Рішення № 103416577, 18.02.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2022 року Справа№200/18149/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Толстолуцької М.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) про зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якій просить суд визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та рішення про відмову в призначені пенсії №051330002456 від 30.06.2021 в частині не зарахування періоду навчання у Горлівському індустріальному технікумі ім. К.А. Румянцева з 24.10.1994 по 03.07.1997 та періоду проходження військової служби з 10.06.1997 по 11.10.1998 до пільгового стажу роботи та зобов`язати управління призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з урахуванням цього стажу згідно заяви від 10.11.2020.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 24 грудня 2021 року заяву відповідача розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З огляду на вищевикладене справа розглядається судом в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Щодо позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач 10.11.2020 звернувся до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ч. 3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідач зарахував до страхового стажу 39 роки 06 місяців 05 днів, в т.ч. стаж за Списком №1 23 роки 11 місяців 11 днів, та рішенням про відмову в призначенні пільгової пенсії №827 від 13.11.2020, при призначенні пенсії не зараховано до пільгового стаду періоди навчання та роботи:

-страхового стажу період навчання в Горлівському індустріальному технікумі ім. Румянцева;

-до пільгового стажу період роботи з 03.01.1997 по 24.02.1997 на шахті ім. Ізотова;

-до страхового та пільгового стажу період роботи з 01.09.2014 по 12.06.2015 на шахті ім. Леніна ВО «Артемвугілля».

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02.03.2021 по справі №200/986/21-а період роботи позивача з 03.01.1997 по 24.02.1997 на шахті ім. Ізотова зарахований до пільгового стажу позивача за Списком №1, управління рішення суду виконало, проте рішенням №051330002456 від 30.06.2021 знову відмовило позивачу у призначенні пенсії.

Підставою відмови стало не зарахування періоду навчання в Горлівському індустріальному технікумі ім. К.А. Румянцева з 24.10.1994 по 03.07.1997 та періоду проходження військової служби з 10.06.1997 по 11.10.1998 до пільгового стажу роботи.

Позивач вважає, що відповідачем протиправно не зараховано зазначені періоди до страхового та пільгового стажу. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач заперечив проти задоволення зазначених вимог позивача, просив у задоволенні його позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Так, у наданому відзиві на позовну заяву зазначено наступне. Рішенням №051330002456 від 30.06.2021 ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Щодо не зарахування періоду навчання та військової служби відповідач зазначає, що Горлівський індустріальний гірничий технікум не відноситься до закладів професійної (професійно-технічної) освіти, призов на строкову військову службу та подальше її проходження не може бути зараховано до пільгового стажу позивача, оскільки це суперечить нормам п.2 ч.1 ст. 8 Закону №2011.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копіює паспорта серія НОМЕР_2 , виданим 5 травня 2005 року Микитівським РВ Горлівського МУУМВС України в Донецькій області.

6 липня 2017 року позивачу видана довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №0000253568, фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 .

10 листопада 2020 року позивач, через Веб-портал Пенсійного фонду України, звернувся із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької № 827 від 13 листопада 2020 року відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку із відсутність необхідного пільгового стажу роботи на підземних роботах 25 років.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02.03.2021 по справі №200/986/21-а адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним рішення Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №827 від 13 листопада 2020 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язано Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Маяковського, 2-А, код ЄДРПОУ 42170475) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії, з урахуванням до пільгового стажу за Списком №1 період роботи на шахті імені Ізотова з 3 січня 1997 року по 24 лютого 1997 року підземним гірничим майстром.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Маяковського, 2-А, код ЄДРПОУ 42170475) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 454,00 грн.

30.06.2021 управлінням прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 № 051330002456.

Відповідно до вказаного рішення (в межах спірних правовідносин) період навчання не зараховано до страхового стажу до надання підтверджуючих документів, згідно п. 8 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, оскільки в дипломі молодшого спеціаліста НОМЕР_3 , виданого Горлівським ордена «Знак Пошани» індустріальним технікумом ім. К.А. Румянцева, відсутня дата вступу до начального закладу /а.с. 9/.

Так, згідно вказаного рішення, відповідно до наданих документів, загальний страховий стаж заявника складає 40 років 01 місяць 05 днів, пільговий стаж згідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - 24 роки 01 місяць 03 дні, з них на провідних роботах 18 років 08 місяців 25 днів, на інших підземних роботах 0 років 10 місяців 08 днів, кратність обчислення пільгового стажу 4 роки 6 місяців 00 днів.

Згідно із дипломом НОМЕР_3 , виданого Горлівським ордена «Знак Пошани» індустріальним технікумом ім. К.А. Румянцева ОСОБА_1 рішенням державної кваліфікаційної комісії від 4 червня 1997 р. присвоєно кваліфікацію молодшого спеціаліста гірничого техніка-технолога /а.с.10/.

Відповідно до військового квитка НОМЕР_4 ОСОБА_1 з 10 червня 1997 по 08 жовтня 1998 проходив військову службу /а.с.11/.

Довідкою №46 від 20.09.2021 підтверджено, що ОСОБА_1 дійсно навчався в Горлівському індустріальному технікумі ім. К.А. Румянцева з 24.10.1994 (наказ №91-у від 24.10.1994) по 03.07.1997 (наказ №43/у від 03.07.1997) на денному відділенні /а.с.18/.

Відповідно до наказу по Горлівським ордена «Знак Пошани» індустріальним технікумом ім. К.А. Румянцева №91-у від 24.10.1994 «зараховано до числа студентів денного відділення в гр. ЗПРУМ-93 ОСОБА_1 за переводом з Єнакіївського металургійного технікуму…» /а.с.19/.

Відповідно до розрахунку стажу ОСОБА_1 в межах спірних правовідносин, до пільгового стажу не враховано період з 10.06.1997 по 08.10.1998; період з 24.10.1994 по 03.07.1997 відсутній в розрахунку.

Не погодившись з не зарахуванням спірних періодів роботи та з рішенням про відмову в призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Основними завданнями Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; внесення пропозицій Міністрові соціальної політики щодо забезпечення формування державної політики із зазначених питань; виконання інших завдань, визначених законом.

Відповідно до ст. 58 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Відповідно до ч.3 ст.114 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановленийабзацом першимстатті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановленийабзацом першимпункту 1 частини другої цієї статті.

Відповідно до п. б ч.1 ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до п. а ч.1 ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

Згідно зі ст. 101 Закону України Про пенсійне забезпечення органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

У відповідності до пункту 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637(далі також Постанова № 637), у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 вказаної Постанови).

Пунктом 17 Постанови № 637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

Згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Щодо зарахування до пільгового стажу строкової військової служби.

Умовою зарахування часу проходження строкової військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пільгової пенсії, є, зокрема, факт роботи особи на момент призову за професією чи обіймання посади, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах.

Згідно з абзацу 1 частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я та віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (частина першастатті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XIIі абзац 2 частини першоїстатті 2 Закону № 2232-XII).

Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією чи займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в діюЗакону № 1788-XIIабо на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинностіЗаконом № 1058-IV.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 8 Закону Закон №2011-ХІІ час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час проходження строкової військової служби, який зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинен перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Зматеріалів справисудом встановлено,що військовій службі передувало влаштування на роботу з 03.01.1997 по 24.02.1997 за професією «підземний гірничий майстер з повним робочим днем в шахті» запис №№3-4 трудової книжки позивача НОМЕР_5 /а.с.12-17/.

Оскільки в межах розгляду справи №200/986/21-а суд дійшов висновку про підтвердження періоду роботи з 03.01.1997 по 24.02.1997 за професією, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, суд вважає, що як наслідок є підстави для зарахування строкової військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Щодо зарахування до пільгового стажу періоду навчання.

Статтею 38 Закону № 103/98-ВР встановлено, що час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

У період з 24.05.1996 по 21.06.1996 проходив практику у Шахті «Комсомолець» ВО «Артемвугілля» запис №№1-2 трудової книжки позивача НОМЕР_5 .

З 03.01.1997 по 24.02.1997 позивач працював за професією «підземний гірничий майстер з повним робочим днем в шахті» в Шахті ім. Ізотова запис №№3-4 трудової книжки позивача НОМЕР_5

Суд зазначає, що позивач 09.06.1997 отримав диплом Горлівського індустріального технікуму ім. К.А. Рум`янцева за спеціальності «Технологія підземної розробки корисних копалин» з кваліфікацією молодшого спеціаліста гірничого техніка-технолога.

Довідкою №46 від 20.09.2021 підтверджено, що ОСОБА_1 дійсно навчався в Горлівському індустріальному технікумі ім. К.А. Румянцева з 24.10.1994 (наказ №91-у від 24.10.1994) по 03.07.1997 (наказ №43/у від 03.07.1997) на денному відділенні.

Відповідно до наказу по Горлівським ордена «Знак Пошани» індустріальним технікумом ім. К.А. Румянцева №91-у від 24.10.1994 «зараховано до числа студентів денного відділення в гр. ЗПРУМ-93 ОСОБА_1 за переводом з Єнакіївського металургійного технікуму…».

Таким чином, позивач закінчив навчання 03.07.1997, а 03.01.1997 прийнятий підземний гірничий майстер з повним робочим днем в шахті до Шахти ім. Ізотова.

Отже, зарахуванню до пільгового стажу за Списком № 1 підлягає період навчання позивача уГорлівському індустріальному технікумі ім. К.А. Рум`янцева з 24.10.1994 по 03.07.1997.

Застосування правових норм при розгляді питання щодо зарахування до пільгового стажу періоду навчання у технікумі відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 17.05.2019 у справі № 644/2182/17, від 04.03.2020 у справі № 367/945/17.

Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У рішенні Європейського суду з прав людини Мозер проти Республіки Молдови та Росії від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами.

В даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через неможливість перевірки достовірності пільгового характеру роботи, у зв`язку з наданням зазначених довідок підприємством, що знаходиться на території, непідконтрольній українській владі.

Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Тобто в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі №242/65/17.

У юриспруденції дискреційні повноваження визначаються як право голови держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуд у рамках закону. А в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати "дискреційні повноваження", користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.

На думку суду, з боку державних органів відбувається підміна понять, оскільки не будь-які повноваження органів влади з ухвалення рішень, є дискреційними. Дискреція діє тільки у разі, коли у рамках закону державний орган може приймати різні рішення.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Отже, ефективний засіб правого захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однак, суд не може підміняти орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення грошового забезпечення, у тому числі сум індексації, та на свій розсуд зобов`язати відповідача призначити пенсію за віком.

Приписами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Фактично суд зв`язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі Chahal проти Об`єднаного королівства (заява № 22414/93) зазначив, що ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145).

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі Афанасьєв проти України).

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом у постанові від 21 листопада 2018 року по справі №750/11115/16-а

Таким чином, суд дійшов висновку, що належить застосувати такий спосіб захисту прав позивача та:

визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Донецькій області про відмову в призначенні пенсії №051330002456 від 30.06.2021 в частині не зарахування періоду навчання у Горлівському індустріальному технікумі ім. К.А. Румянцева з 24.10.1994 по 03.07.1997 та періоду проходження військової служби з 10.06.1997 по 11.10.1998 до пільгового стажу роботи ОСОБА_1

зобов`язати ГУ ПФУ в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.11.2020 № 3709 про призначення пенсії та зарахувати до пільгового стажу роботи періоду навчання у Горлівському індустріальному технікумі ім. К.А. Румянцева з 24.10.1994 по 03.07.1997 та періоду проходження військової служби з 10.06.1997 по 11.10.1998.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, але підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Нормами частини першої статті 139 КАС встановлено, що при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 908,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову в призначенні пенсії №051330002456 від 30.06.2021 в частині не зарахування періоду навчання у Горлівському індустріальному технікумі ім. К.А. Румянцева з 24.10.1994 по 03.07.1997 та періоду проходження військової служби з 10.06.1997 по 11.10.1998 до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.11.2020 № 3709 про призначення пенсії та зарахувати до пільгового стажу роботи періоду навчання у Горлівському індустріальному технікумі ім. К.А. Румянцева з 24.10.1994 по 03.07.1997 та періоду проходження військової служби з 10.06.1997 по 11.10.1998.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім гривень) 00 копійок.

Повний текст рішення складено та підписано 18 лютого 2022 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.М. Толстолуцька