Ухвала суду № 103416359, 18.02.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

18 лютого 2022 рокуСправа №160/17948/21

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сидоренко Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі заяву позивача про поновлення строку звернення до суду в адміністративній справі №160/17948/21 за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення Дніпропетровської обласної ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 , в якому позивач, з урахуванням уточненого позову, який надійшов до суду 29.10.2021 року, просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Комунального закладу Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення Дніпропетровської обласної ради щодо невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 та 2021 рік, як особі учаснику бойових дій, у розмірі п`яти мінімальних розмірів пенсії за віком;

- зобов`язати Комунальний заклад Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення Дніпропетровської обласної ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 та 2021 рік, як особі учаснику бойових дій, у розмірі п`яти мінімальних розмірів пенсії за віком, з урахуванням раніше виплачених сум, у розмірі 6800,00 грн. за 2020 рік та 7354,00 грн. за 2021 рік, разом 14154,00 грн.

Ухвалою суду від 03.11.2021 року, після усунення недоліків позовної заяви, було відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.

15.12.2021 року від відповідача надійшов відзив на позов.

Дослідивши матеріали справи, судом було встановлено, що до суду позивач звернувся 01.10.2021 року про оскарження бездіяльності відповідача, зокрема, щодо невиплати йому щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, як особі учаснику бойових дій, у розмірі п`яти мінімальних розмірів пенсії за віком та просить суд зобов`язати КЗ Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення ДОР нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік, як особі учаснику бойових дій, у розмірі п`яти мінімальних розмірів пенсії за віком, з урахуванням раніше виплачених сум, у розмірі 6800,00 грн. за 2020 рік.

Ухвалою суду від 20.01.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, з дня вручення позивачу копії даної ухвали, шляхом надання до суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Комунального закладу Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення Дніпропетровської обласної ради щодо невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, як особі учаснику бойових дій, у розмірі п`яти мінімальних розмірів пенсії за віком та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік, як особі учаснику бойових дій, у розмірі п`яти мінімальних розмірів пенсії за віком, з урахуванням раніше виплачених сум, у розмірі 6800,00 грн. за 2020 рік.

На виконання вимог ухвали суду від 20.01.2022 року позивач подав заяву, в якій він просить суд: визнати причини пропуску ним строку для звернення до суду поважними та поновити даний строк.

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що про невідповідність виплати разової грошової допомоги вимогам законодавству України він дізнався кілька місяців тому зі сторонніх джерел мережі Інтернет та від знайомих. Зауважує, що вважав, що відповідач, який на його думку покликаний захищати права та законні інтереси громадян у сфері соціального забезпечення, не може ці права порушувати.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши заяву позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд зазначає, що чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів, що обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Так, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вже було встановлено, що до суду позивач звернувся 01.10.2021 року про оскарження бездіяльності відповідача, зокрема, щодо невиплати йому щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, як особі учаснику бойових дій, у розмірі п`яти мінімальних розмірів пенсії за віком та просить суд зобов`язати КЗ Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення ДОР нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік, як особі учаснику бойових дій, у розмірі п`яти мінімальних розмірів пенсії за віком, з урахуванням раніше виплачених сум, у розмірі 6800,00 грн. за 2020 рік.

У позові позивач зазначає, що відповідачем за 2020 рік була виплачена грошова допомога у меншому розмірі, чим передбачено Законом, а саме у розмірі 1390,00 грн. На його письмове звернення від 24.09.2021 року до відповідача із вимогою нарахувати та виплатити йому недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, відповідач надав відповідь, що допомога виплачена в розмірах, передбачених постановою КМУ від 19.02.2020 №112 в межах бюджетних призначень. З матеріалів, поданих до позову, вбачається, що у вересні 2020 року позивачем було отримано щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі 1390,00 грн.

Допомога до 05 травня є платежем, розмір якого в будь-якому разі відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений розрахунок одноразової грошової допомоги.

З дня отримання допомоги до 05 травня особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

Абзацом 4 ст.17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" чітко визначено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 року розглядаючи справу №607/7919/17 зазначив, що 30 вересня поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата оспорюваної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована. Як наслідок суд Касаційної інстанції дійшов висновку, що перебіг строку звернення позивача до суду з цим позовом слід обраховувати з 30 вересня відповідного року, за який виплачується разова щорічна грошова допомога.

Зважаючи на положення ст.17-1 Закону №3551-XII, а також з огляду на прийняття Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року №3-р/2020, суд вважає, що позивач мав звернутися із заявою про отримання разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік у належному розмірі до 30 вересня 2020 року, тобто у встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована.

Відповідно, незгода позивача з розміром здійснених йому виплат у 2020 році мала своєчасно знайти свій прояв у відповідному зверненні до суду з позовною заявою у встановлений законом строк, який почався з 30.09.2020 року і закінчився через шість місяців, тобто, останнім днем звернення до суду з позовом є 30.03.2021 року.

Отже, враховуючи вимоги ч.2 ст.122 КАС України, з матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.

У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Щодо зазначених підстав для поновлення строку звернення, які вказав у заяві позивач, а саме, що про невідповідність виплати разової грошової допомоги вимогам законодавству України він дізнався кілька місяців тому зі сторонніх джерел мережі Інтернет та від знайомих, суд зазначає, що зазначені обставини не є непереборними, тому такі причини пропуску строку є неповажними.

Згідно із ч.1 ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Наведені позивачем підстави знаходяться поза межами обставин, з якими норма ч.1 ст.121 КАС України пов`язує можливість поновлення процесуального строку, тому суд вважає такі причини неповажними.

Також, суд зазначає, що Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 по справі №240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18, від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних спорів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 по справі №240/12017/19, зазначив, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Суд зауважує, що у заяві про поновлення строку звернення до суду позивачем не зазначено непереборних підстав, які б перешкоджали йому подати позовну заяву в межах встановленого строку звернення до суду. Крім того, у заяві відсутнє достатнє обґрунтування та докази, які підтверджують поважність причин пропуску строку звернення до суду щодо оскарження бездіяльності відповідача при виплаті суми разової грошової допомоги за 2020 рік, яка виплачується щорічно до 5 травня, в розмірі меншому, ніж п`ять мінімальних пенсій за віком.

Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій, є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

При вирішенні питання щодо дотримання строку подання позову, суд керується правовими позиціями викладеними, зокрема, Верховним Судом у постановах від 10.05.2018 року у справі № 389/1042/17, від 06.02.2018 року у справі № 607/7919/17, від 29.10.2020 року у справі № 816/197/18, від 20.10.2020 року у справі № 640/14865/16-а, від 25.02.2021 року у справі № 822/1928/18, від 22.07.2021 року у справі № 420/718/21.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 3 ст.123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Враховуючи, що позивач не вказує у заяві поважні підстави для поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Комунального закладу Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення Дніпропетровської обласної ради щодо невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, як особі учаснику бойових дій, у розмірі п`яти мінімальних розмірів пенсії за віком та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік, як особі учаснику бойових дій, у розмірі п`яти мінімальних розмірів пенсії за віком, з урахуванням раніше виплачених сум, у розмірі 6800,00 грн. за 2020 рік, тому суд робить висновок, що заява позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду є необґрунтованою, та такою, що задоволенню не підлягає.

Пунктом 8 ч.1 ст.240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи, що позивачем хоча і подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, але суд вважає причини зазначені у заяві неповажними, тому залишає без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального закладу "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради" в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії за 2020 рік.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 44, 121-123, 240, 242, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального закладу Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення Дніпропетровської обласної ради в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Комунального закладу Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення Дніпропетровської обласної ради щодо невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, як особі учаснику бойових дій, у розмірі п`яти мінімальних розмірів пенсії за віком та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік, як особі учаснику бойових дій, у розмірі п`яти мінімальних розмірів пенсії за віком, з урахуванням раніше виплачених сум, у розмірі 6800,00 грн. за 2020 рік - залишити без розгляду.

Копію ухвали направити всім сторонам по справі.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в порядку та у строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Сидоренко