Рішення № 103416289, 17.02.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2022 року Справа № 160/15259/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сидоренка Д.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ДТЗ" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, -

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ДТЗ" до Дніпровської митниці Держмитслужби, в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати Рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товару №UА110050/2021/000026/1 від 24.03.2021 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.05.2020 року позивачем укладено зовнішньоекономічний контракт на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору. В подальшому компанією «CHONGQING HUA TIAN HAO LI MACHINERY LLC» відповідно до умов контракту та документів, було здійснено поставки ТОВ «ПК «ДТЗ» товарів, які поставляються на умовах FOB, згідно міжнародних торговельних правил "ІНКОТЕРМС 2010". З метою здійснення митного оформленні ввезених в режимі імпорту товарів, ТОВ «ПК «ДТЗ» було задекларовано до митного поста Дніпровської митниці партію отриманого товару за електронною декларацією (ЕМД) № UА110050/2021/002363 від 22.03.2021р., однак 24.03.2021 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару. Позивач зазначає, що ним під час митного оформлення надано усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого товару та протиправність оскаржуваного рішення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.09.2021 року, відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.

28.09.2021 року від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки наданими з митними деклараціями документами, які містили розбіжності, неможливо підтвердити числові значення заявленої декларантом митної вартості за основним методом, у зв`язку з чим і прийняті рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом 2-ґ.

Ухвалою суду від 04.10.2021 року справу №160/15259/21 призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження із проведенням підготовчого засідання.

12.10.2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що доводи відповідача є хибними та такими, що виходять поза межі правового поля і підлягають відхиленню.

Ухвалою суду від 15.12.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

10.01.2022 року від Дніпровської митниці надійшла заява про заміну сторони у справі - замінити відповідача у справі №160/15259/21 «Дніпровську митницю Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350935)» належним відповідачем «Дніпровською митницею (код ЄДРПОУ ВП 43971371)».

11.01.2022 року в судовому засіданні суд ухвалив подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 17 лютого 2022 року суд допустив заміну відповідача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» (код ЄДРПОУ 42634661, 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Надії Алексєєнко, будинок 100, приміщення 1) зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 19.11.2018 року, про що внесено запис №12241020000087941.

13.05.2020 року ТОВ «Промислова компанія «ДТЗ» (покупець) уклало з компанієюHUA TIAN HAO LI MACHINERY LLC (Китай) (продавець) зовнішньоекономічний контракт №HL/1 на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях (Додатках), які є невід`ємною частиною цього контракту.

Компанією CHONGQING HUA TIAN HAO LI MACHINERY LLC відповідно до умов контракту, специфікації №2021-1 від 11.12.2020р., рахунку-фактури № HL2021-1 від 30.12.2020 року здійснено поставку товару ТОВ «ПК «ДТЗ», які поставлялись 22.03.2021 року до митниці за ЕМД №110150/2021/002363 задекларована партія товарів: трактори, що керуються водієм, який іде поряд, одновісні, нові. Без фрези мотоблоку у комплекту, мотоблик Белмотор, фреза мотоблоку.

Згідно графи 22 МД, загальна сума за рахунком 271023 дол.США (графа 12 вартість 7749593,42 грн.).

На підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару позивачем було надано до Дніпровської митниці наступні документи (графа 44 МД):

*0271 пакувальний лист від 30.12.2020;

*0380 рахунок-фактура № HL2021-1 від 30.12.2020 року;

*0705 коносамент UTRUST20120397 від 09/01/2021;

*0865 сертифікат походження товару форми А G216710187891002 від 05.03.2021;

*2721 залізнична накладна для внутрішнього сполучення 41125576 від 18.03.2021;

*2721 залізнична накладна для внутрішнього сполучення 41125676 від 18.03.2021;

*3001 платіжне доручення 287 від 29.01.2021;

*3004 рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) L40822 від 17.03.2021;

*3007 акт виконаний робіт від 17.03.2021;

*3007 довідка про транспортні витрати від 11.03.2021;

*3007 заявка на перевезення від №168 від 23.12.2020;

*4103 доповнення до зовнішньоекономічного контракту 2021-1 від 11.12.2020;

*4104 зовнішньоекономічний контракт №HL/1 від 13.05.2020;

*М4301 договір про перевезення 1510/912/2019 від 15.10.2019;

*9000 технічна характеристики 30.12.2020.

Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, відповідачем було направлено позивачу повідомлення №1 від митниці, відповідно до якого контролюючим органом були виявлені, розбіжності у наданих документах, які, на думку відповідача, впливають на числове значення митної вартості, а також встановлено, що подані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

На підставі вищенаведених обставин, які відповідач кваліфікував як суттєві розбіжності та невідповідності в наданих документах, які не дають можливості перевірити числові значення заявленої митної вартості, відповідач витребував у позивача додаткові документи, а саме:

1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності-інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

2) транспортні (перевізні) документи, з урахуванням відомостей про перевантаження оцінюваної партії товару;

3) виписку з бухгалтерської документації;

4) прайс-листи виробника товару;

5) копію митної декларації країни відправлення;

6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

24.03.2021 року позивачем, листом вих.№270 надані пояснення та додаткові документи: прайс-лист виробника з перекладом на українську мову та комерційну пропозицію виробника з перекладом на українську мову.

На підставі обставин, які відповідач кваліфікував як суттєві розбіжності та невідповідності в наданих документах, які не дають можливості перевірити числові значення заявленої митної вартості, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товару від 24.03.2021 року №UA110050/2021/000026/1, відповідно до якого митну вартість заявленого товару скориговано із застосуванням резервного методу 2-ґ.

У зв`язку із чим позивачу було відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110050/2021/00027.

Не погоджуючись з рішеннями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Порядок та методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлені розділом III Митного кодексу України (надалі МК України) і базуються на положеннях Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Частиною 1 статті 7 МК України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п.24 ч.1 ст.4 МК України).

Відповідно ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 вказаної статті також передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою , контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті.

Приписами ст. 337 МК України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато - логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Згідно п.1 ч.4 ст.54 МК України контроль заявленої декларантом митної вартості товарів здійснюється шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2 4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно ч.1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч.6 ст.54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 ст.55 МК України визначено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Передбачене частиною п`ятою статті 54 МК України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені частиною третьою статті 53 МК України, - надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності (розбіжності) між відомостями, які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару та витребування додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 МК України.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм МК України.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до статті 58 МК України Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується лише ціни оцінюваних товарів.

Відповідно до статті 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Згідно із статтею 256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Дослідивши докази по справі, встановлено, що оскаржуваним рішенням, митну вартість товару скориговано за результатами проведення перевірки документів, як надані на підтвердження заявленої митної вартості товару у відповідності до ст. 337 МК України.

Встановлено, що у Рішенні №UA110050/2021/000026/1 від 24.03.2021 року в якості підстави для коригування митної вартості відповідач посилається на такі обставини, зокрема: відповідно до відомостей наданих до митного оформлення документів, поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки FOB Chongqing, China, згідно Інкотермс. Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів (Інкотермс-2010) за терміном FOB, продавець зобов`язаний доставити товар на борт судна в названому порту відвантаження. За умовами FOB на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорту. Враховуючи умови поставки FOB, продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Відповідно до специфікації від 11.12.2020 №2021-1, 100% передплата. Відповідно до відомостей коносаменту від 09.01.2021 №UTRUST20120397, товар було завантажено на судно 09.01.2021. До митного оформлення надано платіжне доручення №287 від 29.01.2021, тобто зважаючи на дату платежу порушено умови оплати. Відповідно до п.4.2 контракту від 13.05.2020 № HL/1 у ціну товару включена виключно вартість пакування та маркування. Надані до митного оформлення комерційні документи (специфікація, інвойс) не містить інформації стосовно вартості послуг навантаження чи включення вказаних витрат до ціни товару. Заявленими умовами поставки FOB передбачено здійснення митних формальностей у країні відправлення продавцем. Крім того, відповідно до п.3.1.1 контракту, ціна товару включає ціну експортного митного оформлення товару. Всупереч зазначеному, митна декларація країни відправлення не надана до митного оформлення.

З приводу цього, суд зазначає наступне. Копія митної декларації країни відправлення передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані, документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Встановлено, шо контрактом № HL/1 (п.3.5, 3.6) сторонами узгоджені документи які повинні надаватись для підтвердження поставки товару, серед яких митна декларація відсутня.

Змінами, внесеними до частини першої ст.53 МК України (згідно ЗУ від 02 жовтня 2019 року № 141-ІХ "Про внесення змін до Митного кодексу України щодо деяких питань функціонування авторизованих економічних операторів"), виключено вимогу щодо подання митному органу документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, одночасно з митною декларацією.

Отже, разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та у випадках, встановлених Кодексом, - декларація митної вартості згідно з частиною другою ст.264 МК України.

Під час розгляду справи, встановлено, що копія митної декларації країни відправлення у позивача відсутня.

Посилання відповідача на Закон КНР №52 2008 року є неналежним, оскільки цей Закон не містить положень щодо надання іноземними та українськими, підприємствами копій митних декларацій КНР в митні органи своєї держави.

Крім того, слід зазначити, про те, що Верховний Суд у постанові від 19.03.2019 року по справі №810/4116/17 висловив таку правову позицію щодо ненадання декларації країни відправлення: «Крім того, ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару».

Щодо того, що відповідно до специфікації від 11.12.2020 №2021-1, 100% передплата. Відповідно до відомостей коносаменту від 09.01.2021 №UTRUST20120397, товар було завантажено на судно 09.01.2021. До митного оформлення надано платіжне доручення №287 від 29.01.2021, тобто зважаючи на дату платежу порушено умови оплати, суд зазначає, що платіжним дорученням №287 від 29.01.2021р. сплачена повна вартість товарів, що поставлялись за специфікацією №2021-1. Позивачем виконано вимогу ч.2 ст.53 МК України і до митного оформлення надано банківський платіжний документ на оплату вартості товару. Зауваження щодо порушення терміну оплати не можуть бути підставою для витребування додаткових документів оскільки не є розбіжністю у наданих документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. Умовами контракту не передбачені штрафні санкції за порушення терміну оплати товару.

Верховний Суд України щодо умов оплати неодноразово висловлював правову позицію зазначивши у постанові від 11.04.2018 року по справі №804/4680/16, про те, що «у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів не можуть бути підставою для витребування митним органом додаткових документів у декларанта.

Згідно положень ч.3 ст.335 МК України разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом і порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості про: транспортні (перевізні) документи.

Згідно матеріалів справи, декларантом до контролюючому органу під час митного оформлення були надані такі документи: договір ТЕО №1510/912/2019 від 15.10.2019, рахунок про надання ТЕО від 17.03.2021 №L40822, акт виконаних робіт від 17.03.2021р., довідка про транспортні витрати від 11.03.2021р., заявка на перевезення №168 від 23.12.2020р., коносамент від 09.01.2021 року № UTRUST20120397. Під час розгляду справи, встановлено, що перевезення контейнерів здійснювалась відповідно до договору міжнародного морського перевезення №1510/912/2019 від 15.10.2019р.

Перевізником за договором виступає компанія «Global Container Lines Latvija SIA», згідно пункту 2.2 договору компанія зобов`язана видати та надати Замовнику коносамент, який є відповідно є належним підтвердженням здійснення перевезення та підставою для вивантаження та подальших операцій з вантажем в порту призначення.

Перевізником в рамках укладеного договору виданий коносамент, як транспортний документ, що підтверджує факт перевезення контейнерів відповідно до узгодженої заявки.

Договором не передбачено надання Перевізником інших перевізних документів.

Отже, з урахуванням наведеного вище, слід дійти висновку, що у цьому випадку коносамент, за яким здійснювалось морське перевезення, є належним документом, що підтверджує його здійснення.

Відповідно до пунктів 1.2 та 4.3 договору №1510/912/2019 від 15.10.19 року умови перевезення визначаються в заявках, підписаних Замовником, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Встановлено, що у наданих разом з ЕМД документах (заявка на перевезення №168 від 23.12.2020р., акт виконаних робіт від 17.03.2021р., довідка про транспортні витрати від 11.03.2021р., інвойсі) зазначено, що перевантаження входить у загальну вартість фрахту. Таким чином, перевантаження контейнерів на інше судно у порту перевалки відноситься до основних умов перевезення, узгоджених сторонами контракту.

Окрім того, встановлено, що відповідно до п.3.1.1 та п.4.2 зовнішньоекономічного контракту, до ціни товару включені вартість упаковки і маркування товару, завантаження товару на борту судна в названому порту відвантаження відповідно до звичаїв порту, а також витрати пов`язані з виконанням митних формальностей, необхідних для експорту товарів. За умовами контракту (п.3.1.1.) - ціна FOB (FOB price) означає, що контрактна ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) до порту призначення, тобто з урахуванням наведеної інформації, відображення згаданих витрат у комерційних документах у якості окремих статей витрат, або видача окремого комерційного документу на них не є обов`язковим.

Встановлено, що позивачем для підтвердження числових значень складових митної вартості товарів були надані такі надано документи, а саме: прайс-лист виробника з перекладом на українську мову та комерційну пропозицію виробника з перекладом на українську мову.

Отже, з урахуванням наведеного вище, слід дійти висновків, що надані позивачем до митного органу документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством ціну партії товару, зазначену в інвойсі, надані у підтвердження ціни документи не мають розбіжностей, відомості в цих документах є достовірними та документально підтвердженими.

Ціна товару та загальна вартість, зазначена у додатку (специфікації) №2021-1 від 11.12.2020 до контракту № HL/1 від 13.05.2020р., де кількість товару, найменування підтверджуються інвойсом, пакувальним листом, комерційною пропозицією).

Витрати на транспортування підтверджуються наданими документами (договором перевезення, заявкою на здійснення перевезення, рахунком на оплату морського фрахту, довідкою про транспортні витрати, актом виконаних робіт , які у своїй сукупності не мають розбіжностей та протиріч, підтверджують числові значення складових митної вартості.

Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку про надання позивачем митниці належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, визначеної за основним методом, а відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

У свою чергу, відповідачем не надано обґрунтованих пояснень відносно безпосереднього впливу вказаних ним зауважень на числові значення митної вартості товару та її розрахунок.

По суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

Суд зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Згідно з частиною шостою статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення Декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих Декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Згідно наданих доказів по справі, встановлено, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною 2 статті 53 МК України, та відповідно до статті 49 МК України визначена митна вартість базується на ціні, що фактично сплачена за ці товари.

Подані документи містили числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч.4, 5 статті 58 МК України, до митної вартості додані фактичні витрати, понесені на оплату перевезення транспортом.

Таким чином, з системного аналізу матеріалів справи та наведених норм законодавства слід дійти висновку про обґрунтованість та доведеність заявленого позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн., суд зазначає наступне.

Так, згідно із ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст.132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч.3 ст.134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 4 ст.134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 9 ст.139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Матеріалами справи підтверджується, що з метою отримання професійної правничої допомоги позивачем було укладено з адвокатом Молочок А.О. договір про надання професійної правничої допомоги від 26.07.2021 року.

Згідно п.3.1 Договору, за надання професійної правничої допомоги відповідно до умов договору, клієнт виплачує адвокату грошову винагороду гонорар, розмір якого, умови оплати, обсяг та вартість кожної з наданих адвокатом послуг погоджується сторонами у специфікації (додатку) до даного договору, наданої адвокатом клієнту, що фіксується в акті здачі-приймання комплексу усіх наданих послуг за наслідками підготовки та супроводу під час судового розгляду кожної конкретної справи, підписаному обома сторонами.

Проте, представником позивача в ході розгляду справи ні специфікації, ані акту здачі-приймання наданих послуг суду не надано.

Відтак, суд оцінюючий зміст даного позову, позбавлений можливості перевірити обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількості витраченого часу, розміру гонорару, співмірності послуг категорії складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та значенню справи.

З огляду на зазначене, підстави для стягнення витрат на правову допомогу адвоката відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що за подання вказаного адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 22270,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1069 від 20.08.2021 року на суму 22700,00 грн.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено повністю, сплачений судовий збір в сумі 2270,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товару №UА110050/2021/000026/1 від 24.03.2021 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» (код ЄДРПОУ 42634661, 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Надії Алексєєнко, будинок 100, приміщення 1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 22270,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (49038, м.Дніпро, вул.Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ ВП 43971371).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені статтями 295, 297 цього Кодексу.

Суддя Д.В. Сидоренко