Ухвала суду № 103419399, 16.02.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

16 лютого 2022 р. справа № 520/19657/21Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосєльцевої О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін питання усунення позивачем недоліків в оформленні позову, виявлених після прийняття позову до розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач, заявник, колишній податковий міліціонер) до Головного управління ДПС у Харківській області про: 1) визнання протиправною бездіяльність відповідача - ГУ ДПС у Харківській області з приводу ненарахування і невиплати грошового забезпечення в зв`язку з затримкою виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.05.2003р. у справі №2-1687 за період 20.05.2003р.-18.06.2003р.; 2) зобов`язання нарахувати та сплатити грошове забезпечення за час затримки виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.05.2003р. у справі №2-1687 з 20.05.2003 по 18.06.2003 року; 3) звернення до негайного виконання рішення суду в частині стягнення на користь відповідача вказане грошове забезпечення станом на 08.10.2021 року; 4) встановлення судового контролю згідно ст.382 КАС України за виконанням судового рішення, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, -

встановив:

Заявник проходив публічну службу у лавах податкової міліції на штатній посаді Управління податкової міліції Державної податкової адміністрації у Харківській області, звідки був звільнений наказом Голови ДПА у Харківській області від 03.04.1999р. №146-о.

Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 20.05.2003р. у справі №2-1687 було скасовано наказ Голови ДПА у Харківській області від 03.04.1999р. №146-о; заявника було поновлено на посаді заступника начальника Відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова.

Наказом ДПА у Харківській області від 17.06.2003р. №338-о було скасовано наказ Голови ДПА у Харківській області від 03.04.1999р. №146-о; заявника з 18.06.2003р. було призначено на посаду старшого оперативного уповноваженого відділу оперативних заходів по скороченню податкового боргу Головного відділу податкової міліції Спеціалізованої державної податкової інспекції міста Харкова.

Наказом ДПА у Харківській області від 25.11.2004р. №683-о заявник був звільнений з органів податкової міліції з 30.11.2004р. за віком.

Наказом ДПА у Харківській області від 01.02.2005р. №53-о дата звільнення заявника з податкової міліції була змінена з 30.11.2004р. на 10.02.2005р.

Юридичним та компетенційним правонаступником створеної на виконання Указів Президента України від 22.08.1996р. «Про утворення Державної податкової адміністрації України та місцевих державних податкових адміністрацій» та від 30.10.1996 р. «Питання державних податкових адміністрацій» - Державної податкової адміністрації у Харківській області були послідовно ГУ ДПС у Харківській області (як терорган Державної податкової служби України, утвореної Указом Президента України від 09.12.2010р. №1085), Головне управління Міндоходів у Харківській області (як терорган Міністерства доходів і зборів України, ліквідованого за постановою КМУ від 01.03.2014р. №67), ГУ ДФС у Харківській області (як терорган утвореної постановою КМУ від 21.05.2014р. №160 Державної фіскальної служби України).

Згідно з постановою КМУ від 19.06.2019р. №537 компетенційним правонаступником Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області є контролю за дотриманням податкової дисципліни є Головне управління Державної податкової служби у Харківській області, проте у силу п.3 постановою КМУ від 19.06.2019р. №537 ГУ ДФС у Харківській області продовжило здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної податкової служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Отже, в частині функціонування підрозділів та органів податкової міліції ГУ ДПС у Харківській області не є ані юридичним правонаступником, ані компетенційним правонаступником ГУ ДФС у Харківській області.

08.10.2021р. заявник подав до Харківського окружного адміністративного суду позов, у якому сформулював вимоги як стягнення (зобов`язання нарахувати та виплатити) грошове забезпечення податкового міліціонера за час затримки виконання рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 20.05.2003р. у справі №2-1687.

Тому ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2021р. у справі №520/19657/21 даний позов було прийнято до розгляду.

Під час розгляду справи №520/19657/21 судом було достеменно з"ясовано, що насправді (у дійсності) заявлені позивачем вимоги мають правову природу виплати середнього заробітку у порядку ст.117 Кодексу законів про працю України та ст.236 Кодексу законів про працю України.

У зв"язку із відсутністю правових підстав для ототожнення правової категорії "заробітна плата/грошове забезпечення" із правовою категорією "середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні/середній заробіток за час затримки виконання рішення суду" Харківським окружним адміністративним судом була прийнята ухвала від 20.12.2021р. у справі №520/19657/21 про залишення позову без руху через звернення до суду поза межами процесуального строку згідно ст.248-5 Цивільного процесуального кодексу України від 18.07.12963 року та ч.5 ст.122 КАС України.

04.01.2022р. до суду надійшла заява позивача про поновлення строку на звернення до суду, де не було указано жодної причини звернення до суду поза межами визначеного процесуальним законом строку.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2022р. у справі №520/19657/21 заявнику було продовжено строк усунення недоліків в оформленні позову.

01.02.2022р. до суду надійшла заява позивача, де висловлена незгода із зверненням до суду поза межами процесуального строку.

Період знаходження на лікарняному з 01.02.2022р. по 11.02.2022р. зумовив розгляд питання про продовження розгляду даної справи - 16.02.2022р.

Дослідивши матеріали справи та надані позивачем письмові пояснення в обґрунтування строків звернення до суду з даним позовом, суд виходить з таких підстав та мотивів.

У розумінні п.17 ч.1 ст.4 КАС України заявник проходив у спірних правовідносинах публічну службу у якості особи начальницького складу податкової міліції.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.05.2003р. у справі №2-1687 заявник був поновлений на службі у податковій міліції із стягненням грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, зумовленого протиправним звільненням.

Згідно із позначкою на копії рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.05.2003р. у справі №2-1687 названий судовий акт набрав законної сили - 16.07.2018р.

Наказом ДПА у Харківській області від 27.06.2003р. №338-о заявник був поновлений на службі у податковій міліції - 18.06.2003р.

За визначенням ст.ст.1, 2 Закону України "Про оплату праці" та ст.94 Кодексу законів про працю України проміжок часу 20.05.2003р. - 18.06.2003р. не підлягає оплаті на користь заявника ані у якості заробітної плати (грошового забезпечення), позаяк у цей час заявник не проходив служби у податковій міліції, ані у якості середнього заробітку за час вимушеного прогулу, адже заявник був поновлений на службі у податковій міліції ще 20.05.2003р.

Вимоги про отримання у власність грошового платежу за цей період часу правомірно можуть бути кваліфіковані або як вимога про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у порядку ст.117 Кодексу законів про працю України, або як вимога про стягнення середнього заробітку за час затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі у порядку ст.236 Кодексу закоінв про працю України.

Обидві ці вимоги не підлягають захисту за режимом згідно з ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України, оскільки мають бути заявлені до суду у строк, передбачений ч.5 ст.122 КАС України.

Такий висновок суду цілком корелюється із правовою позицією постанови Верховного Суду від 11.02.2021р. по справі № 240/532/20 стосовно обмеження місячним строком звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка у силу приписів ч.5 ст.242 КАС України підлягає обов"язковому урахуванню по даній справі.

Окрім того, суд вкотре зазначає, що у силу правового висновку постанов Верховного Суду від 28.12.2019р. по справі №1.380.2019.001406, від 13.03.2019р. у справі №813/1001/17 та від 24.01.2019р. у справі №802/28/16-а до позовів про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні не застосовуються положення ст.233 КЗпП України.

Згадана правова позиція обумовлена тим, що платежі у порядку ст.ст.116 і 117 КЗпП України не є тотожними платежам з оплати праці, позаяк мають іншу правову природу та різні юридичні підстави походження.

Також згідно з правовою позицією Верховного Суду з питання строку звернення до суду у спорах за вимогами про виплату середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, викладеної у постанові від 22.01.2020р. по справі №620/1982/19, такі вимоги у сфері публічної служби мають заявлятись у строк відповідно до ч.5 ст.122 КАС України, адже у даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Ті ж самі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.02.2021 року по справі №240/532/20, від 08.05.2019р. по справі №805/4226/17-а.

Суд вважає за необхідне наголосити, що у силу ч.2 ст.44 та ч.1 ст.45 КАС України усі суб`єкти права повинні добросовісно опікуватись станом власних прав (інтересів) та обов`язків, для чого законодавцем запроваджено інститут давності (строку звернення до суду) та наслідків закінчення (збігу, спливу, завершення перебігу) процесуальних строків.

За правилом ч.2 ст.122 КАС України строк звернення до суду слід обраховувати з дати, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У силу правового висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2021р. у справі №9901/267/21: 1) Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів; 2) Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами; 3) За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення з позовом, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів; 4) Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Звідси слідує, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 21.04.2021р. у справі №640/25046/19 «Причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та не залежить від волевиявлення сторони і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.».

Отже, причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Частиною 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У спірних правовідносинах заявник був звільнений зі служби в органах податкової міліції - 10.02.2005р., а до суду із даним позовом, котрий не стосується вимог про оплату часу проходження служби у податковій міліції звернувся - 08.10.2021р., тобто по минуванню більш як 16 повних календарних років.

Той факт, що заявник протягом тривалого часу за власною волею обирав пасивний спосіб поведінки стосовно спірного питання не свідчить про наявність факторів, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, для своєчасного звернення до суду у строк, передбачений ч. 2 ст. 122 КАС України.

У даному конкретному випадку фізична свобода вчинення людиною діяння з приводу складання позову та вчасного звернення до суду мала абсолютний характер.

Підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до висновку про неусунення недоліку позову в частині відсутності вмотивованого клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Суд зважає, що норми КАС України містять низку ідентичних положень процесуального закону, а саме: відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позов повертається у випадках, передбачених ч.2 ст.123 цього Кодексу; відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву; відповідно до п.7 ч.1 ст.240 КАС України позов залишається без розгляду, якщо позивач у встановлений судом строк не усунув недолік в оформленні позову за ст.ст.160, 161, 172 КАС України.

Подання позову поза межами процесуального строку без юридично та документально умотивованої заяви про поновлення строку звернення до суду та без доказів поважності причин несвоєчасного звернення до суду є недоліками в оформленні позову і за ч.6 ст.161 КАС України, і за ч.1 ст.123 КАС України.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.4-9, 12, 121-123, 160, 161, 169, 171, 241-243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

ухвалив:

1.Заяву від 04.01.2022р. про поновлення строків звернення до суду - залишити без задоволення.

2. Позов - залишити без розгляду.

3.Роз`яснити, що повернення позову не позбавляє права повторного звернення.

4.Копію ухвали надіслати сторонам по справі.

5. Роз`яснити, що ухвала набирає законної сили з моменту підписання; може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дати прийняття.

Суддя О.В. Старосєльцева