли в межах виконавчого провадження №64389382, що не відповідає ні суб`єктному складу учасників справи №640/26328/21, ні предмету спору у справі, що розглядається.

Зокрема, згідно з частиною восьмою статті 59 Кодексу адміністративного суду міста Києва у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

Разом з тим, Мариною Нікітіною до матеріалів, поданих через канцелярію суду 15.12.2021 року, не долучено документу, що посвідчує повноваження останньої на представництво відповідача у справі.

Крім того, відповідно до частини восьмої статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Проте, відповідачем не подано суду обґрунтованих письмових пояснень щодо систематичного неподання витребуваних судом копій матеріалів виконавчого провадження №66557476 та відзиву у встановлений судом строк ухвалою від 03.11.2021 року (строк до 15.11.2021 року), ухвалою від 18.11.2021 року (строк до 26.11.2021 року), від 01.12.2021 року (строк до 08.12.2021 року).

З огляду на вищезазначене, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2021 року:

зобов`язано керівника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надати письмові пояснення із відповідними доказами поважності причин (у разі їх наявності) невиконання ухвал суду від 03.11.2021 року, від 18.11.2021 року, від 01.12.2021 року та неналежне виконання ухвали суду від 13.12.2021 року;

належним чином оформлені пояснення з доказами та відзив подати до канцелярії суду (адреса: 01051, м. Київ, вул. Петра Болбочана, 8, корпус А) в строк до 28.12.2021 року таким чином, щоб у витребувану дату документи перебували у канцелярії суду;

вирішити питання застосування до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заходів процесуального примусу у судовому засіданні, призначеному на 20.01.2022 року;

попереджено, що відповідно до частини восьмої статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.

Через канцелярію суду 28.12.2021 року та на електронну пошту суду надійшли пояснення в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Н. Ахмад та відзив на позовну заяву, за підписом М. Нікітіної, до якого не долучено документу, що посвідчує повноваження останньої на представництво відповідача у справі.

З огляду на викладене, відповідно до частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України судом повернуто без розгляду відзив від 28.12.2021 року з підстав недотримання заявником частини восьмою статті 59 та пункту 7 частини першої статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судове засідання 20.01.2022 року належним чином повідомлені сторони не прибули.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно із статтею 271 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення. Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

Частиною четвертою статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2022 року винесено окрему ухвалу головному державному виконавцю відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Марині Олександрівні Нікітіній.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

На виконанні відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження №66557476, відкрите постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нікітіної Марини Олександрівни (далі також - державний виконавець) від 18.08.2021 року з виконання виконавчого листа від 11.08.2021 року №320/3532/21, виданого Київським окружним адміністративним судом про зобов`язання Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 недоплачену грошову допомогу до 05 травня 2020 року у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

Боржником визначено Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області, стягувачем - ОСОБА_2 .

Пунктом 2 резолютивної частини постанови про відкриття виконавчого провадження встановлено боржнику 10 робочих днів для виконання рішення суду.

06.09.2021 року державним виконавцем складено Вимогу №4709/7, адресовану боржнику, про необхідність термінового надання довідки про нарахування згідно з вимогами виконавчого документа.

Зокрема, постановою державного виконавця від 06.09.2021 року з підстав невиконання боржником у встановлений законом термін вимоги виконавчого документа, керуючись статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», за невиконання вимог державного виконавця накладено на боржника штраф у розмірі 5 100,00 грн.

Вважаючи постанову про накладення штрафу протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою, пунктами 16, 18 частини третьої статті 18 Закону №1404 встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої, пункту 22 частини третьої статті 18 Закону №1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з пунктом 1 частини третьої, абзацом 1 частини четвертої статті 18 Закону №1404 виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Частиною четвертою статті 19 Закону №1404 передбачено, що сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Статтею 63 Закону №1404 встановлено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Відповідно до частин першої - третьої статті 63 Закону №1404 за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Частиною першою статті 75 Закону №1404 встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Системний аналіз викладених правових норм свідчить про те, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. Поважними причинами невиконання боржником рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення у встановлений виконавцем строк та повинні бути підтверджені належними доказами.

При цьому, застосування такого заходу реагування як винесення постанови про накладення штрафу, є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Притягаючи боржника до відповідальності за невиконання рішення у виконавчому провадженні і накладаючи на нього штраф виконавець (державний чи приватний) зобов`язаний ретельно дослідити всі обставини справи, зокрема належним чином перевірити факт невиконання боржником його обов`язків та встановити причини їх невиконання або неналежного виконання.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом в постанові від 23.05.2018 у справі №537/3986/16-а.

Отже, слід дійти висновку, що постанову про накладення штрафу державним виконавцем може бути винесено лише після перевірки виконання такого рішення та у разі невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Суд зауважує, що під час примусового виконання рішення активні дії щодо виконання рішення суду мають вчинятися не лише боржником, але й виконавцем в межах повноважень.

Постанова про накладення штрафу є своєрідним примусовим заходом для боржника, водночас, така постанова має бути вмотивованою.

Дослідивши копії матеріалів виконавчого провадження №66557476, надані відповідачем, судом встановлено, що в періоді з дня відкриття виконавчого провадження - 18.08.2021 року, по день винесення оскаржуваної у цій справі постанови про накладення штрафу - 06.09.2021 року, державним виконавцем жодних дій щодо з`ясування та перевірки виконання виконавчого документа не здійснено.

В свою чергу, за такі дії не може прийнятися вимога державного виконавця, складена 06.09.2021 року №4709/7 про необхідність термінового надання довідки про нарахування стягувачу грошової допомоги, оскільки останню складено в день винесення постанови про накладення штрафу на боржника, що позбавило позивача на право повідомити на вимогу виконавця про наявність причин невиконання рішення суду або про відсутність таких причин.

Вказані обставини свідчать про передчасність винесеної постанови про накладення штрафу.

В той же час, у суду відсутні беззаперечні підстави вважати, що таку вимогу відповідачем винесено до прийняття оскаржуваної постанови від 06.09.2021 року про накладення штрафу, що в такому випадку, свідчить про нездійснення державним виконавцем жодних дій, передбачених пунктом 1 частини третьої, абзацом 1 частини четвертої статті 18 Закону №1404, ураховуючи те, що згідно з мотивувальної частини постанови, останню винесено за невиконання вимог державного виконавця.

Крім того, суд бере до уваги наявний у матеріалах виконавчого провадження лист Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області від 07.10.2021 року №02-30/228, зареєстрований відповідачем 18.10.2021 року, із змісту якого встановлено, що: (цитата) « 21.09.2021 року на виконання пункту 1 вимоги від 06.09.2021 року у ВП № 66557476 Управлінням надано копії документів про нарахування недоплаченої грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік ОСОБА_2 згідно з вимогами виконавчого документа.

30.09.2021 року Управлінням повторно надано довідку про нарахування недоплаченої грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік ОСОБА_2 від 09.09.2021 року № 922. Управлінням соціального захисту населення вчетверте надано довідку про нарахування недоплаченої грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік ОСОБА_2 згідно з вимогами виконавчого документа. Крім того, управління в черговий раз звертає увагу на те, що для забезпечення виконання рішень суду у 2021 році встановлений спеціальний Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 року № 902.».

Зокрема, підтвердження вчинення позивачем активних дій на виконання вимог державного виконавця, як від 06.09.2021 року, так і наступних, складених відповідачем після винесення оскаржуваної постанови, щодо повідомлення про наявність об`єктивних причин невиконання рішення суду в повному обсязі згідно виконавчого документа, містять як матеріали справи, так і надані суду відповідачем копії матеріалів виконавчого провадження.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що державним виконавцем не обґрунтовано винесено оскаржувану постанову від 06.09.2021 року про накладення штрафу.

Виходячи з положень частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Частиною першою статті 6 Конвенції гарантовано право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У справі «Горнсбі проти Греції» Європейським судом з прав людини в пункті 40 рішення зазначено, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (пункт 68 рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції»).

Європейський суд з прав людини в пункті 26 рішення у справі «Глоба проти України» відзначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення у справі «Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia), заява №59498/00, пункт 34, ECHR 2002-III, та рішення від 06.03.2003 року у справі «Ясюнієне проти Литви», заява № 41510/98, пункт 27). Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 07.06.2005 року у справі «Фуклев проти України» (Fuklev v. Ukraine), заява № 71186/01, п. 84).

В пункті 27 рішення у справі «Глоба проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Конституційний Суд України також неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 року № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» зазначено, що судам необхідно враховувати, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії.

Отже, оцінюючи процедуру винесення оскаржуваної постанови у межах виконавчого провадження №66557476, суд дійшов висновку, що постанова від 06.09.2021 року про накладення штрафу є протиправною та підлягає скасуванню.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з абзацом 1 частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи судом встановлено, що за подання позову Управлінням соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області сплачено судовий збір у розмірі 2 270,00 грн. згідно з платіжним дорученням від 17.09.2021 року №4834.

З огляду на задоволення позовних вимог, сума сплаченого судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 11, 73 - 78, 90, 241- 246, 250, 271, 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Нікітіної М.О. від 06.09.2021 року про накладення штрафу, винесену в межах виконавчого провадження № 66557476.

3. Стягнути на користь Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області (код ЄДРПОУ 03193643, адреса: 09117, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, буд. 2) сплачену суму судового збору у розмірі 2 270, 00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 43315602, адреса: 02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 15).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 287, 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною шостою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області (код ЄДРПОУ 03193643, адреса: 09117, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, буд. 2);

Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 43315602, адреса: 02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 15).

Повне рішення складено 20.01.2022 року.

Суддя Л.О. Маруліна