Рішення № 103419931, 18.02.2022, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/16579/21

РІШЕННЯ

іменем України

18 лютого 2022 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Новодунаєвецької селищної ради Дунаєвецького району Хмельницької області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача в якому просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення дванадцятої сесії Новодунаєвецької селищної ради № 26-12/2021 від 21 жовтня 2021 року "Про надання гр. ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)", про відмову в наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої в межах населеного пункту АДРЕСА_1 , для подальшої передачі земельної ділянки у приватну власність;

-зобов`язати Новодунаєвецьку селищну раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та прийняти рішення щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої в межах населеного пункту АДРЕСА_1 , для подальшої передачі земельної ділянки у приватні власність.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 09 вересня 2021 року він звернувся до Новодунаєвецької селищної ради Дунаєвецького району Хмельницької області із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої в межах населеного пункту АДРЕСА_1 , для подальшої передачі земельної ділянки у приватну власність.

До заяви позивачем додано графічний матеріал щодо бажаного місця розташування та орієнтовний розмір земельної ділянки.

Рішенням дванадцятої сесії Новодунаєвецької селищної ради № 26-12/2021 від 21 жовтня 2021 року "Про надання гр. ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)", позивачу відмовлено у наданні такого дозволу.

Таке рішення Новодунаєвецької селищної ради позивач вважає протиправним, оскільки воно не містить передбачених статтею 118 ЗК України підстав для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а тому підлягає скасуванню.

З врахуванням викладеного позивач вважає, що позовні вимоги необхідно задовольнити.

Ухвалою від 03 грудня 2021 року Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав, у задоволенні позовних вимог просить відмовити.

В підтвердження заперечень позовних вимог, представник відповідача зазначає, що у своїй заяві позивач вказав земельну ділянку із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться по АДРЕСА_1 .

Щодо вказаного населеного пункту не було затверджено жодного із видів містобудівної документації на місцевому рівні згідно із статтею 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", тому селищна рада не мала законних підстав для надання у власність земельної ділянки.

Враховуючи зазначене, рішенням дванадцятої сесії Новодунаєвецької селищної ради № 26-12/2021 від 21 жовтня 2021 року "Про надання гр. ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)", ОСОБА_1 було відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої в межах населеного пункту АДРЕСА_1 , для подальшої передачі земельної ділянки у приватну власність, на підставі пункту 7 статті 118 ЗК України (відсутність Генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою).

Враховуючи викладене, представник відповідача вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, враховує таке.

Судом встановлено, що 09 вересня 2021 року, позивач звернувся до звернувся до Новодунаєвецької селищної ради Дунаєвецького району Хмельницької області із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої в межах населеного пункту АДРЕСА_1 , для подальшої передачі земельної ділянки у приватну власність.

До заяви позивач додав викопіювання з кадастрової карти про розташування земельної ділянки за вказаною адресою, копії паспорта, посвідчення ветерана війни-учасника бойових дій, військового квитка.

Рішенням дванадцятої сесії Новодунаєвецької селищної ради Дунаєвецького району Хмельницької області № 26-12/2021 від 21 жовтня 2021 року "Про надання гр. ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)", відмовлено в наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої в межах населеного пункту АДРЕСА_1 , для подальшої передачі земельної ділянки у приватну власність, на підставі пункту 7 статті 118 ЗК України, невідповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, а саме: статті 39 Земельного кодексу України, статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (відсутність Генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою).

Позивач не погодившись із таким рішенням відповідача, звернувся до суду за захистом свої прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України (далі ЗК України), земельні відносини-це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить:

а) розпорядження землями комунальної власності територіальних громад;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу (пункти а, б частини 1 статті 12 ЗК України).

Згідно із пунктом б) частини 1, частини 3 статті 19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі житлової та громадської забудови.

Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Статтями 38, 39 ЗК України передбачено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм.

Відповідно до статті 40 ЗК України, громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Згідно із частиною 2 статті 78 ЗК України, право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності (пункт б частини 1 статті 81 ЗК України).

Відповідно до частин 1-4 статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.

Згідно із частиною 7 статті 118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Дослідження змісту наведених правових норм ЗК України та співставлення і застосування їх при оцінці обставин, встановлених під час розгляду адміністративної справи, підтверджених наданими сторонами доказами, дає суду підстави прийти до таких висновків:

-позивач як громадянин України є суб`єктом земельних відносин, та має право на безоплатне отримання земельної ділянки із земель комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених ЗК України, один раз по такому виду цільового призначення, за рішенням органу місцевого самоврядування в межах його повноважень, визначених цим Кодексом, а також інших законів, що видаються відповідно до них;

-відповідач як орган місцевого самоврядування є суб`єктом земельних відносин, та має повноваження щодо розпорядження землями комунальної власності територіальної громади;

-використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм;

-право власності громадянина на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них;

-порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений статтею 118 ЗК України, а саме: громадянин звертається до органу місцевого самоврядування із відповідним клопотанням, а орган місцевого самоврядування в місячний строк зобов`язаний розглянути таке клопотання та прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у його наданні;

-підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності спрямовані на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, встановлені Законом України від 17.02.2011 № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі Закон № 3038-VI).

Відповідно до статті 1 Закону № 3038-VI, у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

-генеральний план населеного пункту-одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту;

-детальний план території-одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території;

-містобудівна документація-затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій;

-план зонування території (зонінг)-документація, що є складовою комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади або генерального плану населеного пункту і визначає умови та обмеження використання території у межах визначених функціональних зон;

-схеми планування території на регіональному рівні-планувальна документація, яка розробляється у розвиток Генеральної схеми планування території України та визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови, використання територій адміністративно-територіальних одиниць та їх окремих частин;

-функціональна зона території-визначена комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади, генеральним планом населеного пункту, планом зонування території частина території територіальної громади, щодо якої визначений певний набір дозволених (переважних (основних) та супутніх) видів цільового призначення земельних ділянок та відповідно до законодавства встановлені обмеження у використанні земель у сфері забудови.

Згідно із статтею 17 Закону № 3038-VI, генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Обов`язковою складовою генерального плану населеного пункту є план зонування території цього населеного пункту.

Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Генеральні плани населених пунктів можуть поєднуватися з детальними планами всієї території населених пунктів або її частин.

До складу генерального плану населеного пункту обов`язково включаються планувальні рішення детальних планів територій (у тому числі формування земельних ділянок), на яких планується розміщення:

-за рахунок державного або місцевого бюджету: об`єктів соціальної інфраструктури (освіти, охорони здоров`я, культури, житлово-комунального господарства); об`єктів, передбачених Генеральною схемою планування території України та схемою планування області; об`єктів, для розташування яких відповідно до закону може здійснюватися примусове відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності (якщо розташування таких об`єктів передбачено генеральним планом населеного пункту);

-інших об`єктів, визначених замовником у завданні на проектування.

Після затвердження генерального плану населеного пункту відомості про такі земельні ділянки підлягають внесенню до Державного земельного кадастру.

Згідно із статтею 18 Закону № 3038-VI, план зонування території розробляється у складі комплексного плану, генерального плану населеного пункту з метою визначення умов та обмежень використання території у межах визначених функціональних зон. До затвердження генерального плану населеного пункту в межах території територіальної громади, щодо якої затверджено комплексний план (якщо обов`язковість розроблення генерального плану населеного пункту визначена рішенням про затвердження комплексного плану), межі функціональних зон та функціональне призначення територій у такому населеному пункті визначаються комплексним планом.

План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Згідно із статтею 19 Закону № 3038-VI, детальний план території деталізує положення генерального плану населеного пункту або комплексного плану та визначає планувальну організацію і розвиток частини території населеного пункту або території за його межами без зміни функціонального призначення цієї території. Детальний план території розробляється з урахуванням обмежень у використанні земель, у тому числі обмежень використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Детальні плани територій одночасно з їх затвердженням стають невід`ємними складовими генерального плану населеного пункту та/або комплексного плану.

Із змісту наведених правових норм Закону № 3038-VI вбачається, що місце розташування та цільове призначення земельної ділянки повинно відповідати генеральному плану населеного пункту.

На підставі генерального плану населеного пункту розробляється план зонування території та детальний план території.

У разі невідповідності місця розташування земельної ділянки та її цільового призначення генеральному плану, такі обставини свідчать про порушення вимог Закону № 3038-VI.

Відповідно до частин 2, 3 статті 24 Закону № 3038-VI, забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним або юридичним особам для містобудівних потреб допускається за умови, що відповідні земельні ділянки розташовані в межах території, щодо якої затверджено принаймні один із таких видів містобудівної документації на місцевому рівні:

-комплексний план, складовою частиною якого є план зонування території;

-генеральний план населеного пункту, складовою якого є план зонування території;

-план зонування території як окремий вид містобудівної документації на місцевому рівні, затверджений до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель";

-детальний план території.

Таким чином, аналізуючи наведені правові норми Закону № 3038-VI суд робить висновок про те, що за відсутності комплексного плану, генерального плану, плану зонування території, детального плану території, орган місцевого самоврядування не має законних підстав для прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, оскільки надання такого дозволу є першим етапом надання земельної ділянки у власність.

Надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за таких обставин суперечило би змісту частини 7 статті 118 ЗК України, так як за відсутності генерального плану населеного пункту та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, відповідач зобов`язаний відмовити у наданні такого дозволу.

Аналогічні правові позиції висловлені Верховним Судом у постановах від 23.10.2019 року у справі № 392/1004/17, від 30.07.2020 року у справі № 822/1030/18, від 28 вересня 2021 року № 462/4395/17.

У рішенні дванадцятої сесії Новодунаєвецької селищної ради Дунаєвецького району Хмельницької області № 26-12/2021 від 21 жовтня 2021 року "Про надання гр. ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)", яким відмовлено в наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої в межах населеного пункту АДРЕСА_1 , для подальшої передачі земельної ділянки у приватну власність, чітко зазначено підставу для такої відмови, а саме: відмова здійснена на підставі пункту 7 статті 118 ЗК України, в зв`язку із невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, а саме: статті 39 Земельного кодексу України, статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (відсутність Генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою).

За відсутності названих документів неможливо достовірно встановити відповідність намірів отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, функціональному призначенню та місцю розташування земельної ділянки, щодо якої надано дозвіл.

Отже, враховуючи відсутність будь-яких документів, передбачених статтею 24 Закону № 3038-VI, суд вважає, що відповідно відсутні правові підстави для того щоб зобов`язати відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Суд, при вирішенні спору не бере до уваги пояснення позивача в підтвердження позовних вимог, оскільки вони заперечуються обставинами, встановленими в судовому засіданні.

Позивач не надав суду доказів які б свідчили про відсутність підстав для відмови йому у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Аналізуючи все в сукупності суд приходить до висновку, що позов необгрунтований і не доведений дослідженими при вирішенні спору доказами, в зв`язку із чим у задоволенні позову необхідно відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Новодунаєвецької селищної ради Дунаєвецького району Хмельницької області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Новодунаєвецька селищна рада Дунаєвецького району Хмельницької області (вул. Чорновола, 19,Дунаївці,Дунаєвецький район, Хмельницька область,32413 , код ЄДРПОУ - 04406414)

Головуючий суддя В.К. Блонський