Ухвала суду № 103412388, 18.02.2022, П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 190/204/22

Провадження №1-в/190/35/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2022 року м.П`ятихатки

П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді - Кудрявцевої Ю.В.

за участю секретаря - Пронської Т.В.

прокурора - Хваля А.В.

представника ДУ ПВК 122 Лисяк О.С.

засудженого - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні суду м.П`ятихатки справу за клопотанням засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Нікополь Дніпропетровської області, громадянина України, інваліда ІІІ-ї групи, мешканця АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-21.02.2006 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ст.115 ч.1 КК України до 8 років позбавлення волі: звільнений 04.05.2013 року по відбуттю строку покарання;

-21.11.2018 року Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ст.121 ч.1 КК України до 5 років 2 місців позбавлення волі,

про умовно-дострокове звільнення на підставіст.81 КК України,-

встановив:

До П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_1 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України.

Прокурор та представник ДУ «П`ятихатська виправна колонія (№122)» в судовому засіданні заперечили щодо задоволення клопотання, пославшись на те, що засуджений на шлях виправлення не став, своє виправлення не довів, а тому у задоволенні клопотання просили відмовити.

Засуджений в судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Суд, вислухавши думку учасників провадження, дослідивши надані адміністрацією установи матеріали особової справи засудженого, вважає, що клопотання засудженого ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Зі змісту частини другоїстатті 50 КК Українислідує, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно дост. 81 КК Українидо осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення, і для цього дані беруться в їх сукупності.

Під сумлінною поведінкою розуміють, що засуджений за період відбування покарання сумлінно виконував вимоги встановленого режиму утримання у колонії, не допускав порушень, визнав вину у скоєному злочині, розкаюється у вчиненому, сплатив повністю або частково завдані злочином збитки, за час відбування покарання поводив себе як у загальній масі засуджених, так і при спілкуванні з представниками адміністрації ввічливо, тактовно, виконував законні вимоги представників адміністрації, приймав активну участь у виконанні умов розробленої для нього програми диференційованого виховного впливу, тощо.

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що головною передумовою для звільнення особи умовно-достроково є не формальний сплив певного строку покарання, а факт виправлення засудженої особи, яке вона довела своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці за весь час відбування покарання, а також досягнення цілей покарання.

Дослідивши матеріли особової справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 , засуджений 21.11.2018 року вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області за ст.121 ч.1 КК України до 5 років 2 місяців позбавлення волі, строк відбуття покарання відраховано з моменту затримання - з 13.08.2018 року, міра запобіжного заходу до вступу вироку в закону силу залишена тримання під вартою. Вирок набрав законної сили 22.12.2018 року.

Згідно характеристики від 03.02.2022 року, - засуджений ОСОБА_1 в місцях позбавлення волі перебуває з 14.08.2018 року. Під час тримання в ДУ «ДУВП №4» характеризувався посередньо. Стягнень та заохочень не мав. З 26.01.2019 року засуджений ОСОБА_1 відбуває покарання у державній установі П`ятихатська виправна колонія (№122) та за цей час характеризується посередньо, не працевлаштований на виробництві установи в зв`язку з небажанням працювати. Залучається до робіт з благоустрою території установи та поліпшення житлово-побутових умов засуджених до роботи ставиться задовільно, не потребує контролю за її виконанням з боку представників адміністрації. Заохочень не має, має одне стягнення, яке не погашення у встановленому законом порядку. 07.05.2020 р. комісією ПВК №122 засудженому ОСОБА_1 відмовлено у поданні матеріалів щодо переведення до дільниці соціальної реабілітації як такому, що не став на шлях виправлення. 18.03.2021 року комісією ПВК №122 засудженому ОСОБА_1 відмовлено у поданні матеріалів щодо заміни невідбутої частини покарання більш м`яким, у вигляді обмеження волі як такому, що не став на шлях виправлення.

Ті обставини, що засуджений ОСОБА_1 відбув 2/3 строку покарання та має право на застосування до нього ст.81 КК України, заохочень не має, має одне стягнення від 21.01.2022 року у вигляді попередження (самовільно покинув стрій відділення), яке не погашене у встановленому законом порядку, не свідчать про те, що засуджений довів своє виправлення, оскільки така поведінка засудженого не може бути підставою для його умовно-дострокового звільнення від подальшого відбування покарання.

Оцінюючи наведені обставини, суд приходить до переконання, що засуджений ОСОБА_1 своєю поведінкою і ставленням до праці не довів своє виправлення. Висновок про можливість застосування щодо засудженого умовно-дострокового звільнення повинен ґрунтуватись на аналізі даних про поведінку засудженого за весь час відбування покарання, в тому числі й на даних, що характеризують ступінь тяжкості вчинених злочинів і особу засудженого в цілому. Крім того, необхідно зазначити, що ОСОБА_2 , будучи раніше судимим та маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, на шлях виправлення не став, та знову вчинив тяжкий злочин в сфері злочинів проти життя та здоров`я особи. При цьому основним, вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а виправлення засудженого в цілому.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 67 КВК України заміна невідбутої частини покарання більш м`яким або умовно-дострокове звільнення від відбування покарання - є заходами заохочення.

Також слід зазначити, що відбуття засудженим певної частини строку покарання не є підставою для обов`язкового звільнення засудженого від подальшого відбування покарання, оскільки це є лише правом, а не обов`язком суду, а засуджений повинен довести своє виправлення та перевиховання сумлінною поведінкою і ставленням до праці протягом всього періоду відбування ним покарання.

При застосуванні умовно-дострокового звільнення від відбування покарання суди повинні враховувати поведінку засудженого за весь період відбування ним покарання, а також дані про його попередні судимості та відшкодування матеріальних збитків.

Суд, оцінюючи у сукупності всі дані, які слугують чинником для визнання поведінки засудженого такою, що свідчить про його виправлення, вважає, що процес виправлення ОСОБА_1 не досяг тієї стадії, на якій відбування засудженим призначеного покарання у вигляді позбавлення волі перестає бути доцільним і подальше його виправлення можливе в інших умовах,без ізоляції від суспільства.

Таким чином, суд вважає неможливим застосування до засудженого ОСОБА_1 , умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, так як останній не довів свого виправлення.

Сам по собі факт дотримання засудженим порядку і режиму утримання під час перебування в колонії, є його обов`язком, і не може достатньо переконливо свідчити про те, що засуджений довів своє виправлення.

Таким чином, суд вважає, що твердження засудженого стосовно того, що він довів своє виправлення і готовий до правослухняної поведінки без відбування покарання, є голослівними. Умовно-дострокове звільнення застосовується в кожному конкретному випадку індивідуально, вирішується на розсуд суду і відноситься до дискреційних повноважень суду, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що для досягнення цілей покарання умовно-дострокове звільнення в даному випадку є передчасним.

Керуючись ст. 81 КК України, ст. ст. 537, 539 КПК України суд ,-

ухвалив:

Відмовити в задоволені клопотання засудженого ОСОБА_1 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання на підставі ст.81 КК України.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Ухвала, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги - ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: Ю.В.Кудрявцева