Рішення № 103417991, 18.02.2022, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2022 р. справа № 400/6873/21

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марича Є.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача:Головне управління ДПС в Одеській області, вул. Семінарська, 5,Одеса,Одеська область,65044,

про:визнання протиправною та скасування вимоги від 11.02.2020 № Ф-247-25; зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі – відповідача), в якому просить визнати протиправною та скасувати податкову вимогу №-247-25 від 11.02.2020 року про стягнення в сумі 35694,53 грн; зобов`язати відповідача провести перерахунок заборгованості зі сплати ЄСВ, з урахування раніше проведених стягнень.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона звільнена від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ) за вказаний період, у зв`язку із перебуванням на військовій службі, а тому просить вимогу про сплату боргу (недоїмки) визнати протиправною та скасувати.

Ухвалою від 25.08.2021 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якій просить відмовити у задоволенні позову та зазначив, що згідно з даними інтегрованих карток платника податків, за позивачем обліковується заборгованість з ЄСВ за 2014, 2017 – 2020 роки, внаслідок чого і було сформовано оскаржувану вимогу. Вказав, що позивачка проходить військову службу за контрактом, а Закон України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не містить норми щодо звільнення від сплати ЄСВ фізичної особи - підприємця, прийнятої на військову службу за контрактом.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

У період з 10.07.2012 року по 17.03.2021 року позивачка була зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, та перебувала на податковому обліку у відповідача.

При цьому, у період з 30.07.2015 р. по 10.10.2016 р. та з 15.03.2017 по теперішній час позивачка перебуває на військовій службі, що підтверджується довідкою військової частини А2062 та військовим квиток Серії НОМЕР_1 від 29.07.2015 р. Крім того, позивачка є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням НОМЕР_2 від 19.08.2016 р.

20.07.2015 року позивачкою перед призовом на військову службу подано заяву з метою звільнення від обов`язку нарахування та сплати податків.

Однак, на підставі даних інтегрованої картки контролюючий орган сформував та надіслав позивачці вимогу від №-247-25 від 11.02.2020 року про сплату ЄСВ в сумі 35694,53 грн.

Вважаючи таку вимогу протиправною, позивачка звернулась до суду із позовом про її скасування.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (надалі - Закон № 2464).

Відповідно до п.п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок (п. 10 ч.1 ст.1 Закону № 2464).

Згідно п. 3 ч.1 ст. 7 Закону № 2464, єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

08.06.2014 року набрав чинності Закон України від 20.05.2014 року №1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» (надалі - Закон №1275-VII), яким розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» доповнено пунктом 92, відповідно до якого під час особливого періоду, визначеного Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов`язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених пунктом 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», якщо вони не є роботодавцями.

Підставою для такого звільнення є заява особи, яка бере добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до органу доходів і зборів такою особою протягом 10 днів після її демобілізації або після закінчення лікування (реабілітації).

Законом №1275-VII встановлено, що цей пункт застосовується з першого дня мобілізації, оголошеної Указом Президента України від 17.03.2014 року № 303 «Про часткову мобілізацію», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію», та протягом усього особливого періоду.

Аналогічні норми містяться також в Інструкції № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 28.03.2016 року № 393).

Зокрема, пунктом 7 розділу ІV вказаної Інструкції визначено, що протягом особливого періоду, визначеного Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», платники, визначені підпунктами 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, які призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов`язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов`язків, якщо вони не є роботодавцями.

Таким чином, за змістом наведених норм звільняються від нарахування та сплати єдиного внеску під час особливого періоду, визначеного Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», платники єдиного внеску - фізичні особи-підприємці (визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»), призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов`язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби.

Відповідно до частини третьої статті 39 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, не припиняється державна реєстрація підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців. У разі непровадження ними підприємницької діяльності у період проведення мобілізації нарахування податків і зборів таким фізичним особам - підприємцям не здійснюється.

При цьому, для настання передбачуваних наслідків, а саме: звільнення від виконання обов`язків, визначених частиною 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», визначальним є те, що особа призвана на військову службу під час мобілізації або ж залучена до виконання обов`язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, при цьому не є роботодавцем.

Аналіз наведених норм, також дає підстави вважати про поширення на фізичну особу-підприємця, прийнятого на військову службу за контрактом під час виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці чи настання особливого періоду, пільги щодо звільнення від сплати єдиного внеску, передбаченої п. 9-2 ч. 2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

За змістом пояснювальної записки до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби та питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду", метою його прийняття є, зокрема, запровадження норм щодо поширення соціального захисту на військовослужбовців, прийнятих на військову службу за контрактом, передбачений законодавством для військовослужбовців, призваних на військову службу під час мобілізації.

Крім того, у силу вимог п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, у тому числі тих, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «;Про військовий обов`язок і військову службу».

З урахуванням викладеного, сплата ЄСВ роботодавцем позивача за контрактом (Міністерство оброни України в особі командира військової частини) виключає стягнення цього внеску за цей період з позивача як підприємця.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 року у справі № 260/117/19.

В ході розгляду справи судом встановлено, що позивачка зареєстрована як фізична особа – підприємець з 10.07.2012 р. по 17.03.2021 р., у період з 10.07.2012 р. по 30.07.2015 р. займалась підприємницькою діяльністю, що підтверджено позивачкою, а у період з 30.07.2015 р. по теперішній час перебуває на військовій службі.

Разом з тим, контролюючий орган сформував та надіслав позивачці спірну вимогу про сплату боргу з ЄСВ, яка згідно пояснень відповідача в позовній заяві та листі від 13.07.2021 року і з урахуванням даних ІКП включає в себе нарахування ЄСВ за 3 квартал 2014 року, за 2017 – 2020 роки.

Таким чином, нарахована недоїмка зі сплати єдиного внеску включає у себе період з 2017 року - 2020 року, тобто період, в який позивачка проходила військову службу, що в силу наведеного вище, виключає нарахування останній ЄСВ за вказаний період.

При цьому, позивачкою не доведено підстав для звільнення від сплати за 3 квартал 2014 року в сумі 882,42 грн, оскільки у зазначений період, як зазначила в позовній заяві позивач вона займалась підприємницькою діяльністю (до 30.07.2015 року), про що також свідчать дані ІКП, дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань та те, що на військову службу позивачку прийнято з 30.07.2015 року.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про протиправність спірної вимоги за вирахуванням 3 кварталу 2014 року в сумі 882,42 грн, тобто вимога підлягає скасуванню в частині суми 34 810,11 грн.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача провести перерахунок заборгованості зі сплати ЄСВ, з урахування раніше проведених стягнень, то ця вимога є передчасною, адже наслідком скасування спірної вимоги є подальші дії відповідача щодо проведення відповідного перерахунку.

Позов задовольнити частково.

Судові витрати у справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_3 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5,Одеса,Одеська область,65044 44069166) задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, Одеса, Одеська область, 65044, ідентифікаційний код 44069166) №-247-25 від 11.02.2020 року в частині суми 34 810,11 грн.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Є. В. Марич