Рішення № 103413318, 17.02.2022, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 619/786/21

Провадження № 2-а/638/33/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2022 року м. Харків

Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого суддіРибальченко Л.М.

за участю секретаря Лопатинської А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкова адміністративний позов ОСОБА_1 дозаступника начальника віпс (тип А) відділу прикордонної служби «Дергачі» Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України капітана Грінченко Артема Ігоровича, Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулась доДергачівського районногосуду Харківськоїобласті задміністративним позовомдо заступника начальника віпс (тип А) відділу прикордонної служби «Дергачі» Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України капітана Грінченко А.І., про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності в якомупросить скасуватипостанову серіїСхРУ №149229від 27січня 2021року,винесену відноснопозивача заступником начальника віпс (тип А) відділу прикордонної служби «Дергачі» Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України капітана Грінченко А.І. щодо притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП.

В обґрунтуваннізаявлених позовнихвимог позивачпосилалася нате,що постановоюзаступника начальника віпс (тип А) відділу прикордонної служби «Дергачі» Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України капітана Грінченко А.І. серія СхРУ №149229 від 27 січня 2021 року її було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 204 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1700 грн. Згідно вказаної постанови, 27 січня 2021 року під час прикордонного контролю в пункті пропуску «Гоптівка», позивача було виявлено, як особу, що перетнула кордон державний кордон України з тимчасово окупованої території України до Російської Федерації через тимчасово непрацюючий пункт пропуску «Новоазовськ», чим порушила вимоги статті 12 ЗУ «Про особливості державної політики із забезпеченням державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», тобто скоїла правопорушення передбачене ч. 1 ст. 204-2 КУпАП. Вказану постанову позивач вважає незаконною оскільки, позивачу не були роз`яснені права після накладення адміністративного стягнення, не були виявлені обставини, які виключають адміністративну відповідальність, пом`якшують і обтяжують відповідальність, не взяті до уваги пояснення позивача а також не з`ясовані інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідач розглянув справу та притягнув позивача до відповідальності за відсутністю доказів вчинення правопорушення, за відсутності доказів вини, упереджено, оскільки не взяв до уваги пояснення, не дослідив обставини справи в сукупності.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 11 лютого 2021 року вказану адміністративну справу передано на розгляд до Дзержинського районного суду м. Харкова.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 березня 2021 року провадження у справі відкрито.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 грудня 2021 року залучено до участі у справі у якості співвідповідача Харківський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України.

В судове засідання позивач не з`явилась, надала до суду клопотання в якому просила розгляд справи проводити за її відсутності.

Відповідач заступник начальника віпс (тип А) відділу прикордонної служби «Дергачі» Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України капітан Грінченко А.І. в судове засідання не з`явився, про час та місце повідомлявся.

Представник відповідача Харківського прикордонногозагону Східногорегіонального управлінняДержавної прикордонноїслужби України в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце повідомлявся.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, співробітниками Державної прикордонної служби щодо ОСОБА_1 було винесено постанову про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-2 КУпАП про притягнення її до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1700 гривень.

У вказаній постанові зазначено, що 27.01.2021 о 02:25 год. в пункті пропуску «Гоптівка» на вхід в Україну прикордонним нарядом «Перевірка документів» було виявлено гр. України ОСОБА_1 , яка пояснила, що вона виїхала до тимчасово окупованої території Донецької області 09.02.2020 через КПВВ «Мар`їнка» а 26.01.2021 перетнула державний кордон з тимчасово окупованої території України до РФ через тимчасово непрацюючий пункт пропуску «Новоазовськ». Своїми діями гр. ОСОБА_1 порушила вимоги ст. 12 ЗУ «Про особливості державної політики із забезпеченням державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII, від 18.01.2018, порушила порядок виїзду з тимчасово окупованої території, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачене ч. 1 ст. 204-2 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст.283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст.204-2 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ч. 2 ст.77КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст.71 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постанова про адміністративне правопорушення не містить посилань на докази, на підставі яких співробітниками Державної прикордонної служби зроблено висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 7 КУпАП .

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з належних від нього причин.

Сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення адміністративного правопорушення позивачем, саме до цього зводяться висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26 квітня 2018 року (справа №338/1/17).

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які достовірні і достатні докази наявності в діях ОСОБА_1 того складу адміністративного правопорушення, який вказано в оскаржуваній постанові.

Згідно ч. 1ст.2КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст.251КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Таким чином, постанова, яка складена відносно позивача, не містить доказів вини позивача у вчинені адміністративного правопорушення, тому є необґрунтованою, а лише факт визнання особою вчинення адміністративного правопорушення, як про те вказано в постанові про адміністративне правопорушення, не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень та не звільняє останнього від доведення його правомірності (таку ж позицію висловив Верховний Суд в Постанові від 15 травня 2019 року, справа № 537/2088/17).

Враховуючи викладене, факт вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення є недоведеним, що в силу принципу презумпції невинуватості трактується на користь позивача.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, істотні порушення з якими складена постанова, а також те, що відповідач не довів належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд вважає, що заявлені позовні вимоги про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Статтею 284КУпАП встановлено, що по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:

1) про накладення адміністративного стягнення;

2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу;

3) про закриття справи.

Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

Згідно зістаттею 288 КУпАП, постанову у справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено - у вищестоячий орган (вищестоячий посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Суд зазначає, що в даному випадку судом не встановлюється відсутність або наявність вини позивача, а розглядаються дії відповідача по прийняттю певного рішення, тобто саме в аспекті протиправності чи правомірності дій відповідача по складанню постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

З огляду на наведені вище норми законодавства, суд зазначає, що повноваження вирішувати питання про закриття справи про адміністративне правопорушення належать виключно органу (посадовій особі), що уповноважені розглядати такі справи. Адміністративний суд не може підміняти такий орган (посадову особу), та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу (посадової особи).

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.04.2020 року у справі № 337/346/17 (К/9901/22443/18).

Згідно ч. 5 ст.242КАСУкраїни при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За наведених обставин, суд зазначає про відсутність у суду першої інстанції правових підстав закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення згідно ст. 247 КУпАП.

Що стосуєтьсявимог дозаступника начальника віпс (тип А) відділу прикордонної служби «Дергачі» Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України капітана Грінченко А.І., суд виходить з наступного.

При розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбаченихстаттею 204-2 КУпАПпосадові особи Державної прикордонної служби України діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені Державної прикордонної служби України, що реалізує державну політику із забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні.

Отже, відповідні посадові особи не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннямистатті 222-1 КУпАПпокладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбаченістаттею 204-2 КУпАП.

Відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеномуКАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.

З цього слідує, що за результатами розгляду справи слід відмовити в позові до неналежного відповідача та прийняти рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача, а саме Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 26.12.2019 по справі №724/716/16-а.

Враховуючи вищевикладене,суд відмовляєу задоволеніпозовних вимог ОСОБА_1 до заступника начальникавіпс (типА)відділу прикордонноїслужби «Дергачі»Харківського прикордонногозагону Східногорегіонального управлінняДержавної прикордонноїслужби Україникапітана ГрінченкоА.І. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України суд визнає такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснювати на підставі ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст.77,139,246,286,290 КАС України, ст.ст.7,247,251,280КпАП України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 дозаступника начальника віпс (тип А) відділу прикордонної служби «Дергачі» Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України капітана Грінченко Артема Ігоровича, Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити частково.

Постанову серії СхРУ №149229 від 27 січня 2021 року про накладання адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі 1700 гривень, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.204-2КУпАП - скасувати.

Стягнути з Харківського прикордонногозагону Східногорегіонального управлінняДержавної прикордонноїслужби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч. 4 ст.286КАСУкраїни рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач:заступник начальника віпс (тип А) відділу прикордонної служби «Дергачі» Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України капітан Грінченко Артем Ігорович (адреса: Харківська область, Дергачівський район, смт. Козача Лопань, вул. Прикордонна 4).

Відповідач: Харківський прикордонний загон Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (ЄДРПОУ 14321742, адреса: м. Харків, вул. Клочківська 228 П).

Суддя Л.М. Рибальченко