Рішення № 103416579, 18.02.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2022 року Справа№200/17107/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Толстолуцька М.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Бахмутської міської ради (місцезнаходження: 84502, Донецька область, м. Бахмут, вул. Перемоги, 53, код ЄДРПОУ 25953178) про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Бахмутської міської ради, в якому просить суд:

визнати незаконним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Бахмутської міської ради про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини, ОСОБА_1

визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Бахмутської міської ради у призначенні ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини, сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1

зобов`язати Управління соціального захисту населення Бахмутської міської ради призначити та здійснити виплату, ОСОБА_1 державної допомоги при народженні дитини, на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за його заявою від 26.10.2021.

Одночасно, позивачем до суду заявлено клопотання в якому ОСОБА_1 просить розглянути позов в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 06 грудня 2021 року позовну заяву залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Одночасно клопотання позивача про витребування доказів задоволено.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З огляду на вищевикладене справа розглядається судом в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Щодо позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в жовтні 2021 року він звернувся до УСЗН для призначення допомоги при народженні дитини на сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та надав весь необхідний пакет документів. Рішенням відповідача від 05.11.2021 у призначенні/продовженні допомоги при народженні дитини ОСОБА_1 відмовлено. Позивач вважає рішення відповідача щодо не призначення виплати допомоги при народженні протиправним та такими, що порушують вимоги чинного законодавства.

Відповідач заперечив проти задоволення зазначених вимог позивача, просив у задоволенні його позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Так, у наданому відзиві на позовну заяву зазначено наступне. 26.10.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення допомоги при народженні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 28.10.2021 управлінням з Державного підприємства «Інформаціно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України» отримана електронна особова справа дружини позивача - ОСОБА_4 , якій за її зверненням від 28.02.2014 управлінням соціального захисту населення Калінінського району м. Горлівка Донецької області була призначена допомога при народженні дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За даними особової справи допомога при народженні дитини була призначена на період з 01.12.2013 по 31.12.2017, та виплачена за період з грудня 2013 року по липень 2014 року включно.

Враховуючи, що термін призначення допомоги при народженні дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1

Закінчився 31.12.2017. відсутні підстави для призначення/подовження виплати допомоги при народженні дитини позивачу.

З огляду на вказані обставини відповідач вважає, що рішення про відмову в призначенні допомоги при народжені дитини прийнято в межах та у спосіб визначений чинним законодавством.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту № НОМЕР_2 .

ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії серія НОМЕР_3 ).

Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 15 грудня 2000 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ).

Відповідно до довідок від 25.10.2021 року № 1419-5000406859, від 26.10.2021 № 1419-5000407344 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи позивач із малолітньою дитиною ОСОБА_3 , перемістився за адресою (фактичне місце проживання): АДРЕСА_2 .

Як встановлено судом та підтверджено наявними матеріалами справи, ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) була призначена допомога при народженні дитини на період з 01.12.2013 по 31.12.2017, та виплачена за період з грудня 2013 року по липень 2014 року включно.

26 жовтня 2021 року позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Бахмутської міської ради із заявою про призначення допомоги при народженні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

05 листопада 2021 року Управлінням соціального захисту населення Бахмутської міської ради ОСОБА_1 відмовлено в призначенні/подовженні виплати допомоги на підставі п.54 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми у зв`язку з тим, що звернення за подовженням виплати допомоги надійшло після закінчення терміну її призначення (згідно з електронною особовою справою ОСОБА_4 , отриманою з Державного підприємства «Інформаційно-обчислювального центру Міністерства соціальної політики України», допомога була призначена на період з 01.12.2013 по 31.12.2017 /а.с.18/.

Отже, спірним питанням у справі є правомірність відмови відповідача в призначенні допомоги при народженні дитини.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

В силу положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи (а тому і органи та посадові особи пенсійного фонду України, як органи виконавчої влади), зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», громадяни України, в сім`ях, яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Статтею 10 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» визначено, що допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.

Відповідно до частини сьомої та дев`ятої статті 11 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Умови призначення і виплати державної допомоги та перелік документів, необхідних для її призначення, визначено цим Законом та Порядком призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (далі - Порядок № 1751).

Так, відповідно пункту 13 Порядку №1751 допомога при народженні дитини, яка народилась після 08 квітня 2011 року, надається в сумі, кратній 30 розмірам прожиткового мінімуму, - на першу дитину; кратній 60 розмірам прожиткового мінімуму,- на другу дитину і т.д. Виплата допомоги здійснюється одноразово у десятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта суми допомоги на першу дитину виплачується протягом 24 місяців, на другу дитину - 48 місяців, на третю і кожну наступну дитину - 72 місяців рівними частинами.

Суд звертає увагу на відсутність у спірному випадку порушень законодавства при призначенні допомоги вперше.

Відомостей про отримання Позивачем допомоги в іншому органі соціального захисту населення на території України Відповідачем на час розгляду справи також не надано.

З пункту 13 Порядку №1751 вбачається, що виплата допомоги припиняється у разі:

- позбавлення отримувача допомоги батьківських прав;

- відмови отримувача допомоги від виховання дитини;

- нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини;

- відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав;

- тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання, крім дітей, які народилися під час перебування матері в слідчому ізоляторі або установі виконання покарань за умови перебування дитини разом з матір`ю;

- припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини;

- перебування отримувача допомоги у місцях позбавлення волі за рішенням суду;

- усиновлення дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування;

- смерті дитини;

- смерті отримувача допомоги.

Аналогічна норма закріплена в статті 11 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», за правилами якої виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини.

Суд звертає увагу, що рішенням Конституційного Суду України від 8 червня 2016 року № 3-рп/2016 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), абзац сьомий частини дев`ятої статті 11 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" від 21 листопада 1992 року № 2811-XII з наступними змінами, згідно з яким виплата допомоги при народженні дитини припиняється "у разі виникнення інших обставин".

У пункті 2.3. мотивувальної частини цього рішення Суд зазначив, що перелік підстав для припинення виплати допомоги при народженні дитини в Законі закріплено з метою недопущення нецільового використання коштів Державного бюджету України, що виділяються на таку допомогу, та унеможливлення свавільного втручання органів державної влади у право особи на її отримання. Оскільки цей перелік не є вичерпним і право визначати додатковий перелік таких підстав не делеговано іншому органу державної влади, то це створює можливість свавільного втручання органів державної влади у право особи на отримання державної допомоги при народженні дитини.

З викладеного вбачається, що з червня 2016 року Закон України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» визначає вичерпний перелік підстав для припинення виплати допомоги.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1751виплата допомоги припиняється з місяця, що настає за місяцем, в якому виникли зазначені обставини, за рішенням органу, який призначив допомогу.

Виплата допомоги поновлюється у випадках, передбачених абзацами двадцятим - двадцять сьомим, двадцять дев`ятим і тридцятим цього пункту, у разі, коли особа, що фактично здійснює догляд за дитиною (один з батьків дитини, опікун), звернулася протягом дванадцяти місяців після припинення виплати допомоги до органу, що призначив допомогу, з письмовою заявою.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачу припинено виплату допомоги не з причин, встановлених пунктом 13 Порядку №1751.

Згідно пункту 8 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької і Луганської областей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595 (з наступними змінами), особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014року №509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

З системного аналізу наведених норм Закону встановлено, що чинним законодавством не передбачені обмеження в часі щодо поновлення виплати допомоги при народженні дитини, припиненої не з вини одержувача.

Отже, враховуючи зазначене, обмеження в часі для звернення за поновленням виплати призначеної та частково виплаченої суми допомоги при народженні дитини відсутні.

Позивач та її дитина як громадяни України мають право на соціальний захист від держави, який передбачає комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на захист добробуту кожного члена суспільства. Забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, держава зобов`язується забезпечити дитині захист і піклування, які необхідні для її благополуччя. Позивач, в сім`ї якої виховуються та проживає малолітня дитина, має право на державну допомогу, яка надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

Таким чином, припинення виплати допомоги позивачу відбулось не з підстав передбачених цими нормами. Підставою для припинення виплати фактично стало те, що орган, де позивач отримувала допомогу, є розташованим у м. Макіївка. Таким чином, на позивача не розповсюджується строк подання заяви на поновлення виплати допомоги, передбачений п. 13 Порядку.

Крім того, суд звертає увагу, що Позивачем заявлений позов в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення, а відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного Кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Нормами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Також, суд зазначає, що у цій справі сам факт існування у позивача права на отримання соціальної допомоги при народжені дитини не оспорюється сторонами та передбачено діючим законодавством.

Приймаючи до уваги наведене, враховуючи необхідність захисту інтересів малолітньої дитини, суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачу у призначенні допомоги при народженні дитини, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, без урахування усіх обставин для прийняття відповідного рішення.

Крім того, відповідачем не наведено жодного порушення з боку позивача, яке б відповідно до чинного законодавства було б підставою для прийняття рішення про відмову в призначенні виплати допомоги.

Діючи поза законом, відповідач тим самим свавільно втрутився у право дитини на отримання соціальної допомоги, що призвело до його порушення.

З огляду на вищевикладене, суд приходить висновку, що рішення Управлінням соціального захисту населення Бахмутської міської ради від 05.11.2021 про відмову в наданні державної допомоги при народженні дитини ОСОБА_1 протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог зобов`язати Управління соціального захисту населення Бахмутської міської ради призначити та здійснити виплату, ОСОБА_1 державної допомоги при народженні дитини, на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за його заявою від 26.10.2021.

Судом встановлено, що виплата державної допомоги при народжені дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 була призначена ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) на період з 01.12.2013 по 31.12.2017, та виплачена за період з грудня 2013 року по липень 2014 року включно.

Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частино 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, та виходячи з встановлених фактичних обставин та правового регулювання спірних правовідносин, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України для повного та ефективного захисту порушеного права позивача на пенсійне забезпечення також належить застосувати такий спосіб захисту:

визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Бахмутської міської ради про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини, ОСОБА_1

визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Бахмутської міської ради в подовженні ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини, сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1

зобов`язати Управління соціального захисту населення Бахмутської міської ради поновити та виплатити ОСОБА_1 державну допомогу при народженні дитини, на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за його заявою від 26.10.2021.

Отже, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Нормами частини першої статті 139 КАС встановлено, що при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 908,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Бахмутської міської ради (місцезнаходження: 84502, Донецька область, м. Бахмут, вул. Перемоги, 53, код ЄДРПОУ 25953178) про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Бахмутської міської ради про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини, ОСОБА_1 .

Визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Бахмутської міської ради в подовженні ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини, сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Бахмутської міської ради поновити та виплатити ОСОБА_1 державну допомогу при народженні дитини, на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за заявою від 26.10.2021

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Бахмутської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім гривень) 00 копійок.

Повний текст рішення складено та підписано 18 лютого 2022 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.М. Толстолуцька