Рішення № 103420610, 21.01.2022, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2022 року м. Київ № 640/33124/21

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Лізинг"

до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Маляра Яна Анатолійовича

про зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Приват Лізинг" (03022, м. Київ, вул. Ломоносова, 54А, оф. 5, код ЄДРПОУ 33274434) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Маляра Яна Анатолійовича (01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 6), в якому просить зобов`язати відповідача зняти арешт з грошових коштів, що знаходяться на поточному рахунку позивача № НОМЕР_1 в Публічному акціонерному товаристві "Банк Кредит Дніпро".

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач після надходження заяви про зняття арешту з банківського рахунку, який використовується для виплати заробітної плати та сплати податків та зборів, протиправно не зняв арешт з банківського рахунку. При цьому, позивач зазначає, що факт використання спірного банківського рахунку для пріоритетних цілей підтверджується рішеннями судів, що набрали законної сили.

Відповідач заперечує проти позову та просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем було пропущено встановлений строк звернення до суду, а на спірному банківському рахунку відсутні кошти, у зв`язку з чим він не може використовуватись для виплати заробітної плати або сплати податків та зборів.

Під час судового розгляду справи судом встановлено наступне.

20 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною видано виконавчий напис № 9978 про стягнення грошових коштів у сумі 13904228,60 гривень з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Лізинг", які є його боргом за кредитним договором від 16.06.2015 № DNHSLNI06635, укладеним між ним та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк".

Зазначений виконавчий напис перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Маляра Яна Анатолійовича в межах виконавчого провадження № 62294423.

Під час проведення виконавчий дій у рамках виконавчого провадження № 62294423 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Маляром Яном Анатолійовичем прийнято постанову від 09.06.2020 про арешт коштів боржника, яким накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Лізинг", що містяться на всіх відкритих рахунках, а також на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту на які заборонено.

06.10.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Приват Лізинг" звернулось до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Маляра Яна Анатолійовича з заявою № 45, в якій просить відповідача зняти арешт з банківського рахунку № НОМЕР_2 у Публічному акціонерному товаристві «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» у зв`язку з тим, що зазначений рахунок призначений для виплати заробітної плати та сплати податків та зборів підприємством.

Не отримавши відповідь на зазначене звернення від відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до частини 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Абзацом другим частини сьомої цієї ж статті передбачено, що у разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» врегульовано питання щодо порядку звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, зокрема, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статей 19-1 та 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Частинами першою-третьою статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно з вимогами статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Так, як вже зазначалось вище, виконавцем накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках позивача, в тому числі на рахунку у Публічному акціонерному товаристві "Банк Кредит Дніпро" № НОМЕР_2 .

Статтями 8, 9 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до частини 5 статті 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до частини першої статті 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частиною шостою статті 24 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Положеннями Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Тобто, держава гарантувала та захистила законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

З наведених норм права убачається, що зобов`язання з виплати заробітної плати мають пріоритет перед іншими зобов`язаннями суб`єкта господарювання, у тому числі тими, які виконуються в примусовому порядку виконання судових рішень.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 по справі № 915/1000/18.

Суд відхиляє посилання відповідача на пропущення позивачем встановленого строку звернення до суду, оскільки предметом розгляду у цій справі є не постанова виконавця про арешт коштів боржника, яка була прийнята ним правомірно та у межах наданих повноважень, а бездіяльність відповідача щодо незняття арешту з рахунку позивача після надходження відповідної заяви про належність цього рахунку для потреб виплати заробітної плати.

Суд зазначає, чинним законодавством України не передбачено відкриття суб`єктам господарювання рахунків зі спеціальним режимом їх використання для виплати заробітної плати, а тому рахунок позивача у Публічному акціонерному товаристві "Банк Кредит Дніпро" № НОМЕР_2 не є рахунком зі спеціальним режимом використання, однак відокремити (встановити), які саме грошові кошти і в яких саме обсягах (сумах), що знаходяться на вказаному рахунку, призначені для виплати саме заробітної плати працівникам боржника, а які на інші цілі, неможливо.

У такому випадку, зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих виникнення в боржника зобов`язання з виплати заробітної плати або інших відповідних платежів та їх розміру.

Важливим є те, що боржник, звертаючись до виконавця з заявою про зняття арешту з рахунку для виплати заробітної плати, має зазначити, у якому саме розмірі в нього виникли зобов`язання з виплати заробітної плати, з якої саме суми коштів він просить зняти арешт, та додати документи, що підтверджують ці обставини.

В іншому випадку - зняття арешту з рахунку без наявності реальної мети може привести до неконтрольованого витрачання коштів з такого рахунку на інші потреби, які не мають спеціального пріоритету перед іншими зобов`язаннями суб`єкту господарювання, що призведе до порушення прав та інтересів стягувача у відповідному виконавчому провадженні.

У спірних правовідносинах позивач дійсно звернувся до відповідача з заявою про зняття арешту з банківського рахунку, водночас, крім посилань на нормативні положення законодавства, не навів жодних конкретних обставин, які б підтверджували реальну необхідність виплати заробітної плати. Також, до поданої заяви позивачем не було додано жодних доказів, з яких можливо було б встановити розмір відповідних захищених зобов`язань суб`єкта господарювання, а тому у виконавця були відсутні підстави для зняття арешту з такого рахунку.

Тобто, у поданій заяві боржник не вказав, у якому саме розмірі в нього виникли зобов`язання з виплати заробітної плати, з якої саме суми коштів він просить зняти арешт, та не додав документів, підтверджуючих ці обставини.

Крім того, відповідно до довідки Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" від 29.11.2021 № 16-9427/БТ на рахунку № НОМЕР_2 з 21.07.2020 по 25.11.2021 відсутній рух коштів на зазначеному рахунку, а тому судом ставиться під сумнів реальна можливість виплати заробітної плати або сплати податків за відсутності коштів на рахунку.

Суд критично ставиться до посилань позивача на те, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2019 по справі № 640/6377/19 та ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 16.06.2021 у справі № 752/14381/15-ц, встановлено належність спірного банківського рахунку для потреб виплати заробітної плати або сплати податків та зборів з огляду на наступне.

Преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Тобто, за змістом частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, у якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Водночас преюдиція під час встановлення та перевірки обставин справи не має абсолютного характеру, оскільки відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України однією із засад адміністративного судочинства є офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

У даному випадку, судом встановлено, що банківські рахунки не мають спеціального режиму використання виключно для виплати заробітної плати або сплати податків та зборів, а тому необхідність здійснення відповідних захищених платежів в кожному окремому випадку має підтверджуватись боржником, що не було здійснено під час звернення позивача до виконавця з заявою про зняття арешту, а тому у виконавця були відсутні підстави для зняття арешту, у зв`язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Лізинг" (03022, м. Київ, вул. Ломоносова, 54А, оф. 5, код ЄДРПОУ 33274434) до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Маляра Яна Анатолійовича (01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 6) про зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 295-297. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов