Рішення № 103417031, 17.02.2022, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 лютого 2022 року (10:30)Справа № 280/9276/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Військової частини А1965 (юридична адреса: 54003, п/о Аляуди, 3, м. Миколаїв; 71154, Запорізька область, Бердянський район, с. Азовське, вул. Космічна, буд.40; код ЄДРПОУ 26614171) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

01.10.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Військової частини А1965 (далі – відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації за 252 (двісті п`ятдесят дві) невикористані доби вихідних, святкових та неробочих днів, які не використані під час виконання завдань у зоні проведення АТО/ООС у Донецькій та Луганській областях;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані 252 (двісті п`ятдесят дві) доби вихідних, святкових та неробочих днів, які не використані під час виконання завдань у зоні проведення АТО/ООС у Донецькій та Луганській областях, виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день звільнення, у подвійному розмірі (у порядку статті 72 Кодексу законів про працю України).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час звільнення позивача з військової служби з ним не було проведено розрахунку щодо виплати грошової компенсації за 252 вихідних, святкових та неробочих днів, які не використані під час виконання завдань у зоні проведення АТО у Донецькій та Луганських областей та зоні проведення ООС (участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення), які були за час проходження військової служби. Позивач вважає, що дії відповідача щодо не проведення повного розрахунку з ним при звільненні є протиправними та такими, що порушують його права. Просить задовольнити заявлені позовні вимоги.

Ухвалою суду від 13.12.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що старший матрос ОСОБА_1 , перебував на військовій службі у військовій частини А1965 у період з 20.07.2017 по 22.01.2019 та з 01.06.2020 по 02.12.2020. Так, 02.12.2020 відповідно до наказу командира військової частини А1965 (по стройовій частині) № 231 від 02.12.2020 та наказу командира військової частини А1965 (по особовому складу) №30-PC від 18.10.2020 старший матрос ОСОБА_1 звільнений у запас за підпунктом «а» (по закінченню терміну контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». При звільненні з військової служби зі старшим матросом ОСОБА_1 було проведено повний розрахунок з належних військовослужбовцю грошових виплат. Твердження позивача щодо протиправної бездіяльності відповідача в частині не нарахування а невиплат йому компенсації 252 невикористані доби вихідних, святкових та неробочих днів, які не використані під час виконання завдань у зоні проведення АТО/ООС у Донецькій та Луганській областях не знаходять свого підтвердження у жодному нормативно-процесуальному акті, що регламентує виплати грошового забезпечення військовослужбовцям. Право надавати часу для відпочинку офіцерам, військовослужбовцям військової служби за контрактом, які виконували службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні, передбачено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України та Інструкцією про організацію у Збройних Силах України соціального і правового захисту військовослужбовців, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 19.01.2016 № 27, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України від 30.03.2016 за №478/28608. Відповідно до частини другої статті 203 Статуту офіцерам, військовослужбовцям військової служби: за контрактом, які виконували службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні, відповідний час для відпочинку надається командиром, як правило, протягом наступного тижня. Відповідно до абзацу двадцять п`ятого пункту 3 Розділу II Інструкції в умовах особливого періоду на військові частини додатково покладається завдання щодо надання військовослужбовцям, які виконували службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні поза пунктами постійної дислокації військової частини, відповідного часу (іншого дня) для відпочинку, у тому числі з можливістю виїзду до місця проживання сім`ї. Під час здійснення обліку командирам підрозділів слід обліковувати лише ті вихідні і святкові дні у які особовий склад саме виконував свої службові обов`язки (бойове чергування, наряд, інші завдання визначені командиром). Виходячи з аналізу відповідних документів, що регламентують порядок надання днів відпочинку, відсутня норма щодо компенсації таких днів у грошовому еквіваленті, таким чином посилання позивача на ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний І правовий захист військовослужбовців га членів їх сімей» відносно виплати одноразових додаткових видів грошового забезпечення є безпідставним. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

У зв`язку із відсутністю судді Калашник Ю.В. у період з 07.02.2022 по 16.02.2022 на роботі, що підтверджується відповідною довідкою Запорізького окружного адміністративного суду від 17.02.2022, рішення у повному обсязі складено та підписано 17.02.2022.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , перебував на військовій службі у військовій частини А1965 у період з 20.07.2017 по 22.01.2019 та з 01.06.2020 по 02.12.2020. Зазначена обставина не заперечується учасниками справи.

Під час проходження військової служби, позивач виконував завдання у зоні проведення АТО у Донецькій та Луганських областей та зоні проведення ООС (участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення), що підтверджується відповідною Довідкою про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, Довідкою про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 30.06.2016 № 1473.

02.12.2020 відповідно до наказу командира військової частини А1965 (по стройовій частині) № 231 від 02.12.2020 та наказу командира військової частини А1965 (по особовому складу) №30-PC від 18.10.2020 старший матрос ОСОБА_1 звільнений у запас за підпунктом «а» (по закінченню терміну контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Позивач вважає, що відповідачем протиправно невиплачено йому грошову компенсацію за 252 (двісті п`ятдесят дві) невикористані доби вихідних, святкових та неробочих днів, які не використані під час виконання завдань у зоні проведення АТО/ООС у Донецькій та Луганській областях, у зв`язку із чим звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п.9 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.92, військовослужбовці - це особи, які проходять військову службу.

При цьому згідно з п.1 ст.2 вищезазначеного закону, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Стаття 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) визначає, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Однак військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а проходять службу. Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях урегульовано спеціальними нормативно-правовими актами.

Зокрема, законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.91 №2011-XII (далі - Закон №2011) та інших нормативно-правових актів.

Так, ст.10 Закону №2011 регламентовано службовий час і час відпочинку військовослужбовців.

Зокрема, відповідно до зазначеної статті передбачено:

загальна тривалість службового часу військовослужбовців на тиждень не може перевищувати нормальної тривалості робочого часу за відповідний період;

розподіл службового часу військовослужбовців протягом доби і протягом тижня у військових частинах здійснюється таким чином, щоб забезпечити у військовій частині постійну бойову готовність;

розподіл службового часу військовослужбовців визначається розпорядком дня, який затверджує відповідний командир, визначеному статутами Збройних Сил України, з додержанням встановленої загальної тривалості щотижневого службового часу;

для військовослужбовців встановлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями;

військові навчання, походи кораблів, бойові стрільби та бойове чергування, несення служби в добовому наряді та інші заходи, пов`язані із забезпеченням боєготовності військових частин, здійснюються без обмеження загальної тривалості службового часу;

вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всього особового складу, крім військовослужбовців, залучених до виконання службових обов`язків;

військовослужбовцям, які виконували службові обов`язки у вихідні, святкові і неробочі дні, відповідний час для відпочинку надається командиром (начальником), як правило, протягом наступного тижня.

Також, суд зазначає, що розподіл часу і повсякденний порядок регулюється Розділом Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут).

Відповідно до ст.199 Статуту, розподіл часу здійснюється таким чином, щоб забезпечити у військовій частині постійну бойову готовність і проведення занять з бойової підготовки та створити умови для підтримання порядку, військової дисципліни тощо.

Для військовослужбовців встановлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. Тривалість робочого тижня встановлюється законом.

Військові навчання, походи кораблів, бойові стрільби та бойове чергування, несення служби у добовому наряді здійснюються у будь-які дні тижня без обмеження загальної тривалості службового часу.

Частиною 4 ст.201 Статуту передбачено, що заходи, пов`язані із забезпечення бойової та мобілізаційної готовності військової частини, виконуються за наказом її командира в будь-який час доби з наданням військовослужбовцям не менше ніж 4 годин відпочинку на добу.

За приписами ст.203 Статуту вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всього особового складу, крім військовослужбовців, залучених до виконання службових обов`язків.

Офіцерам, військовослужбовцям військової служби за контрактом, які виконували службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні, відповідний час для відпочинку надається командиром (начальником), як правило, протягом наступного тижня.

Інструкцією про організацію у Збройних Силах України соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та членів їхніх сімей, працівників Збройних Сил України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 19.01.2016 № 27 (далі - Інструкція) визначено порядок організації у Збройних Силах України (далі - ЗСУ) роботи щодо реалізації державної політики з питань здійснення соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та членів їхніх сімей (далі - військовослужбовці та члени їхніх сімей), працівників Збройних Сил України (далі - працівники), а також створення сприятливих матеріально-побутових та соціально-правових умов для реалізації військовослужбовцями їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни.

Згідно з положеннями пункту 3 розділу II Інструкції, в умовах особливого періоду на військові частини додатково покладаються завдання, серед яких, надання військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, які виконували службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні поза пунктами постійної дислокації військової частини, відповідного часу (іншого дня) для відпочинку, у тому числі з можливістю виїзду до місця проживання сім`ї.

Системний аналіз вказаних приписів законодавства дає суду підстави вважати, що військовослужбовцям, які виконують службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні у межах пункту дислокації військової частини, відповідний час для відпочинку надається командиром (начальником), як правило, протягом наступного тижня, а у випадку виконання ним службових обов`язків у вихідні, святкові та неробочі дні поза пунктами постійної дислокації військової частини, військовослужбовцю надається відповідний час (інший день) для відпочинку, у тому числі з можливістю виїзду до місця проживання сім`ї.

Отже, спеціальним законодавством, яке регламентує порядок проходження військової служби, врегульовано основні питання загальної тривалості та розподілу службового часу військовослужбовців, виключні підстави відсутності обмежень загальної тривалості службового часу та порядок надання військовослужбовцям відповідного часу для відпочинку (вихідного) та за виконання службових обов`язків у вихідні, святкові та неробочі дні.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові 17.02.2015 у справі №21-8а-15, за загальним правилом пріоритетними є норми, спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Пунктом 1 ч.7 Розділу I Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особами, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 врегульовано, що за службу понад установлений службовий час, у дні відпочинку, святкові, вихідні та неробочі дні грошове забезпечення військовослужбовцям додатково не виплачується.

Даний Порядок є чинний та його положення позивачем не оскаржуються.

Відповідно дост.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків.

Розділом XXXI Порядку №260 визначено складові сум грошового забезпечення, яке виплачується військовослужбовцю у разі його звільнення з військової служби, і вказаними нормами не передбачено виплату військовослужбовцю компенсації невикористаних днів відпочинку за службу понад установлений службовий час, у дні відпочинку, святкові, вихідні та неробочі дні.

Отже, наведеними нормами не передбачено виплату військовослужбовцям грошової компенсації за невикористані вихідні, святкові та не робочі дні у які той чи інший військовослужбовець виконував обов`язки військової служби.

Норми Кодексу законів про працю України на спірні правовідносини не розповсюджуються, оскільки питання оплати праці врегульоване спеціальними нормами, які не передбачають компенсації за виконання військових обов`язків понад встановлений службовий час. Норми Кодексу законів про працю могли б бути застосовані, як субсидіарні, в разі не врегулювання спірного питання спеціальними нормами.

Суд зазначає, що ВЧ А 1965 у відносинах щодо виплати позивачу компенсації служби понад установлений службовий час, діяла в межах повноважень, у спосіб та в порядку передбаченому чинним законодавством.

Відтак позовні вимоги про визнання протиправними дій (бездіяльності) відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації за 252 невикористані доби вихідних, святкових та неробочих днів, які не використані під час виконання завдань у зоні проведення АТО/ООС у Донецькій та Луганській областях та зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані 252 доби вихідних, святкових та неробочих днів, які не використані під час виконання завдань у зоні проведення АТО/ООС у Донецькій та Луганській областях, задоволенню не підлягають.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).

На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Щодо строку звернення до суду, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.6 “Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод” від 04.11.1950 (ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Як зазначено у ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У п.1 Рішення Конституційного Суду України (справа №9-зп від 25.12.1997) зазначено: “Частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод”.

Виходячи з необхідності відмови судом у задоволенні позовних вимог позивача, у суду відсутні підстави, передбачені ст. 139 КАС України, для стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 243-246 КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Військової частини А1965 (юридична адреса: 54003, п/о Аляуди, 3, м. Миколаїв; 71154, Запорізька область, Бердянський район, с. Азовське, вул. Космічна, буд.40; код ЄДРПОУ 26614171) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити у повному обсязі.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 17.02.2022.

Суддя Ю.В. Калашник