Рішення № 103419313, 15.02.2022, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/7705/21

15 лютого 2022 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мандзія О.П. за участю:

секретаря судового засідання Порплиці Т.В.

представника позивача Янчишин В.Й.

представника відповідача Боднар І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області (далі відповідач, Зборівська міська рада), в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Зборівської міської ради щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 13.05.2020 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га за кадастровим номером 6122689800:01:002:0069 та передачі вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 ;

зобов`язати Зборівську міську раду прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га кадастровий номер 6122689800:01:002:0069 у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства розташованої в межах населеного пункту с.Вільшанка, Ярчовецької сільської ради Зборівського району Тернопільської області та передачу її у власність ОСОБА_1 ;

встановити судовий контроль за виконанням рішення в даній адміністративній справі, шляхом зобов`язання Зборівської міської ради подати у місячний строк, після набрання рішення суду законної сили, звіту про виконання судового рішення;

стягнути з Зборівської міської ради на користь ОСОБА_1 9000,00 грн., у якості відшкодування витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням №3488 від 20.02.2020 Зборівська міська рада надала дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського площею 2,00 га за рахунок земель комунальної власності сільськогосподарського призначення (землі запасу-пасовище), розташованої в межах населеного пункту с.Вільшанка Зборівського району Тернопільської області. На замовлення ОСОБА_1 державним підприємством "Тернопільський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, якій присвоєно кадастровий номер 6122689800:01:002:0069, у власність ОСОБА_1 , для ведення особистого селянського господарства розташованої в межах населеного пункту с.Вільшанка, Ярчовецької сільської ради Зборівського району Тернопільської області.

13.05.2020 позивач звернувся до міського голови Зборівської міської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га, кадастровий номер 6122689800:01:002:0069, розташовану за адресою: Тернопільська область, Зборівський район, с.Вільшанка, проте відповідачем не було прийнято відповідного рішення. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 у справі №500/3044/20 зобов`язано Зборівську міську раду повторно розглянути заяву від 13.05.2020 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,00 га. за кадастровим номером 6122689800:01:002:0069, розташованої в с.Вільшанка, Зборівський район, Тернопільської області. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2021 у справі №500/3044/20 абзац третій резолютивної частини цього рішення суду доповнено таким формулюванням: "і за результатами розгляду цієї заяви прийняти рішення відповідно до чинного законодавства". Однак на адвокатський запит отримано відповідь, про те що Зборівською міською радою було підготовлено та винесено на розгляд сесії ради проект рішення від 23.07.2021 №2433 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 ", яке не набрало необхідної кількості голосів для позитивного результату, тому рішення не прийнято.

Позивач вважає таку бездіяльність органу місцевого самоврядування протиправною, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 12.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

На виконання вимог вказаної ухвали, Зборівською міською радою 29.11.2021 подано до суду відзив на позов. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що позивач неодноразово звертався до відповідача щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га за кадастровим номером 6122689800:01:002:0069 для ведення особистого селянського господарства розташованої в межах населеного пункту с. Вільшанка, Ярчовецької сільської ради, Зборівського району Тернопільської області, про, що свідчать підготовлені та винесені на розгляд сесії Зборівської міської ради проекти рішень від 19.02.2021 року №609 та проект рішення від 23.07.2021 №2433, проте жодне з вище вказаних рішень не набрало певної кількості голосів депутатів необхідних для позитивного рішення.

Постійна комісія з питань регулювання земельних відносин та охорони навколишнього середовища Зборівської міської ради не з`ясувавши того, що земельна ділянка за кадастровим номером 6122689800:01:002:0069 розташована в межах населеного пункту с.Вільшанка, Ярчовецької сільської ради, Зборівського району Тернопільської області, використовується громадою села як громадське пасовище, погодила та запропонувала на сесії ради надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, в результаті чого до депутатів Зборівської міської ради почали поступати численні звернення жителів с.Вільшанка проте щоб вище вказану земельну ділянку не передавати в приватну власність, оскільки даний масив використовує громада села для випасання корів.

Крім цього земельна ділянка за кадастровим номером 6122689800:01:002:0069 розташована в межах населеного пункту с. Вільшанка, Ярчовецької сільської ради, Зборівського району Тернопільської області, знаходиться в прибережній захисній смузі, оскільки поруч із даною земельною ділянкою протікає річка. Відповідно ж до ч.4 ст.84 Земельного кодексу України землі водного фонду взагалі не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством, прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не можуть передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України. Просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі

Щодо наведених заперечень позивач у відповіді на відзив вказує про ненадання відповідачем жодних доказів на підтвердження того, що земельна ділянка за кадастровим номером 6122689800:01:002:0069 розташована в межах населеного пункту с.Вільшанка, Ярчовецької сільської ради, Зборівського району Тернопільської області знаходиться в прибережній захисній смузі, оскільки поруч із даною земельною ділянкою протікає річка. У проекті ж землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, якій присвоєно кадастровий номер 6122689800:01:002:0069, у власність ОСОБА_1 , для ведення особистого селянського господарства розташованої в межах населеного пункту с.Вільшанка, Ярчовецької сільської ради Зборівського району Тернопільської області, міститься висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 03.04.2020 №5863182-20, у якому вказано цільове призначення запроектованої земельної ділянки, код згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель на момент складення проекту землеустрою: Землі запасу (земельні ділянки категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам ) код 16.00, запропоноване проектом землеустрою: Для ведення особистого селянського господарства код 01.03. Дана обставина також підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 21.04.2020 №НВ-6112747132020. Натомість із проектів рішень від 19.02.2021 №609 та від 23.07.2021 №2433, не вбачається відмови у затвердженні проекту землеустрою через знаходження земельної ділянки і природоохоронній зоні, що підтверджує протиправну бездіяльність відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених в позовній заяві та відповіді на відзив, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з мотивів, викладених у відзиві, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Відзначив, що згідно з інформацією Регіонального офісу водних ресурсів у Тернопільській області відповідно до Державного водного кадастру в частині обліку поверхневих водних об`єктів через села Футори та Вільшанка Зборівської міської громади протікає річка з місцевою назвою Грабелька.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийнятті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 06.02.2020 звернувся до міського голови Зборівської міської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, яка розташована в межах населеного пункту с.Вільшанка Зборівського району Тернопільської області (а.с.61-63).

Рішенням №3488 від 20.02.2020 Зборівська міська рада надала дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського площею 2,00 га за рахунок земель комунальної власності сільськогосподарського призначення (землі запасу-пасовище), розташованої в межах населеного пункту с.Вільшанка Зборівського району Тернопільської області (а.с.64).

Довідкою від 10.03.2020, виданою Зборівською міською радою, підтвердженого, що ОСОБА_1 не скористався правом на безоплатну передачу йому у власність земельних ділянок із земель Ярчівецької сільської ради в межах норм безоплатної приватизації відповідно до ст.121 Земельного кодексу України: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; ведення особистого селянського господарства (а.с.65).

10.03.2020 ОСОБА_1 звернувся із заявою до державного підприємства "Тернопільський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" про виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, яка розташована за адресою: с.Вільшанка, Ярчовецька сільська рада Зборівського району Тернопільської області (а.с.69).

На замовлення ОСОБА_1 державне підприємство "Тернопільський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" виготовило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га, якій присвоєно кадастровий номер 6122689800:01:002:0069, у власність ОСОБА_1 , для ведення особистого селянського господарства розташованої в межах населеного пункту с.Вільшанка, Ярчовецької сільської ради Зборівського району Тернопільської області (а.с.51-108).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 21.04.2020 №НВ-6112747132020, сформованого на запит ОСОБА_1 , на земельну ділянку за кадастровим номером 6122689800:01:002:0069, місце розташування: Тернопільська область, Зборівський район, с.Вільшанка, у розділі цільове призначення: значиться "16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не наданні у власність або користування громадянам чи юридичним особам); категорія земель Землі сільськогосподарського призначення; форма власності Інформація про зареєстроване право в державному земельному кадастрі відсутня; площа земельної ділянки, гектарів 2.0000; державна реєстрація земельної ділянки здійснена на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, 03.04.2020; державне підприємство "Тернопільський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (а.с.109-113).

13.05.2020 ОСОБА_1 звернувся до міського голови Зборівської міської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га, кадастровий номер 6122689800:01:002:0069, розташовану за адресою: Тернопільська область, Зборівський район, с.Вільшанка. Проте, відповідачем не було прийнято відповідного рішення.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 у справі №500/3044/20 визнано протиправною бездіяльність Зборівської міської ради щодо невирішення заяви ОСОБА_1 від 13.05.2020 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки площею 2,00 га за кадастровим номером 6122689800:01:002:0069, розташованої в с.Вільшанка, Зборівський район, Тернопільської області. Зобов`язано Зборівську міську раду повторно розглянути заяву від 13.05.2020 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,00 га за кадастровим номером 6122689800:01:002:0069, розташованої в с.Вільшанка, Зборівський район, Тернопільської області (а.с.21-24).

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2021 у справі №500/3044/20 змінено рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 в адміністративній справі №500/3044/20 за позовом ОСОБА_1 до Зборівської міської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, а саме, абзац третій резолютивної частини цього рішення суду доповнити таким формулюванням: "і за результатами розгляду цієї заяви прийняти рішення відповідно до чинного законодавства" (а.с.25-31).

На розгляд шостої сесії восьмого скликання Зборівської міської ради підготовлено та винесено проект рішення 19.02.2021 №609 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 ", рішення не прийнято (а.с.120-121).

На розгляд чотирнадцятої сесії восьмого скликання Зборівської міської ради підготовлено та винесено проект рішення 23.11.2021 №2433 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 ", рішення не прийнято (а.с.122-123).

Не погодившись із бездіяльністю органу місцевого самоврядування, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішень, дій, бездіяльності відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

У відповідності до ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (ч.1 ст.116 ЗК України).

Як передбачено ч.3 ст.116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлено ст.118 ЗК України.

Згідно ч.1 ст.118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

За приписами абз.1 ч.7 ст.118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно із ч.8 ст.118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (ч.9 ст.118 ЗК України).

Частинами 10 та 11 ст.118 ЗК України визначено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

За нормативно-правовим регулюванням на час звернення позивача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, обов`язок затвердити протягом двох тижнів проект землеустрою та передати земельну ділянку у відповідача виникав у разі наявності всіх погоджень уповноважених органів відповідно до ст.186-1 ЗК України.

Суд звертає увагу, що на час звернення позивача до суду у Земельний кодекс України внесено зміни, а ст.186-1 ЗК України виключено на підставі Закону №1423-IX від 28.04.2021, проте обов`язок розглянути у двотижневий строк клопотання позивача та прийняти відповідне рішення визначений ч.9 ст.118 ЗК України, яка вказує, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, 13.05.2021 позивач у визначеному законодавством порядку звернувся до відповідача з клопотаннями про затвердження проекту землеустрою.

На розгляд шостої сесії та чотирнадцятої сесії восьмого скликання Зборівської міської ради підготовлено та винесено проекти рішень "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 " від 19.02.2021 №609 та від 23.11.2021 №2433 відповідно.

Зауважень, пропозицій і доповнень до рішення не надійшло.

Однак, будь-яке рішення по цьому питанню не було прийнято із-за відсутньої необхідної кількості голосів депутатів Зборівської міської ради.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради.

Рішення сільської, селищної, міської ради у п`ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинено сільським, селищним, міським головою і внесено на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень. Рада зобов`язана у двотижневий строк повторно розглянути рішення. Якщо рада відхилила зауваження сільського, селищного, міського голови і підтвердила попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради, воно набирає чинності.

Відповідно до вимог ч.4 ст.49 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" депутат зобов`язаний брати участь у роботі сесій ради, засідань постійної та інших комісій ради, до складу яких його обрано.

Депутат має право ухвального голосу з усіх питань, які розглядаються на сесіях ради, а також на засіданнях постійної та інших комісій ради, до складу яких його обрано (ч.6 ст.49 Закону).

В силу повноважень, наданих депутату Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", депутат місцевої ради має право ухвального голосу, а не зобов`язаний віддати свій голос за підготовлений виконавчим органом проект рішення.

Даючи правову оцінку дій суб`єкта владних повноважень під час розгляду заяви позивача від 13.05.2020 та вирішуючи питання відсутності чи наявності протиправних дій (бездіяльності) в діях відповідача суб`єкта владних повноважень, який є колегіальним органом, суд вважає за необхідне зазначити, що незважаючи на те, що законодавець наділив депутатів місцевої ради правом ухвального голосу, це не звільняє їх від обов`язку забезпечити активну участь у діяльності ради та утворюваних нею органів, нести обов`язки перед виборцями, радою та її органами, виконувати їх доручення. Що в даному випадку зроблено не було.

Крім того, законодавець визначив, що рішення сільської, селищної, міської ради у п`ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинено сільським, селищним, міським головою і внесено на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень. Рада зобов`язана у двотижневий строк повторно розглянути рішення. Якщо рада відхилила зауваження сільського, селищного, міського голови і підтвердила попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради, воно набирає чинності.

Відтак, у спірних правовідносинах є протиправна бездіяльність.

Посилання ж відповідача на відсутність обставин протиправної бездіяльності відповідача та порушення прав позивача ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права.

Як передбачено п.4 ч.1 ст.5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, ч.4 ст.245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналіз зазначених норм, у їх взаємозв`язку з ч.2 ст.2 КАС України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог позову, як і, відповідно, зміст рішення, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

У свою чергу, рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Затвердження проекту землеустрою без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.11.2019 у справі №509/1350/17 зазначила таке. "Щодо ефективності обраного судом апеляційної інстанції способу захисту (зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву) Велика Палата Верховного Суду зазначає, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

При цьому застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з`ясування, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, обставин чого судом не встановлено.

Суд враховує, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.12.2020, зміненим постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2021, у справі №500/3044/20 зобов`язано Зборівську міську раду повторно розглянути заяву від 13.05.2020 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,00 га за кадастровим номером 6122689800:01:002:0069, розташованої в с.Вільшанка, Зборівський район, Тернопільської області і за результатами розгляду цієї заяви прийняти рішення відповідно до чинного законодавства".

Зазначені ж відповідачем доводи у цій справі про те, що земельна ділянка за кадастровим номером 6122689800:01:002:0069 розташована в межах населеного пункту с.Вільшанка Ярчовецької сільської ради, Зборівського району Тернопільської області, знаходиться в прибережній захисній смузі, оскільки поруч із даною земельною ділянкою протікає річка, не містять посилань на конкретні обставини чи достатні факти, які б давали підстави для відмови в задоволенні заяви позивача.

В силу приписів ч.8 ст.186 ЗК України підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Відповідно до ч.4 ст.84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

В судовому засіданні представник позивача вказував про належне відступлення меж спірної земельної ділянки до захисної смуги річки, а представник відповідача спростовував даний факт.

Згідно п. а ч. 2 ст. 60 ЗК України прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів.

Однак, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив.

В даному випадку суд вважає, що перевірка факту перебування бажаної земельної ділянки в межах захисної смуги річки повинна була здійсненна до розгляду радою заяви від 13.05.2020 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,00 га за кадастровим номером 6122689800:01:002:0069.

Також суд відзначає, що проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом. Проте, як свідчить судова практика, зокрема постанова Верховного суду по справі від 25.04.2018 № 904/5974/16, відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Також відсутність в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га даних про відстань до прибережної захисної смуги річки не свідчить про дотримання вимог пункту а частини 2 статті 60 та статті 84 ЗК України та вимагає детальнішого розгляду.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.10 п.9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 у справі "Гурепка проти України" (Gurepka v. Ukraine), заява №61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158) (п.29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 у справі "Гарнага проти України" (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що у спірних правовідносинах належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача, за встановлених обставин, є визнання протиправною, в контексті ч.2 ст.2 КАС України, бездіяльності Зборівської міської ради та зобов`язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.05.2020 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га за кадастровим номером 6122689800:01:002:0069, розташованої в с.Вільшанка, Зборівський район, Тернопільська область, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення, та за результатами розгляду цієї заяви прийняти рішення відповідно до чинного законодавства.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваної бездіяльності.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Щодо вимоги встановити Зборівській міській раді місячний строк на подання звіту про виконання рішення суду з метою встановлення судового контролю, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу вказаної норми вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, є правом, а не обов`язком суду, та вирішується на його розсуд.

Таким чином, процесуальні дії, визначені ст.382 КАС України, є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Однак на момент розгляду цієї справи відсутні докази ймовірного уникнення чи зволікання відповідачем у відновленні порушеного права позивача, а саме не виконання рішення суду, що в свою чергу вказує на відсутність підстав для встановлення судового контролю шляхом подання у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Положеннями ч.1 ст.132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.132 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).

Відповідно до ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 7 ст.139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 11.04.2018 у справі №814/698/16.

З матеріалів справи видно, що 03.09.2021 між позивачем та адвокатом Янчишином В.Й. (а.с.41) укладено договір про надання правової допомоги, у відповідності до п.4.2 якого вартість години роботи адвоката становить 1000,00 грн. Пунктом 4.4 договору визначено, що клієнт зобов`язується оплатити гонорар адвокату до 01.03.2022 (а.с.36).

Згідно акту виконаних робіт №1 від 09.11.2021 виконаних адвокатом Янчишиним В.Й. Мамусу В.Д, за договором про надання правової допомоги від 03.09.2021, кількість годин, що потрачена на надання послуг адвокатом становить 9 год, по 1000,00 грн. на загальну суму 9000,00 грн. (а.с.37).

Відповідно до детального опису робіт №1 від 09.11.2021 виконаних адвокатом Янчишиним В.Й. Мамусу В.Д., за договором про надання правової допомоги від 03.09.2021 (а.с.38):

вивчення правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах для застосування їх у позовній заяві в інтересах ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії до Зборівської міської ради; кількість витраченого часу 1 год; всього 1000,00 грн.;

підготовка позовної заяви в інтересах ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії до Зборівської міської ради; кількість витраченого часу 7,5 год; всього 7500,00 грн.;

підготовка додатків до позовної заяви в інтересах ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії до Зборівської міської ради; кількість витраченого часу 0,5 год; всього 500,00 грн.

Стосовно вирішення питання про компенсацію витрат на правничу допомогу Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy), №34884/97).

Суд також зазначив, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Така угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення у справі "Ятрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), №31107/96).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст.19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 9000,00 грн. є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, оскільки такі адвокатські послуги як: вивчення правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, підготовка позовної заяви та підготовка додатків до позовної заяви, охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду.

При цьому, у відповідності до ч.6 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст.134 КАС України).

Заперечуючи із заявленим до відшкодування розміром витрат на правничу допомогу відповідач у відзиві відзначив, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Визначаючись щодо обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу суд має надати оцінку обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в контексті пропорційності їх складності правовому супроводу справи та враховуючи зміст та обсяг наданих послуг.

Суд звертає увагу, що дана справа є справою незначної складності, а також враховує відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень, за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій з аналогічного предмету спору та аналогічні мотивам тим, що наведені у позові позивача, що спрощувало роботу адвоката при підготовці даного позову, а тому, на думку суду, підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, суд приходить до переконання про недотримання вимог ч.3, 5 ст.134 КАС України, а тому, з урахуванням критерію співмірності зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, та обсягом виконання відповідних робіт, а також часткове задоволення позову, стягнута має бути сума витрат, пов`язаних з розглядом справи, на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн. та витрат по сплаті судового збору розмірі 800,00 грн., сплаченого згідно квитанції №86979 від 09.11.2021 на суму 908,00 грн. (а.с.17), за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 13.05.2020 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,00 га за кадастровим номером 6122689800:01:002:0069.

Зобов`язати Зборівську міську раду Тернопільського району Тернопільської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.05.2020 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,00 га за кадастровим номером 6122689800:01:002:0069, розташованої в с.Вільшанка Зборівського району Тернопільської області, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення, та за результатами розгляду цієї заяви прийняти рішення відповідно до чинного законодавства.

Відмовити в задоволенні інших вимог.

Стягнути за рахунок Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 800 (вісімсот) гривень 00 (нуль) копійок та витрати на правову допомогу в сумі 2000 (дві тисячі) гривень 00 (нуль) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 18 лютого 2022 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Зборівська міська рада Тернопільського району Тернопільської області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Б. Хмельницького, 13,м. Зборів,Тернопільська область,47201 код ЄДРПОУ/РНОКПП 04058410).

Головуючий суддяМандзій О.П.