Рішення № 103418185, 03.02.2022, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/22335/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2022 рокум. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Діамант» до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, третя особа: Державна служба України з безпеки на транспорті, про визнання протиправною та скасування постанови від 08.11.2021 року № 319768, -

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство «Діамант» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, третя особа: Державна служба України з безпеки на транспорті, в якій просило: визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 08.11.2021 № 319768 про застосування до Приватного підприємства «Діамант» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне. 10 жовтня 2021 року посадовою особою (інспектором) Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Кічуком М.Г. на підставі направлення на перевірку від 04.10.2021 № 026576 проведено перевірку транспортного засобу ПП «Діамант», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ПП «Діамант» ОСОБА_1 , з питання додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатами якої складено акт № 317010. Транспортний засіб Мерседес Бенц, державний номер НОМЕР_1 , перебуває у власності ПП «Діамант» на підставі тимчасового реєстраційного талону НОМЕР_2 від 23.02.2020. У Акті зазначено про порушення ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме абз.3 ч.1 - перевезення пасажирів за відсутністю на момент проведення перевірки документів передбачених ст.39 Закону, а саме відсутні щоденні реєстраційні листки праці та відпочинку (тахокарти) водія ОСОБА_1 за період 05.10.2021, 06.10.2021, 07.10.2021, 08.10.2021, 09.10.2021, 10.10.2021, 11.10.2021, 27.09.2021, 26.09.2021, 25.09.2021, 24.09.2021, 23.09.2021, 22.09.2021, 21.09.2021, 17.09.2021, 16.09.2021, 15.09.2021, 14.09.2021, 11.09.2021 або бланк підтвердження діяльності водія за вказаний період. Відповідачем на підставі Акту направлено на адресу Позивача запрошення про розгляд справи на 05.11.2021 з 10:00 до 12:00 у приміщенні Відповідача. Під час розгляду справи представником Позивача надано заперечення на складений акт, які не були об`єктивно враховано під час розгляду Відповідачем справи. За розглядом справи винесено постанову про застосування адміністративного-господарського штрафу № 319768 від 08.11.2021, відповідно до якої: ПП «Діамант» код ЄДРПОУ 31374057 допущено порушення абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» під час здійснення перевезення пасажирів на автомобільному транспорті (підстава Акт від 10.10.2021 № 317010); стягнути з ПП «Діамант», код ЄДРПОУ 31374057, адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 гривень; дата набрання законної сили 08.11.2021 року; строк пред`явлення для виконання 08.02.2022 року. ПП «Діамант» з рішенням про застосування адміністративно-господарського штрафу не згодне, вважає, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень рішення прийнято з порушенням ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, вважає постанову № 319768 незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02.12.2021 року позовну заяву Приватного підприємства «Діамант» до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, третя особа: Державна служба України з безпеки на транспорті, про визнання протиправною та скасування постанови від 08.11.2021 року № 319768 було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24 червня 2010 року № 385, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2010 року за № 946/18241 затверджено «Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція). Пунктом 3.3 Інструкції визначено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, заповнені тахокарти (щоденні листки праці та відпочинку водія) у кількості що передбачено ЄУТР, роздруківку даних роботи тахографа. Пунктом 1.1 Інструкції визначено, що її положення розроблені відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (далі ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, ратифікованою державою Україна, а також Законів до ЄУТР в частині надання до контролю щоденних реєстраційних листків праці та відпочинку водія (тахокатр) за поточний день та попередні 28 календарних днів. Пунктом 1.3 Інструкція декларує, що дія цього нормативного документу поширюється на суб`єктів господарювання які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами. Зазначена інструкція не визначає, що її дія та необхідність виконання обмежується використанням тільки при міжнародному перевезенні пасажирів. Згідно офіційного роз`яснення Міністра транспорту та зв`язку України Козака В.В. щодо застосування Наказу Міністерства транспорту та зв`язку України «Про затвердження положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів» від 07.06.2010 р. № 340, зареєстрованого Мін.Юстом України 14.09.2010 р. № 811/18106 (далі - Наказ 340): «У разі невиконання авто перевізником вищезазначених вимог та ненадання тахокарт (щоденних листків праці та відпочинку водіями) за поточний день та попередні 28 календарних днів та роздруківок даних роботи тахографа (у разі обладнання транс. засобу тахографом), зазначене є порушенням абз.3 частини 1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт». На розгляд справи про порушення 08.11.21 р. Позивач викликався та був на ньому присутнім, чого не заперечує позовом. Після розгляду під розписку отримав штрафну Постанову. На розгляді він надав свої заперечення, які було враховано, але які не спростовують наявність порушення.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

10.10.2021 року об 05 год. 54 хв. під час рейдової перевірки інспекторами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки в пункті габаритно-вагового контролю, що знаходиться на ділянці автомобільної дороги М-15 Одеса-Рені-Бухарест 60 км + 540 м згідно направлення на перевірку від 04.10.2021 року було здійснено перевірку транспортного засобу марки Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 , який належить Приватному підприємству «Діамант».

За результатами перевірки 10.10.2021 року інспекторами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 317010, в якому зазначено про порушення абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме відсутні щоденні реєстраційні листки праці та відпочинку водія за період 05.10.2021, 06.10.2021, 07.10.2021, 08.10.2021, 09.10.2021, 10.10.2021, 11.10.2021, 27.09.2021, 26.09.2021, 25.09.2021, 24.09.2021, 23.09.2021, 22.09.2021, 21.09.2021, 17.09.2021, 16.09.2021, 15.09.2021, 14.09.2021, 11.09.2021 або бланк підтвердження діяльності водія за вказаний період.

Постановою Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 08.11.2021 року № 319768 до Приватного підприємства «Діамант» застосовано у відповідності до абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн.

Відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року, визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Згідно з п.п.3-4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року, органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи. Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Положення про формений одяг, службове посвідчення, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку посадової особи та працівника Укртрансбезпеки затверджує Мінінфраструктури. Рейдові перевірки можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками).

Відповідно до п.15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року, під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Згідно з п.16 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року, рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки. Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю. Під час проведення рейдової перевірки можливе: застосування спеціалізованих автомобілів, на яких розміщений напис «Укртрансбезпека»; використання спеціального обладнання, призначеного для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку, встановлених законодавством України та Європейською угодою; здійснення габаритно-вагового контролю; використання засобів аудіо- та відеотехніки для запису процесу перевірки; використання пристроїв для копіювання, сканування з метою збору інформації, що свідчить про правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Згідно з ч.2 ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт» документи для регулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України; для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка чи довідка, на підставі якої надається пільга), а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду - електронний квиток та документи для пільгового проїзду.

Відповідно до ч.4 ст.20 Закону України «Про автомобільний транспорт» до перевезень пасажирів автобусами у нічний час (з двадцять другої до шостої години), крім тих, що використовуються на маршрутах загального користування в режимі регулярних пасажирських перевезень, допускаються автобуси, обладнані контрольними приладами (тахографами) реєстрації режимів праці та відпочинку водіїв.

Позивач зазначає, що відображена у акті інформація про відсутність щоденних реєстраційних листків праці та відпочинку (тахокарт) у водія ОСОБА_1 не відповідає дійсності, оскільки водієм ОСОБА_1 під час рейдової перевірки 10.10.2021 року були надані всі необхідні документи відповідно до вимог ст.39 Закону та тахокарти за 28 днів роботи тахографу на транспортному засобі Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_3 . Дані обставини підтверджуються відеозаписом, який було зроблено водієм ОСОБА_1 під час проведення перевірки.

Позивач на підтвердження цих обставин також надав до суду документи відповідно до вимог ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме щоденні реєстраційні листки праці та відпочинку водія ОСОБА_1 (тахокарти) за 28 днів роботи тахографу 10.10.2021 року на транспортному засобі Mercedes-Benz, державний номер НОМЕР_3 .

Згідно з п.1.2 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 01.06.2010 року № 340, це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.

Відповідно до п.1.3 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Пунктом 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 01.06.2010 року № 340, встановлено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Згідно з п.1.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 року № 385, ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Відповідно до п.1.4 цієї Інструкції адаптація тахографа до транспортного засобу - оновлення або підтвердження параметрів автомобільного транспортного засобу, що зберігаються у пам`яті тахографа, до яких залежно від типу тахографа належать: ідентифікаційний номер (VIN-код) та номерний знак (цифри та літери, нанесені на номерному знаку, - VRN) автомобільного транспортного засобу, розмір застосованих пневматичних шин, результати визначення константи тахографа «k», характеристичного коефіцієнта автомобільного транспортного засобу «w», ефективного кола шини «l», а також показники часу, пробігу, граничного значення швидкості, на яке налаштований обмежувач швидкості транспортного засобу (за наявності). Термін «адаптація тахографа до транспортного засобу», за визначенням ЄУТР, - «калібрування»; контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Згідно з п.3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 року № 385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом зокрема: своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Відповідно до п.3.6 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 року № 385, перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку, крім іншого, наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.

З 20.12.2010 року набула чинності Поправка № 6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, підписаної в Женеві 01.07.1970 року в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахокарт) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Згідно з ч.7 ст.53 Закону України «Про автомобільний транспорт» у транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої - тахографи.

Відповідно до ч.8 ст.53 Закону України «Про автомобільний транспорт» водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Згідно з п.3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 року № 385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Суд погоджується з позивачем, що бланк підтвердження діяльності водія необхідний водіям, які здійснюють міжнародні автомобільні перевезення, а для внутрішніх перевезень цей бланк не обов`язковий, оскільки контроль робочого часу і часу відпочинку водіїв здійснюється на підставі Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 року № 340.

Відповідно до п.7.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 року № 340, перевірка додержання режиму праці та відпочинку водія здійснюється Державною службою України з безпеки на транспорті з дотриманням вимог Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567.

За таких обставин, на думку суду в даному випадку висновок відповідача про порушення позивачем абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» є необґрунтованим та безпідставним, не підтверджений належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Також, у рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що постанова Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 08.11.2021 року № 319768 про застосування до Приватного підприємства «Діамант» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн. є протиправною та належить до скасування.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до п.16 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 року, Укртрансбезпека є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.

Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 року «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, проте територіальні органи створено без статусу юридичної особи.

На підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 року № 196-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» Чорноморське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки, Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області реорганізувалися, шляхом злиття та утворення Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки.

Тобто, Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки не є самостійною юридичною особою, а тому не має власного ідентифікаційного коду суб`єкта господарської діяльності (код ЄДРПОУ) та власних відкритих рахунків в органах Казначейства, а всі рахунки відкриті в центральному органі Державної служби України з безпеки на транспорті.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Приватного підприємства «Діамант» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства «Діамант» (2-й провулок Богдана Хмельницького, б. 4А, с. Великий Дальник, Біляївський р-н., Одеська обл., 67668, ідентифікаційний код 31374057) до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (вул. Успенська, 4, м. Одеса, 65014), третя особа: Державна служба України з безпеки на транспорті (просп. Перемоги, б. 14, м. Київ, 01135, ідентифікаційний код 39816845), про визнання протиправною та скасування постанови від 08.11.2021 року № 319768 - задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 08.11.2021 року № 319768 про застосування до Приватного підприємства «Діамант» адміністративно-господарського штрафу.

3. Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845) на користь Приватного підприємства «Діамант» (код ЄДРПОУ 31374057) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

СуддяМ.М. Кравченко