Рішення № 103416296, 17.02.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2022 року Справа № 160/18957/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сидоренка Д.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРТНЕР ЗЕКОР" до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, -

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРТНЕР ЗЕКОР" до Дніпровської митниці, в якому позивач, з урахуванням уточненого позову, який надійшов до суду 29.10.2021 року, просить суд:

- визнати протиправним Рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів від 11.08.2021 р. №UА 110130/2021/000070/1;

- визнати протиправною Картку відмови Дніпровської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА 110130/2021/00335.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.08.2021 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРТНЕР ЗЕКОР» при митному оформленні товару за митною декларацією UA110130.2021.023215. який ввозився на митну територію України, визначило його митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту). На підтвердження заявленої митної вартості позивачем надано всі наявні документи, передбачені ст.53 МК України. Відповідач надав Позивачеві картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2021/00335 та зазначив, що Позивачеві необхідно подати нову митну декларацію з митною вартістю товару відповідно до рішення про визначення митної вартості товару від 11.08.2021 №UA110130/2021/000070/1. З картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2021/00335 слідує, що підставами для відмови відповідач вважає неможливість використання обраного декларантом методу визначення митної вартості згідно п.3 ч. 6 ст. 54 МКУ. Крім того, відповідач надав позивачеві Рішення про коригування митної вартості товарів від 11.08.2021 р. №UA110130/2021/000070/1, згідно якого скорегував вартість декларованого товару, з урахуванням курсу Євро на 11.08.2021 р., з визначеної позивачем суми в розмірі 428142,83 гри., на суму 943801,82 грн., тобто збільшив на суму в розмірі 515658,99 грн. Позивач зазначає, що в підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, разом з кожною митною декларацією останній надав до митного органу всі наявні документи, передбачені ст.53 МК України, що перелічені у графі 44 кожної з ЕМД і посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. На підставі викладеного вище, позивач вважає, що відповідач без відповідних правових підстав відмовив у визначенні митної вартості товарів за основним методом за ціною договору, оскільки надані позивачем документи не містили розбіжностей та ознак підробки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2021 року, відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.

Відповідачем до суду надіслано відзив на подану позовну заяву від 29.11.2021р., в якому останній заперечує проти задоволення заявлених позовних вимог та вказує на те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) документи, подані для підтвердження митної ж вартості товару відповідно до ст.53 МК України, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. З урахуванням викладеного вище, та з посиланням на відповідні норми чинного законодавства, повноважний представник відповідача просить суд у задоволенні пред`явлених позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 17 лютого 2022 року суд допустив заміну відповідача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРТНЕР ЗЕКОР» (код ЄДРПОУ 38114523, 49022, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул.Малиновського маршала, будинок 114) зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 21.03.2012 року, про що внесено запис №12241020000054417.

22.06.2021 р. між компанією «Vetreria di Borgonovo S.p.A.» (Италия) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАРТНЕР ЗЕКОР» було укладено контракт № 22/06/21-1 (далі - Контракт), згідно п. 1.1. та 1.2. якого: «Продавець продає, а Покупець купує вироби зі скла на підставі погоджених Сторонами заявок Покупця. Поставка Товару буде здійснюватися на територію України окремими партіями відповідно до інвойсів. що оформляються Сторонами для кожної партії Товару».

Відповідно до умов п. 2.1. Контракту: «Товар поставляється на умовах згідно Інкотермс 2020, які Сторони узгоджують в Специфікаціях на кожну партію».

Згідно п. 3.2. Контракту: «Загальна вартість цього контракту визначається сумою вартості всіх партій Товару. Вартість кожної партії Товару визначається згідно Специфікації та включає в себе вартість Товару, вартість тари, упаковки і палет».

Згідно п. 2.2. Контракту: «Поставка Товару виконується партіями протягом терміну дії цього Контракту. На кожну поставку оформляється окремий інвойс і Специфікація».

В Специфікації №2 від 21.07.2021 р. до Контракту сторони домовились, що компанія «Vetreria di Borgonovo S.p.A» поставить TOB «ПАРТНЕР ЗЕКОР» відповідний товар згідно з переліком.

Загальна сума вартості товарів згідно Специфікації №2 від 21.07.2021 становить 12228,19 Евро.

За платіжним дорученням в іноземній валюті від 29.07.2021 р. з рахунку 'ГОВ «ПАРТНЕР ЗЕКОР» було здійснено swift-платіж в сумі 6114,00 євро, в призначенні платежу вказано необхідну інформацію про отримувача переказу - компанію «Vetreria di Borgonovo S.p.A.», а також посилання на контракт №22/06/21-1 від 22.06.2021 р. та на специфікацію №2 від 21.07.2021 року.

На виконання умов контракту, позивачем придбано обумовлений умовами контракту товар та подано до митного оформлення.

10.08.2021 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРТНЕР ЗЕКОР» (при митному оформленні товару за митною декларацією UA110130.2021.023215. який ввозився на митну територію України, визначило його митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту).

На підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару позивачем було надано до Дніпровської митниці наступні документи:

пакувальний лист (Packing list) F 1414 від 04.08.2021р.;

рахунок-проформа (Proforma invoice) Р21432 від 21.07.2021 р.;

рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) F 1414 від 04.08.2021 р.;

автотранспортна накладна (Road consignment note) 098830 від 12.07.2021 р.;

платіжний документ swift від 29.07.2021 р.;

довідка №040821-1 від 04.08.2021 р.;

заявка на перевезення від 29.07.2021 р.;

прайс-лист від 01.01.2021 р.;

розрахунок ціни (калькуляція) №20/07/2021-1 від 20.07.2021 р.;

комерційна пропозиція №20/07 від 20.07.2021 р.;

специфікація №2 від 21.07.2021 р. до контракту №22/06/21-1 від 22.06.2021 р.;

контракт №22/06/21-1 від 22.06.2021 р.;

договір про надання послуг митного брокера №С89/20 від 19.10.2020 р.;

договір транспортно-експедиційного обслуговування №29/07/2021-1 від 29.07.2021 р.;

договір транспортно-експедиційного обслуговування перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 01.10.2021 р.;

інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними установами №7361678 від 07.08.2021 р.;

декларація-інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером №F1414 від 04.08.2021 р.;

заявка на виробництво №10/07/21-1 від 10.07.2021 р.;

опис товару №20/07/21-1 від 20.07.2021 р.;

копія митної декларації країни відправлення №211TQV11Т0040278Е0 від 04.08.2021 р.

Зазначені вище документи, долучені позивачем до позовної заяви, містяться в матеріалах справи та досліджені судом.

Дніпровська митниця під час контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості товару на підставі поданої митної декларації відповідача зазначила, що виник сумнів стосовно достовірності наданих позивачем до митного оформлення відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості товару та зобов`язав позивача протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1. виписку з бухгалтерської документації;

2.висновки про якість та вартість характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

3. якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

4. за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

10.08.2021 р. ТОВ «СМАРТФОМТРАНС», діючий в інтересах ТОВ «ПАРТНЕР ЗЕКОР», повідомив митний орган листом №20/1 про те, що усі наявні на той час у ТОВ «ПАРТНЕР ЗЕКОР» документи було надано ним під час подання митої декларації, також зазначив, що будь-які інші документи надати у 10-тиденний термін немає можливості та просило продовжити митне оформлення декларації.

Митним органом надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2021/00335 та зазначено, що позивачу необхідно подати нову митну декларацію з митною вартістю товару відповідно до рішення про визначення митної вартості товару від 11.08.2021 №UA110130/2021/000070/1.

З картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110130/2021/00335 слідує, що підставами для відмови визначено неможливість використання обраного декларантом методу визначення митної вартості згідно п. 3 ч. 6 ст. 54 МКУ.

Також, митним органом прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів від 11.08.2021 р. №UA110130/2021/000070/1, згідно якого скорегував вартість декларованого товару, з урахуванням курсу Євро на 11.08.2021 р., з визначеної позивачем суми в розмірі 428142,83 грн., на суму 943801,82 грн., тобто збільшив на суму в розмірі 515658,99 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням позивач звернувся до суду за оскарженням рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови.

Порядок та методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлені розділом III Митного кодексу України (надалі МК України) і базуються на положеннях Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Частиною 1 статті 7 МК України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п.24 ч.1 ст.4 МК України).

Згідно з ч.1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. (ч.3 ст.53 МК України).

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд зауважує, що зазначена позиція кореспондується позиції Верховного Суду, викладеній в постанові Верховного Суду від 23.04.2019 р. у справі №810/1479/16 (адміністративне провадження №К/9901/14257/18), в якій зазначається, що Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

З наведеним висновком кореспондуються положення п. 2 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, за змістом якої Відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч. 2-8 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 ст. 54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до п. 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на страхування товарів.

В разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом.

Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися. У спірному рішенні про коригування митної вартості такі дані відсутні.

Водночас, суд зазначає, що відповідачем під час розгляду справи, у відповідності до норм ст. ст.72-77 КАС України, необґрунтовано неможливість визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, та необґрунтовано визначення митної вартості товару за другорядним методом: за резервним методом.

Дослідивши надані сторонами докази, суд зазначає наступне.

Відповідач під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявлених за електронною митною декларацією, встановив, що в наданих позивачем документах є розбіжності.

Так, митним органом зазначено, що згідно п. 3.3. Контракту «Умови оплати: - Покупець сплачує 50 (п`ятдесят) відсотків вартості товару відповідно до проформи, протягом 15 робочих днів з моменту отримання проформи», в той час як специфікацією від 21.07.2021 №2 передбачено 50% протягом 20 банківських днів від дати підписання специфікації та 50 % протягом 30 днів після відвантаження товару зі складу Постачальника, а наданий до митного контролю документ рахунок-проформа від 21.07.2021 №Р21432 містить дані щодо 50% передплати (із зазначенням дати 21.07.2021) та 50 % через 30 днів від дати цього рахунку (із зазначенням дати сплати -21.08.2021). Аналізуючи вищенаведене, відповідач дійшов висновку, що таке узгодження порядку оплат між Сторонами за Контрактом є порушенням умов оплати, передбачених Контрактом, в якому, на думку відповідача, відсутня можливість зміни умов оплати товару специфікаціями, проформами, інвойсами чи іншими документами.

З даного приводу суд зазначає, що відповідно до умови пункту 12.1. контракту від 22.06.2021 року №22/06/21-1: «Зміни умов цього Контракту, а також доповнення до нього, можуть відбуватися тільки в письмовій формі за згодою Сторін». Отже, дії сторін контракту не суперечать умовам контракту та вимогам законодавства, крім того, зміна даної умови контракту жодним чином не впливає на митну вартість товару, оскільки позивачем було заявлено до декларування загальну митну вартість товару та підтверджено її належними документами.

Доводи щодо не підтвердження оплати за придбаний товар, спростовуються наданими позивач платіжними дорученнями. З матеріалів доданих до позовної заяви вбачається, що згідно платіжного доручення № 34JBKLL7 від 29.07.2021 року на суму 6114 Євро, перерахованих постачальнику в якості передплати за поставлений товар, у графі «Відмітки банку» міститься відбиток штампу Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» та підпис уповноваженої особи, що свідчить про відповідність цього платіжного документа вимогам п.3.2 Постанови Правління НБУ від 28.07.2008 №216 та помилковість висновків контролюючого органу про протилежне. Та платіжне доручення в іноземній валюті від 29.07.2021 р. про доплату вартості поставленого товару в сумі 6114,00 Євро та платіжне доручення в іноземній валюті від 30.06.2021 р.. що підтверджують здійснення swift-платежу.

Відтак, суд зазначає, що зауваження, що викладені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

Щодо неподання декларантом додаткових документів, то в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Також відповідач не довів суду обов`язкову в силу частини 1 статті 55 Митного кодексу України наявність передбачених частиною 6 статті 54 Митного кодексу України випадків, за яких митниця могла відмовити позивачу в митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю та прийняти рішення про коригування митної вартості товарів. Відповідач не надав суду доказів та аргументованих пояснень з приводу того, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; не довів суду невідповідність обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів; не посилався та не підтвердив суду надходження офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

На підставі викладеного вище, суд прийшов до висновку, що позивачем подано до Дніпровської митниці достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за основним методом, тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам статті 58 Митного кодексу України. Натомість коригування відповідачем митної вартості здійснено неправомірно з порушенням ч. 3 ст. 53, ч. 6 ст. 54, ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України та всупереч правилам, визначеним ст. 58 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про неправомірність рішення про коригування митної вартості товарів від 11.08.2021 р. №UА 110130/2021/000070/1.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що за подання вказаного адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 4540,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1614 від 31.08.2021 року на суму 2270,00 грн. та №1615 від 31.08.2021 року на суму 2270,00 грн.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено повністю, сплачений судовий збір в сумі 4540,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару від 11.08.2021 р. №UА 110130/2021/000070/1.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови Дніпровської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА 110130/2021/00335.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРТНЕР ЗЕКОР» (код ЄДРПОУ 38114523, 49022, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул.Малиновського маршала, будинок 114) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4540,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (вул.Княгині Ольги, буд.22, м.Дніпро, 49038; код ЄДРПОУ ВП 43971371).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені статтями 295, 297 цього Кодексу.

Суддя Д.В. Сидоренко