Рішення № 103412054, 25.01.2022, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/3049/21

Провадження № 2/201/576/2022

РІШЕННЯ

Іменем України

25 січня 2022 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Наумової О.С., за участю секретаря судового засідання Моренко Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (третя особа приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Малкова Марія Вікторівна) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

02.08.2021р. ОСОБА_1 в особі свого представника адвоката Киселиці І.Ю. (діє на підставі договору про надання правової допомоги від 23.07.2021р. і ордеру від 27.07.2021р. а.с. 24 29) звернувся з позовом до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська до ТОВ «Вердикт Капітал» (третя особа приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Малкова М.В.) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (а.с. 1-9).

02.09.2021р. до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська за підсудністю з Кіровського районного суду м. Дніпропетровська надійшла вказана цивільна справа (а.с. 43).

Ухвалою судді Наумової О.С. від 07.09.2021р. відкрито провадження по справі та відповідно до положень ч.ч. 1 - 3 ст. 274, ст. 279 ЦПК України призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 47).

Ухвалою суду від 25.01.2022р. за заявою позивача забезпечено позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського МНО Горая О.С. від 14.08.2020р., зареєстрованого в реєстрі за № 17592, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 27 566,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що у липні 2021 року позивач дізнався про наявність виконавчого провадження № 62905261 з виконання виконавчого напису від 14.08.2020р. № 17592 про стягнення заборгованості на користь ТОВ «Вердикт Капітал», яке перебувало у провадженні приватного виконавця Малкової М.В.

Вважає, що виконавчий напис вчинено з порушенням вимог Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 №296/5. Станом на момент вчинення виконавчого напису 14.08.2020р. Постановою КМУ №662 від 26.11.2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» не передбачалось вчинення виконавчих написів про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних договорів. Вказані обставини підтверджуються постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р. у справі №826/20084/14, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017р.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018р. відмовлено в задоволенні заяви банку про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017р.

Таким чином, редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

Незважаючи на те, що вказаними судовим рішенням скасовані зміни до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172, в частині вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, нотаріус вчинив його стосовно стягнення з позивача грошових коштів при тому, що останній не укладав будь-яких нотаріально посвідчених кредитних та/або іпотечних договорів з ТОВ «Вердикт Капітал».

Також заборгованість не може бути безспірною, оскільки позивач не надавав документів про визнання заборгованість, не був обізнаний про її стягнення. Тому при вчиненні спірного напису нотаріус не міг переконатися у безспірності вимог. Виконавчий напис вчинено поза межами трирічного строку давності. Співробітниками відповідача було повідомлено у телефонному режимі, що підставою для вчинення виконавчого напису є кредитний договір укладений у 2013 році з ПАТ «Альфа Банк». На думку позивача, строк повернення грошових коштів за договором визначений 31.12.2014р. Таким чином, на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису (14.08.2020р.), з моменту виникнення права вимоги у банку на останні платежі по кредитному договору минуло більше шести років.

На підставі викладеного, просив визнати виконавчий напис від 14.08.2020р. № 17592 таким, що не підлягає виконанню, компенсувати судові витрати, у т.ч. витрати на правничу допомогу, звільнити на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» від сплати судового збору за подання позову.

Відповідач позовнівимоги невизнав. 03.11.2021р. від представника відповідача генерального директора ТОВ «Вердикт Капітал» Іжаковського О.В. до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська надійшов відзив на позовну заяву, який був направлений до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, отриманий 29.11.2021р. (а.с. 71, 84 88), у якому відповідач не погодився із доводами позивача про те, що заборгованість є спірною, зазначив, що нотаріус під час вчинення виконавчого напису перевіряє лише наявність необхідних документи. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Предстани позивача адвокат Киселиця І.Ю. Ковтуненко С.А. надав до суду заяву, в якій просив справу розглядати за його відсутності, без фіксування судового засідання технічними засобами. Позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити (а.с. 101).

Представник відповідача-ТОВ «ВердиктКапітал» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с. 100).

Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Малкова М.В. також в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений неодноразово належним чином (а.с. 99).

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, надавши оцінку доводам та запереченням сторін в сукупності з наданими письмовими доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст. 4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 і АТ «Альфа-Банк» 10.06.2013р. укладений кредитний договір № 490907339 на суму 5034,93 грн. під 39,90 процентів річних зі строком повернення до 11.06.2016р. (а.с. 53).

Виконавчим написом приватного нотаріуса Житомирського МНО Горая О.С. від 14.08.2020р. № 17592 на підставі кредитного вказаного договору, строк виконання якого настав, з боржника ОСОБА_1 на користь стягувана AT «Альфа-Банк» звернуте стягнення заборгованості в сумі 27216,25 грн. за період з 16.01.2019р. по 11.03.2020р., у т.ч. прострочена заборгованість за сумою кредиту 4284,46 грн., прострочена заборгованість за несплаченими відсотками 1214,71 грн., строкова заборгованість за комісією 535,09 грн., строкова заборгованість за несплаченими відсотками 9128,99 грн., строкова заборгованість з штрафами і пенями 12050,00 грн., за вчинення виконавчого напису 650,00 грн. Строк пред`явлення виконавчого напису до виконання 1 рік (а.с. 52).

На підставі указаного виконавчого напису постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Малковою М.В. від 28.08.2020р. відкрито виконавче провадження про стягнення із боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» 27866,25 грн. (а.с. 64).

Як вказує позивач, про існування напису він дізнався вже на стадії виконавчого провадження від свого роботодавця. Вважає, що виконавчий напис вчинений з порушенням закону, а заборгованість не є безспірною.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється КМУ.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Як зазначено у правовій позиції ВСУ у справі №6-887цс17 з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Вирішуючи спір про визнання виконавчих написів таким, що не підлягають виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Вказаний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019р. у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 84цс19).

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. А відповідно до ст. 80 ЦПК достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 2.1. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого Наказом МЮУ № 296/5 від 22.02.2012р. для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені:

відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника;

дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи;

номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи;

строк, за який має провадитися стягнення;

інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Згідно із п. 3.1. Порядку № 296/5 нотаріус вчиняє виконавчі написи:

якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;

за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до п. 3.2 Порядку № 296/5 безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172.

Відповідно до п. 3.3, 3.4 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого Наказом МЮУ № 296/5 від 22.02.2012р. якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку.

Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку).

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливутридцяти днівз моментунадісланих іпотекодержателемповідомлень -письмової вимогипро усуненняпорушень іпотекодавцюта боржнику,якщо вінє відміннимвід іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. Саме до цього зводяться висновки Верховного Суду викладені у постанові від 10.10.2018р. по справі № 61-10285св18.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

На адвокатський запит представника позивача листом від 09.08.2021р. № 62302 приватного виконавця Малкової М.В. були надані копія виконавчого напису, заяви стягувача і постанови про відкриття виконавчого провадження (а.с. 51 64).

З цих матеріалів встановлено, що за виконавчим написом стягнення заборгованості проводиться за період з 16.01.2019р. по 11.03.2020р.

При цьому, строком повернення кредиту згідно із договором, укладеним 10.06.2013р. між ОСОБА_1 і АТ «Альфа-Банк» № 490907339 є 11.06.2016р.

До матеріалів долучено розрахунок заборгованості за період з11.06.2013р. і до 11.06.2016р. (а.с. 59-60), а також документ під назвою «виписка з особового рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 » за підписом представника за довіреністю, який містить інформацію про загальну суму заборгованості з 16.01.2019р. по 11.03.2020р.

Виконавчий напис учинено після спливу трирічного строку давності, оскільки датою остаточного повернення кредиту є 11.06.2016р., а за вчиненням виконавчого напису стягувач звернувся 21.08.2020р., при цьому у матеріалах відсутня взагалі будь-які докази надіслання письмової вимоги боржнику про усунення порушень. Надаючи відзив на позовну заяву, відповідач не долучив жодного доказу на обґрунтування правомірності вчинення виконавчого напису.

Наведені обставини також вказують на те, що розмір кредитної заборгованості, зазначений нотаріусом в оспорюваних виконавчих написах, не є безспірним, оскільки позивач звернувся до суду одразу після того як дізнався про відкриття виконавчих проваджень та заперечує наявність боргу в зазначеному в виконавчому написі розмірі.

Це є достатньою правовою підставою для визнання даного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, вчиняючи виконавчий напис приватний нотаріус Житомирського МНО Горай С.О. не врахував, що станом на момент вчинення виконавчого напису - 14.08.2020р. Постановою КМУ №662 від 26.11.2014р. «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» не передбачалось вчинення виконавчих написів про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних договорів. Вказані обставини підтверджуються постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017р. у справі № 826/20084/14, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017р. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018р. відмовлено в задоволенні заяви банку про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017р.

Таким чином, редакція Переліку передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

За таких обставин, визначена відповідачем заборгованість не може вважатися безспірною.

Отже, позивач довів належними доказами невідповідність спірних виконавчих написів вимогам ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», тому вони підлягає визнанню такими, що не підлягають виконанню.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України").

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, з урахуванням задоволення позову, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по справі у розмірі 454,00 грн. (судовий збір за подання заяви про забезпечення позову (а.с. 35).

Стосовно вимог клопотання позивача про звільнення на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» від сплати судового збору за подання даного позову, суд зазначає, що Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Цей Закон надає визначення поняттю «послуга», закріпленому пунктом 17 статті першої, як діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Відповідно до пункту 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

За пунктом 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат», вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія. Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій. Згідно статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Відтак, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Враховуючи вищенаведене, на правовідносини, що виникають з приводу визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню, норма Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюється і тому посилання позивача на ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав, є безпідставними.

За таких обставин, у зв`язку із тим, що позивач не сплатив судовий збір при поданні позову до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, але позовні вимоги задоволені, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 908,00грн.

Вирішуючи питання про стягнення оплати за отримання правничої допомоги з відповідача, суд дійшов такого висновку.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг на виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018р. у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція доприбуткового касовогоордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено (постанова Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandisрішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited»проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

На підтвердження надання правової допомоги представником позивача адвокатом Киселицею І.Ю. надано суду свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю від 06.02.2019р. (а.с. 30), договір про надання парової допомоги від 23.07.2021р. і додаткову угоду від 23.07.2021р., яка містить вартість наданих послуг, зокрема, 4000,00 грн. - за складання позовної заяви, 500,00 грн. за підготовку і складання заяви про забезпечення позову, 500,00 грн. за складання адвокатського запиту (а.с. 24 26) . На підтвердження виконання договору 27.07.2021р. адвокатом надано акт приймання-передачі наданих послуг від 27.07.2021р. № 1/Д1, відповідно до якого вартість наданих послуг (правової допомоги) склала 5 000,00 грн. (а.с. 28).

Суд вважає, що сума заявлених позивачем до відшкодування відповідачем судових витрат на правничу допомогу адвоката співмірна із складністю справи, кваліфікацією і досвідом адвоката, узгоджується з умовами укладеного між адвокатом та клієнтом договором про надання юридичних послуг.

Суд вважає необґрунтованим клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу (а.с. 72 74), оскільки жодним законом не визначено, що вартість професійної правничої допомоги залежить від середньої заробітної плати по регіону, в якому працює адвокат, і відшкодуванню підлягають послуги незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Приймаючи до уваги задоволення позову, суд вважає за можливе стягнути з відповідача ТОВ «Вердикт Капітал» на користь позивача ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмір 5000,00грн. Загальний розмір судових витрат, який слід стягнути з відповідача ТОВ «Вердикт Капітал» на користь позивача ОСОБА_1 становить 5454,00 грн. (454,00 грн. (судовий збір) + 5000,00 грн. (витрати на правову допомогу).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (третя особа приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Малкова Марія Вікторівна) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем 14 серпня 2020 року, зареєстрований в реєстрі за № 17592, яким звернено стягнення заборгованості за кредитним договором № 490907339 від 10 червня 2013 року з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості в загальній 27216,25 грн. за період з 16 січня 2019 року по 11 березня 2020 року, витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису 650,00 грн. - таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 судові витрати в загальному розмірі 5454,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь держави судовий збір в сумі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченомуст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлений 04 лютого 2022 року.

Суддя Наумова О.С.