Рішення № 103416628, 16.02.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2022 року Справа№200/3217/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фону України Донецької області, в якому просила:

скасувати рішення від 16.02.2021 року про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах,

зобов`язати зарахувати до пільгового стажу періоди роботи з 23.11.2008 року по 30.11.2008 року, з 27.01.2009 року по 31.01.2009 року, з 19.02.2009 року по 28.02.2009 року, з 25.03.2009 року по 31.03.2009 року, з 30.06.2009 року по 30.06.2009 року, з 29.04.2011 року по 30.04.2011 року, з 28.05.2011 року по 31.05.2011 року, з 28.06.2014 року по 30.06.2014 року, з 08.01.2015 року по 31.01.2015 року, з 27.02.2015 року по 28.02.2015 року, з 01.07.2015 року по 06.02.2017 року,

зобов`язати повторно розглянути заяву від 09.09.2020 року №368 про призначення пенсії на пільгових умовах,

зобов`язати призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до частини 2 статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII, в редакції до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року №213-VIII.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18.11.2020 року в адміністративній справі №200/9514/20-а частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 та зобов`язано Волноваське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідач, на виконання рішення суду, повторно розглянув заяву про призначення пенсії та прийняв рішення від 16.02.2021 року, яким повторно відмовив позивачу у призначенні пенсії з тих самих підстав, не зарахувавши періоди трудової діяльності з 23.11.2008 року по 30.11.2008 року, з 27.01.2009 року по 31.01.2009 року, з 19.02.2009 року по 28.02.2009 року, з 25.03.2009 року по 31.03.2009 року, з 30.06.2009 року по 30.06.2009 року, з 29.04.2011 року по 30.04.2011 року, з 28.05.2011 року по 31.05.2011 року, з 28.06.2014 року по 30.06.2014 року, з 08.01.2015 року по 31.01.2015 року, з 27.02.2015 року по 28.02.2015 року, з 01.07.2015 року по 06.02.2017 року.

Позивач вважає прийняте рішення неправомірним, оскільки Велика палата Конституційного Суду рішенням № 1-р/2020 по справі № 1-5/2018 (746/15) визнала неконституційними положення, що передбачають підвищення пенсійного віку для людей, які працюють на шкідливих підприємствах.

Щодо несплати страхових внесків позивач зазначає про відповідальність підприємства за таку несплату.

Тому позивач вважає, що має право виходу на пенсію на умовах, визначених Законом України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, для осіб які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах. Позивач вважає, що має конституційне право на застосування до неї положень Закону №1788-ХІІ та призначення пенсії, оскільки досягла 50 років та має достатній стаж роботи за Списком №2.

Ухвалою від 29 березня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Ухвалою суду 30 березня 2021 року провадження у справі зупинено до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 360/3611/20.

Відповідно до ухвали від 01 грудня 2021 року провадження у справі поновлено, замінено відповідача на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що у спірних правовідносинах відповідач діяв у спосіб та у межах повноважень, визначених чинним законодавством. Зазначив про пріоритетність норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У призначенні пенсії відмовлено в зв`язку з недосягненням позивачем на момент подачі заяви пенсійного віку та не зарахуванням періодів роботи в зв`язку з відсутністю сплати страхових внесків. Згідно наданих документів позивач має загальний страховий стаж 35 років 09 місяців 02 дні, пільговий стаж за Списком №2 - 7 років 11 місяців 11 днів, що не відповідає нормам пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі фактичні обставини.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянкою України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 .

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18.11.2020 року в адміністративній справі № 200/9514/20-а частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 , а саме:

скасовано рішення Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №159 від 14.09.2020 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах згідно ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»,

зобов`язано Волноваське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.09.2020 року №368 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Вказане відповідно до ухвали Першого апеляційного адміністративного суду набрало законної сили 03 лютого 2021 року.

На виконання зазначеного рішення суду рішенням Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 16.02.2021 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії при повторному розгляді заяви від 09.09.2020 року №368, оскільки позивач на дату звернення не досягла віку 57 років (а.с.34-35).

Спірним рішенням позивачу не зараховано до пільгового стажу періоди роботи з 23.11.2008 року по 30.11.2008 року, з 27.01.2009 року по 31.01.2009 року, з 19.02.2009 року по 28.02.2009 року, з 25.03.2009 року по 31.03.2009 року, з 30.06.2009 року по 30.06.2009 року, з 29.04.2011 року по 30.04.2011 року, з 28.05.2011 року по 31.05.2011 року, з 28.06.2014 року по 30.06.2014 року, з 08.01.2015 року по 31.01.2015 року, з 27.02.2015 року по 28.02.2015 року, з 01.07.2015 року по 06.02.2017 року в зв`язку з відсутністю сплати страхових внесків.

В матеріалах справи на підтвердження заявлених вимог містяться:

копії трудових книжок серії НОМЕР_3 , НОМЕР_4 (а.с.8-16),

копії наказів про атестацію робочих місць №309 від 11.08.2014 року, №123 від 13.08.2009 року, №157 від 13.08.2004 року (а.с.19-27),

уточнюючи пільговий характер роботи довідки №149 від 29.07.2020 року, №150 від 22.07.2020 року (а.с.17, 18).

Не погоджуючись з прийнятим відповідачем рішенням за наслідками повторного розгляду заяви про призначення пенсії на пільгових умовах та вважаючи його протиправним, позивач звернулась до суду з цим адміністративним позовом.

Отже, спірними питаннями у цій справі є відмова відповідача у зарахуванні періодів роботи, за які роботодавцем не сплачені страхові внески та застосування до позивача законодавчого підвищення пенсійного віку.

Дослідивши матеріали справи та надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд дійшов таких висновків.

Стосовно застосування до позивача законодавчого підвищення пенсійного віку суд зазначає, що загальні умови, порядок нарахування та розмір пенсій визначаються, зокрема, Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (надалі - Закон №1788-ХІІ) та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV).

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тому при розгляді цієї справі суд враховує такі висновки Верховного Суду у справі №360/3611/20:

«[...]На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».

За приписами статті 12 Закону № 1788-XIIправо на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам;

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XIIзі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІз урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV. <…>

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що зміни до Закону № 1058-IV(зокрема щодо доповнення його статтею 114) внесено Законом № 2148-VIII від 3 жовтня 2017 року, тобто раніше ухвалення КСУ Рішення № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року. Тому відсутні підстави стверджувати про повторне запровадження правового регулювання, яке КСУ раніше визнав неконституційним. При цьому рішення КСУ про визнання неконституційними та втрату чинності положеннями одного закону не тягне втрату чинності положеннями іншого закону, який не був предметом конституційного контролю.

З наведених підстав, вирішуючи справу, суд враховує вказані висновки Верховного Суду, через що вважає обґрунтованими доводи позовної заяви щодо застосування до позивача при призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 норм частини 2 статті 14 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року №213-VIII.

Вирішуючи питання відмови органу Пенсійного фонду у зарахуванні періодів роботи через несплату страхових внесків, суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV, страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 вказаного Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно зі статтею 20 Закону № 1058-IV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до статті 106 Закону № 1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом вищезазначених норм обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначені пенсії позивача періоду його роботи.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 482/434/17, та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України підлягає застосуванню при розгляді цієї справі.

Також суд зауважує, що за приписами частин 2 та 3 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Абзацом другим частини 4 статті 245 КАС України передбачено у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За наслідками повторного розгляду заяви позивача на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.11.2020 року у справі №200/9514/20-а, відповідач рішенням від 16.02.2021 року повторно відмовив у призначенні пенсії ОСОБА_1 , не зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи у зв`язку з відсутністю сплати страхових внесків.

Тобто, незважаючи на вищезазначені законодавчі норми та зміст судового рішення в адміністративній справі №200/9514/20-а, оскаржене у цій справі рішення від 16.02.2021 року не містить відомостей про те, яким чином при повторному розгляді заяви ОСОБА_1 враховані обов`язкові висновки рішення Донецького окружного адміністративного суду щодо зарахування до пільгового стажу періодів роботи незважаючи на відсутність сплати страхових внесків, що свідчить про невиконання відповідачем рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.11.2020 року в адміністративній справі №200/9514/20-а.

Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії за період з 23.11.2008 року по 30.11.2008 року, з 27.01.2009 року по 31.01.2009 року, з 19.02.2009 року по 28.02.2009 року, з 25.03.2009 року по 31.03.2009 року, з 30.06.2009 року по 30.06.2009 року, з 29.04.2011 року по 30.04.2011 року, з 28.05.2011 року по 31.05.2011 року, з 28.06.2014 року по 30.06.2014 року, з 08.01.2015 року по 31.01.2015 року, з 27.02.2015 року по 28.02.2015 року, з 01.07.2015 року по 06.02.2017 року не є підставою для позбавлення позивача права на зарахування вказаних періодів до страхового стажу для призначення пенсії.

Крім зазначеного, суд враховує, що відповідно до наданої ПАТ «АЗОВГАЛЬМАШ» довідки №150 від 22.07.2020 року повний робочий день позивача за Списком №2 з урахуванням простоїв підприємства становив 03 роки 03 місяці 02 дні за період з 05.01.2011 року по 24.11.2014 року та 01 місяць 23 дні за період з 25.11.2014 року по 06.02.2017 року.

Згідно пільгової довідки ПАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування» №149 від 29.07.2020 року, повний робочий день позивача за списком №2 за період з 14.05.2007 року по 04.01.2011 року склав 03 роки 07 місяців 22 дні.

Таким чином, за матеріалами справи відсутні підстави для відмови у зарахуванні періодів роботи з 23.11.2008 року по 30.11.2008 року, з 27.01.2009 року по 31.01.2009 року, з 19.02.2009 року по 28.02.2009 року, з 25.03.2009 року по 31.03.2009 року, з 30.06.2009 року по 30.06.2009 року до пільгового стажу за Списком №2.

Щодо способу захисту права шляхом зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах суд зазначає про таке.

Згідно зі змісту Рекомендації №R(80) 2 Комітету Міністрів державам - членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснити з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень, те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб`єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящих в ієрархії нормативно - правовим актам. Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межи завдань адміністративного судочинства.

З наведених підстав Донецький окружний адміністративний суд у рішенні від 18.11.2020 року в адміністративній справі №200/9514/20-а, дійшов висновку, що дії відповідача щодо прийняття відповідного рішення є дискреційними повноваженнями суб`єкта владних повноважень та втручання суду до управлінських функцій цього суб`єкта виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а суд в даному випадку може зобов`язати суб`єкта владних повноважень повторно розглянути заяву позивача, але не може втручатися в управлінську діяльність цього суб`єкта та вказувати йому яке саме рішення він повинен прийняти.

При цьому в рішенні у справі №200/9514/20-а суд зазначив, що надання суб`єктом владних повноважень відмови з аналогічних підстав, що перевірялися у межах розгляду даної судової справи, буде вважатися неналежним виконанням судового рішення та нестиме негативні наслідки, передбачені чинним законодавством.

Незважаючи на це відповідач, повторно розглянувши заяву ОСОБА_1 на виконання рішення суду, повторно відмовив з тих самих підстав, фактично ухилившись від належного виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.11.2020 року у справі №200/9514/20-а.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

За таких обставин, враховуючи, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.11.2020 року у справі №200/9514/20-а відповідачем не враховано висновки суду та не поновлені права позивача, з боку відповідача не надано жодних заперечень чи доказів того, що для задоволення заяви позивача необхідно виконати певні умови, суд дійшов висновку про зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 23.11.2008 року по 30.11.2008 року, з 27.01.2009 року по 31.01.2009 року, з 19.02.2009 року по 28.02.2009 року, з 25.03.2009 року по 31.03.2009 року та день 30.06.2009 року.

Водночас, позивачем не доведено наявності всіх умов для зобов`язання відповідача судовим рішенням зарахувати до пільгового страхового стажу періоди роботи з 29.04.2011 року по 30.04.2011 року, з 28.05.2011 року по 31.05.2011 року, з 28.06.2014 року по 30.06.2014 року, з 08.01.2015 року по 31.01.2015 року, з 27.02.2015 року по 28.02.2015 року, з 01.07.2015 року по 06.02.2017 року на підставі довідки підприємства про повний робочий день за списком №2 та з урахуванням зазначення у уточнюючий довідці №150 (а.с.17) періоду простоїв.

За змістом статті 58 Закону № 1058-IV Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Згідно з частинами 3 та 4 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акту суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тому позовні вимоги про зобов`язання відповідача призначити пенсію задоволенню не підлягають, як такі, що містять втручання в дискрецію суб`єкта владних повноважень.

За вказаних обставин зарахування до пільгового стажу періодів роботи позивача з 29.04.2011 року по 30.04.2011 року, з 28.05.2011 року по 31.05.2011 року, з 28.06.2014 року по 30.06.2014 року, з 08.01.2015 року по 31.01.2015 року, з 27.02.2015 року по 28.02.2015 року, з 01.07.2015 року по 06.02.2017 року здійснюється відповідачем при повторному розгляді заяви про призначення пенсії.

З наведених підстав суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України від 16.02.2021 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву від 09.09.2020 року №368 про призначення пенсії з урахуванням висновків суду та зобов`язання зарахувати певні періоди роботи до пільгового стажу.

За приписами статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Зважаючи, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 908 грн., вказана сума підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 139, 241-246, 255, 295-297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волноваського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42169496) від 16.02.2021 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 09.09.2020 року №368 про призначення пенсії на пільгових умовах з урахуванням висновків суду про:

а) зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 23.11.2008 року по 30.11.2008 року, з 27.01.2009 року по 31.01.2009 року, з 19.02.2009 року по 28.02.2009 року, з 25.03.2009 року по 31.03.2009 року, день 30.06.2009 року, з 29.04.2011 року по 30.04.2011 року, з 28.05.2011 року по 31.05.2011 року, з 28.06.2014 року по 30.06.2014 року, з 08.01.2015 року по 31.01.2015 року, з 27.02.2015 року по 28.02.2015 року, з 01.07.2015 року по 06.02.2017 року,

б) право ОСОБА_1 на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до вимог частини 2 статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII, в редакції до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року №213-VIII відповідно до рішення Конституційного суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010) при повторному розгляді заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 09.09.2020 року №368 про призначення пенсії на пільгових умовах зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 23.11.2008 року по 30.11.2008 року, з 27.01.2009 року по 31.01.2009 року, з 19.02.2009 року по 28.02.2009 року, з 25.03.2009 року по 31.03.2009 року, день 30.06.2009 року.

У задоволенні решти позовних вимог про зобов`язання призначити пенсію - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 16 лютого 2022 року, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.А. Чекменьов