Рішення № 103416433, 18.02.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2022 року Справа № 160/13457/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВіхрової В.С.,

розглянувши у письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Дніпро), третя особа - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

09.08.2021 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (далі відповідач), третя особа - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Дніпро) Єлісєєвої Радміли Сергіївни про відкриття виконавчого провадження №65855443 від 23.06.2021 року;

- стягнути з Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Дніпро) на користь ОСОБА_1 судові витрати.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач не погоджується з оскаржуваною постановою, зазнаючи, що державним виконавцем за фактом отримання заяви про примусове виконання на підставі виконавчого листа №160/277/21 від 25.05.2021 року не було перевірено достовірність даних щодо місця реєстрації боржника, у зв`язку із чим 23.06.2021 року старшим державним виконавцем Індустріального відділу ДВС у місті Дніпрі відкрито протиправно виконавче провадження: не за місцем проживання, перебування чи роботи боржника. Зазначає, що вказана у виконавчому листі інформація про місце проживання боржника у м. Дніпрі не могла слугувати достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження без здійснення перевірки інформації про дійсне місце проживання боржника на момент відкриття виконавчого провадження, що свідчить про протиправність оскаржуваної постанови. З 2016 року позивач працює у місті Одесі, а з 2017 року проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідним відтиском штампу на сторінці паспорта скаржника. Вказане стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.08.2021 року (суддя Тулянцева І.В.) позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

На виконання вимог зазначеної ухвали 22.09.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через «Електронний суд» надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2021 року (суддя Тулянцева І.В.) позовну заяву ОСОБА_1 до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Дніпро), третя особа - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови - повернуто позивачеві.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.12.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2021 року - скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

28.12.2021 року матеріали адміністративної справи №160/13457/21 надійшли до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2021 року матеріали справи №160/13457/21 передані на розгляд судді Віхровій В.С.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.01.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано час для усунення недоліків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.01.2022 року заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду, - задоволено; поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовною заявою; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.01.2022 року зупинено провадження в адміністративній справі №160/13457/21 до надходження до суду належним чином завіреної копії виконавчого провадження №65855443.

Копія ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.01.2022 року отримана відповідачем 31.01.2022 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, та представником третьої особи 27.01.2022 року, що підтверджується розпискою про отримання копії ухвали в приміщенні суду.

Відповідачем, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, не було надіслано до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не було повідомлено про поважність причин ненадання відзиву.

Відповідно до ч. 6ст.162 Кодексу адміністративного судочинства Україниу разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На виконання вимог ухвали від 25.01.2022 року відповідачем 11.02.2022 року подано до суду копії матеріалів виконавчого провадження №65855443.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2022 року поновлено провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

З матеріалів виконавчого провадження №65855443 встановлено, що 16.06.2021 року представником Головного управління ДПС у Дніпропетровській області подано до начальника Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) заяву про примусове виконання рішення та додав оригінал виконавчого листа Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.03.2021 року №160/227/21.

23.06.2021 року старшим державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Єлісєєвою Р.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №65855443 з примусового виконання виконавчого листа №160/277/21, виданого 25.05.2021 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ГУ ДПС у Дніпропетровський області борг у розмірі 75000 грн.

В постанові про відкриття виконавчого провадження №65855443 визначено боржником ОСОБА_1 , визначена адреса боржника: АДРЕСА_2 .

В подальшому старшим державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Єлісєєвою Р.С. винесені постанови від 23.06.2021 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору, про арешт коштів боржника, про арешт майна боржника, від 24.06.2021 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, про розшук майна боржника, про розшук майна боржника.

15.10.2021 року представником ОСОБА_1 було подано до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) заяву про закінчення виконавчого провадження та зняття арешту з майна боржника.

В заяві представником позивача зазначено, що 13.10.2021 року ОСОБА_1 сплачено суму боргу у повному обсязі на офіційний рахунок Індустріального ВДВС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) у розмірі 82900 грн., що складається з виконавчого збору у розмірі 7500 грн., розміру мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 290 грн. та суми боргу у розмірі 75000 грн.

До заяви представником ОСОБА_1 було додано квитанцію №82Т0038КV від 13.10.2021 року про сплату суми коштів у розмірі 82900 грн.

Розпорядженням №65855443 від 15.10.2021 року сплачені позивачем суми коштів у загальному розмірі 82900 грн. перераховано на відповідні розрахункові рахунки за призначенням, що, також, підтверджується платіжними дорученням від 18.10.2021 року №12999, №13000, №13001.

22.10.2021 року старшим державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Єлісєєвою Р.С. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №65855443, у зв`язку з виконанням вимог виконавчого документу в повному обсязі, припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Не погоджуючись з постановою про відкриття виконавчого провадження з підстав недотримання територіальної компетенції відповідача на провадження виконавчих дій, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суд зазначає, що позивачем подано до суду позовну заяву 09.08.2021 року, на момент звернення до суду виконавче провадження тривало, а тому суд надає оцінку підставам відкриття виконавчого провадження.

Суд має перевірити дотримання відповідачем, передбаченої законом процедури при відкритті виконавчого провадженні, у випадку незгоди позивача з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно частини 2статті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За текстом частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Згідно з ч.1 ст. 24 Закону №1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (далі - Закон №1403-VIII) завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

За текстом частини першої статті 4 Закону №1403-VIII, діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: 1) верховенства права; 2) законності; 3) незалежності; 4) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 5) обов`язковості виконання рішень; 6) диспозитивності; 7) гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; 8) розумності строків виконавчого провадження; 9) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Державний виконавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність (частина друга статті 4 Закону №1403-VIII).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

За текстом частини першої статті 4 Закону №1404-VIII у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону №1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України (частина друга статті 24 Закону №1404-VIII).

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1404-VIII виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Згідно з частиною п`ятою статті 24 Закону №1404-VIII у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Згідно з частиною першою статті 28 Закону №1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

В обґрунтування протиправності постанови про відкриття виконавчого провадження, позивач вказує на те, що він з 2016 року працює у місті Одесі, а з 2017 року проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на підтвердження чого надає копію паспорту та трудової книжки серії НОМЕР_2 .

Проте, суд зазначає, що позивач вказує на відкриття виконавчого провадження не за місцем його проживання, перебування та роботи, однак не звертає увагу, що згідно з ч.1 ст. 24 Закону №1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Отже, виконавче провадження державним виконавцем може бути відкрито за вибором стягувача між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції.

В даному випадку ГУ ДПС у Дніпропетровській області було пред`явлено заяву про примусове виконання виконавчого листа Дніпропетровського окружного адміністративного суду за №160/277/21, виданого 25.05.2021 року, до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Дніпро).

Адреса місця проживання позивача у м. Дніпрі була визначена судом у виконавчому листі.

Матеріалами виконавчого провадження №65855443 підтверджено, що державним виконавцем вчинялись дії на встановлення місця проживання, роботи та місцезнаходження майна позивача, зокрема, в день відкриття виконавчого провадження №65855443 державним виконавцем сформовано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності з 20.04.2008 року належить квартира за адресою: АДРЕСА_2 .

Таким чином, державним виконавцем у день відкриття виконавчого провадження було встановлено наявність у позивача нерухомого майна на території м. Дніпра, та на території, на яку поширюються функції Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Дніпро).

Також, проведеними виконавчими діями встановлено наявність у позивача транспортного засобу з місцем реєстрації на території Дніпропетровської області.

Відтак, у державного виконавця не було підстав для повернення виконавчого листа стягувачу.

За наслідками розгляду поданих документів, судом встановлено, що державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Єлісєєвою Р.С. правомірно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №65855443 від 23.06.2021 року з дотримання територіальної компетенції.

Судом не встановлено порушень в діях відповідача, а тому оскаржувана постанова не підлягає скасуванню.

Крім того, суд звертає увагу, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зорустатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як узаконі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Судом зазначається, що саме по собі оспорюване рішення на даний час не створює будь-яких правових наслідків для боржника, оскільки виконавче провадження №65855443 закінчене, про що свідчить відповідна постанова від 22.10.2021 року.

Відповідно достатті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судовий збір на користь позивача стягненню не підлягає.

Керуючись статтями9,72-77,90,132,139,246,297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Дніпро) (вул. Б.Хмельницького, 11, м. Дніпро, 49051, код ЄДРПОУ 34984472), третя особа - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43145015) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.С. Віхрова