Рішення № 103418141, 03.02.2022, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/18243/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2022 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження, за наявними матеріалами, адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «САМОЦВІТ ЛТД» до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «САМОЦВІТ ЛТД» до Головного управління Держпраці в Одеській області про:

визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці в Одеській області №ОД556/353/НП/ТД-ФС від 16 вересня 2021 року про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у розмірі 96000,00 гривень.

Адміністративний позов мотивовано наступним.

Товариством з обмеженою відповідальністю «САМОЦВІТ ЛТД» вказувалося, що посадові особи Головного управління Держпраці в Одеській області не мали повноважень на проведення «інспекційного відвідування» позивача, яке не є формою державного контролю за додержанням законодавства про працю визначеною Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877-V від 05 квітня 2007 року.

Крім того, наказ про здійснення інспекційного відвідування не містив зазначення підстав для його прийняття, а тому, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю «САМОЦВІТ ЛТД», вказане свідчить про намір Головного управління Держпраці в Одеській області створювати перешкоду веденню господарської діяльності позивачеві.

Товариством з обмеженою відповідальністю «САМОЦВІТ ЛТД» наголошувалося, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.04.2021 року по справі №640/17424/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021 року, визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України №823 від 21.08.2019 року, а тому, прийнята 16.09.2021 року постанова про накладення штрафу є протиправною.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року, вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження по справі.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року, у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «САМОЦВІТ ЛТД» про вжиття заходів забезпечення позову по адміністративній справі №420/18243/21 відмовлено.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року, у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «САМОЦВІТ ЛТД» про вжиття заходів забезпечення позову по адміністративній справі №420/18243/21 відмовлено.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року, надано можливість представникам Товариства з обмеженою відповідальністю «САМОЦВІТ ЛТД» та Головного управління Держпраці в Одеській області приймати участь у судових засіданнях по адміністративній справі №420/18243/21 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, за допомогою сервісу «EasyCon».

11 листопада 2021 року, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

10 січня 2022 року, закрито підготовче засідання по справі та призначено справу до судового розгляду суті.

02 січня 2022 року, на офіційну електронну адресу Одеського окружного адміністративного суду, від представника позивача (вх.№ЕП/3582/22) та від представника відповідача (вх.№ЕП/3579/22) надійшли клопотання про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.

Враховуючи положення частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України та клопотання представників сторін, розгляд справи здійснено судом без участі сторін у порядку письмового провадження.

У встановлений судом строк, відповідач надав відзив (вх.№61018/21 від 03.11.2021р.) на позовну заяву (а.с.110-115).

Відзив обґрунтований наступним.

Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №823 від 21.08.2019 року, визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами та фізичними особами, які використовують найману працю, з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України №1985-ІV від 8 вересня 2004 року, Конвенцією Міжнародної організації праці №129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України №1986-ІV від 8 вересня 2004 року та Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877-V від 05 квітня 2007 року.

Головним управлінням Держпраці в Одеській області вказувалося, що згідно пункту 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України №823 від 21.08.2019 року, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Відповідачем зауважувалося, що інспекційне відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю «САМОЦВІТ ЛТД» проводилося у період чинності постанови Кабінету Міністрів України №823 від 21.08.2019 року, а оскаржувана постанова про накладення штрафу виносилась на підставі Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013 року.

Головним управлінням Держпраці в Одеській області наголошувалося, що постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ОД556/353/НП/ТД-ФС від 16 вересня 2021 року винесена Головним управлінням Держпраці в Одеській області правомірно та не підлягає скасуванню.

У відповіді на відзив (вх.№62975/21 від 11.11.2021р.) Товариство з обмеженою відповідальністю «САМОЦВІТ ЛТД» зазначило, що Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877-V від 05 квітня 2007 року або іншим законом, як актом аналогічної юридичної сили, такої підстави для проведення позапланового заходу контролю, як рішення керівника органу контролю, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої з засобів масової інформації, інших джерел не передбачено. Позивачем наголошувалося, що Головне управління Держпраці в Одеській області намагалося провести перевірку товариства без належних на то підстав, та у формі, яка не відповідає вимогам закону (а.с.147-152).

У запереченнях (вх.№ЕП/32886/21 від 23.11.2021р.) Головне управління Держпраці в Одеській області вказувало, що 30.07.2021 року була проведена інформаційно-роз`яснювальна робота на Товаристві з обмеженою відповідальністю «САМОЦВІТ ЛТД» за адресою здійснення господарської діяльності, про що була складена відповідна картка відвідування. Пізніше, на підставі службової записки від 10.08.2021 року, керуючись підпунктом 3 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України №823 від 21.08.2019 року, було видано наказ про проведення інспекційного відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю «САМОЦВІТ ЛТД» №1125 від 12.08.2021 року. Відповідачем наголошувалося, що приймаючи наказ про призначення інспекційного відвідування та виносячи постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, Головне управління Держпраці в Одеській області діяло на підставі та у межах повноважень, наданих чинним законодавством (а.с.157-160).

У поясненнях (вх.№ЕП/3578/22 від 02.02.2022р.) Товариство з обмеженою відповідальністю «САМОЦВІТ ЛТД» наголошувало, що проведення інспекційного відвідування на підставі результатів інформаційно-роз`яснювальної роботи не є законною підставою для його проведення у розумінні підпункту 3 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України №823 від 21.08.2019 року. На думку позивача, ним законно було не допущено інспекторів Головного управління Держпраці в Одеській області до проведення інспекційного відвідування, а постанова про накладення штрафу є протиправною.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю «САМОЦВІТ ЛТД» (далі ТОВ «САМОЦВІТ ЛТД») зареєстроване 24.11.2014 року за №15561020000054024 (а.с.9-10).

До основного виду діяльності ТОВ «САМОЦВІТ ЛТД» згідно код КВЕД відноситься 56.30 обслуговування напоями.

Відповідно до вимог Конвенції Міжнародної організації праці №81 про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України №1985-ІV від 08.09.2004 року, частини 1 статті 259 Кодексу Законів про працю України, керуючись пунктом 2 Порядку здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №823 від 21.08.2019 року, Положенням про державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015 року, Положенням про Головне управління Держпраці в Одеській області, затвердженого наказом №84 від 03.08.2018 року, на підставі підпункту 3 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №823 від 21 серпня 2019 року та службової записки головного державного інспектора В.Кудрєва від 10.08.2021 року (а.с.118-119), Головним управлінням Держпраці в Одеській області винесено Наказ «Про проведення інспекційного відвідування» ТОВ «САМОЦВІТ ЛТД» №1125 від 12.08.2021 року (а.с.122).

На підставі Наказу №1125 від 12.08.2021 року, Головним управлінням Держпраці в Одеській області сформовано направлення на здійснення інспекційного відвідування №15/01-29-1719 від 12.08.2021 року та вимогу про надання документів №ОД556/353/НД від 13.08.2021 року (а.с.123-125).

Направлення на здійснення інспекційного відвідування №15/01-29-1719 від 12.08.2021 року та вимога про надання документів №ОД556/353/НД від 13.08.2021 року була надіслана Головним управлінням Держпраці в Одеській області на юридичну адресу ТОВ «САМОЦВІТ ЛТД» рекомендованим поштовим відправленням та були отримані 26.08.2021 року (а.с.126-127).

28.08.2021 року, Головним управлінням Держпраці в Одеській області складено акт про неможливість проведення заходу державного контролю №ОД556/353/НП (а.с.128-135).

Постановою Головного управління Держпраці в Одеській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ОД556/353/НП/ТД-ФС від 16.09.2021 року, на ТОВ «САМОЦВІТ ЛТД» накладено штраф у розмірі 96000,00 гривень (а.с.138-148)

Вважаючи постанову про накладання штрафу протиправною та такою, що винесена з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Частина 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

При цьому, КЗпП не визначає особливостей здійснення органами державного нагляду (контролю) заходів державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877-V від 05 квітня 2007 року (далі - Закон №877-V).

Відповідно до статті 1 Закону №877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Частинами 1, 4, 5 статті 2 Закону №877-V визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону №877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема: об`єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), неприпустимості проведення перевірок суб`єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами, а також невідворотності відповідальності осіб за подання таких заяв; презумпції правомірності діяльності суб`єкта господарювання у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків суб`єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю); орієнтованості державного нагляду (контролю) на запобігання правопорушенням у сфері господарської діяльності.

Частиною 4 статті 4 Закону №877-V визначено, що виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Згідно статті 6 Закону №877-V, підставами для здійснення позапланових заходів є: подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням; виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб`єктом господарювання у документі обов`язкової звітності, крім випадків, коли суб`єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов`язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов`язаний повідомити суб`єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Невиправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу; перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю); звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу; неподання суб`єктом господарювання документів обов`язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів; доручення Прем`єр-міністра України про перевірку суб`єктів господарювання у відповідній сфері у зв`язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави; настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта господарювання; звернення посадових осіб органів місцевого самоврядування про порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства у випадках, коли право на подання такого звернення передбачено законом.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11 лютого 2015 року Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Пунктом 7 Положення передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до Положення про Головне управління Дежпраці в Одеській області, затвердженого наказом Державної служби з питань праці №84 від 03.08.2018 року (далі - Положення) визначено, що Головне управління Держпраці в Одеській області (далі - Управління Держпраці) є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Управління Держпраці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Міністра соціальної політики, іншими актами законодавства України, а також цим Положенням (пункт 2 Положення).

Згідно з підпунктом 5 пункту 4 Положення, Управління Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у том у числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Повноваження, права та обов`язки державних інспекторів Держпраці та територіальних державних управлінь визначені, крім загальних законів, конвенціями Міжнародної організації праці (далі - МОП), ратифікованих Законами України «Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці №81 від 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі» №1985-IV від 08.09.2004 року «Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці №129 від 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві» №1986- IV від 8 вересня 2004 року.

Зазначені конвенції мають пріоритетне значення, оскільки статтею 15 Закону України «Про міжнародні договори України» визначено, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права; згідно частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства; статтею 8-1 КЗпП України визначено, якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, в яких бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство України про працю, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди.

Відповідно до статті 16 Конвенції №81, інспекція на підприємствах проводиться так часто і так ретельно, як це потрібно для забезпечення ефективного застосування відповідних законодавчих положень.

Постановою Кабінету Міністрів України №823 від 21.08.2019 року «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №823).

Даний порядок визначав процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України №1985-IV від 08.09.2004 року, Конвенцією Міжнародної організації праці №129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України №1986- IV від 08.09.2004 року та Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» №877-V від 05.04.2007 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.04.2021 року по справі №640/17424/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021 року, визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України №823 від 21.08.2019 року.

Проте, на час виникнення спірних правовідносин (серпень 2021 року), оскаржуваний порядок був чинний та обов`язковий для застосування Головним управлінням Дежпраці в Одеській області.

За змістом частини 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю чи частково з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Враховуючи вищевикладене, суд зауважує, що норми постанови Кабінету Міністрів України №823 від 21.08.2019 року підлягають застосуванню до спірних правовідносин, як такі, що були чинними на момент їх виникнення (акт про неможливість проведення заходу державного контролю складений 28.08.2021 року).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням Держпраці в Одеській області, постановою про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ОД556/353/НП/ТД-ФС від 16.09.2021 року, накладено на ТОВ «САМОЦВІТ ЛТД» штраф у розмірі 96000,00 гривень, на підставі акту про неможливість проведення заходу державного контролю №ОД556/353/НП від 28.08.2021 року (а.с.128-135).

Суд зауважує, що під час судового розгляду справи, позивачем факт не допуску уповноважених осіб Головного управління Держпраці в Одеській області до здійснення заходу державного нагляду (контролю) та факт не надання документів на вимогу №ОД556/353/НД від 13.08.2021 року не заперечувався.

В обґрунтування протиправності постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ОД556/353/НП/ТД-ФС від 16 вересня 2021 року, ТОВ «САМОЦВІТ ЛТД» наголошувало лише на неправомірності здійснення заходу контролю у формі «інспекційного відвідування», відсутності визначених законом підстав для здійснення такого заходу та скасування у судовому порядку Постанови №823.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи питання про правомірність накладення на ТОВ «САМОЦВІТ ЛТД» штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 Порядку №823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Згідно з підпунктом 3 пункту 5 Порядку №823 підставами для здійснення інспекційних відвідувань є рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Системний аналіз наведених вище положень дає підстави для висновку, що інспекційне відвідування є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача та яке проводиться на підставі наказу та направлення.

Також, статтею 12 Конвенції №81 передбачено, що інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: а) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та с) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: і) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; іі) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги; ііі) зобов`язувати вивішувати об`яви, які вимагаються згідно з правовими нормами; іv) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.

Отже, Конвенція визначає безумовне дискреційне повноваження інспектора самостійно приймати рішення щодо необхідності проведення інспектування того чи іншого роботодавця для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються.

Таким чином, питання стосовно підстав для здійснення позапланових заходів не охоплюється положеннями статті 4 Закону №877-V, яка визначає загальні вимоги до здійснення державного нагляду (контролю) та, у частині 4 наводить вичерпний перелік питань, які встановлюються виключно законами.

Суд звертає увагу на Рішення Конституційного Суду України №12-рп/98 від 09.07.1998 року по справі №17/81-97, за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини 3 статті 21 КЗпП України (справа про тлумачення терміну «законодавство»), де зазначено, що терміном «законодавство» охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

У мотивувальній частині цього Рішення зазначено, що термін «законодавство» досить широко використовується у правовій системі в основному у значенні як сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регламентують ту чи іншу сферу суспільних відносин і є джерелами певної галузі права. Цей термін без визначення його змісту використовує і Конституція України (статті 9, 19, 118, пункт 12 Перехідних положень). У законах залежно від важливості і специфіки суспільних відносин, що регулюються, цей термін вживається в різних значеннях: в одних маються на увазі лише закони; в інших, передусім кодифікованих, у поняття «законодавство» включаються як закони та інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а в деяких випадках - також і нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади.

Зважаючи на контекст, у якому у частині 4 статті 4 Закону №877-V вжито термін «закон», цю правову норму, враховуючи її конструкцію, необхідно розуміти так, що нею наводиться виключний і остаточний перелік питань, які у межах правовідносин щодо здійснення державного нагляду (контролю), встановлюються саме законами.

Вказане дає підстави для висновку, що усі, окрім передбачених у частині 4 статті 4 Закону №877-V питання, які пов`язані з здійсненням державного нагляду (контролю), зокрема, за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення (наприклад, переліку підстав для проведення Держпраці перевірок), можуть урегульовуватись, як законами, так й іншими актами законодавства, у тому числі й нормами міжнародної конвенції, яка ратифікована Україною у встановленому законом порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача про те, що відповідач намагався провести перевірку у формі, яка не встановлена чинним законодавством та за відсутності підстав, визначених статтею 6 Закону №877-V.

За приписами частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права вже була висловлена Верховним Судом у постанові по справі № 815/3243/17 від 08 листопада 2021 року.

Також, згідно пункту 14 Порядку №823, у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування, зокрема ненадання на письмову вимогу інспектора праці інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 10 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, перевищення строків проведення інспекційного відвідування, визначених пунктом 9 цього Порядку, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування із зазначенням відповідних підстав, який у разі можливості підписується об`єктом відвідування або іншою уповноваженою ним особою.

Копія акта, зазначеного у пункті 14 Порядку №823, надсилається органам, яким підпорядкований об`єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об`єкта відвідування за своїм місцезнаходженням (пункт 15 Порядку №823).

У свою чергу, механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 КЗпП України та частинами 2 7 статті 53 Закону України «Про зайнятість населення», визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17 липня 2013 року (далі Порядок №509).

Відповідно до пункту 2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами 3 7 цього пункту).

Штрафи накладаються на підставі, зокрема, акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування.

Відповідно до пункту 3 Порядку №509 справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку. Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Згідно з абзацами 1, 2 пункту 4 Порядку №509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах 3 - 7 пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка (абзац 3 пункту 4 Порядку №509).

Виходячи з наведених приписів законодавства, у контексті спірних правовідносин, підставою для застосування до суб`єкта господарювання штрафних санкцій є акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування.

Враховуючи вищевикладене, суд зауважує, що під час судового розгляду справи відповідачем доведено правомірність призначення інспекційного відвідування ТОВ «САМОЦВІТ ЛТД» та створення співробітниками позивача перешкод у діяльності інспекторів праці (відмова у допуску до проведення відвідування, ненадання на письмову вимогу інспектора праці інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування), що також зафіксовано відповідними засобами відеотехніки, яка перебуває на балансі Головного управління Держпраці в Одеській області (а.с.144, 180).

У свою чергу, обґрунтування позивача стосовно протиправності оскаржуваної постанови спростовуються нормами законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Достатніх доказів на спростування позиції відповідача, позивачем під час судового розгляду справи - не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про правомірність винесеної на адресу ТОВ «САМОЦВІТ ЛТД» постанови Головного управління Держпраці в Одеській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення та, відповідно, відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Право на виплати у сфері соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні від 16 вересня 1996 року «Гайгузус проти Австрії», якщо особа робила внески у певні фонди, у тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (рішення від 08.11.2005 року) у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

У пункті 29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року (справа «РуїзТоріха проти Іспанії») Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, на підставі статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «САМОЦВІТ ЛТД» задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 173-183, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «САМОЦВІТ ЛТД» (65009, м. Одеса, пляж Аркадія 25А, код ЄДРПОУ 39508933) до Головного управління Держпраці в Одеській області (65044, м. Одеса, проспект Шевченко 2, код ЄДРПОУ 39781624) про визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці в Одеській області №ОД556/353/НП/ТД-ФС від 16 вересня 2021 року про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у розмірі 96000,00 гривень відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно статті 255 КАС України - після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 295 КАС України подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Ярослава БАЛАН

.