Ухвала суду № 103416086, 17.02.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

17 лютого 2022 року Справа 160/17/22

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченко А.В. розглянувши в порядку письмового провадження клопотання Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про застосування заходів процесуального примусу, -

ВСТАНОВИВ:

05 січня 2021 року Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із клопотанням про застосування заходів процесуального примусу, в якій просить:

- стягнути у дохід державного бюджету України з ОСОБА_1 штраф у розмірі 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у зв`язку із зловживанням ОСОБА_1 своїми процесуальними правами.

В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_1 шляхом подання аналогічних позовів та заяв про забезпечення позову намагається вчиняти маніпуляцію автоматичним розподілом справ, що відповідно до положень п.2 ч.2 ст.45 КАС України є зловживання процесуальними правами.

Дослідивши подане клопотання та доводи, наведені в ньому, суд зазначає таке.

Згідно із ч.1 ст.144 КАС України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

За змістом ст.145 КАС України, заходами процесуального примусу є: попередження; видалення із залу судового засідання; тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; привід; штраф. До однієї особи не може бути застосовано кілька заходів процесуального примусу за одне й те саме порушення. Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов`язків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.149 КАС України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

Отже, суд зазначає, що у вирішенні питання про визнання тих чи інших дій зловживанням процесуальними правами та постановлення ухвали про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу позиція учасника справи є важливою, але не вирішальною, оскільки законодавець відносить ці повноваження до виключної компетенції судів.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 19 серпня 2021 року (справа № 160/5479/19) перелік дій, які підпадають під ознаки зловживання процесуальними правами, закріплений нормою частини 2 статті 45 КАС України, проте, за будь-яких умов, визнання певних дій зловживанням процесуальними правами здійснює виключно суд, керуючись власним розсудом та виходячи з конкретних обставин справи.

Згідно з п.2 ч.2 ст.45 КАС України, на який посилається заявник, з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що можливість визнання зловживанням процесуальними правами подання декількох позовів передбачена у випадку, якщо мають місце аналогічні підстави поданих позивачем позовів.

Проте, з наявних у справі ухвал Дніпропетровського окружного адміністративного суду в інших двох справах, де позивачка зверталась з позовом, не можливо встановити, що підстави позовів були аналогічними із позовом ц справі, яка розглядається.

Натомість, в ухвалі від 31.12.2021 р. в іншій справі вказано, що позивачка зазначила про необхідність вчинення дій, які прямо впливають на предмет пред`явленого позову та можуть призвести до припинення порушення прав та інтересів позивача в позасудовий спосіб, тому просить суд повернути її позов без розгляду.

Того ж дня, 30.12.2021 р., позивачкою подано до суду заяву про повернення заяви про забезпечення позову, в якій вона зазначила, що оскільки на сьогоднішній день нею прийнято рішення про доцільність повернення адміністративного позову, тому заява про забезпечення цього адміністративного позову є передчасною та, на думку позивача, не підлягає розгляду окремо від позову.

Враховуючи, що у суду відсутні дані щодо аналогічності підстав позовів та дані, які б свідчили, про наявність у позивачки мети щодо маніпуляції автоматизованим розподілом справ між суддями, суд не знаходить підстав для визнання її дій зловживанням процесуальними правами.

За таких обставин, суд дійшов висновку, про відмову у задоволенні клопотання Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Керуючись ст.149 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про застосування заходів процесуального примусу - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст.256 КАС України.

Суддя А.В. Савченко